Білим по білому. Решетилівська вишивка очікує визнання ЮНЕСКО
Справжня майстриня ніколи не візьметься за голку у поганому настрої
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, який недавно перебував на Полтавщині з робочою поїздкою, повіз до столиці гарні враження не тільки від крюківських вагонів і насіннєвого господарства в Кобеляцькому районі, а й від решетилівської вишивки. Полтавські посадовці мають добру традицію дарувати високоповажним гостям із Києва сорочки з традиційною решетилівською вишивкою «білим по білому». Подарунок так вразив прем’єр-міністра, що він написав на своїй сторінці у Фейсбуці: «Порадив представникам облдержадміністрації подати решетилівську вишивку на включення до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО», наголосивши на тому, що «вона й багато інших культурних об’єктів Полтавщини можуть стати потужним туристичним магнітом області».
НЕ ВИШИВАЛА СОРОЧКУ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ШМИГАЛЯ
Ми розшукали у Решетилівці майстриню, чий витвір поповнив гардероб глави уряду. Це знана вишивальниця, заслужений майстер народної творчості, керівник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко.
— Надіє Вікторівно, розкажіть більше про сорочку, подаровану главі уряду.
— Як майстер-художник постійно працюю творчо. У моїй колекції чимало сорочок, вишитих у традиційній решетилівській техніці. Одну з них, пошиту за моїм новим малюнком, і подарували Денису Шмигалю. Словом, спеціально для нього нічого не робилося.
— Три роки тому «Технологія вишивки «білим по білому» була внесена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини і номінується на статус світової спадщини ЮНЕСКО. Всеукраїнський Центр вишивки і килимарства, який я очолюю, працює над подальшим просуванням таких елементів, як «Технологія вишивки білим по білому» та «Традиції рослинного килимарства м. Решетилівка» (останню внесено до Національного переліку в лютому 2018 року), до міжнародних списків ЮНЕСКО - як всесвітнього надбання людства. Але роботи ще багато.
— У чому вона полягає?
— Потрібно об’їздити район, поспілкуватися з людьми, які займаються вишивкою «білим по білому», зробити фото і відео, зібрати підписи, виконати опис їхніх робіт, перекласти на англійську мову… Це об’ємне і глибоке наукове дослідження, яке потребує часу.
— Що дасть включення решетилівської вишивки «біллю» й рослинного килимарства до списку НКС ЮНЕСКО?
— Насамперед це престиж. До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесено 18 елементів, два з яких належать Решетилівці.
А в репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО всього три українські елементи: козацькі пісні Дніпропетровщини, Петриківський декоративний живопис і косівська розписна кераміка. Під кінець наступного року на 16-й сесії міжурядового комітету НКС ЮНЕСКО буде розглядатися питання про включення до цього списку кримськотатарського орнаменту «Орьнек». Сподіваємось, що цей престижний список доповнять і два гідні елементи з Решетилівки! Вселяє віру в це і підтримка прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.
— А чи відчули ви опіку держави після того, як потрапили до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини?
— Так, саме завдяки цьому в Решетилівці на базі колишньої фабрики імені Клари Цеткін, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 987 від 3 жовтня 2018 року, утворено державну установу «Всеукраїнський центр вишивки та килимарства».
Поки що Центр розміщується в орендованому приміщенні, оскільки колишня фабрика у занедбаному стані. Будівлі потребують реконструкції та капітального ремонту, оскільки фабрика була ліквідована ще в 2004 році, а приміщення не використовувалися. Минулоріч була виготовлена проєктно-кошторисна документація на капремонт усіх нежитлових приміщень і проведено частковий ремонт: зроблені нові дахи, встановлені вікна і двері, в чотирьох приміщеннях утеплено фасад. Усі будівлі законсервували від подальшої руйнації. Торік у травні установа розпочала основну діяльність, зараз у ній працює понад 50 осіб.
Центр створений для розвитку та збереження традиційних художніх народних промислів, популяризації народного надбання серед молодого покоління, відновлення забутих ремесел (полтавське ткацтво, зокрема, полтавська плахта та рушники). У наших планах — створення потужної виставкової зали, де будуть представлені найкращі зразки вишитих, килимових і тканих виробів різних регіонів України. А також - налагодження роботи власного мистецько-наукового видавництва. Маємо намір і в подальшому проводити майстер-класи, приймати туристів, брати участь у різних творчих заходах місцевого, обласного, всеукраїнського та міжнародного значення.
Для наповнення виставкової зали знадобиться, звісно, чимало часу. Бо щоб вишити, наприклад, чоловічу сорочку, потрібно в середньому місяць, жіночу блузку — три місяці (все залежить від складності візерунку). Приміром, ось уже пів року вишиваємо один рушник, який стане справжнім витвором мистецтва.
НЕ ТОРКНУСЯ ГОЛКИ З ПОГАНИМ НАСТРОЄМ
— Я, наприклад, з поганим настроєм ніколи не візьму в руки голку, чи коли відчуваю головний біль, адже вишиванка повинна нести тільки позитивну енергію, — продовжує Надія Вікторівна.
До речі, одне із замовлень вона творила аж пів року.
— Наречена попрохала, щоб на весільній сукні «квітнули» маки, — розповідає майстриня.
— Якби я працювала кольоровими нитками, це було би просто. Але в плоскому малюнку білими нитками досягти схожості з натуральною квіткою технічно дуже складно. Я зробила два чи три десятки ескізів на папері, адже на полотні олівцем не помалюєш. Ретельно прораховувала кожен штрих, перш ніж у мене щось вийшло…
І вийшло так, що очей, мушу сказати вам, від сукні не відведеш! Це дуже тонка робота, в якій переплетені традиційні й нестандартні технології вишивки. Сукня красива зусібіч. До речі, я вперше побачила вишивку… на спині. Вона — немов ніжне мереживо.
ПОПИТ НА ВИШИВАНКИ ОСОБЛИВО ВИРІС ПІСЛЯ ЄВРОМАЙДАНУ
Різні часи переживали решетилівські майстри. Але коли на початку 2000-х припинила існування фабрика художніх виробів, яка працювала з 1905 року і спеціалізувалася на виробництві тканих доріжок, налавників, скатертин, килимів, вишитих рушників, сорочок - багатьом здавалося, що Решетилівка втратить славу центру української народної творчості. І все ж, майстри зберегли традиції ручної вишивки, які передаються з покоління в покоління.
Сплеск інтересу до вишиванок відродила «помаранчева» революція. А особливо попит на вишиванки зріс після Євромайдану. Взагалі, українська вишивка є популярною не лише в нашій країні, а й за кордоном. Чимало світових брендів використовують її у своїх колекціях одягу.
СТОВПЧИК, ГРЕЧЕЧКА, ШАБАК…
Так у чому ж полягає унікальність решетилівської вишивки? На це запитання Надія Вакуленко відповідає доволі часто.
— Її не сплутаєш із вишивкою інших регіонів. Вона, зокрема, вирізняється чіткістю композиційної побудови, характером орнаменту і кольором, — пояснює. — Якщо в орнаментах інших регіонів України використовується дві-три техніки, то в решетилівському — п’ять-сім. В орнаментах вишиванок обов’язково є мережка, яка надає виробу легкості та прозорості. Сама мережка має безліч видів: ляхівка, прутик з настилом, стовпчик, гречечка, вівсяночка, шабак, чисна й безчисна… Для решетилівської вишивки також характерні такі техніки, як вирізування, зубцювання, лиштва або гладь (пряма й навкіс), зерновий вивід, клітка, солов’їні вічка та інші. Орнамент у нас дрібненький, нагадує ніжну паморозь.
За старих часів решетилівські майстрині, щоб отримати якісні білі нитки, скручували їх пасмами й клали в діжку, пересипаючи попелом із берези або вільхи, заливали гарячою водою і добу настоювали. Потім ретельно їх виполіскували й висушували. Процедуру повторювали кілька разів.
Крім білих ниток, використовували й кольорові, пастельних тонів. Для фарбування майстрині брали доступні природні барвники. Це, переважно, були відвар цибулиння, бузини, кора дуба тощо.
Життя внесло корективи в давні традиції. У радянські часи, та й пізніше теж, найкращими нитками для вишивання вважалося муліне виробництва Ленінградського прядильно-ниткового комбінату імені Кірова. Нині решетилівські майстрині замовляють винятково французькі нитки — вони м’які,шовковисті, їхні кольори соковиті й стійкі.
Вишуканими виходять вишиванки на маркізеті — дуже тонкій тканині, яку сьогодні знайти надзвичайно важко. Вишивати на маркізеті дуже складно, тож і оцінюються такі роботи високо.
Нині національний український одяг у Решетилівці шиють в основному з білоруського льняного полотна. У ньому дуже добре переплетені волокна, що дозволяє наносити гарний рівний малюнок.
Кілька років тому професійні вишивальниці поміняли, виявляється, навіть голки. Тепер майстрині використовують голки з тупими жалами. Працювати ними швидше — вони точно потрапляють у дірочки між нитками.
ЛІЛІЯ СИМВОЛІЗУЄ КОХАННЯ, А ВИНОГРАД — СТВОРЕННЯ СІМ’Ї
Своєю вишивкою «білим по білому» Решетилівка славиться здавна. Це ремесло стало тут популярним після скасування кріпацтва в 1861 році. Люди почали розвивати власну справу. Її напрямок визначився сам собою: уздовж річки Говтва добре росли льон і коноплі. З них пряли нитки й ткали полотно. Щоб після розкрою не викидати маленькі шматочки тканини, майстрині зшивали їх і таким чином отримували додатковий одяг для родини. Нитки для швів висмикували з тієї ж матерії. А потім ще й декорували шви майстерними стібками, що надавало виробу рельєфу й особливої краси. На грубій тканині малюнки нитками давали світло-тіньовий ефект і мали витончений вигляд.
За однією з легенд, назва Решетилівка походить від слова «решето», тому що тутешні майстрині мовби решетили полотно. Минуло понад 150 років, а решетилівська вишивка не втрачає популярності.
У райцентрі, який лише кілька років тому отримав статус міста, існує кілька центрів, де вишивають білими нитками по білому полотну. Це Всеукраїнський центр вишивки і килимарства, художній професійний ліцей, Решетилівський опорний ліцей, приватна майстерня художніх промислів «Соломія». Окрім того, унікальною вишивкою займаються кілька творчих сімей.
— Вишиванка для українців — це оберіг, своєрідний захист від негативної енергетики, — говорить Надія Вакуленко. — Замкнутий малюнок символізує космос, нескінченність. Ромби і трикутники — відповідно жіноче й чоловіче начало. Птахи — зародження життя, квітка з вісьмома пелюстками — символ сонця, вічного руху. Лілія — кохання, виноград — створення сім’ї… Дівчаткам належить носити вишиванки з ліліями, хлопчикам — з дубовим листям, яке символізує чоловічу силу.
Упевнена, що саме завдяки вишиванкам українців впізнають у світі, це і є код нації.
Ганна Волкова, Полтава
Фото: Сергій Пустовіт