Михайло Поляк, головний лікар Закарпатської обласної інфекційної лікарні

З директором Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна інфекційна лікарня» Закарпатської обради Михайлом Поляком ми спілкувалися  на початку епідемії COVID-19 в Україні у квітні. Саме його лікарня приймала в області перших хворих на коронавірус, і тоді Михайло Амброзійович вразив усю країну фактом, що за місяць лікування ковідних хворих у нього не заразився жоден медик (а ви пригадуєте, що на початку епідемії саме лікарі складали більш як половину інфікованих). Зараз, забігаючи наперед, скажу вам, що й за пів року в Поляка від пацієнтів не інфікувався жоден лікар.

Утім, говорили ми не тільки про це. Умовно тема нашої розмови для Укрінформу з головним інфекціоністом Закарпаття звучала так: “Пів року з ковідом: висновки і прогнози”. Ми говорили з паном Поляком про найпоширеніші міфи про цей коронавірус (від “то все брехня” до “давно вже є ліки від ковіду”), про показові випадки (вразила розповідь про панотця, який пролікувався у стаціонарі, а тоді знову розповідав вірянам про вигаданий вірус і причащав усіх з однієї ложки), про те, що друга хвиля, якою лякають українців, насправді пройшла у липні-серпні, а зараз ми в очікуванні третьої. А також про те, до чого лікарі готуються далі. Адже ситуація напружена: інфекціоністи не знають, як поведеться ковід у сезон грипу та ГРВІ, в який ми ввійдемо у жовтні. Кажуть, що можливі випадки одночасного зараження грипом і ковідом, та як у такому випадку лікувати хворих, поки що ніхто не знає.

ЗА ПІВ РОКУ У НАС ПОМЕРЛО ШЕСТЕРО ІНФІКОВАНИХ КОВІДОМ

- Михайле Амброзійовичу, жінка з Мукачева, котра стала офіційно першою інфікованою ковідом на Закарпатті, лікувалася у вас. Відтак, ви стали першими в області, хто приймав хворих із коронавірусом. Скажіть, що для лікарів було найважчим на початку цього шляху?

- Було важко саме тому, що ми мало спершу знали про цей коронавірус: як із ним себе поводити, що це за хвороба, які можуть бути наслідки, яке потрібне лікування. Але з часом врахували міжнародні протоколи, створили протокол для нашої лікарні, потім вийшов протокол український. Ми їх усі об'єднали і створили свій, потім ним користувалися інші колеги з інших районів. Він не є особливим, просто всі препарати та методики ми застосовували вже з поправкою на свій досвід. Найперше це стосувалося використання апаратів ШВЛ — у перший місяць у нас померли двоє хворих на ШВЛ. Це вже зараз ми знаємо, що треба тягнути важкого хворого на кисневій терапії до останнього і не підключати до апарату. Тоді ми того не знали.

А ще ми боялися. Медики боялися, як працювати з цією особливо небезпечною інфекцією, боялися принести інфекцію додому — у нас нема змін, лікарі працюють у звичайному режимі щоденно, медичні сестри і молодші медичні сестри виходять на роботу кожну 3-4 добу.

Але, зрештою, все це перемололося і станом на зараз ми маємо непогані результати. У нас за ці пів року пролікувалося 468 хворих на COVID-19, виписали ми 430, 100 з них були в реанімації, шестеро людей померло.

А ще на початку епідемії була проблема із засобами індивідуального захисту, які неможливо було придбати, особливо респіратори, навіть гроші були, а купити не було де.

- На початку пандемії, коли серед інфікованих ковідом в Україні половина були медики, ви говорили, що за місяць у вас не заразився жоден медпрацівник. Чи збереглася у вашому закладі ця тенденція? І чи погодитесь із твердженням, що зараз медики в країні хворіють вже менше тому, що вони просто за цей час перехворіли?

- Ну, щодо нас — то в обласній інфекційці жоден лікар так і не захворів на ковід за ці півроку. У лікарні загалом захворіло на ковід 6 медпрацівників – це дві медсестри та чотири санітарки, двоє з них заразилися під час відпустки, десь у побуті. Тобто, зі 108 чоловік, які є у штаті, маємо шестеро інфікованих COVID-19. Це мізер.

А щодо того, що медики зараз не інфікуються, бо вже всі перехворіли — ні, це не так. Не хворіють, бо навчилися поводитися з цією інфекцію на роботі, працювати у брудній зоні, правильно перевдягатися тощо. Ну, і лікарі знають, як не заразитися поза роботою. Адже інфекція поширюється тому, що 80% хворих мають слабко виражену симптоматику. Тому-то ми й кажемо, що треба дотримуватися маскового режиму, тримати дистанцію, мити руки і дезінфікувати. Якщо дотримуватися цих правил, заразитися ковідом мало шансів. Ці правила мають увійти в щоденний побут – і все.

У НАЙБЛИЖЧІ РОКИ МАСКИ НЕ ЗНІМЕМО, ОСОБЛИВО МИ ТУТ, В УКРАЇНІ

- А тим часом усі чекають, коли їх можна буде скасувати. То скажіть: скільки ми ще житимемо з масками? Як кажуть на Закарпатті – “наохтема” (назавжди — діал.) чи ще якийсь час треба потерпіти – і все?

- Ну, в найближчі два роки ми їх не знімемо. Особливо тут, в Україні. В країнах, де більш дисципліноване населення, ковід здолають швидше. Гляньте на ситуацію в наших сусідів — угорців та словаків. У цілій Угорщині за добу стільки інфікованих, скільки у нас в одному лише Закарпатті (мова про 80-100 осіб). А в Словаччині за добу взагалі 8-12 чоловік. Це про що говорить? По-перше, про те, що населення дисципліноване, по-друге, про те, що працює поліція: там відслідковують через телефон усі твої рухи, і якщо ти на самоізоляції йдеш крім магазину ще кудись — штрафи серйозні. У нас же практично ніхто їх не платить узагалі. Я говорю навіть не про громадян, штрафи не платять і підприємці, що порушують правила карантину. У нас сьогодні більшість продавців працюють без масок. Якщо би поліція пройшлася закладами кілька разів на тиждень, картина була б не така. І на мою думку, цим треба займатися.

- А які ваші думки щодо вакцини? Коли ми її отримаємо і, головне, як це вплине на українську реальність?

- Від вакцини багато буде залежати, але нам в Україні два найближчі роки доведеться справлятися без неї. Навіть якщо її винайдуть і вона буде ефективна та матиме доведену дію — у світі зараз така кількість населення, що цієї вакцини не буде в достатній кількості для всіх. Не всі країни зможуть собі дозволити її закуповувати. Думаю, вона буде недешева. Такі держави, як наша, не придбають її в потрібній для населення кількості. Тому треба готуватися до того, що вакцина в Україні буде для певних пріоритетних категорій населення — наприклад, лікарів, учителів та інших груп ризику.

Але цей вірус ще не вивчений до кінця, тому ми не знаємо, чи достатньо буде виготовити вакцину одноразово, чи потрібно буде пристосовувати до нових штамів, відповідно до мутації вірусу щороку, як із грипом.

МИ ЗАРАЗ МЕНШЕ ГОСПІТАЛІЗУЄМО, НІЖ УЛІТКУ

- Яка ситуація у вас із ковідом наразі? На Закарпатті кілька помаранчевих зон, але все працює, школи стартували. Що з хворими — чи переповнені лікарні?

- Якщо ми говоримо про Україну, то ситуація нехороша. Щодня за 2 тисячі нових хворих – це багато, дуже! У нас в регіоні — сотня хворих щодоби. Це багато, але не критично. У нас зараз додалося “помаранчевих” міст і районів, але на Закарпатті не перевантажені лікарні, госпіталізація в області зменшилась. Важку ситуацію ми мали у липні-серпні, сьогодні завантаженість становить 47,5%. Тому ситуація більш-менш стабільна. Єдине — у нас високий показник смертності, це 3,5%. Загалом в Україні він менший.

- Так, на Закарпатті від COVID-19 щодня двоє людей помирає....

- І це багато.

- Як думаєте, при перегляді зонування за два тижні вже матимемо червону зону?

- Не сказав би. Повторюсь, ми зараз мало госпіталізуємо. Але й не скажу, що справа пішла на покращення.

- Чому?

- Тому що діти пішли в садки та школи, і я не думаю, що у школах там усі здорові. Уже невдовзі матимемо перші результати і будемо бачити, як розвиватиметься ситуація далі.

- Якщо червона зона, у медиків роботи побільшає?

- Думаю, так. Але червона зона — це посилення карантину, яке має призупинити передачу вірусу.

- Яка цифра інфікованих на щодень для Закарпаття критична? Сто чоловік? 120?

- У нас було в липні понад 120 осіб щодня в певний період. Це занадто. І тоді доводилося багато хворих госпіталізовувати, лікарні були перевантажені, особливо в Ужгороді.

- Чому саме липень був критичний?

- Перед тим було послаблення карантину – і це дало “результати”. Масові весілля, релігійні служби в храмах, випускні тощо.

У МОЄМУ ТОПІ – СВЯЩЕННИК, ЯКИЙ ЛЕЖАВ ІЗ КОВІДОМ, А ПОТІМ ДАЛІ РОЗКАЗУВАВ ПАСТВІ ПРО ВИГАДАНИЙ ВІРУС

- Хотіла окремо поговорити з вами про міфи щодо ковіду. За пів року їх у нас ого-го скільки, і ви тут у лікарні також мали наслухатися чимало. Чи можете виділити якийсь топ? Ми пам'ятаємо, як починалося з того, що більшість казала: “де ті хворі” і “то все брехня”...

- Та це й досі актуально! Ми і досі з таким зустрічаємось, із цим парадоксом: у нас купа хворих у лікарнях, а українці не визнають вірус. Поки це не стосується конкретної людини чи її близької родини, вона ходить і говорить про видуманий вірус. У нас багато таких було. Але найбільше особисто мене здивував священник, який цей ковід переніс, лікувався тут у нас, лежав у стаціонарі, але потім на службі й далі говорить про вигаданий вірус і причащає всіх вірних з однієї ложки. Особливо це стосується Московського патріархату. Так робити не годиться.

- Говорять також, що COVID-19 — це всесвітня змова медиків, які на ньому заробляють нереальні гроші. Ви та ваші лікарі в обласній інфекційці багато нажили, зізнавайтеся?

- О, ми постійно це чуємо від людей. І я би дуже хотів у якості експерименту (розумію, що ніхто мені його провести не дасть) завести у ковідне відділення таку людину, одягнути її на 5 годин у костюм біозахисту – з маскою, щитком – і щоб вона походила 5 годин так, як лікарі: не п'є, в туалет не ходить, дихає через маску. Бувало влітку таке, що у мене лікарі непритомніли на обході.

А ще я провів би екскурсію таким Фомам невіруючим у відділенні інтенсивної терапії, щоб вони хоча б через віконечко побачили, як дихають ковідні хворі, яка у них сатурація — а вона від 80 до 90 на 15-20 літрах кисню. При такій ситуації людина задихається і навіть повернутися не може, бо якщо повертається, то сатурація падає до 60.

КОЖНОГО ВАЖКОГО ЛІКУЄ ЦІЛА БРИГАДА ЛІКАРІВ

- Часто говорять також, що насправді від ковіду ліки вже давно винайдено, навіть називають препарати, мовляв, три таблетки — і здоровий.

- Це все обман. Ліків від ковіду нема. І взагалі, лікувати COVID-19 дуже важко, бо досі ми прямо на вірус не впливаємо, ми лікуємо його симптоматично: з'явилася гарячка — збиваємо, підскочив тиск — збиваємо, розвинулася пневмонія — призначаємо антибіотики. Тому нема дієвих противірусних чи антибіотиків від ковіду. Так само не помагає вживання часнику й цибулі, вплив низьких чи високих температур... З нашої практики скажу, що стільки, як з важкими ковідними, в інфекційці не возяться ні з ким. Кожного такого треба лікувати індивідуально. У нас ранок починається щодня з оперативної наради – якщо є важкий хворий, обговорюємо, збираємо консиліум і радимося: це ми дали, це дали, воно не помагає, на що можна поміняти, спробуємо ще оце... І так щодня. Важкого ковідного лікує не один лікар, а ціла команда. Вважаю, що у нас найменше хворих померло в порівнянні з іншими, бо є стабільна команда лікарів, яка має досвід. Також багато важать медсестри: наші уміють побачити і сигналізувати лікарю, що з хворим щось не те. Якщо призначити студентів наглядати за хворими, ці моменти можна пропустити. Ну, і треба сказати, що у випадку з ковідом у нас нема такого протоколу, як, наприклад, при менінгококовій інфекції з чіткою послідовністю зміни антибіотиків. От про “Плаквеніл” спочатку говорили мало не як про панацеєю від коронавірусу — так ми його дуже мало призначали, бо він пацієнтів із серцевими захворюваннями може легко на той світ загнати. 10 разів треба подумати, чи давати противірусне хворому, бо йому може погіршати (усі ці препарати мають багато побічних дій).

У БОРОТЬБІ З КОВІДОМ МОЖЕ ПОМАГАТИ ПЕРЕХРЕСНИЙ ІМУНІТЕТ

- Ще один міф — про те, що українці порівняно легко переносять ковід. Мовляв, у більшості таки легка форма, і нам помагає те, що населення вакциноване БЦЖ, і смертність у нас низька, і повітря чисте...

- Так, а потім ми мали по 100 хворих у Міжгірському районі, з якими лікарі не знали що робити. Повірте, імунітету від ковіду нема! Навпаки, є повторні випадки зараження. Досліджено, що імунітет виробляється лише на 3-4 місяці, бо вірус швидко мутує. Хоча може бути перехресний імунітет.

- Тобто?

- Ну, є ж інші коронавірусні інфекції, й якщо людина перехворіла ними, у неї є перехресний імунітет, тоді вона легше переноситиме COVID-19.

- А ті, що повторно заражаються, легше переносять ковід удруге?

- Необов'язково. Таких випадків описано небагато, але навіть я вже знаю таких людей. В цьому випадку, про який відомо мені, людина як уперше легко перенесла, так і вдруге. Але це молода людина. Думаю, якби вона була старша, важкий перебіг був би обидва рази.

- Часто чую від знайомих фразу, що вони втомилися боятися вірусу, і краще вже ним заразитися і перехворіти. Мовляв, щоб більше не смикатися і спокійно далі собі жити. Чи правильна це тактика?

- Ні, я б не радив нікому спеціально заражатися ковідом, щоб перехворіти і «спокійно жити». Я би зазначив, що у нас було чимало і молодих людей у важкому стані. Багато що залежить тут від імунної системи, а справи такі, що ніхто з нас не знає, як саме зреагує ваша імунна система на вірус. Це справа доволі ризикова, тому ковідні весілля я б людям не радив. Краще взяти до уваги приказку: береженого і Бог береже. Не йди там, де багато людей, якщо пішов — тримай дистанцію, одягай маску і мий руки. Цього достатньо, аби не заразитися.

БІЛЬШІСТЬ ПАЦІЄНТІВ ДО НАС ПОТРАПЛЯЮТЬ ЗАПУЩЕНІ, ЦЕ СВІДЧИТЬ ПРО НЕ ЗАВЖДИ ЯКІСНУ РОБОТУ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ

- Говорять також і навпаки, що зараз українці важче переносять ковід, бо вірус мутував і нині він агресивніший, люди мають більше пневмоній.

- Ми не маємо таких досліджень, які б це довели чи спростували. Я думаю, що літні часті й важкі випадки зараження, що вимагали госпіталізації, – це наслідок широкого розповсюдження COVID-19 у країні. Вчасно не визначали, не встигали дивитися, до нас ці люди вже потрапляли у запущеному стані — й ми мусили майже усіх госпіталізувати. І зараз більшість хворих до нас потрапляє в запущеному стані. Це говорить про те, що десь недопрацьовує первинна ланка.

- Спростуйте чи підтвердіть чутку, що на місцях спеціально не направляють тестуватися пацієнтів із симптомами ковіду, аби не підвищувалася статистика та регіони не потрапляли до помаранчевих чи червоних зон.

- Не думаю, що це так. Зараз у нас достатньо можливостей для тестування. То на початку епідемії COVID-19 в Україні ПЛР-діагностика не встигала: дуже багато хто хотів обстежитися на Закарпатті, а працювала фактично одна лабораторія. Зараз ми маємо і лабораторні центри, й приватні лабораторії, які тестують. Але частина їх робить це не безкоштовно, а послуга дорога, тому не всі хворі йдуть тестуватися.

Але у разі, якщо хворий звертається до дільничного лікаря, той повинен викликати мобільну бригаду, вони – відібрати аналіз і відправити у лабцентр. Ці бригади є в кожному районі. Крім того, обстежують у поліклініках, у приймальних відділеннях райлікарень. Можливості протестуватися є. Тому пацієнтам треба мати бажання, а лікарям первинної ланки — працювати відповідно до стандартів. Якби вони працювали так, не було б стільки запущених випадків. І це я ще мовчу про контактних. З контактними на первинці у нас взагалі не працюють!

ГОТУЄМОСЯ, ЩО ОКРЕМІ МЕДЗАКЛАДИ ПРИЙМАТИМУТЬ КОВІДНИХ, ОКРЕМІ – ГРИПОЗНИХ ХВОРИХ

- Щодо другої хвилі — яка з нею узагалі ситуація? Вона йде, ми вже в ній перебуваємо, чи це вже третя? Що там у нас із цими хвилями зараз?

- Ми вже давно пройшли другу хвилю, вона почалася у червні. Липень, серпень — це був її пік. Ми з вами зараз в очікуванні третьої хвилі ковіду в Україні, і вона почнеться із сезоном грипу. І треба сказати, що хорошого ми очікуємо небагато. Грип сам по собі викликає ускладнення, коронавірус також, а крім того, їх ще треба буде вчасно розрізнити, адже клінічна картина подібна. Це набагато ускладнить процес. Найгірше буде тоді, коли і грипозна, й коронавірусна інфекції будуть одночасно в одного хворого — а таке ймовірно. А ми не знаємо нічого про те, як протікає ковід на фоні грипу.

- До чого ви готуєтеся? Уся країна чекає Армагеддону вже за кілька тижнів, а чого чекаєте ви?

- Ну, звичайно, ми готуємося. Краще, як кажуть, боятися, ніж злякатися. Готуємося в тому плані, що у нас повинні бути місця для госпіталізації. По-друге, має бути забезпечення медикаментами та засобами індивідуального захисту лікарів, по-третє – готовий медперсонал. Ми зараз розуміємо, що мусимо відділити ліжка на грип і на ковід — і у нас, і по районах. Класти таких хворих разом не можна ні в якому разі! План для цього в області вже розроблений, він розісланий у лікарні, райлікарні знають, що мають знайти ще плюс 30% до ліжкофонду для грипозних хворих.

Якщо цих хворих буде така велика кількість, що ми не зможемо їх розділити, то розглядаємо варіант, що окремі заклади будуть приймати грип, а окремі — ковід.

- До речі, варто щепитися від грипу цього року?

- Так, безумовно, варто. Інша справа, що у нас в Україні поки що немає вакцини від грипу. Чекаємо.

Я ТЕЖ БОЮСЯ ЗАРАЗИТИСЯ КОВІДОМ

- Михайле Амброзійовичу, ви самі боїтеся захворіти на ковід?

- А чого б мені не боятися? У мене жінка вдома, внуки є. Але треба боятися розумно — завжди виконувати ці прості правила: маски, дистанція, дезінфекція. Ймовірність заразитися тоді мала.

- А ваші підлеглі часто питають, мовляв, Михайле Амброзієвичу, коли це все закінчиться?

- Ні, вони ж теж читають літературу медичну, новини, а всі в один голос говорять, що в найближчі два роки ми не переборемо ковід. І я думаю, що такий прогноз — на два роки — це ще дуже оптимістично! Дивіться, в Іспанії знову пік захворюваності й різко зросла смертність. Те саме в Італії. Пояснити це одним можна — тим, що люди розслабилися і не носять маски та не тримають дистанцію. Послаблений карантин — це не його скасування. А сприймається це людьми чомусь саме так.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Сергія Гудака