Михайло Рівіс, голова Закарпатської облради

Як на Закарпаття за програмами розвитку транскордонного співробітництва вдалося залучити пів мільярда гривень, як у регіоні можуть співіснувати туризм і промисловість, чому важливо втримати "на льоту" аеропорт “Ужгород”, а також що таке "закарпатська мрія” і чому так важко її втілити, - про все це в інтерв'ю Укрінформу розповів голова Закарпатської обласної ради VІІ скликання Михайло Рівіс.

ЗАКАРПАТТЮ ПОТРІБНА ЛАЙТОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

- Михайле Михайловичу, Закарпаття — дотаційна область, але нині такі часи, що треба вчитися заробляти на себе самим. На вашу думку, де Закарпаття може і повинно на себе заробляти?

- У регіональній стратегії розвитку Закарпатської області на період до 2020 року визначено пріоритетні напрямки розвитку регіону – це туризм і промисловість. Збільшити приток капіталу в економіку краю можуть інвестор і турист. І той, і той приїжджає з грішми та з перших хвилин, перетнувши державний кордон, залишає їх у готелях, ресторанах, на автозаправках тощо. Закарпаття межує з чотирма країнами Євросоюзу: Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною; має унікальні природні та людські ресурси – усе це приваблює наших ділових партнерів і гостей. Однак ми добре усвідомлюємо, що без комфортного перетину кордону, доріг, чистого довкілля навіть силоміць сюди не притягнеш ні інвестора, ні туриста. Сьогодні на державних кордонах – довжелезні черги, дороги в області хоч і кращають, але далекі від євростандартів, не додає привабливості краю і сміття. Розв’язання усіх цих проблем вимагає зусиль, коштів і політичної волі.

Зараз маємо таку ситуацію, що під виглядом децентралізації в країні насправді відбувається жорстка централізація — маю на увазі те, що облрада не може впливати на розподіл бюджетів того ж Держфонду регіонального розвитку (ДФРР) на реалізацію програм і проєктів регіонального розвитку. Через це жоден із проєктів, що були запропоновані Закарпатською облрадою ДФРР, сьогодні не реалізується.

- А що пропонували?

- Ну, наприклад, розширення СК «Юність» в Ужгороді, який не може вмістити всіх спортсменів, що хочуть потренуватися там. Тому назріла потреба добудувати два сучасні просторі спортивні зали, це дасть змогу приймати змагання всеукраїнського та європейського рівнів. Це може стати тим, образно кажучи, магнітом, який притягне сюди збірні команди з багатьох видів спорту на проведення зборів, змагань, тренувань...

- Тобто, повертаючись до попереднього запитання, спорт – це один із напрямків, де Закарпаття може заробляти?

- Звісно. Приміром, у Хусті ми побудували легкоатлетичний стадіон європейського рівня. Національна збірна з легкої атлетики може проводити тут тренування. В область також приїжджають футбольні клуби, які займаються на спортивних базах Ужгородського та Воловецького районів, гірськолижники – на одному з найбільших лижних курортів «Красія» Великоберезнянського району. Парапланеристи - на Боржавських полонинах, зокрема на вершинах Гимба та Великий Верх. Тобто, рух є, нам треба лише все це скласти, як пазл, і почати впливати на процес, формуючи сталий розвиток краю. Бо зараз це схоже на джерело, що б'є із землі: хто схилиться — той нап'ється. Коли ми з нього зробимо криницю, матимемо більше води і більше людей втамує спрагу.

Така ж ситуація із зеленим туризмом на Закарпатті. Він регулюється лише нормами законодавства про особисте селянське господарство, відповідно людина, яка володіє земельною ділянкою, може надавати послуги із зеленого туризму, і вони не обкладаються податками. Але на Закарпатті є готелі на 50 номерів, які також працюють у межах згаданого закону і не платять жодних податків.

Але повернусь до того, з чого почав, щодо промисловості та туризму. На Закарпатті треба дуже збалансовано розвивати ці галузі. Іншими словами, промисловість не можна розвивати за рахунок туризму. До прикладу, амбітна ідея облаштування вітряків на Боржавських полонинах може повністю знищити зелений туризм Верховини. Тому в таких випадках нам треба думати найперше про збереження унікальності нашого краю, закарпатців, а не про інвесторів, які обіцяють мільйони, але їх вкладення може зупинити розвиток цілих галузей.

У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ АКЦЕНТ РОБИМО НА АВТОМОБІЛЬНИЙ КЛАСТЕР

- З ваших слів випливає, що Закарпаттю потрібна лайтова, “лагідна” промисловість. Наведіть приклади — що в нас так працює?

- Це наш автомобільний кластер. Його створено разом з Обласною федерацією роботодавців Закарпаття, куди увійшло 30 підприємств, які виготовляють продукцію для автомобільної промисловості, а це - понад 12 тисяч робочих місць. В економіку області з цього кластера надходить понад 50 % інвестицій. Ці підприємства відомі у світі, але не дуже, на жаль, їх знають в Україні. Закарпатська область на практиці стала осередком кластерної ініціативи та піонером у розвитку кластера автомобільної промисловості й інших високоточних виробництв в Україні. Сьогодні вже йдеться про те, щоб просувати на Закарпатті виробництво електромобілів.

Разом із тим, зауважу, що облрада 7-го скликання не хотіла залучати в регіон важку промисловість, яка б мала негативний вплив на навколишнє природне середовище.

- Яку саме?

- Наприклад, видобуток поліметалів.

- Маєте на увазі багатостраждальне Мужієво?

- І не тільки. Є ще Рахівське родовище золоторудних покладів, до якого час від часу виявляють зацікавленість з-поза меж області. А щодо Мужіївського родовища поліметалевих руд, наразі там ще не відновлено видобуток, але такі наміри в інвестора є. Утім, соціальна ситуація навколо цього питання напружена, оскільки в Мужієві уже є проблеми з питною водою. Просто доки люди не бачать вантажівки з рудою на дорогах, вони не протестують.

Коли у 2017-му році знову пішли розмови щодо відновлення робіт на Мужіївському родовищі дорогоцінних металів, то обласна рада не надала дозволу на користування надрами. Втім, зараз Кабмін прийняв цікаве рішення — забрати від обласних рад повноваження щодо погодження користування надрами на місцях. Тобто відтепер думка місцевих жителів і депутатів не братиметься до уваги, а рішення про надра ухвалюватимуть у столиці.

Є ШКОЛИ, ДЕ НА ТРЬОХ УЧНІВ ПРАЦЮЄ ЗА ДЕРЖАВНИЙ КОШТ 20 ОСІБ

- Наступна тема - децентралізація на Закарпатті, на вашу думку, що Закарпаття виграло від переформатування області на 64-и ОТГ, які ми маємо, а в чому програло?

- Ми програли в тому, що включилися пізно в цей процес. Коли у країні громади отримували для розвитку кошти з субвенції та дотації, ми не отримували ні копійки.

Ну, а щодо моєї особистої позиції та позиції облради в цілому — ми зробили так, як говорили спочатку: як тільки Перспективний план було внесено до сесійної зали для розгляду, ми проголосували…

- Не можу не спитати: упродовж цих двох років, коли всюди у країні відбувалася децентралізація, а на Закарпатті через особисту позицію Геннадія Москаля вперто не йшла, - чи були у вас розмови з ним щодо цього питання? Можливо, переконували дати “зелене світло” реформі?

- Обласна рада проводила засідання профільних комісій, брала участь у всіх проєктах U-LEAD, у формуванні карти території Закарпаття, але процедурно на голосування Перспективний план формування територій громад Закарпатської області могла внести тільки ОДА. Чому так відбувалося тоді, я б не хотів коментувати. Скажу тільки, що на цю тему ми Геннадієм Геннадійовичем говорили багато разів. Але це вже історія...

- То що ж виграло Закарпаття у результаті реформи? Чи таки нічого й не виграло?

- Виграло, бо нарешті пристрасті навколо децентралізації в регіоні вщухли. Ми, хоч і майже останні в Україні, ухвалили цей важливий документ.

Що ще виграли станом на сьогодні — сказати важко, бо громади тільки почали переходити на прямі міжбюджетні відносини з державою. Якщо у них будуть ефективні менеджери, то незабаром буде видно й результати. Там, де керівник знайде в собі політичну волю і скоротить, наприклад, малокомплектні школи, де навчається, умовно, три учні, а на них працює за державні гроші 20 осіб, – це буде по-господарськи. Кошти краще інвестувати для облаштування перспективних освітніх закладів, у найкращих учителів, учнів і т.д. Освітяни кажуть, до речі, що цьогоріч діти з таких шкіл досить непогано склали іспити ЗНО — саме через те, що під час дистанційного навчання вони отримали можливість займатися з іншими вчителями в режимі онлайн.

МИ ГОЛОСУВАЛИ НЕ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, А ЗА ПІДТРИМКУ УГОРЦІВ ЗАКАРПАТТЯ

- За цю каденцію через свої голосування Закарпатська облрада кілька разів потрапляла в загальноукраїнські скандали. Як, наприклад, тоді, коли закарпатські депутати прийняли звернення до ВР, Президента, Кабміну щодо “Закону про освіту”. Загальноукраїнську аудиторію відверто здивувало те, що український орган влади голосує проти підтримки закону, направленого на підтримку української мови...

- Ми не голосували проти згаданого Закону, який реально започаткував важливу освітню реформу в Україні. Тим більше ми не голосували проти української мови! У цьому Зверненні йдеться про те, що впродовж багатьох десятиліть забезпечувалося і реалізувалося на практиці право нацменшин на навчання рідною мовою. Тому ми просили надіслати "Закон про освіту" для експертизи в Раду Європи та Венеціанську комісію – на відповідність європейським стандартам і цінностям. Закарпаття знане своєю толерантністю і міжетнічною злагодою, нам тут не потрібне розхитування ситуації. На той час ці всі питання дуже активно використовувалися "проплаченими" особами, які, як відомо, вчинили дві спроби підірвати офіс Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) в Ужгороді. Звідки, як мовиться, ноги росли? Російська Федерація. Тож у цей період, якби Закарпатська обласна рада не підтримала угорців, ми могли би мати не найкращу ситуацію. І нам тут, на місці необхідно було показати, що ми — єдині і підтримуємо однаковою мірою всіх жителів області, які її населяють. Тому переконаний, що те голосування було вчасне!

- Ще питання стосовно угорців. Попередня обласна рада — це час так званої “золотої акції” угорців, які до того ніколи не мали стільки мандатів на Закарпатті. Скажіть, чи був через це відчутний, можливо, якийсь тиск угорських депутатів, диктування умов абощо...

- Ніколи! У нас із представниками угорської нацменшини виключно конструктивні відносини.

- Як прогнозуєте, на теперішніх виборах, очевидно, в угорців цієї «золотої акції» не буде, чи збережеться їхній вплив на процеси в області?

- Зараз маємо ситуацію, коли Партія угорців України та Демократична партія угорців України не можуть об'єднатися і через це вони не матимуть в облраді стільки депутатів, очевидно. Але те, що угорці подолають 5% бар'єр — це безумовно.

- А як щодо вас, до речі, в чиєму списку ви йдете на цих виборах?

- Іду з командою однодумців - від партії “Європейська солідарність».

БОРОТЬБА ЗІ СМІТТЯМ ТА ЗАХИСТ ВІД ГРАДУ — ЗА ЄВРОПЕЙСЬКІ ГРОШІ

- Поговорімо про Закарпаття та транскордонне співробітництво. За вашої каденції у регіоні запрацювало об'єднання ЄОТС (Європейське територіальне об'єднання) ТИСА - це унікальний досвід для України, адже, фактично, Закарпаття, як область країни, що не є членом ЄС, завдяки цьому бере участь у європейських грантових проєктах і програмах розвитку.

- Європейське територіальне об'єднання ТИСА – безпрецедентний випадок як для України, так і для ЄС. Його засновниками є Закарпатська обласна рада, Загальні збори області Саболч-Сатмар-Берег та орган самоврядування міста Кішварда (Угорщина). Створивши це об’єднання, ми отримали юридичний інструмент Євросоюзу, який дає нам змогу залучати фонди міжнародної технічної допомоги. Коли ми презентували це об’єднання в Брюсcелі у Європарламенті, нам аплодували стоячи. Але найголовніше: ЄОТС ТИСА вже є бенефіціаром двох масштабних проєктів. Це –“РЕВІТАЛ 1” на загальну суму понад 1 млн євро (проєкт щодо вивчення пустот у затоплених шахтах Солотвина, читачі Укрінформу знайомі з ним з нашого матеріалу — ред.) та “ZeroWaste” на загальну суму понад 5 млн євро, що передбачає будівництво полігону твердих побутових відходів і сміттєсортувального заводу в с. Яноші Берегівського району. Також іде підготовка Стратегії управління відходами у Закарпатській області до 2030 року, яка буде внесена на затвердження сесією Закарпатської облради. Усі вони мають особливу вагу для Закарпаття.

Щодо “ZeroWaste”. Як розумієте, стихійні сміттєзвалища – болюча проблема, і не тільки нашого краю. Але у силу географічного положення Закарпаття вона негативно впливає на міжнародний імідж України. Серед пріоритетів, визначених ЄОТС ТИСА, є пункт щодо вирішення проблеми, пов’язаної зі збором та утилізацією сміття в області. Ще у 2015 році було урочисто відкрито ангар і лінію сортування сміття на 1-му в області сміттєпереробному заводі в селі Яноші, та оскільки припинилося фінансування, завод не було введено в експлуатацію. ЄОТС ТИСА подало заявку на участь у гранті, і проєкт “ZeroWaste” здобув перемогу. На сьогодні відбуваються тендерні процедури, які проводяться в Угорщині, оскільки проєкт - міжнародний. Думаю, що підписання угоди відбудеться ще цьогоріч, а реалізація розпочнеться у 2021 році гарантовано.

Важливий для області ще один інвестиційний проєкт, який стосується планування транскордонної протиградової системи у Закарпатській області із залученням досвіду прикордонних регіонів Угорщини та Румунії, де ЄОТС “Тиса” має всі шанси бути бенефіціаром. Загальний бюджет проєкту – 519 тис. 427 євро. Оскільки градові опади почастішали та завдають серйозних збитків аграрному секторові області, транспорту, будівлям, то потрібно зробити чіткі кроки в напрямку розв’язання цієї проблеми. Так, суми збитків лише від граду у 2018-2020 рр. сягли 100 млн грн. У сусідніх державах уже проводяться заходи для запобігання появи градових хмар, зокрема в Угорщині діє система протиградового захисту.

НА ЗАКАРПАТТІ ВПРОДОВЖ РОКУ ЗНИКНУТЬ УСІ СМІТТЄЗВАЛИЩА

- То Яноші таки стануть першим селом на Закарпатті, де побудують сміттєсортувальний завод?

- Так, і цей завод вирішить питання з твердими побутовими відходами Берегівського та Виноградівського районів.

- Це якраз територія нашого нового “угорського району”, я так розумію?

- Саме на цих територіях проживає найбільше представників угорської спільноти Закарпаття.

- Тобто, потужностей, аби переробляти сміття зі всього Закарпаття, у цього заводу не буде? Чи чому він обмежиться тільки одним районом?

- Потужностей вистачить, але справа в іншому. Наразі місцева влада проти того, аби приймати на переробку сміття з усього Закарпаття. Хоча очевидно, що заводу треба буде багато сировини, аби стати рентабельним. Звісно, керівництво саме має дозріти до такого рішення, а місцеві жителі переконатися, що завод є безпечний. Тому хай спочатку попрацюють на свій район і набудуть досвіду.

А для решти території області у межах розробки Стратегії управління відходами передбачено створення місць сортування сміття у кожному районі, а звідти – на сміттєсортувальний завод.

- Це на той, проти якого недавно виступали жителі Ужгородського району, перекривши трасу?

- Ні, то паралельний проєкт Закарпатської ОДА. Щодо заводу, передбаченого Стратегією, тривають обговорення. У перспективі завод перероблятиме сміття, спалюватиме його і вироблятиме теплову енергію. Я бачив такий у Швеції під Стокгольмом, там використовуються високі температури, щоб не було викидів у повітря, генерується електроенергія. Цікаво, що місто отримує гарячу воду майже задарма.

- І все-таки акцентуйте: цей проєкт, я так розумію, передбачає зникнення стихійних сміттєзвалищ в області?

- Не тільки стихійних, а й усіх сміттєзвалищ. У кожному районі буде спеціально відведене та облаштоване місце, куди звозитиметься сміття, де його сортуватимуть і відправлятимуть на переробку. Все. І всі питання щодо засмічення річки Тиси побутовими відходами, які вона несе в Угорщину під час паводку, також відпадуть.

АЕРОПОРТ “УЖГОРОД” МАЄ КЛЮЧОВЕ БЕЗПЕКОВЕ ЗНАЧЕННЯ ПІД ЧАС ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ

- А що дасть області проєкт “Мале карпатське коло”, який також втілюється зараз на Закарпатті?

- Цей масштабний проєкт покликаний зробити центральну частину Українських Карпат доступною і комфортною. Він об’єднав три гірські області - Львівську, Закарпатську та Івано-Франківську - і дасть можливість туристам дістатися зі Славського Львівської області за 20 хвилин до Міжгірщини на Закарпатті, оминувши стрімкий перевал за напрямом Київ-Чоп. Це коло збільшить потік туристів у регіоні та зв'яже Славське через Міжгір'я з Буковелем на Франківщині.

- Питання щодо аеропорту «Ужгород». Це ніби й нонсенс, але Закарпаття – одна з областей, де аеропорт існує тільки для президента чи чиновників, а для інших хіба що на папері...

- Зараз очікуємо підписання угоди між Україною та Словаччиною щодо використання спільного простору і готуємося до того, що аеропорт в Ужгороді нарешті запрацює вже цієї осені.

- Водночас у медіа активно піарять Мукачівський аеропорт. Скільки, на вашу думку, аеропортів буде на Закарпатті? Скільки їх потрібно? І який важливіший?

- Безумовно, найперше має запрацювати Міжнародний аеропорт "Ужгород", в який ми вже вклали багато коштів. Якщо раптом щось станеться, наприклад, сходження снігових лавин на перевалах чи лісові пожежі, то на Закарпаття можна буде дістатися тільки повітряним транспортом. А тому аеропорт має надзвичайно велике безпекове значення. Сьогодні тут здійснюють польоти тільки чартерні рейси, нема змоги приймати великі літаки, бо з одного боку - впритул місто, з іншого — словацький кордон. Але його можна модернізувати і забезпечити достойне сполучення зі столицею України та столицями країн-сусідів ЄС. Для того, аби він міг приймати літаки Sky Up чи МАУ, а не тільки “Мотор Січі”, його необхідно дофінансувати, модернізувати і на це треба приблизно 60 млн грн. Сума порівняно невелика, її можна відшукати. Як варіант - дозволити Комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт «Ужгород» Закарпатської облради взяти кредит і виступити гарантом. На минулій липневій сесії облради ми звернулися з проханням про безоплатну передачу з балансу аеропорту "Бориспіль" на баланс аеропорту "Ужгород" рухомого майна — техніки та обладнання. "Бориспіль" має новіше, але для нас воно ще послужить. Це ще більше зекономить нам коштів. І це стовідсотково таке питання, навколо якого депутати об’єднуються.

КОШТІВ НА COVID-19 ОБЛРАДА БІЛЬШЕ НЕ ВИДІЛЯТИМЕ

- До речі, навколо яких проблем на Закарпатті найлегше консолідувати депутатів у залі облради? І навпаки — які питання викликають найбільше суперечностей?

- Найскладнішим було голосування за Перспективний план формування територій громад Закарпатської області. Фактично все впиралося в те, що кожен із депутатів уболіває найперше за розвиток округу. Проте вболівання за розвиток області консолідувало їх. Аеропорт «Ужгород» ми зберегли тільки тому, що облрада долучилася до його фінансування, бо є розуміння, що він нам потрібен.

Іншим фактором об’єднання депутатів є безпека області та населення. Коли край опинився перед загрозою пандемії коронавірусу, то обласна рада невідкладно спрямувала понад 153 млн грн із капітальних видатків різних регіональних програм на протиепідемічні заходи, пов’язані із недопущенням поширення COVID-19. І це при тому, що для вирішення актуальних питань на округах депутати не отримали ні копійки, і то перед місцевими виборами 2020. Те, як представники профільного департаменту розпорядилися цими коштами, хай буде на їх совісті (як повідомлялося наразі правоохоронці розслідують схему, за якою у профільному департаменті ОДА лікарям закупили неякісні засоби захисту за завищеними цінами — авт.). Облрада, зі свого боку, тоді вчинила людяно і чесно.

- От нас лякають другою чи третьою хвилею пандемії. Чи планується ще якесь виділення коштів із бюджету на боротьбу з коронавірусом?

- Сьогодні коштів для цього в обласному бюджеті немає Та й наразі вже не така критична ситуація, як була навесні: держава розробила "ковідні" пакети від НСЗУ, лікарні законтрактовані, отримують фінансування.

ЩО ТАКЕ “ЗАКАРПАТСЬКА МРІЯ” І ЧОМУ ТАК ВАЖКО ЇЇ ВТІЛИТИ?

- Маю ще два питання наостанок. Одне каверзне, його поставлю першим. Ви минулого року потрапили в гучний скандал, який стосувався вашої зарплатні — вона становить майже мільйон гривень. Скажіть, чого у вас така велика зарплата?

- Найперше зазначу, що зарплати виплачуються в межах чинного законодавства. Зокрема, відповідно до схвалених змін до постанови Уряду «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», якими регулюються оклади посадових осіб держслужби та місцевого самоврядування. Крім того, діють норми щодо встановлених надбавок за ранги посадових осіб місцевого самоврядування на рівні розмірів, затверджених для держслужбовців, за вислугу років тощо. Тому ніяких сенсацій тут нема. Я пропрацював 28 років на державній службі, маю вислугу років, науковий ступінь. А розмір премії визначається депутатським корпусом у сесійній залі.

- Зараз ви підбиваєте підсумки каденції, скажіть, що записуєте собі в “особистий залік”?

- Під час виступу на трибуні облради після обрання головою, я говорив про те, що хочу, аби на Закарпатті був мир і спокій, край розвивався, облрада – консолідувалася. Підбиваю підсумок: мир та спокій маємо, рада працює і консолідовано голосує за всі важливі для життєзабезпечення краю рішення, область розвивається.

У межах транскордонного співробітництва ми за каденцію залучили пів мільярда гривень на розвиток краю, беручи участь у європейських грантах і програмах розвитку, використовуючи інструмент міжнародної технічної допомоги. Це у 8 разів більше, ніж увесь апарат облради отримав на заробітну плату за цю каденцію. Ще вісім нових проєктів за сприяння облради подано для участі у європейських програмах розвитку, які працюватимуть на благо області та добробуту її жителів у наступних каденціях. Вдалося відновити роботу Агенції регіонального розвитку Закарпатської області, яка бере активну участь у грантових проєктах Євросоюзу.

Втім, одну амбітну мету — забезпечити жителів Закарпаття роботою вдома з об’єктивних причин ми не реалізували, хоча були близькі до цього. Поясню. Під час робочих візитів до партнерів країн ЄС насамперед порушували питання про залучення інвестицій у наш край. Якось в індустріально-партнерському Устецькому краї (Чехія) на перемовинах домовились облаштувати на Закарпатті потужний виробничий майданчик із виготовлення автошин. Але партнерів зацікавило, як українське законодавство захистить їхні інвестиції? А гарантованої відповіді ми не мали. Тому доки не врегулюємо цю законодавчу складову, доти інвестори боятимуться вкладати кошти у вітчизняний бізнес. А ми до тих пір не матимемо змоги втілити “закарпатську мрію” в життя, тобто, забезпечити людей роботою вдома. От погляньте, навіть інвестиційні гіганти такі, як компанія "Джейбіл" не платять податки в Україні, а лише відрахування із зарплати, основні податки надходять в Угорщину, де зареєстрована компанія. Інвестори бояться наших законодавчих нюансів. Ось над цим треба працювати далі і предметно.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото: Сергій Гудак