Василь Скрип, гендиректор Центру легеневих хвороб на Закарпатті

Генеральний директор Закарпатського Центру легеневих хвороб розповів для Укрінформу про складну ситуацію з поширенням і лікуванням коронавірусу на Закарпатті. В цій області лікарі говорять, що вірус мутував – має тепер інші прояви, а головне, став агресивнішим і більш токсичним, через що більшість госпіталізованих – важкі. А ще їх дуже багато: щодня в заклади області госпіталізують до двохсот нових хворих, вірус дуже швидко передається. І це, зазначає Василь Скрип, ще не пік захворюваності в регіоні, він настане за два-три тижні. Доти Закарпаттю треба протриматися, відтак, директор Центру легеневих захворювань закликав усіх – і медиків, і владу, й мешканців – мобілізуватися. Інакше ситуацію в області не вдасться втримати.

ПРОБУЄМО ОРГАНІЗУВАТИ РЕАНІМАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ В ТЕРАПІЇ

- Василю Васильовичу, чим би ви пояснили ту ситуацію з коронавірусом, яка розгортається на Закарпатті вже другий тиждень поспіль: говорять про неймовірну кількість хворих для області, про колапс медичної системи, важкий перебіг... І як справляєтеся в цих умовах?

- Такої кількості хворих, як зараз у нас в закладі, ми справді не мали ніколи! На початку пандемії у нас було 50 ліжок «ковідного» фонду, у листопаді ми доходили до повного заповнення на піку вірусу. Тепер, два тижні тому, нам збільшили кількість ліжок до 70, а з кінця минулого тижня – до 90.

- Тобто, це майже удвічі більше зайнятих ліжок. І це на той самий склад лікарів?

- У принципі, так. Хоча ми вводимо додаткових спеціалістів, посилюємо бригади. Надзвичайно велика проблема, що у нас в реанімації як було 6 ліжок, так і залишилося. Тому коли хворий потребує реанімаційного лікування, це важко організувати. Ми пробуємо організовувати таке інтенсивне лікування для людей у звичайних палатах (наскільки це можливо). Сьогодні троє людей у нас на інвазивному лікуванні через ШВЛ. Ті хворі, що у відділенні, майже усі кисневозалежні. Стало менше людей середньої важкості, майже всі важкі чи дуже важкі.

- Кисню вистачає?

- Поки що так. Він у нас в балонах, запаси поповнюють. Але їх постачання – це велика і важка робота, їх треба носити, міняти... Тому чекаємо, доки запрацює киснева станція.

СИТУАЦІЯ ПРОДОВЖУЄ РОЗГОРТАТИСЯ, ЦЕ ЩЕ НЕ ПІК

- Скажіть, зараз уже пік захворюваності у нас в області?

- Я би сказав, що ні, ми ще виходимо на пік, тому ситуація набирає обертів. Дуже важливо, щоби ми витримали два-три наступні тижні. Це нам треба пережити, тому зараз усі повинні включатися в роботу якісно. І якщо ми говоримо про медицину (я зараз не казатиму про роботу влади, правоохоронних і виконавчих служб, як повинні слідкувати за дотриманням карантинних норм) – дуже важливо, щоб усі заклади охорони здоров'я працювали з навантаженням, але всі з однаковим. Щоб не тягнула донизу первинна чи середня ланка. Треба зауважити, що вони, до речі, краще працюють, вже навчилися...

- Ви восени говорили, що важкі випадки часто пояснювалися тим, що хворих погано лікували на первинній ланці. Змінилася зараз картина?

- Так, на первинній ланці зараз зовсім інший рівень надання допомоги, ніж було пів року тому. У нас нема зараз пацієнтів, які були б занедбані в лікуванні на первинній ланці.

ВІРУС В НАШІЙ ПОПУЛЯЦІЇ ЗМІНИВ СВОЇ ВЛАСТИВОСТІ

- Тоді чому так багато важких хворих?

- Очевидно, властивості вірусу, який сьогодні циркулює в нашій популяції, зокрема в області, – інші, ніж були торік. Очевидно, він більш вірулентний і токсичний. Більш контагіозний, тобто люди заражаються ним швидше та більше, ніж торік, і прояви сильніші. Тому картина наростає більш стрімко. На основі цього можемо говорити, що вірус змінив свої властивості – на жаль, він став агресивнішим.

- Якщо порівняти дві картини: осіннього піку в листопаді й теперішню? Що змінилося у проявах хвороби та лікуванні?

- Раніше критичні дні починалися з 7-8 по 10-ий. Зараз – на 5-6 день – і на перший план виходить задуха у хворого. Раніше більше було хворих із температурою, тих, хто втратили запах і смак. Зараз – переважно із задухою, тобто кисневою залежністю, і гіпертермічним синдромом, тобто високою температурою.

СПРАВДІ, БЛЮВОТУ ТА КИШКОВІ ПРОЯВИ ВІРУСУ ФІКСУЄМО У КОЖНОГО ТРЕТЬОГО

- Минулого тижня на Закарпатті заговорили про зміну симптоматики коронавірусу. Чи справді прояви хвороби зараз інші (додалася блювота, діарея, глухота, як кажуть)? Що ви бачите на практиці?

- Дійсно, блювоту та кишкову симптоматику вірусу зараз фіксуємо у кожного третього хворого. Що стосується глухоти, тут треба розуміти, що це прояв ураження вірусом нервової системи. Крім того, ковід – така штука, котра б'є по хронічних проблемах і патологіях. Це стосується і центральної нервової системи, й інших.

- Кажуть лікарі також, що зараз вірус не реагує на лікування, що не працює та система, якою успішно користувалися ще восени.

- У нашому колективі ми діємо таким чином: протокол є протокол, відходити від нього можна, якщо з’явилися особливості перебігу чи ускладнення. У решті випадків чистого корона вірусу – треба рухатися чітко за протоколом. Ми даємо хворим спецлікування – у перші дні “Ремедія”, це противірусний препарат, який добре себе зарекомендував. Потім чітко пробуємо визначити цитокінову бурю в легенях, для цього є потужні препарати, один із них “Актемра”, надзвичайно ефективний, якщо його вчасно застосувати і не проспати. Після того ми дуже слідкуємо за імунною системою, і при зниженні лімфоцитів – обов'язково вводимо імуноглобуліни. Однозначно прийняли рішення боротися за хворого до кінця, і коли сатурація падає до 85, таких хворих ми інтубуємо. Це дуже важко і затратно, але ми даємо хворому ще один шанс на життя.

ШВЛ – ОСТАНІІЙ ШАНС, І ЙОГО ТРЕБА ДАВАТИ ЛЮДЯМ

- Кажуть, що це, переважно, призводить до смерті...

- Це надзвичайно небезпечно, але ми вважаємо, що це – останній шанс, і його треба давати. Дуже важко саме зняти хворого зі штучної вентиляції. Але шестеро хворих у нас зняті з інвазивного ШВЛ, вони живуть, ми їх урятували. І цю роботу продовжуємо, у нас в реанімації сьогодні двоє таких хворих. Це надзвичайно велика робота: для того, щоби зняти людину з інвазивного ШВЛ, потрібно місяць. Треба організувати харчування, щодня робимо бронхоскопію – це величезний комплекс робіт, який може привести до успіху. У нас такий успіх є: 25-30% таких хворих ми витягуємо. І саме тому в нас треба розширити реанімацію, бо там довго лежать люди. Якщо десь практикують інший варіант (коли завалилася сатурація і хворий помирає), то оборот у реанімації швидкий, а якщо інтубуєш – люди там затримуються надовго.

- Кажуть, що вірус «помолодшав» мінімум на 10 років: якщо раніше у групі ризику були люди 60+, то зараз – 50-річні. Чи так це?

- Однозначно, що ускладнений коронавірус помолодшав! Зараз багато важких форм серед молодих людей фіксуємо. Причому у пацієнтів, які не мають ніякої супутньої патології. А вони – важкі.

ПРОСТО НОВЕ ЛІЖКО І КОНЦЕНТРАТОР КИСНЮ НА 10 Л СИТУАЦІЮ ВЖЕ НЕ РЯТУЮТЬ

- Ви готові до того, що ще будуть збільшувати кількість ліжок у Центрі легеневих хвороб? Адже якщо госпіталізують дві сотні людей щодня, їх треба десь розміщувати?

- Ми готові адекватно реагувати на будь-яку ситуацію, що складатиметься надалі в регіоні. Єдина умова – щоб усі це робили, разом. Один заклад чи два проблему вирішити не зможуть. А якщо діяти разом, усім – від первинної ланки, середньої до третього рівня, з підключенням відомчих лікарів (ДСНС, МВС тощо) – скоординовані дії дадуть результат. Діяти треба залежно від ситуації.

- Чи повторить Закарпаття ситуацію Франківська, де хворих кладуть уже в їдальнях і коридорах?

- Ми вже зараз маємо схожу картину. У нашій лікарні ординаторські, сестринські й навіть склади медикаментів тепер є палатами для «ковідних» хворих. Інше питання – забезпечення цих додаткових ліжок киснем. Зараз уже просто ліжко і концентратор кисню на 10 л ситуацію не рятують. Тому до середини березня ми в Центрі легеневих хвороб встановимо кисневу станцію на 300 л кисню за хвилину. Такі ж будуть встановлені й в обласній інфекційній, у центральній міській клінічній лікарні в Ужгороді та у Рахівській райлікарні. Тому нам треба протриматися ще два-тижні – і ситуація з киснем буде краща, ніж сьогодні.

КЛЮЧОВЕ СЛОВО УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ COVID-19 ЗАРАЗ – «ВЧАСНО»

- Чи змінюєте систему лікування вірусу, зважаючи на його мутацію? Що зараз найголовніше?

- У зв'язку з тим, що зараз спостерігаємо більш швидкий перебіг коронавірусу, то найважливіше – нічого не пропустити. Тобто, ключове слово його успішного лікування зараз – “вчасно”. Якщо раніше ми могли день-два ще розкачуватися, думати, то зараз треба чітко розраховувати час: коли призначити противірусне, коли зупинити цитокіновий шторм, коли ввести імуноглобуліни, розібратися з антибіотиками. Зараз, до речі, змінився підхід: раніше ми призначали два, а то й три антибіотики, не розуміючи – є вже бактеріальне ускладнення, чи немає. Сьогодні ми призначаємо їх тільки після об'єктивних лабораторних даних, коли є покази для антибіотикотерапії.

- Чи справді так працюють у райлікарнях – за принципом ключового слова “вчасно”? Чи може, десь недопрацьовують, якщо така велика смертність (на Закарпатті це 12-15 чоловік на добу)?

- Хочу наголосити, що можливості лікування коронавірусу в районних лікарнях майже не відрізняються від можливостей обласних закладів. Інша справа, що є медичні послуги, які може забезпечити тільки обласний заклад. Але якщо це чистий COVID-19, його лікувати – що в Іршаві, що в Мукачеві, що в Ужгороді – однаково. Вони також мають кисень, реанімації та ШВЛ.

Інша справа, якщо в районі виявили «ковідного» хворого з туберкульозом – його треба до нас. Маємо ми місце чи не маємо, мусимо прийняти. Якщо є ускладнення торакохірургічні – так само. А банальний хворий із корона вірусом, навіть із важким перебігом, може бути успішно лікований і в районній лікарні.

Інше питання – це інфекційний контроль. Не може стаціонар працювати таким чином, що пацієнт прийшов, прокапався – і пішов додому на ніч. Він таким чином заражає все довкола! Це призводить до перехресного зараження і погіршує епідемічну ситуацію. Я пояснюю це колегам у районах, знаю, що утримати ситуацію непросто, але це дуже важливо! У нас є заклади, де зараз масово хворіють медпрацівники. Якщо на початку пандемії були такі заклади, де не хворіли медпрацівники взагалі, то зараз таких уже немає. Тепер інфекція всюди.

ПОЛЬОВИЙ ГОСПІТАЛЬ ПОТРІБЕН, ЛОГІЧНО ЙОГО РОЗГОРНУТИ В МУКАЧЕВІ ЧИ СВАЛЯВІ

- Щодо польового госпіталю. Чиновники від медицини на Закарпатті пояснюють, що його недоцільно встановлювати в області, бо нема як забезпечити такий шпиталь киснем і медперсоналом у даній ситуації. На вашу думку, чи треба розгортати такий госпіталь на Закарпатті?

- Чому ні? Я вважаю, що як резервний варіант він повинен розглядатися. Якщо матимемо оптимістичний варіант розвитку подій, тоді обійдемося. Але якщо захворюваність надалі зростатиме, маємо бути готові. Я би не виключав варіанта з розгортанням мобільного госпіталю!

- Де його варто ставити?

- Логістично краще зробити це там, де є дороги, кисень і кадри. Тому краще його розгорнути в географічному центрі області – Мукачеві, Сваляві чи Іршаві.

- На вашу думку, чому саме західна Україна зараз горить?

- Є думка епідеміологів, що причиною сплеску захворюваності стали туристично-рекреаційні маршрути. Це цілком можливо, я погоджуюся. Ну і ще – на західній Україні християнські свята святкують більш щиро і масово, аніж в інших регіонах, тому й маємо таку картину сьогодні з поширенням хвороби.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото: Сергій Гудак