Андрій Мальований, голова Держекоінспекції
“Сміттєвий” дедлайн для голів громад на Закарпатті - до серпня, аудит проведу особисто
Голова Держекоінспекції Андрій Мальований прибув до Закарпаття особисто вивчати ситуацію з утилізацією сміття у регіоні. Він провів нараду із головами 64-х тергромад області щодо цього питання. З минулого року - ця проблема на Закарпатті не тільки соціальна, а й політична, зокрема, через офіційні зауваження Угорщини щодо сміття, яке пливе до них із Закарпаття Тисою. Хоча міжнародна робоча група виявила, що закарпатського сміття в загальній кількості принесеного Тисою тільки 20%, решта — румунське, Андрій Мальований каже, що нашого сміття там узагалі не має бути. Як і в інших річках краю, де зараз фіксують величезні сміттєві затори.
Під час робочої поїздки Андрій Мальований поділився з Укрінформом своїм баченням того, як змінити цю ситуацію. За його словами, від приписів та пояснювальної роботи Держекоінспекція на Закарпатті переходить до жорстких дій. До яких саме - кореспондент спробував розпитати у короткій розмові.
ЗІ СМІТТЯ, ЩО ПЛИВЕ ТИСОЮ ДО УГОРЩИНИ, ТІЛЬКИ 20% - УКРАЇНСЬКОГО
- Закарпаття в сенсі екологічних проблем “багатий” регіон. Довго говорили про рубки, порушення у лісовому господарстві, зараз акцент змістився на сміття. Яка, на ваш погляд, нині найбільша екологічна проблема в цьому регіоні?
- Найболючішою екологічною проблемою на Закарпатті — як і повсюдно в країні — є проблема поводження з твердими побутовими відходами. Чому акцент на Закарпатті? Тому що, окрім соціального впливу, як у решті регіонів країни, тут ця проблема збирання, перевезення, захоронення відходів має ще й транскордонний. Адже ці відходи із несанкціонованих звалищ потрапляють до ЄС, зокрема, Угорщини по річці Тиса, яка на Закарпатті має протяжність 200 км.
Звісно, це почалося не торік, коли проблема загострилася настільки, що президент Угорщини написав офіційного листа українському президенту з приводу цього пластику в Тисі. Ця проблема не виникла вчора чи позавчора, це наслідок бездіяльності населення і місцевої влади протягом десятиліть. Але тепер на цьому сконцентрована і наша увага, й увага міністра екології, і українського президента — ми активно працюємо на упередження, щоб не допустити утворення нових сміттєзвалищ в акваторії Тиси та річок, які в неї впадають.
- Де наразі найбільш критична ситуація зі сміттям в регіоні?
- У гірських районах, де немає централізованого вивозу. Але ми наразі концентруємося на транскордонній річці та її притоках, а тут найбільш критична ситуація - на Боржаві. Саме вона несе до Тиси найбільше сміття. Тут зафіксовано півтора десятка сміттєвих заторів.
Робота з розчистки русел транскордонної річки почалася в минулому році. За допомогою сил ДСНС, робітників водного господарства нам вдалося розчистити затори на річках і встановити перехоплювальні сітки, які виловлюють сміття та не дають йому далі пливти до Угорщини. Також повидаляли аварійні чи сухостійні дерева, які блокували русло і призводили до утворення цих сміттєвих заторів. Така робота наразі продовжується.
Крім того, зараз працює міждержавна робоча група саме над розв’язанням проблеми зі сміттям у Тисі. Цікаво, що ця група зафіксувала, що 80% пластикових відходів, котрі принесла Тиса до Угорщини в цьому році, мали румунське походження.
- Тобто нашого сміття в тій загальній кількості, що несе Тиса — всього 20%?
- Так, українське сміття становить лише 20% від усієї кількості. Але і його там не має бути. І насправді проблеми зі сміттям в області стоять гостро. Однією із цілей моєї робочої поїздки на Закарпаття було прискорити їхнє вирішення. Усі ці дії — розчистки русел, приписи, ліквідація стихійних звалищ — це добре, але воно не має довготривалого ефекту. Адже звалища виникають знову і знову в тих самих місцях, і цьому нема кінця-краю. Ми знаємо причини: це і відсутність сміттєпереробного заводу на Закарпатті, хоча область потребує щонайменше чотирьох таких підприємств! Це і те, що 40% населених пунктів області не охоплено централізованим вивозом сміття.
ГРОМАДИ ВИТРАЧАЮТЬ БЮДЖЕТНІ КОШТИ НА ІНФРАСТРУКТУРУ, А НЕ НА СМІТТЄВІ ПРОБЛЕМИ
- На Закарпатті є зараз 64 нові громади. Вони мають бюджети, нові можливості та повноваження. На сьогодні голови громад вирішують насамперед свої інфраструктурні проблеми (дороги, будівництво приміщень тощо), ігноруючи при цьому екологічні. Моє завдання - це змінити. Моє завдання — переконати їх у тому, що вони кожен мають займатися своїм сміттям. Тому що за законом саме на місцевій владі лежить повна відповідальність за таке сміття. І тепер ми вимагатимемо від голів якісного розв’язання цієї проблеми.
- Тобто ліквідації звалищ?
- Це - насамперед, але мова не тільки про санітарну очистку звалищ. Вони мають забезпечити комплекс заходів у громадах, які є передумовою усунення сміттєвої проблеми там. Це насамперед розробка схеми поводження в кожному населеному пункті зі сміттям, це впровадження роботи сортувальних станцій на території громад, збирання, перехоплення відходів (якщо є річка), захоронення, будівництво нових полігонів.
Розумієте, ця сміттєва проблема переходила з року в рік! Уся наша роз'яснювальна робота не дає ефекту. Ми щороку гасили ці сміттєві пожежі — на Тисі та інших річках. Сьогодні моє завдання, скажімо так, перейти до активних бойових дій із тими структурами, що за це відповідають. Тобто, з органами місцевого самоврядування.
“СМІТТЄВИЙ” ДЕДЛАЙН У ГОЛІВ ГРОМАД — ДО СЕРПНЯ
- Ви ставите дедлайни? Тому що говорити і критикувати можна багато і довго, але чи дасть це ефект?
- Так. Ці схеми поводження зі своїми відходами мають бути до кінця літа в кожної громади.
- Інакше — штрафи та санкції?
- Так. 27 травня я маю нараду на рівні області з усіма головами 64-х закарпатських громад, сподіваюся, вони мене добре почують. Не пізніше, як у серпні ми проведемо зріз, аудит — щодо того, як вони виконують цю роботу. Цей аудит я проводитиму особисто. Перше, що вимагається — схема поводження з відходами і ліквідація звалищ, які є.
- Куди вони мають це вивозити?
- На чинні полігони. На жаль, вони перевантажені — це загальнодержавна проблема, і на Закарпатті вона також є. Тому в області мають з'явитися нові такі потужності. Це, звісно, питання не місяця-двох, але роботу починати потрібно уже. Відводити ділянки, паспортизувати їх, домовлятися з громадами. За моєю інформацією, на Закарпатті є такі території, зараз триває оцінка впливу на довкілля цих проєктів сміттєвих полігонів. Називати локації я не буду, бо це завжди супроводжується перекриттям трас і протестами. Наголошу, що це відповідальність обласної влади — домовитися із представниками громад про те, аби цей проєкт відбувся. Також на Закарпатті має збільшитися кількість переробних підприємств, які працюють із вторинною сировиною. Це, зрештою, бізнес, це виробництво компосту, біогазу, це приносить дохід.
Наголосити хочу на тому, що наразі мова йде про незворотність відповідальності для місцевої влади. Ми, звісно, й далі будемо проводити пояснювальну роботу, писати приписи, але акцент робитимемо на штрафи.
- Наскільки це дорого обійдеться закарпатцям: не прибирати за собою?
- Особиста, персональна відповідальність голови за сміття — це не так дорого, скажімо, адміністративний штраф за несанкціоноване звалище на території громади — всього 1,7 тис. гривень.
- Такими штрафами нікого не налякаєш...
- Це правда. Але є й інші. Річ у тім, що оцінюється також забруднення землі цим звалищем. За методикою визначення завданої шкоди, якщо, наприклад, зафіксовано засмічення 1 гектара території, — штраф за таке становить кілька мільйонів гривень. Це вже суттєві кошти з бюджету громади. Тому я би на це зважив.
У ХАРКОВІ ТА ХЕРСОНІ — ГІРШЕ, АЛЕ ЗАКАРПАТТЯ — НАШЕ ОБЛИЧЧЯ ПЕРЕД ЄВРОПОЮ
- І про сміттєпереробні заводи, яких на Закарпатті досі нема, хоча вже давно обіцяють. Ця справа “буксує” довгі роки, щоразу нові очільники області, що приходять, говорять про сміттєвий колапс, але вирішити його не може жоден. На вашу думку, як довго ще триватиме цей перманентний сміттєвий колапс в регіоні?
- Мушу сказати, що в Києва терпець урвався щодо цього. Обіцянки про розв’язання проблеми зараз уже не діють, ми покладаємо 100%-ву відповідальність за це на органи місцевого самоврядування. Кошти, які на це потрібні, за законом тепер тут. Київ зі свого боку готовий співфінансувати, допомагати з розробкою проєктів, консультувати. Але саме на місцевому рівні має вирішуватися ця проблема. Щодо штрафів за бездіяльніс - я вже зазначав, але хочу ще наголосити, що крім штрафних санкцій ми маємо ще такий інструмент як кримінальна відповідальність посадовців за бездіяльність. Це відповідальність органів місцевого самоврядування або інших органів влади чи структур — у залежності від того, кому належить засмічена ділянка. Це не голослівно, я не збираюсь нікого лякати — просто ми дійшли до того моменту, що іншого шляху немає. Тільки жорсткими санкціями ми зможемо звернути на це увагу. Коли виникає велика пожежа, гасити, переважно, вже пізно. А на Закарпатті в плані сміття вже давно палає.
- Насамкінець, скажіть, наскільки Закарпаття відрізняється від інших регіонів у сенсі сміттєвої проблеми? Якщо порівняти, то ми — найгірші, чи є хтось, де ще більше сміття?
- Специфіка Закарпаття в тому, що це — прикордонний регіон, тому ми повинні мати обличчя, імідж перед закордонними партнерами. Саме тому така увага центру до цього регіону. Якщо порівняти Закарпаття з іншими областями — так, є регіони, де гірше. Це Херсонська область, Харківська. Там набагато більше стихійних звалищ. Але корені проблеми — такі самі. І корені вирішення її — теж: Україна потребує нового європейського закону про поводження та управління із твердими побутовими відходами.
Тетяна Когутич, Ужгород