Срібні врата Мазепи, побачені Обамою

За легендою, вони відлиті з металу срібного ідола, розкопаного в Чернігові

Їх називають вишуканим шедевром ювелірного мистецтва. Ними пишаються як подарунком гетьмана Івана Мазепи. Їх бережуть, як дорогоцінний скарб. І водночас, кожен охочий без проблем може цей скарб побачити. Треба лише завітати до Чернігова і зайти до одного з найдавніших храмів міста.

Мова про срібні з позолотою царські врата з іконостасу Борисоглібського собору – пам’ятки архітектури ще домонгольського періоду. Самі врата датуються початком XVIII століття, а їхня історія не позбавлена домислів і легенд. Про унікальний музейний експонат дізнаємося з уст завідувачки відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", кандидата історичних наук Ольги Травкіної. 

ЧОМУ САМЕ В ЧЕРНІГОВІ 

У період Гетьманщини (XVII-XVIII ст.) Чернігів був визначним культурно-духовним центром – другим після Києва, а може, навіть і першим. Останню гіпотезу історики висувають тому, що саме в цьому місті проживав архієпископ Лазар Баранович, який понад 20 років (із перервами) виконував обов’язки Київського митрополита.

Це був видатний і надзвичайно впливовий ієрарх православної церкви. У Чернігові Баранович влаштував собі резиденцію, і Борисоглібський собор став кафедральним храмом однойменного монастиря, в якому мешкав архієрей. Письменник і поет, який знав цінність книги, Баранович відкрив у Чернігові друкарню і взагалі багато робив для підняття статусу міста.

Справу Барановича продовжив його наступник – архієпископ Іоанн Максимович. Рівняючись на Київ, де вже була Києво-Могилянська академія, він заснував у Чернігові колегіум (найсучасніший на той час навчальний заклад) та продовжив розбудову Борисоглібського собору. Все це робилося за значної підтримки гетьмана Івана Мазепи.

- У 1702 році Мазепа, думаю, цілком міг відвідувати Чернігів. Тому що якраз тоді здали в експлуатацію будівлю Чернігівського колегіуму, і гетьман міг бути присутнім на відкритті закладу. До того ж, така дата стоїть і на царських вратах, виготовлених на замовлення Мазепи та його коштом. Останнє засвідчує зображений унизу врат герб гетьмана з монограмою, – починає свою розповідь про ювелірний шедевр Травкіна.

Вона пояснює, що срібні врата – це основні двері, що ведуть із храму в церковний вівтар. Сам вівтар не зберігся – згорів під час Другої світової війни, коли бомба потрапила в Борисоглібський собор. Є навіть думка, що та пожежа знищила також багато ікон, які звозили до Чернігова із закритих у 1930-ті роки храмів. А от вратам пощастило більше. Під час війни їх евакуювали в російський Оренбург, де вони й дочекалися повернення у Чернігів. 

ЛЕГЕНДА ПРО ІДОЛА 

Загалом, веде далі науковиця, срібні царські ворота в Україні в ті часи не були рідкістю. Подібними, зокрема, пишався Успенський собор Києво-Печерської лаври. Виготовлення тих врат профінансував фельдмаршал Борис Шереметьєв. Він командував російськими військами в Україні, які разом із Мазепою ходили проти турків і татар. Проте ворота з Успенського собору не збереглися. Вони згоріли в 1718 році, коли у Лаврі була велика пожежа.

Срібні врата у XVIII ст. мали також Софія Київська (вони були знищені, а вже в наші часи відновлені), Покровська церква на Запорозькій Січі, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві. Утім, всі вони з’явилися пізніше за чернігівські, й у первозданному вигляді до сьогодні жодні не збереглися.

- Отож, царські врата в нашому Борисоглібському соборі – найдавніші й єдині автентичні. Та ще й із гербом Мазепи і клеймами тих, хто їх виготовляв, – зауважує Травкіна. І показує два тавра.

На меншому зображений герб південнонімецького міста Аугсбурга (Баварія) – соснова шишка з короною. Це – тавро пробірного майстра, який засвідчував наявність у виробі срібла 875 проби.

- Існує легенда про те, що ці врата зроблені зі срібного ідола. Уперше в кінці XVIII століття її записав Опанас Шафонський у своєму відомому описі чернігівського намісництва. У цій праці він розповідає, що коли рили котлован для дзвіниці колегіуму, то нібито знайшли срібного ідола. Його здали на переплавку, а потім з того металу зробили срібні врата. Був той ідол давньоруський чи ні – Шафонський не вказав. Уже в новітні часи проводився спектральний аналіз металу. Дослідники визначали його склад, щоб встановити, чи дійсно царські врата зроблені з ідола. Проте дізнатися, з давньоруського металу вони чи ні, їм не вдалося. Бо для цього треба мати спеціальну таблицю. Проте, навіть якщо з ідола, то майстер з Аугсбурга, добиваючись потрібної 875 проби, додавав чи відбавляв срібла. Отож, встановити істину тут важко, і розказана Шафонським легенда нічим не підтверджена, – посвячує у таємницю походження металу для виробу Травкіна. 

ЇХ БАЧИВ НАВІТЬ БАРАК ОБАМА 

На другому таврі, показує історик, – три літери: PID. Це – ініціали німецького ювеліра, який виготовив врата. Звали його Пилип Якоб Дрентветт. Він був хрещеним євреєм із династії ювелірів і знаним майстром.

- Жителі Аугсбурга були протестантами і не мали традиції робити такі ворота. Це було притаманно жителям України. А оскільки їх замовив наш гетьман, то й створені вони були в традиційному для українського мистецтва стилі. На вратах ми бачимо чотирьох євангелістів – Марка, Матвія, Луку й Іоанна. Між ними розміщені зображення Бориса і Гліба – перших давньоруських святих, на честь яких і освячено кафедральний собор. У верхній частині – сюжет "Благовіщення". Внизу – біблійний персонаж Єссей та його син – цар Давид. А ось тут – 10 біблійних царів, родове дерево Ісуса Христа, а зверху – він сам, – знайомить із зображеннями на вратах співробітниця заповідника.

Вона дозволяє підійти максимально близько до експонату і все роздивитися. Це – виняток з правил і свого роду привілей журналіста, тому що так наближатися до врат не можна. Утім, на будь-якій відстані цей ювелірний шедевр вражає витонченістю ажурного візерунка, вишуканістю і багатством. Справжній гетьманський подарунок для храму!

Травкіна додає, що виготовлені врата методами карбування і литва. Загальна вага виробу – 56 кг, але це із металевим каркасом, до якого вони прикріплені. Чистого срібла в них – понад 20 кг. А от у те, що його товщина тут – 1-2 мм, важко повірити. Навіть зблизька випукле барельєфне зображення створює ефект об’ємності. Розмір цього витвору ювелірного мистецтва – 2,66х1,21 м.

Свій собор царські врата залишають нечасто. Зате, коли їх експонують поза межами Чернігова, це викликає справжній фурор. Так було на виставках у Національному музеї історії України в Києві (2008-2009 рр.) та в Українському музеї в Нью-Йорку (США) у 2010 році. Відкриття в Америці виставки "Україна-Швеція: на перехрестях історії (XVII-XVIII ст.)” викликало гучний резонанс у тамтешніх українськомовних ЗМІ, чим спричинило рекордний в історії музею інтерес до заходу. Експозицію, яка працювала пів року, відвідало понад 200 тисяч осіб. Бачив царські врата Мазепи і президент США Барак Обама.

На тій виставці, зауважує співрозмовниця, була представлена ще одна не менш цінна річ із Чернігова, виготовлена на замовлення й коштом Мазепи. Це – шата кіота для ікони Троїцько-Іллінської Богородиці, яка зберігається в обласному історичному музеї ім. В.В. Тарновського. За розмірами шата значно вища за срібні врата (3,4 м) і теж є визначною пам’яткою доби українського бароко. Щоправда, на відміну від врат, робив її вочевидь український ювелір.

Той факт, що в Чернігові збереглися такі унікальні духовні скарби, зауважує Травкіна – вагоме свідчення значущості й високого статусу міста у давні часи. Тож чернігівцям є чим пишатися.

Наталія Потапчук, Чернігів
Фото автора і надані заповідником "Чернігів стародавній"