На Харківщині знайшли могильник залізної доби - зі шкіряним взуттям і дерев’яною скринькою

Поблизу села Верхній Салтів на Харківщині археологи у не потурбованому катакомбному могильнику виявили залишки дерев’яних і шкіряних виробів – рідкісні знахідки для залізної доби.

Про це розповів кореспонденту Укрінформу кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна Валерій Скирда.

За його словами, у Верхньому Салтові цього літа, як і в попередні роки, працювали спільно дві експедиції – з Каразінського університету та Харківського історичного музею ім. Сумцова. Досліджували чотири могильники (до великого археологічного комплексу також входять городище, укріплення).

«У цьому році досліджувався четвертий і третій могильники. У третьому і виявили найцікавіше. По-перше, це поховання було не потурбоване, бо більшість поховань ще в давнину були зруйновані, і стоїть питання – чи то було пограбування, чи то було якесь ритуальне порушення кістяків. От якраз знахідки цього року свідчать про те, що поховання руйнувалися в якихось ритуальних цілях», - розповідає Скирда.

У похованні, доволі великому за розмірами, що свідчить про заможність, знайшли рештки чотирьох людей – дорослого чоловіка, двох жінок і дитини. Набір речей, які знайшли, схожий із тими, які знаходили раніше в потурбованих похованнях – бронзові бубенці, підвіски, різноманітні намиста, а також золоті сережки.

«Кістки майже повністю стліли – таке інколи трапляється. А з іншого боку, рідко зберігаються і є найбільш цінними для археології вироби з природних матеріалів – дерева, шкіри. В даному випадку залишилося частково руків’я від мотички та від бойової сокири, за якими можна зрозуміти загальні розміри цих предметів. Також виявили невеличку дерев’яну скриньку чи коробочку – для зберігання коштовностей. І найцікавіше – залишки шкіряного взуття, які дають повне уявлення, як же виглядало це взуття. Скоріше за все, воно було частиною святкового, парадного вбрання, бо для ходіння чи верхової їзди воно було б незручним – м’яке, без жорсткого підбору», - розповів Скирда.

Вчений наголошує, що за багато років своєї роботи не пригадує речей у такому стані збереженості: раніше траплялися невеликі частини шкіри під бронзовими бляшками, а нині – виявили великі цілі шматки чоловічих «напівчобітків» із цілими зав’язками, ремінцями.

«Мабуть, такий випадок… Там своєрідний ґрунт – глина з крейдою, напевно, склалася така мікробіологічна ситуація, що дала нам можливість працювати зараз із цим матеріалом», - зазначив керівник експедиції.

Саме такі знахідки розширюють знання про побут і культуру, адже шкіра й дерево погано зберігаються, а знайдені золоті сережки – для науки не дали нічого нового.

Наразі археолог переймається тим, чи вдасться віднайти кошти на консервацію знахідок, адже вироби з природних матеріалів швидко розсиплються без спеціальних заходів. «Знахідки вилучили, але ж треба не допустити розкладання. З цим матеріалом треба працювати, щоб його зберегти. Це доволі дорого, крім того, фахівців відповідних небагато. Мало хто сподівався, що таке знайдемо», - зазначив Скирда.

Салтівська культура (датується приблизно VII - X ст. н. е.) була поширена у степах та лісостеповій смузі Прикаспію, Нижнього Поволжя, Подоння та Східного Криму, на території України її пам’ятки охоплюють переважно басейн Сіверського Дінця у межах Харківської, Донецької та Луганської областей. Назву культура дістала від могильника, відкритого в 1900 році поблизу села Верхній Салтів на Харківщині, де виявлено також залишки великого (понад 120 га) міста VIII-X ст. із кам'яною цитаделлю і посадом. Основу культури складав аланський етнос.