Олександр Дегтярьов, гендиректор КНП «Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги»

Луганська область балансує на межі між помаранчевою і червоною карантинними зонами. Однак ніякої паніки не спостерігається. Люди слухняно надягають медичні маски перед входом до магазинів або автобусів, у розмовах про коронавірус практично не згадують. А ось про те, як йдуть справи з вакцинацією в Сєвєродонецькій громаді, ми поговорили з генеральним директором КНП «Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Олександром Дегтярьовим.

УСІ ПРАПОРИ В ГОСТІ

- Підприємство має три основні амбулаторії; на базі кожної створені стаціонарні кабінети вакцинації; сформовані дві мобільні бригади, які здійснюють виїзди до пацієнтів - мешканців території Сєвєродонецької ТГ та проводять вакцинацію. Проводимо ми її всіма вакцинами, які пройшли в Україні омологацію.

- Вибачте, що пройшли?

- Омологація. По-іншому можна сказати - акредитацію. При тому, що властивості товару приведені у відповідність до умов визначеного ринку.

Всі члени мобільних бригад, усі співробітники, які працюють в кабінетах вакцинації, пройшли спеціальне навчання і мають сертифікати. Причому вони пройшли навчання з користування всіма вакцинами, допущеними в Україні. Тобто, було окремо проведено навчання з використання вакцини Pfizer, окремо - з CoronaVac, з AstraZeneca і з Moderna. Це ті чотири вакцини, які працюють у нас в Україні. Принаймні поки.

Крім пунктів вакцинації на базі амбулаторій, наші співробітники працюють в центрі вакцинації, створеному обласними структурами (знаходиться в будівлі міського Палацу культури).

- Можете навести якусь статистику вакцинації?

- Будемо говорити так. На кінець жовтня саме Сєвєродонецьким ЦПМСД введено понад 58 тисяч доз різних вакцин, що становить приблизно 49% від загальної кількості мешканців території громади. Останніми днями вакцинуємо понад тисячу осіб щодня. У цю кількість входять і ті, хто вакцинувався перший раз, і ревакциновані другою дозою.

- А окремо скільки перших і других?

- Практично 50 на 50... Навіть 60 на 40 - так, напевно, буде правильно. 60% - дві вакцини, 40% – одна.

- Є такі, хто з-за меж ТГ приїжджає вакцинуватися? Ви їх якось відстежуєте?

- У нас немає підстав і немає повноважень відстежувати це. Чому? Тому що будь-який громадянин України має право на добровільну вакцинацію в будь-якому населеному пункті держави, і ми цього постулату дотримуємося дуже жорстко. Попри те, має громадянин України, який звернувся до нас за вакцинацією, сімейного лікаря чи не має. Це для нас неважливо. Вакцинуємо всіх. У тому числі вакцинувалися у нас і не громадяни України – ті люди, які перебувають тут під егідою іноземних груп – Міжнародного Червоного Хреста, ОБСЄ, ПРООН тощо.

- Ця категорія осіб входить в названі вами 50 тисяч?

- Їх не так багато, щоб вони могли якось вплинути на статистику.

- Я тільки "за", але ті громадяни, які приїжджають вакцинуватися з інших громад, вони статистику не спотворюють?

- У будь-якому разі, до того ж Центру вакцинації звертаються і ті люди, які перетинають лінію розмежування. Ми їх теж вакцинуємо. На жаль, таких небагато. Ну, максимум два відсотки від загальної кількості. Для людей, які приїжджають до нас з тимчасово непідконтрольних територій Донбасу або Криму – для них, наскільки мені відомо, влаштований і Центр вакцинації у Станиці Луганській.

"ПОДАРУНОК" З ОДЕСИ

- Про наслідки вакцинації можете щось сказати? Я маю на увазі недавні повідомлення про те, що на ковід хворіють 97% невакцинованих або навіть 98%... Є такі дані?

- Так, є. У нас 97% хворих не вакцинувалися. На жаль, це вибір людей... Оскільки вакцинація добровільна, ми як працівники підприємства і лікарський персонал щотижня виступаємо на місцевому телебаченні, навіть по кілька разів на тиждень, на своїх сайтах, на сайтах міських, у соцмережах. Закликаємо вакцинуватися людей. Проте…

Я не готовий коментувати, наскільки сильним є цей захист, але це захист. Вибір є завжди.

- Навіть у тих, кому забороняють виходити на роботу без сертифіката про вакцинацію?

- Ну... Будемо говорити так: нехай це залишається на совісті керівників. Не хочу цих питань торкатися. Можу тільки повідомити, що у нас в КНП 90% працівників вакциновані. Ба більше, вони йшли у перших рядах, показували приклад.

- У вас немає даних, яка з вакцин є найбільш ефективною?

- Ви знаєте, на цю тему я теж не хотів би коментарі давати. Чому? Тому що це буде реклама.

- Добре, не будемо нікого виділяти. Просто скажіть: чи є між різними вакцинами істотна різниця, не називаючи жодної з них.

- Загалом, вакцини різні. Є вакцини класичні. Це CoronaVac. Принцип дії: вводиться обернений вірус. Є вакцини новітньої розробки, РНК-модифіковані. Вводиться певна кількість антитіл, які "напружують" антитіла, вже наявні у нас в організмі, і вони починають працювати. Є вакцина векторна - схожої дії. Непрямої. Тобто, не самі антитіла у нашому організмі на умертвлений вірус починають реагувати, а вакцина, будемо говорити, направляє їх на певні дії.

Це дуже спрощені схеми. Насправді все набагато складніше, і якщо спробувати розповідати загальнодоступно, виходить стисло і, напевно, недостатньо переконливо. Тому, щоб не заглиблюватися, ще раз кажу: коли мене просять порадити, яку вакцину вибрати – я завжди перепрошую і не надаю відповіді.

- Тоді таке питання. Навесні почали з'являтися повідомлення про появу нових штамів коронавірусу – «Дельта», згодом більш «свіжих». До нас ця зараза вже докотилася?

- У Сєвєродонецьку один випадок зараження штамом "Дельта" точно є. Його привезла сюди дитина з Одеси. Це офіційно. А неофіційно, думаю, є і більше випадків. На жаль, це дуже швидко поширюється. І поширюється тому, що українці не перейнялися тією думкою, що вакцинація – це захист. Хай не залізобетонний, але все-таки захист. Який дозволяє хоча б тяжкість захворювання знизити. Якщо і захворієш, то не під ШВЛ, не у тяжкій формі, а в легкій або середній. А деякі на ковід перехворіли взагалі безсимптомно. І таке є.

- У нас поряд Росія, зв'язки з якою не перериваються. Сам спостерігав на прикордонному пункті пропуску в Міловому цієї весни: туди натовп, звідти натовп... У нас вакцинованою людина вважається, якщо її вакцинували одним із названих вами препаратів. Але якщо вона вакцинувалася "Супутником V", а тут їй «вколють» Пфайзер або Модерну (тому що по-іншому ніяк). Чи не виникне негативних наслідків для її здоров'я?

- Другий рік ми працюємо - не стикався з таким питанням. Жодного разу не зверталися. Або не кажуть про те, що вакцинувалися «Супутником» або якоюсь іншою російською вакциною.

СИЛА КОЛЕКТИВУ

- Чув, в Ізраїлі, і, здається, в США і Європі – прийшли до висновку про необхідність третього щеплення. У нас слід очікувати те саме?

- Так, справді - в Ізраїлі є таке. 80+, 70+ - 60% вже точно відпрацювали. Перший, другий і третій раз Пфайзером. Ізраїль взагалі називають полігоном для Пфайзера. Офіційної інформації не бачив, лише те, що йде через Інтернет, дозволяє зробити такий висновок.

- Тож вакцинуватимуть нас третьою дозою? У всякому разі, мій сертифікат в "Дії" має термін дії всього пів року від дня другого щеплення…

- Як то кажуть, ніщо під Місяцем не вічне. Взагалі, спочатку повідомлялося, що і вакцина, і антитіла, які утворюються після того, як людина перехворіла, вони йдуть на спад і через пів року «злітають». Але дослідження цієї зарази тривають, і останні дані говорять, що ні, не злітають антитіла, вони все одно залишаються в організмі. І тому зараз міжнародні довідки про вакцинацію видають вже на рік. Але знову ж таки - за тієї умови, що через пів року після другого щеплення буде зроблене третє.

- Можете пояснити, що таке "колективний імунітет", коли він виникає і коли його можна чекати у нас?

- Є таке поняття. Коли вакциновано понад 80% соціуму, виникає т. зв. колективний імунітет, тобто переважна кількість людей, які проживають на певній території, отримують захист від того чи іншого виду інфекційного захворювання. Як приклад, у 1950-60-х роках нас вакцинували від кору - і кору не було. Нас вакцинували від поліомієліту - і поліомієліту не стало. Коли вакцинували дітей, приходили до чого: були відсутні як такі носії тієї чи іншої зарази, не було її поширення, і відбувалося згасання в ритмі маятника. Хвороба згасала, і нікому було її поширювати. Вона втрачала життєздатність.

Те саме і тут. Вакцинація, про яку ми з вами говоримо, – це спроба створити такий самий колективний імунітет: вакцинувати більшість тих, хто проживає на певній території, у нашому випадку в державі Україна, що дасть можливість зменшити кількість носіїв цієї зарази. Чим менше носіїв - тим менше можливість заразитися. І одночасно відбувається лікування тих, хто заразився раніше.

НОСТАЛЬГІЙНЕ

- Пам'ятаю, в дитинстві нам усім регулярно робили якісь щеплення, і, що чудово, ми на те, від чого вакцинувалися, вже не хворіли. Не було у нас ні кору, ні віспи, ні чогось там ще. Чому цією логікою така величезна кількість людей зараз не користуються?

- Ви ж повинні розуміти, що для того, щоб щеплення працювало від А до Я, воно має пройти певні випробування. Це моя суб'єктивна думка. Навіть за сучасного розвитку технологій, якщо порівнювати з 50-60-ми роками минулого століття. І мене вакцинували тоді, і, справді, люди не хворіли. Технологія зробила крок вперед, але, я думаю, в тій ситуації, в якій опинився весь світ і в тому числі Україна, – ми змушені йти на те, щоб використовувати ті вакцини, які встигли створити. Може, ще «сирими», але учені не сидять склавши руки. Я знаю, що тривають дослідження, робота над вакцинами. І думаю, через пів року ми будемо жити з цією "короною", як вже живемо з грипом. Дай Бог, щоб у людей вистачило сміливості і розуму вакцинуватися. Захистити себе.

На жаль, вибір у нас невеликий. Або ми вакцинуємося, розриваємо ланцюжок і не допускаємо пандемійного розвитку і завдяки цьому продовжуємо жити і прогресувати, або ми переходимо в режим маятника з затухаючим коливанням. Іншого немає. Адже коли у тебе настрій йде на одужання, на якісь життєві плани - будь-яка хвороба перемелюється. З таким настроєм живуть навіть з онкологією. І довго живуть. І зовсім інша річ, коли для хворого «все пропало». У таких людей, на жаль, життєвий шлях короткий. Тут навіть найкращі ліки нічим не можуть допомогти.

Михайло Бублик, Сєвєродонецьк