Ситула, яку принесло в Україну перше покоління скіфів

Давня пам’ятка, яку 9 століть оберігали ліси Холодного Яру – археологічного рекордсмена України

У Черкаському археологічному музеї Середньої Наддніпрянщини зберігається мідна скіфська ситула (відро), якою переносили воду на голові. Це одна із перших пам’яток скіфів, яку знайшли в Україні.

«Столиця скіфів була на межі сучасних Туреччини й Ірану. Про них згадується в Біблії. Священне писання каже, що ліпше бути в труні, ніж на сагайдакові у скіфа», – каже директор музею Михайло Сиволап.

Музей тулиться в кількох кімнатках у місцевому кінотеатрі «Україна». Тільки-но переступаю поріг, як в очі впадає величезний, відер на п’ять, скіфський казан. Прошу директора розповісти про нього.

РІДКІСНА ПОСУДИНА

«Казан, звісно, цікавий, але маємо цікавішу річ. Таких казанів в Україні знайдено до сотні. А ситул – не більше десяти. Тим більше, вона дуже давня – кінця VIII - початку VII століття до н.е. Скіфи, які були бичем божим у малій Азії, програли мідянам та їхнім союзникам. Транзитом через Кавказ рушили на Кубань, а звідти – в Україну. Оцю ситулу склепали із трьох листів міді. Це виріб кавказької роботи. Такі крильця на ручках робили тільки там. Ситулою було дуже зручно носити рідину. Ось бачите, спеціальна основа, на якій вона стоїть. Людина могла підкласти щось м’яке й нести цю посудину на велику відстань. Вага її невелика – 1-1,5 кг. Посуд сюди принесло перше покоління скіфів.

Спочатку вони зупинилися на Кубані. Там, біля станиці Костромської, було знайдено знамениту фігуру оленя, що біжить. А вже потім прикочували сюди, утворивши знаменитий «скіфський квадрат» на території України (лісостепова та степова зона українського Причорномор’я).

Ситулу знайшов у Холодному Яру поблизу села Мельники черкасець Володимир Баклаженко. Вона лежала переверненою саме на краю яру. Перевертали її навмисне, щоби не затікала вода й згодом посудину не руйнував мороз. Майже всі знайдені нами амфори, казани та ситули зберігалися так. Тоді це був чи не єдиний спосіб їх зберегти».

Запитую, для чого закопали ситулу? Чи, може, її загубили або викинули?

«Швидше за все, власники переїжджали на інше місце, а з часом думали повернутися саме сюди. Однак планам не судилося збутися. Час зруйнував її не надто сильно – десь на 10%. На чорному ринку такий предмет коштує десятки, якщо не сотні тисяч гривень».

НАВІЩО ЦАРЮ ТОЧИЛО?

Поруч із ситулою лежить короткий скіфський меч-акінак.

«У стародавніх греків, скіфів і римлян меч не був зброєю, якою можна було рубати. Ним лише кололи. Тому така зброя була короткою. Ось цей меч – 52 сантиметри. Якби був менший – називали б кинджалом. Найдовші були 65 сантиметрів. Кожен воїн, навіть цар, носив з собою точило для ножа, бо скіфський метал був не дуже високої якості. Мечі, якими можна було рубати, до нас принесли сармати. Їхнє залізо виявилося міцнішим за скіфське», – каже Михайло Сиволап.

ЗНАХІДКИ “ЧОРНИХ АРХЕОЛОГІВ”

На сусідньому стенді – дві грецькі амфори.

«За ці дві амфори у скіфському похованні я віддав майже всю свою річну зарплату. Їх знайшов біля села Нетеребки Корсунського району «чорний археолог». Домовилися, що віддам гроші лише тоді, коли покаже точне місце знахідки. Ми виявили там рештки поховання. Одна зі схованок була вже розграбованою. І грабували не в стародавні часи, а щойно. Гіпотеза підтвердилася, коли почали копати. Щоночі до місця розкопів приїздив автомобіль. Сподівалися, що вночі нікого не буде й вони докопають розпочате. Або лякали нас. Черговий телефонував нам. Ми мчали на місце. Тоді автомобіль від’їжджав. У тому кургані знайшли ще дві непограбовані схованки. В одній була жіноча золота діадема».

Підходимо до центрального стенда з великим бронзовим казаном.

«"Чорні археологи" знайшли його біля Мельників Чорнобаївського району. Щоби викупити, довелося заплатити 20 тисяч доларів. Гроші не мої, у мене таких нема. Шукав спонсорів, які погодилися б заплатити таку суму. Слава Богу, знайшов».

ЦАРСЬКІ КУРГАНИ

На окремому стенді музею – фотографії з розкопок царського кургану біля села Рижанівка Звенигородського району.

«У 1995 році спільна польсько-українська експедиція розкопала курган поблизу села Рижанівка Звенигородського району. Поляки залучили на розкопи 25 тисяч доларів – величезну на той час суму. Археолог за місяць заробляв 400 доларів. Землекопи – 100. Черга, щоби посісти місце землекопа, була величезною.

Курган почав копати на початку ХХ століття поляк Готфрід Оссовський. Він розкопав жіноче поховання, а до чоловічого не дійшов 40 сантиметрів. У 1995 році знайшли основну, не пограбовану камеру. Спочатку побачили воїна-охоронця та рештки його коня. Сам вождь лежав у червоно-білому вбранні, із золотою литою гривнею на грудях – із лев'ячими переплетеними фігурками. Його рука була на руків'ї меча. Зброї у спочивальні вождя було багато: спис, метальні дротики, лук із двома сагайдаками стріл. Скіф був знавцем і поціновувачем не лише зброї, а й доброго вина. В амфорах біля нього залишили понад сто літрів».

Могила скіфського царя була найпізнішого скіфського періоду – ІІІ століття до нашої ери. У ній поруч з іранськими предметами знайшли слов’янську піч. Скоріш за все, населення уже говорило праслов’янською мовою.

«За умовами контракту, поляки забрали знайдене на два роки до себе. Позичили в банку 700 тисяч доларів. Зробили чудову експозицію. Витратили на рекламу шалену суму. На в’їзді до Кракова висіли величезні рекламні щити – «Тутанхамон українських степів». Лише в Польщі заробили 2 мільйони доларів. А загалом по світу – 10 мільйонів. Через два роки привезли експозицію в Україну. Митниця знайдені артефакти пропустила, а за експозицію вимагала сплатити мито. Грошей у міністерства культури не було. Поляки експозицію знищили. Зараз золото із Рижанівки лежить у фондах історичного музею. Ніхто на ньому не заробляє», – зітхає Сиволап.

І запевняє, що рижанівський вождь Тутанхамоном, звісно, не був.

«Дрібний начальник – керівник території площею максимум два райони. Його поховали на найвищій точці, звідки видно ледь не всю його територію. Десь у ті часи (ІІІ століття до нашої ери) скіфський цар Атей об’єднав усю Скіфію. Це був видатний чоловік – прожив 90 років, із яких 60 був царем. Об’єднав усю державу, але програв битву Філіппу Македонському – батькові Олександра. Цікаво, що скіфи йшли на війну впевненими в перемозі – разом із воїнами в обозі на битву їхали жінки й діти. Македонці одночасно захопили 20 тисяч рабів», – розповідає директор музею.

Атея поховали в Чортомлицькому кургані. Насипали могилу висотою 21 метр. Це вище, як 10-поверховий будинок. У діаметрі – понад 400 метрів. Могилу грабували ще в стародавні часи. Все, що знайшли потім, вивезли до російського Ермітажу.

Біля Чортомлика, за словами Сиволапа, знайшов підтвердження стародавній скіфський звичай, який описував Геродот. По периметру кургану було викопано рів. У ньому знайшли молодих воїнів із кіньми у повному обладунку. Їх убивали, щоби на тому світі вони могли охороняти царя.

У ті часи на території Скіфії проживало приблизно 400 тисяч осіб.

Юрій Стригун, Черкаси

Фото автора