Театральний експеримент: «Дванадцять стільців», які пішли з аукціону
У Херсоні кожен може купити роль у постановці за відомою книгою
У Херсоні 24 грудня відбудеться незвичайна прем’єра – в облмуздрамтеатрі виконають мрію містян, які хотіли вийти на сцену як актори та актриси, свої ролі у виставі «Дванадцять стільців» херсонці придбали на аукціоні. Серед майбутніх театральних зірок – зокрема, моряк, інженер, ресторатор, лікар, редактор, юрист, бізнесмени, працівники б'юті-сфери.
Як каже генеральний директор обласного академічного музично-драматичного театру імені Куліша Олександр Книга, подібного проєкту в Україні ще не було. Він зазначив, що такій ідеї здивувалися і його колеги з Євразійської театральної асоціації.
У ТЕАТРІ ВСЕ “З НАТУРАЛЬНОГО М’ЯСА”
У дитинстві найбільш яскраве враження про театр у мене особисто залишилося саме від виступів земляків-аматорів, що мешкали по-сусідству. Не могли «перебити» їхні щирі емоції навіть прекрасні професійні актори, яких бачила пізніше. Нині такі самі враження можуть отримати херсонці, які прийдуть на прем’єру вистави «Дванадцять стільців», там поряд із професійними акторами виступатимуть аматори. Квитки на виставу недешеві – від 250 до тисячі гривень.
«Ми розпочали підготовку вистави ще з Міжнародного дня театру, саме тоді у нас відбувся аукціон і ми продали ролі. Ми намагаємося навколо театру об’єднати бізнес, людей, зацікавлених у мистецтві. І от зараз виходимо на фінішну пряму, 24 грудня запрошую вас відвідати нашу прем’єру – «Дванадцять стільців», – каже генеральний директор театру.
Зараз тривають репетиції. Усі 14 херсонців, що отримали ролі завдяки аукціону, витримали перед цим ще й кількамісячний підготовчий марафон (з ними займалися вокалом, хореографією та іншими театральними премудростями), і всі вони вийдуть на сцену. Загалом у виставі також залучені 22 професійні актори. Як пояснив Книга, головні ролі на аукціон не виставлялися, тобто, аматори викупили другорядні ролі й кожен із них має дублера – професійного актора. «Я не міг на відкуп аматорів усе віддати – у них бізнес, своє життя, а в театру є план роботи. От якщо вистава – а людина у відрядженні чи поїхала відпочивати за кордон?», – пояснює генеральний директор театру.
Тому основа – це все-таки актори театру. Й аматори, які «вплетені» у канву вистави. Можливо, будуть дні, коли всі 14 аматорів будуть грати свої ролі у виставі водночас. Наразі ж їх «розбили» по днях: частина на сцені – у другорядних ролях аматорів, частина – в акторів, пояснює Книга.
Завдяки аукціону театр заробив близько 300 тисяч гривень, це невеликі кошти, адже щоб нині випустити виставу, треба більше мільйона. Були ролі, за які змагалися серйозно – на аукціоні їх придбали за 30 тисяч гривень.
«Це неймовірний проєкт, що став можливим завдяки бажанню людей втілити свої мрії. Навіть той факт, що дуже дорогі квитки – ми спеціально пішли на таке, для того, щоби бізнес захотів прийти в театр і підтримати його. Ви ж знаєте, скільки зараз коштує газ: щоб обігріти театр хоча б у такому стані, як сьогодні – щодня йде 10 тисяч гривень, а якщо я включу всі котли, то це буде всі 35 тисяч. Мільйон на місяць – можете собі уявити?! А випустити сьогодні виставу? Ви знаєте, скільки коштує пристойний костюм, а якщо треба одягнути десятки акторів? У цій виставі у нас 300 одиниць елементів костюмів», – каже Книга. Що стосується вартості квитків, то побоювання певні у театрі були – чи розкуплять. Але міркували так: якщо є люди у Херсоні, які готові платити за квиток на «попсу» по 3 тисячі гривень, то, певне, є сенс й у високій ціні на квитки у театр на цю виставу. Може, для такої категорії глядачів, які далеко не бідні, дешеві квитки – то погано?
«Бізнесмен, може, теж дивиться, коли відкриває сайт театру і бачить, що квиток сто гривень, п’ятдесят. Він думає: ну, за п’ятдесят – це як ковбаса дешева, мабуть, щось буде там не зовсім… А от за тисячу гривень – це щось серйозне, це вже ковбаса з натурального м’яса. Так от, я вам хочу сказати, що в театрі все з натурального – і вистава за 50 гривень також, тому що ми працюємо для різних людей, ми не можемо стати елітним театром для певних категорій», – каже Книга.
Наразі квитки на «Дванадцять стільців» продаються непогано, на перші два дні прем’єри – 24 і 25 грудня, вже майже все розкуплено. І це навіть з урахуванням того, що пандемія внесла у процес продажу квитків свої нюанси: люди почали брати квитки за день-два до події.
ПРО МРІЇ ТА РЕАЛЬНІСТЬ НА СЦЕНІ
На сайті театру виставляють «візитівки» про акторів-аматорів. У них – коротка інформація про те, яку роль грає, у які дні вийде на сцену, хто ця людина у «цивільному» житті, так би мовити. На сцені сьогодні репетирує 61-річний херсонець Сергій Бублік, він же інженер Брунс. Чоловік – професійний моряк, працював на суднах іноземних компаній. Захоплюється грою на гітарі, пише вірші. Любить Херсон і цікавиться його історією, періодично відвідує театр як глядач, але це його перший досвід на сцені як актора.
«Бажання, бажання, що зріло, певне, ще зі школи, дитяча мрія», – так пояснює він своє рішення вийти на професійну театральну сцену. Каже, що потрапив на другий аукціон, а багато ролей уже були розкуплені на першому. Довелося обирати з того, що лишилося. Режисер-постановник Сергій Павлюк запропонував роль Брунса. Найважче у роботі для Сергія Бубліка – що треба вийти на сцену і бути там вільним, як у житті. За цей час він почав сприймати театр, як живий організм, що дихає, має серце. Сергій зазначив, що професійні актори дуже підтримують і допомагають. «Ми постійно працюємо над роллю, режисер хоче показати персонаж не так, як у кіно, по-іншому», – каже актор-аматор. Як розповідає, його дорослі діти у захопленні від того, що батько зважився вийти на сцену. «Я їх дивую, я їм показую, як треба далі жити. На прем’єру обов’язково прийдуть рідні й друзі. Очікують із нетерпінням», – каже херсонець.
Інженер-будівельник, 55-річний Артур Карапетян грає у виставі інженера Щукіна.
Він театрал і пояснює, що коли сидиш у залі як глядач і дивишся, як грають актори – це один світ, а вже коли сам виходиш на сцену, то розумієш, настільки це важка праця. Найскладніше для нього, вірменина за національністю, у роботі над роллю – українська мова. «Діти і внуки – всі знають українську мову. Я підтримую те, що українською мовою вистава. Важко – але вчуся, стараюся, наче виходить», – каже він журналістам. Звісно, важко, адже поруч із тобою грають професіонали, народні артисти. Жартує, якби це все відбувалося на будівельному майданчику – інша справа.
У дитинстві бути актором він не мріяв. «Ми з дружиною займаємося років вісім бальними танцями, і тому в мене з’явилася мрія – вийти на велику сцену. Якщо відверто, коли був аукціон, то думав – буде роль така, щоб виступити з танцювальним номером тут, але коли дали цю – не відмовився і не шкодую», – сміється херсонець.
На сцену вийде і його дружина – Ганна Лісова. Вона гратиме Олену Боур – ворожку, що допомагає зібрати «Союз меча й орала». Пані Лісова людина публічна і відома в місті – директорка мережі магазинів «Учбова книга», співорганізаторка фестивалю книги та читання «Книжковий Миколай». Обожнює читати, подорожувати, спілкуватися, вивчати щось нове. У вільний час займається йогою, бальними танцями та англійською. Ганна Лісова пояснює, що їхня родина готова до творчих експериментів, вони люди відкриті. Запропонував взяти участь в аукціоні чоловік, чим її трохи все ж здивував. «Ми любимо займатися творчими проєктами разом, я вважаю, що підтримка взаємна у родині дуже важлива і нам подобається проводити час разом», – каже херсонка. Розповідає, що репліки героїв переходять мимоволі у реальне життя їхньої родини. Каже, що всі друзі й колеги чекають їхній виступ на театральній сцені. «Ми взяли понад сто квитків, це буде і родина, і друзі, й співробітники. До речі, у моїй фірмі ми колективом традиційно перед новорічними святами відвідуємо наш театр», – каже Ганна Лісова.
Заслужена артистка України Тетяна Проворова – асистент режисера вистави, вона також грає роль Еллочки-людожерки. Каже, думала, що працювати поряд з аматорами буде важко, але насправді всі швидко знайшли спільну мову. «На кожен персонаж я приділяла по годині на день. За цю годину декому доводилося по 15 разів проходити… вони вчаться – ще раз і ще раз їм доводиться повторювати… У жінок більше емоцій, вони більш бурхливо все переживають, «варяться» у цих емоціях. Чоловіки одразу – «робимо!», – розповідає вона.
Генеральний директор театру Олександр Книга налаштований оптимістично. Його найбільше тішить те, що люди, які придбали ролі, з величезним захопленням ходять на репетиції, вони вже інтегровані у роботу театру, вони націлені на результат. Директор обіцяє продовжувати такі експерименти, він переконаний, що вони згуртовують місто.
«Люди прийдуть подивитися на свого друга, знайомого, родича. А хтось прийде прицінитися: а чи я зможу?» – каже Олександр Книга. Й обіцяє, що театр Куліша обов’язково здивує новими творчими експериментами.
Ірина Староселець, Херсон
Фото автора та надані Пресслужбою ХОАМДТ ім. М. Куліша