Віталій Бунечко, голова Житомирської ОВА

Житомирщина з першого дня війни зазнала ворожих ракетних ударів. Нині не припиняються обстріли її північної частини, що з одного боку межує з Київщиною, а з іншого – з республікою білорусь.

Російські війська окупували 4 села в Народицькій громаді і обстрілюють житлові будинки, військові частини, нафтобази, підприємства.

Нині Житомирщина готується до посівної і одночасно до можливого наступу військ із білорусі. Влада запевняє, що область готова дати гідну відсіч ворогу.

Яка нині ситуація на прифронтовій Житомирщині, читайте в інтерв’ю з головою Житомирської обласної військової адміністрації Віталієм Бунечком.

З початку війни область тільки два дні не потерпала від обстрілів

- Віталію Івановичу, скільки разів із початку війни Житомирщина потрапляла під обстріли російських військ? З чого ворог обстрілює область?

- З початку війни Житомирщину обстріляли понад 80 разів (станом на 14:00 30 березня – авт.). У результаті так званої «спецоперації» путіна в Україні потерпають не лише військові об’єкти, а й цивільні. Прикладом цього є дві зруйновані школи, зокрема ліцей №25 у центрі Житомира. Фотографія цього ліцею, так званого «військового об’єкта», буде одним із доказів у Гаазькому трибуналі. Я впевнений, що там після Маріуполя і Чернігова вже предостатньо доказів, але цей точно не буде зайвий. Постійні обстріли цивільних об’єктів фіксуємо й в Овручі, там також зруйнована школа, приватні будинки та інші споруди. У Малині страждають цивільні об’єкти. Коли ми зі Святославом Вакарчуком нещодавно їздили в Овруч, побували у звичайному поліському селі, яке лише за годину до того було просто розстріляне російськими літаками. Лише дивом у зруйнованих будинках не було людей і ніхто не постраждав. Ось такі приклади так званої «спецоперації».

росія веде повномасштабну війну, і Житомирщина є одним із театрів бойових дій. Мапа Житомирщини зараз є своєрідним відображенням мапи України. У нас є невеличка територія, яка окупована, це 4 села Народицької громади неподалік чорнобильської зони. У нас є лінія розмежування – це кордон із Київською областю, що проходить через Народицьку і Малинську громади, де ведуться фактично повноцінні бойові дії. І в нас є мирна територія, яка повинна призвичаюватися жити в нових реаліях. Я закликав аграріїв проводити посівну кампанію, а бізнес - повертатися до роботи в тих частинах області, де це можливо.

Нашу область обстрілюють балістичними ракетами, завдають авіаційних ударів, на жаль, вже стали регулярними обстріли з «Градів» у Народицькій і частково Малинській громадах на півночі області, там вони фактично щоденні. З початку війни ми тільки два дні не потерпали від авіаційних чи ракетних ударів і обстрілів.

- Скільки в області загиблих і травмованих внаслідок війни?

- Поранення отримали 94 людини, з яких 43 цивільні. Загинули – 52 людини, з яких 30 військовослужбовців, двоє поліціянтів і 20 цивільних осіб.

За кожною з цих цифр стоять знищені долі цілих сімей. У Малинській громаді під час прямого попадання ракети одночасно загинули мама і четверо дітей. В Овручі під час прямого попадання ракети загинула ціла родина, в якій було двоє діток. У Коростені чудом дід сховав у сараї п’ятьох дітей, коли прилетіло в сусідній будинок.

Перший обстріл цивільного населення відбувся безпосередньо в Житомирі на Богунії (мікрорайон міста – авт.). Якийсь криворукий коригувальник або пілот спрямував обстріл не на військову частину, а на житловий квартал, в результаті чого загинули цивільні люди.

- Чому найбільше від обстрілів потерпає північ Житомирщини? Через те, що звідти близько до Київщини?

- Авіаційні удари припадають не тільки на північ, а фактично по всій Житомирщині. Навіть у відносно мирні Бердичів і Новоград-Волинський теж прилітало. А ось північ, окрім ракетно-бомбових ударів, потерпає й від артилерійських обстрілів. Дальність артилерії окупантів дозволяє обстрілювати наші північні громади з тих позицій, на яких вони стоять. Житомирщина межує з лінією бойових дій на кордоні з Київською областю. Ми перебуваємо в тилу ворога, який нас обстрілює, аби убезпечити себе та нагадати нам, що війна триває.

Гуманітарної кризи на Житомирщині немає

- Яка зараз ситуація у найбільш постраждалих громадах на півночі області – Народицькій, Овруцькій, Малинській? Чи вистачає там продуктів, ліків, скільки людей звідти евакуювали?

- Точно можу сказати, що в нас немає гуманітарної кризи. Продукти та необхідні речі в ті громади довозяться. Область отримує гуманітарні вантажі з 11 країн Європи. Громади на півночі Житомирщини та в інших районах області всім забезпечені. Ми вже передали на їхні (північних громад – авт.) потреби 136 тонн гуманітарної допомоги, і цей процес триває. Стараємося забезпечити найнеобхіднішим із того, що маємо, а чого не маємо, нам терміново довозять із західних областей України та з Європи.

Ми організовували евакуаційні маршрути і багато людей із прифронтових районів виїхали. З Малина до 70% людей виїхали в більш безпечні місця. За попередніми оцінками, з різних громад області виїхали від 40 до 70% людей. В основному це Житомир, Житомирський та Коростенський райони у залежності від того, наскільки далеко громади розташовані від лінії розмежування. Водночас за словами міського голови Новограда-Волинського, туди навпаки приїхало багато людей, які у мирний час звідти виїхали до столиці або інших областей, і вони вже навіть знайшли роботу у нас. Як приклад, фабрика «Lesya» під час війни взяла на роботу понад пів сотні таких людей.

- Чи є в області повністю зруйновані внаслідок обстрілів населені пункти?

- Ні, в нас нема таких фактів. Є дуже постраждалі населені пункти в Овруцькій, Гладковицькій громадах, у громадах, що межують із Київською областю. Ми не можемо сказати, яка зараз ситуація в 4 окупованих селах. Але повністю знищених сіл, як ми бачимо на Київщині, у нас немає.

- А яка ситуація в окупованих селах, звідти вдалося евакуювати людей?

- Там залишилося лише близько 20 людей, які відмовилися звідти виїжджати. Більшість - це люди пенсійного віку, які не захотіли кидати свої домівки. Всі інші були евакуйовані.

Ми постійно готуємося до можливого вторгнення з боку білорусі

- Чи існує наразі загроза наступу військ на область з боку білорусі?

- У нас чи не найдовший кордон з білоруссю – понад 250 км. Тому ми повинні бути готові, що регулярні білоруські війська підуть через наш українсько-білоруський кордон. Ми готові давати гідну відсіч ворогу,  постійно готуємось до можливого вторгнення, тому що 23 лютого ніхто не міг сказати, що може початися повномасштабна війна. Я запевняю, що ми дамо гідну відсіч ворогу й у нас на Поліссі в Коростенському районі (межує з республікою білорусь – авт.), і загалом по області.

- Крім півночі з повітря обстрілюють і Житомир та інші громади області. Вранці 30 березня поліція області інформувала, що в Чуднівській громаді знайшли уламки ворожої ракети. Чому ці напрямки потрапляють в ціль ворога, в тих обстрілах є якась логіка чи вони хаотичні?

- Якщо знайшли уламки ракети, то це говорить про те, що працює наша ППО. Якщо ракету збивають, то не факт, що вона йшла на Житомир чи Житомирську область. Може, вона прямувала десь далі, але спрацювала протиповітряна оборона і уламки ракети впали в Чуднівській громаді. Прямих обстрілів там не було. Сказати, що обстрілюють в хаотичному порядку, неправильно, адже ціляться у військові об’єкти та об’єкти інфраструктури. Зокрема, в нас обстріляли нафтобази і не по першому колу -  деякі військові частини. Але також беззаперечним є факт, що найбільше страждають цивільні об’єкти. Щоденно ми потерпаємо від ракетних та авіаційних обстрілів.

- Мери деяких міст та керівники ОВА періодично повідомляють, що російські загарбники пропонують їм здатися і співпрацювати, але вони свідомо від цього відмовляються. Чи відомі такі факти на Житомирщині?

- У нас таких фактів не було. Але кожен із голів прифронтових міст точно є патріотом України і про те, щоби перейти на бік окупанта, не може бути і мови. Мені надзвичайно приємно, що 24 березня Президент нагородив орденами «За мужність» міського голову Овруча Івана Коруда та міського голову Малина Олександра Ситайла. З такою ініціативою виступила саме обласна військова адміністрація. Варто подивитися, які захисні редути вибудовуються в Овручі, Малині, Народичах. Я запевняю: ми будемо битися до останнього і даватимемо гідну відсіч ворогу. Ні про які колаборації на Житомирщині не може бути й мови.

На Житомирщині відновили роботу підприємства з іноземним капіталом

- Які втрати несе область через війну, чи є підприємства, що зупинилися?

- У нас зупинилося багато підприємств через те, що почалася війна. Через те, що ми прифронтова область, бізнес дуже повільно відновлюється. Але хочу сказати, що ми перебуваємо в постійній комунікації з підприємцями. Нещодавно провели зустріч бізнес-клубу, окремо спілкувалися з аграріями, каменярами. Визначаємо проблемні питання, знаходимо шляхи для їх вирішення. Приємно, що почали працювати підприємства з іноземними інвестиціями. Звісно, неможливо повернутися до повноцінної роботи на півночі області. Так само не знаю, коли зможуть відновити роботу дві обстріляні паперові фабрики та підприємство «Прожектор» у Малині. Насамперед повноцінно свою роботу повинні відновлювати в тих районах, де нема прямої військової загрози. Ми закликаємо аграріїв виходи в поле, але на півночі це буде складно, бо там постійні обстріли. Підприємства обласного управління лісового та мисливського господарства почали працювати всі, окрім Народицького - через війну. Тішить, що вони не полишили своїх планів мирного часу та проводять не лише заготівлю деревини, а й відновлюють наші ліси.

- Ви вже згадали про аграріїв і посівну. А чи вистачає їм збіжжя, аби засіяти поля, та пального, щоб приступити до роботи з огляду на те, що в області потрапляли під обстріли й елеватори, і нафтобази?

- У нас є чим засівати поля. Аграрії готувалися і готуються до посівної. Ми разом опрацьовуємо нашу потребу в паливі, яка зараз є однією із критичних для посівної. Ми розробляємо певні алгоритми, намагаємося практично в ручному режимі розв’язувати нагальні проблеми наших аграріїв. Як би нам важко не було, ми посівну будемо проводити там, де це можливо, і зробимо все для того, аби в Україні не було продовольчої кризи. Економіка держави повинна працювати і це також дуже важливий внесок у нашу перемогу. Все буде Україна!

Ірина Чириця, Житомир