«Пережили. Потрібно відбудувати». Як виглядає Чернігів після звільнення

Перші російські снаряди влучили по Чернігову 25 лютого 2022 року. Обидва – в будівлю СБУ.

З початку повномасштабної російсько-української війни Чернігівщина була тим напрямком, де постійно точилися бої. З 8 березня до початку квітня сам Чернігів та передмістя потрапили в облогу. Мер Владислав Атрошенко повідомив, що місто зруйновано на 70%, весь цей час в ньому перебувала третина мешканців. Російська армія відступала з Чернігівського напрямку настільки швидко, що в деяких місцях залишила військову техніку.

Майже всі удари, що були завдані по Чернігову і області, прийшлися на цивільну інфраструктуру. Їдучі містом, бачиш, що в більшості будинків або немає вікон, або розвалений паркан, або розтрощена частина будинку. Те ж стосується й інфраструктури: «Тут не було жодного військового. У мирні часи ми грали тут в футбол і планували відкривати наступний сезон. Тут грала наша чернігівська «Десна» (український футбольний клуб – ред.). Зараз тут тривають евакуаційні роботи. Ми думаємо, що декілька людей можуть бути під завалами, в момент прильоту бомб вони просто охороняли цей об’єкт, але вони не були військовими», – розповідає голова Чернігівської обласної державної адміністрації В’ячеслав Чаус, показуючи стадіон імені Юрія Гагаріна. На нього було скинуто декілька авіаційних бомб вагою в 500 кілограмів кожна. Внаслідок бомбардування – розтрощене футбольне поле, розбиті трибуни, зруйновано каси і адміністративну будівлю стадіону.

Бомби були скинуті з російського військового літака, тобто пілот бачив, що б’є саме по стадіону. Поруч із ним – архітектурна пам’ятка XIX століття, будинок, в якому жив український меценат Василь Тарновський, що до 11 березня був юнацькою бібліотекою. В цей день по бібліотеці також було завдано авіаудар: культурна пам’ятка зруйнована майже повністю: немає даху, більшої частини будівлі, зовнішні стіни пробиті. Бібліотека настільки зруйнована, що, не заходячи всередину, з вулиці можна побачити книжки, що збереглися і лежать на стелажах, або на підлозі.

Одна з найперших багатоповерхівок, що зазнала ракетного удару – будинок на вулиці Чорновола. Мешканці багатоповерхівки пригадують, що ракети влучили в будинок десь о 12 дня, 3 березня, пізніше спалахнула пожежа. Рятувальні роботи тривають, рятувальники не виключають – вони ще можуть знайти тіла мирних мешканців під завалами. За офіційними даними, внаслідок ракетних ударів по вулиці загинуло, щонайменше, 48 людей.

Під час ракетного удару там знаходилась частина місцевих мешканців, більшість із яких ховалася в підвалі сусіднього будинку (він також зазнав ударів – ред.)

Більше місяця люди живуть без газу, воду їм стали давати нещодавно на одну годину. Готують їжу переважно або у дворі на відкритому вогні, воду носять у пляшках. Іноді приїжджають волонтери і привозять їжу. Вдень, коли є погода, місцеві виходять у двір і збираються на лавочці під зруйнованим будинком. Людмилі Олексіївні 75 років, вона мешкає на другому поверсі, але розповідає – носити воду щодня в її віці важко. В момент ракетного удару разом із сусідами була в укритті. В якийсь момент розмови вона починає плакати, але заспокоює себе словами: «Зате у мене всі живі і я сама ціла».

Навпроти будинку – кардіологічний центр. Будівля також постраждала від обстрілів. В порівнянні з іншими спорудами – виглядає більш менш цілою, тільки без вікон.

Село Новоселівка знаходиться східніше міста, за десять хвилин їзди від Чернігова. І нараховує близько семисот мешканців. В цьому селі не залишилося жодного цілого будинку. «Сюди летіло все: гради, літаки, авіабомби, ракети, касетні боєприпаси, артилерійські заряди, – перераховує Чаус, – тут жили і продовжують жити виключно цивільні». Біля Новоселівки знаходилася перша лінія оборони, найбільша кількість ударів по селу прийшлася на початок березня.

На в’їзді в селище стоїть спалена автівка, далі – валяються дитячі речі, м’які іграшки і прямо посеред дороги – воронка від авіабомби, а поруч із нею два хлопці – один засипає воронку землею, інший – змітає залишки сміття з дороги.

Праворуч на сусідній вулиці – спалений двоповерховий гуртожиток. Повз проходить жінка, виявляється – жила в цьому гуртожитку до того, як його зруйнували. «Ось моє вікно, на першому поверсі», – вказує вона рукою на обвуглений віконний отвір без рами й скла. Зараз переїхала до родичів.

Біля гуртожитку працюють сапери-піротехніки, вони застерігають: ходити по селу варто тільки по дорогах, не заходячи на територію розбитих будинків. «Порада дуже проста: дивитися під ноги, нічого не піднімати з землі і максимально обходити всі предмети. Навіть якщо вам здається, що це – звичайний шматок дроту, краще обійти. Багато подвір’їв заміновані», – відповідає співробітник ДСНС на питання, як не підірватися на "розтяжці". В Чернігівській області з моменту деблокади зафіксовано щонайменше два випадки, коли на протитанкових мінах підірвався легковий автомобіль - водій загинув, і тракторист на тракторі.

Пенсіонер Петро Григорович знаходився в селищі весь час, поки воно перебувало в облозі. Він розповідає, як поводили себе російські військові: підійшли до його сусідів, простягнули по цигарці і сказали: «Живіть тут і тут здихайте». І продовжує: «Вони ж бачать, що тут здебільшого мирні живуть, не беруть до рук жодної зброї. Тяжко було, це так виходиш – тебе побачили і одразу постріли». Розповідаючи, Петро Григорович присідає, пояснюючи, що як тільки чув звуки зброї, одразу отак присідав або лягав на землю. У Петра Григоровича є і свої домашні тварини: кури і кролики, крім цього,  він ходив годувати сусідську корову і порося. «Я тільки туди – постріли, я присів, але в якийсь момент до мене звикли і не чіпали вже», - говорить чоловік. Він пригадує, що готували їжу або на вогнищі, або на мангалах. Каже, тільки розпалиш вогнище – одразу чути постріли. На питання про те, чи мародерили в будинках мешканців військові і він і декілька інших місцевих відповідають, що про випадки мародерства не чули: «От чого не було, того не було. Принаймні у нас».

Ще одна мешканка села – пані Надія намагається порахувати, скільки людей загинуло в Новоселівці за цей час. «Андрій от сусід вийшов з погребу під час обстрілу, дружина встигла сховатися, а він – ні, загинув. Наташа, мешкала через декілька будинків, - вийшла на вулицю, натрапила на міну. Коля, також сусід, відірвало йому ногу снарядом, без ноги поховали».

Кожен, хто залишися в селі, наводить лад на своїх подвір’ях, де співробітники ДСНС дозволили прибирати. Люди просять якнайшвидше налагодити комунікації: воду і газ. «Пережили. Потрібно відбудувати», – лаконічно завершує розповідь Петро Григорович. В його будинку можна жити, після обстрілів. Одна з жінок, яка стояла поруч, говорить, що в неї немає даху на будинку, а ще одна сусідка - що її будинку вже немає.

Зараз залізничне сполучення між Києвом і Чернігівським напрямком відновлено.

Працівники залізничної дороги відновили сполучення за 4 дні, зробивши конструкцію насипного мосту. Більшість дорожніх шляхів у Чернігівському напрямку, не відновлені досі.

 Роман Черніцький, директор з інфраструктури АТ «Укрзалізниця», говорить, що завдяки відбудованому мосту буде змога доставляти в область гуманітарну допомогу в необхідній кількості. Проїжджаючи повз селища Чернігівщини у напрямку міста, декілька місцевих, які вийшли на посівну, почали махати потягу руками. Це – перший поїзд, що проїхав коліями з моменту звільнення області.

Однак адміністрація міста просить місцевих жителей, що виїхали, поки що утриматися від повернення додому, незважаючи на деблокацію напрямку.

Олександра Єфименко

Фото - автора