Віктор Микита, голова Закарпатської ОВА

Чи зможе релокація бізнесу із зони бойових дій на Закарпаття та створення ІТ-кластера перетворити дотаційний регіон на такий, що зароблятиме для себе і країни в час війни? Що для цього треба робити вже зараз? Та як виглядає “план Маршалла” для Закарпаття? Про це голова  Закарпатської обласної військової адміністрації Віктор Микита розповів в інтерв'ю Укрінформу.

Лідер за кількістю релокованих підприємств

- На третьому місяці повномасштабної війни багато чуємо про те, що Закарпаття стало лідером серед західних регіонів із релокації бізнесу: 45% від усіх компаній, що переїхали із зони бойових дій та перевезли обладнання й людей, обрали для цього саме Закарпаття. Чому? Менше ракетних обстрілів, ніж у сусідньому Львові? Ближче кордони з ЄС?

- Насправді, є кілька причин. Перша з них: ми вчасно почали комунікувати з бізнесом. Розуміли, що сюди втікатимуть від активних бойових дій люди і релокація бізнесу — це наступний крок. Після першого дзвінка власника бізнесу з Краматорська, який питав, як на Закарпаття перенести своє підприємство, ми зрозуміли, що треба працювати, аби створити умови для переїзду бізнесу в область.

- Коли був цей дзвінок?

- Це був перший тиждень війни, 5-6 день. Ми поставили себе на місце того бізнесмена: от я їду на Закарпаття, а куди я їду? І відразу включається корупційна складова: хтось із кимось зідзвонюється, домовляється, комусь за щось платить тощо. Саме тому ми оперативно почали працювати над каталогом виробничих об'єктів та майданчиків, закинутих підприємств в області. Спочатку назбирали близько 200 об'єктів, нині маємо шість сотень. Виникло питання: ну добре, є майданчик, а газ, електрика, вода? От переїжджає компанія з токарськими верстатами, їм треба підключитися. Тому далі зібрали представників спеціальних служб — і тоді мали розуміння, де що є на цих об'єктах із комунікацій. І потім вже, коли нам дзвонили представники бізнесу, ми знали, кому і що саме пропонувати. Була створена група в ОВА, яка і зараз працює з бізнесом. Словом, успішна комунікація — причина номер один.

Другий фактор — це безпека регіону. Перший час, до того як по Закарпаттю росіяни вдарили ракетою (це сталося на третьому місяці війни, 3 травня — авт.), область мала таке реноме захищеного регіону. Вважалося, що по Закарпаттю не гатять ракетами, бо гори нас захищають, бо поруч кордони з ЄС, тобто, НАТО. Люди говорили, а ми не розвінчували, якщо людей це заспокоює — хай. Хоча ми прекрасно розуміємо, що для сучасної зброї Карпатські гори — не перепона. Але було завдання показати, зокрема й ворогу, що у нас нема скупчення військових сил у регіоні, нема інфраструктурних критичних об'єктів, офіційна риторика така, що ми насамперед гуманітарний регіон і немає змісту на нас витрачати ракетні удари. Адже ракета коштує понад 1 млн доларів, а в нас немає таких об'єктів, де завдана шкода може оцінюватися в більш ніж кілька сотень тисяч доларів. Повірте, ворог усе рахує.

Ну, а нам треба було показати — і бізнесу в тому числі — що з безпекою в регіоні все гаразд. У нас нема і не було комендантської години. У нас на другому місяці війни запрацював Ситуаційно-аналітичний центр, який відстежує пересування осіб біля усіх критичних об'єктів та на ключових шляхах в області. Було встановлено багато камер. Таким чином, навідника, коригувальника ми можемо вирахувати дуже швидко. Ця система добре працює, і якщо вчасно виявляти коригувальників і запобігати їхнім діям, ворог працювати ракетами не зможе.

Найбільше шиють одяг і роблять комплектувальні

- Що конкретно зараз створюють ці три сотні релокованих компаній на Закарпатті, який їхній продукт?

- Більшість запустили виробничий процес, але кінцевого продукту тільки очікують. Днями повідомляли про першу готову продукцію — це переробне підприємство, що виробляє вторсировину, та експортує її в ЄС. А що роблять? Шиють одяг — це 16%, виробляють комплектувальні для устаткування — теж 16%, іще — меблі, ліки. Протягом найближчих двох тижнів ми плануємо зібрати виробників, хто уже має готовий продукт, щоби презентувати його. Наше завдання — познайомити їх зі споживачем за кордоном. Є зміни в законодавстві ЄС щодо імпорту, відповідно, той бізнес, який релокувався сюди з північних і східних регіонів України, втратив свого споживача і сферу збуту, і йому потрібна нова. Тому ми зараз домовляємося із закордонними партнерами, щоб створити підприємствам ринок збуту. Якщо нам вдасться запустити цей ланцюг, це буде закарпатське економічне диво.

- Одразу ж питання: а їх там чекають? Очевидно, що є свої гравці на ринках ЄС, чи чекають там наших?

- Якщо ми говоримо про кінцеву продукцію, то, мабуть, ні, не чекають. Але якщо говоримо про комплектувальні хорошої якості, дешевше — то так. Їм це цікаво.

Приймали тільки чистий бізнес — екологічно та податково

- Скажіть, Закарпаття приймало усіх, хто бажав релокуватися?

- Ні, одразу було розуміння, що ми не можемо запустити сюди всіх, бо, насамперед, треба зберегти екологічність туристичного регіону. Ми дійсно створили для себе пріоритети, виробили такий собі “план Маршалла” для Закарпаття. Що ми хочемо тут бачити? Насамперед фармацевтику, легку промисловість та легке машинобудування, а також деревопереробку та ІТ-кластер. Ми не допустили екологічно не чисті підприємства, податково “нечисті” — кожну компанію вивчали. Були такі, чий оборот складав близько 1 млрд гривень, а податків при цьому вони сплачували 200 тисяч на рік. Вони походили-походили - і пішли звідси. Нам нема про що говорити з таким бізнесом. Є такі поняття, як скрутка, конверти, податкова яма — ці всі моменти відстежувались, і ми зробили все, аби вони сюди не потрапили.

- А можна в цифрах: скільки зараз у нас на Закарпатті релокованих підприємств?

- Майже три сотні, конкретно 278 компаній. До речі, 10 уже поїхали назад, як тільки це стало можливим, власники бізнесу разом із компаніями повернулися на звільнені території. Мова, насамперед, про Київ і Київщину.

На рівні області є перевиконання бюджету, але є проблемні громади

- Іще одна цифра — на Закарпатті створили 10 тисяч нових робочих місць внаслідок релокації бізнесу з гарячих точок. Підприємства, які переїхали сюди, привезли і працівників, чи набирають місцевих?

- Там, де бізнес не потребує спеціалізації, можна наймати працівників на місцях. Як правило разом з устаткуванням їдуть деякі спеціалісти, а потім уже тут набирають персонал. Кожна компанія вирішує по-своєму. Є структури, у Берегівському районі, які своїми силами поселяють персонал, навіть, буває, стоїть питання, мовляв, дайте нам гуртожиток, ми його відремонтуємо і заселимось.

Є велика кількість внутрішньо переміщених осіб, які готові йти на роботу. Тут що головне: відповідно до програми уряду, підприємство, яке бере на роботу переселенців, отримає за кожного компенсацію 6,5 тисяч гривень. Це важливо не тільки для релокованого бізнесу, це стосується і комунальних підприємств, можна брати цих людей, у них буде зарплата близько 12 тисяч гривень із цими доплатами, а половину з цієї суми сплачує уряд, і зрештою, податки залишаються в громаді.

- Чи вже відчутна релокація на економіці регіону?

- Відчутна, у нас перевиконання обласного бюджету на 120%. Але разом із тим, у громад, бюджети яких наповнювалися за рахунок акцизного збору з палива, — провал. Також проблеми у підприємств, які займалися переробкою деревини. Це гірські райони. Через те що були перебої з рубкою лісу, в них також мінус. Тобто на рівні області десь це все компенсується за рахунок релокованих підприємств, які сплачують податки і ПДФО залишається на місці. Але так чи інакше близько 30% тергромад Закарпаття нині недовиконують плани місцевих бюджетів.

ІТ-бізнес — це надрентабельні підприємства, тому бронюємо таких фахівців від призову

- Що таке отой закарпатський ІТ-кластер, про який говорять гучно і давно, і який офіційно запрацював 23 травня?

- Це умови, які дають можливість перебувати тут і працювати представникам ІТ-бізнесу, насамперед - це їхній безпековий фактор. Інформаційні технології — вразлива форма бізнесу, це молоді хлопці, які дуже багато заробляють, їх завжди хтось пробує підібрати під себе і надати якісь “безпекові гарантії” - у наш час це може бути бронювання від армії. Нам було важливо показати, що влада відкрита для діалогу, щоб для бізнесу не було корупційних ризиків, щоб хтось інший не вступав із ними в корупційний діалог — мовляв, ви нам заплатіть, а ми вас відкупимо від армії. Тому ми перейшли в площину законного бронювання.

- Наскільки це взагалі законно — бронювати айтішників від служби в армії?

- Ми зіткнулися з ситуацією, коли зверталися дуже багато представників ІТ-спільноти, мовляв, ми не вміємо воювати, але ми вміємо заробляти. Враховуючи, що вони є рентабельні, а у нас велика кількість переміщених осіб в громадах, яких треба безкоштовно харчувати — ми закріпили ті громади за цими ІТ-бізнесами. Вони сплачують там податки, за ці гроші громада годує своїх ВПО.

Це надприбутковий бізнес, дуже рентабельний, проаналізувавши ситуацію, ми зрозуміли, що він з автоматом не принесе стільки користі, скільки за комп'ютером. До нас зверталися хлопці, які створили програми, якими користуються у всьому світі, і за ними мало не Білл Гейтс ганяється, аби взяти до себе на роботу, а ми водночас їх не можемо забронювати від служби в армії?! Тому напрацювали механізм цього бронювання. У разі, якщо вони змінюють місце реєстрації і в'їжджають на територію Закарпаття, реєструються офіційно, Мінекономіки їх бронює. Зараз таку бронь мають 50 фахівців, у наступному списку — ще 67. Офіційно Закарпатський ІТ-кластер нині — це 50 компаній-резидентів та 70 ФОПів.

- Тобто, якщо ти айтішник і не хочеш в армію, ти маєш релокуватися, зареєструватися, працювати і сплачувати податки — і тобі справді не приносять повістки?

- Були випадки, що приносили. Але після звернення від самих фахівців до ГО та до влади ми ці питання вирішували. Це іміджева історія для Закарпаття, ми створили цей кластер і чекаємо користі від їхньої роботи тут.

- Чи не висувають вам претензії представники інших професій? Адже кожен приносить користь, і в кожного медика, вчителя, спортсмена держава вкладає багато коштів, аби їх підготувати, а бронь при цьому мають лише айтішники. От фермер: він посіяв, а далі його мобілізують в армію, він не збере посіяне і втратить прибуток, а держава податки. Так само деревообробник втратить бізнес...

- Так, приходять до мене фермери з тим, що от, мовляв, я засіяв, а мене забирають. ІТ- це фахівець такого рівня, якого важко замінити в цій сфері. А той, хто працює на полі з трактором, ну, це досить загальна робота, яку може виконувати інший замість нього. Хоча тут треба тонко відчувати регіон, не порушуючи закон, ми повинні зберегти бізнес на території Закарпаття. Просто призвати усіх в армію, бо, мовляв, перед законом усі рівні — це неправильно. Тому в будь-якому випадку є діалог з військкоматами про те, що, наприклад, це фермерське господарство випускає якусь важливу продукцію чи підтримує певну кількість ВПО, допомагає ТрО та 128 бригаді. Тут дуже тонка межа між корупцією та діалогом, ми працюємо так, щоб усе було прозоро і відкрито. Немає воєнної шаблонності у роботі військкоматів на Закарпатті, вони в роботі також враховують користь людини для регіону та економіки.

- ІТ-кластер — це справді іміджева штука, і до війни це не була закарпатська історія, наш регіон мав набагато менше ІТ-бізнесів, аніж сусідня Львівщина, та й ІТ-бізнес — це про великі міста: Київ, Львів, Харків, Дніпро, найбільше місто на Закарпатті має трохи за 100 тисяч жителів. Словом, чи лишатимуться релоковані зараз айтішники тут надалі, у цьому закарпатському кластері?

- Чи матиме Закарпаття імідж “кремнієвої долини”? Чи як ми кажемо — силіконової гори? Над цим треба працювати. Однозначно, аби втримати ІТ-бізнес у регіоні, йтиметься про робочий цивільний аеропорт, більше пунктів пропуску на кордоні, про розвинену інфраструктуру, розважальні заклади. Про захист ППО — це зараз критично важливо. Закарпаття отримує нині певний поштовх до розвитку, якого до війни тут не було. Як би це цинічно не звучало, але внаслідок війни регіон опинився на порозі економічного дива. За це треба схопитися і почати працювати. Якщо розвинемо ці умови, то ми це диво побачимо в роботі. А якщо ми зостанемося Закарпаттям зразка 2021 року, то тут ніхто не лишатиметься.

Практику із безкоштовним харчуванням для всіх переселенців Закарпаття завершує

- Яка наразі ситуація з переселенцями на Закарпатті? Останнім часом у нас іде певний реверсний рух, люди повертаються додому.

- Перша хвиля цього руху додому буквально нещодавно завершилася. Зараз узагалі будь-який рух переселенців завмер. Нині йде рух іде в тому сенсі, що люди з Європи повертаються через Закарпаття додому і вичікують тут певний іще час, перед тим як повернутися у свої регіони. Перша паніка — виїхав у ЄС, мав якісь фінансові можливості, використав їх і тепер повернувся додому. Є такі, кому і повертатися нікуди, і за кордоном їм не дуже, тому вони шукають варіанти, щоб осісти тут. Зараз таких людей десятки тисяч. Вони сьогодні не цікавляться придбанням житла чи пошуком роботи, вони отримують соціальні пільги і вичікують. Ми досі надаємо в кожній тергромаді безплатне харчування та поселення для громадян. Так, це не люкс-готель, але голодним на вулиці ніхто не лишився з початку повномасштабної війни.

- Була інформація про 7 проєктів, за якими в області будуватимуть житло для ВПО. Для кого воно?

- Насамперед, для людей з інвалідністю, які не можуть працювати, та для мам із маленькими дітьми. Місії ООН і Міжнародної організації з міграції (МОМ) готові фінансувати капітальний ремонт комунальних будинків, які не використовуються за призначенням — це колишні школи чи інші споруди, які зараз стоять без вікон-дверей. Для них завдання - надати можливість проживання для ВПО, для нас — надати можливість запустити школи та дитсадки у громадах, де зараз живуть люди.

Щодо решти категорій ВПО — у нас така позиція в області, що якщо можеш піти працювати, ти повинен влаштуватися на роботу. Тому що ти теж воїн, тільки на економічному фронті. Не можна чекати, коли тобі дадуть безкоштовну їжу.

- Тобто практику з безкоштовним харчуванням переселенців Закарпаття завершуватиме?

- Так, бо тергромади перевантажені. Безкоштовно харчуватимуться лише вразливі категорії, іншим забезпечуватимемо харчування також, але за пільговими цінами.

Пропонували чехам зробити, як наш уряд, — щоб запобігти соціальному туризму

- Зважаючи на те, що уже червень, скільки часу треба ще для втілення цих проєктів ООН та МОМ з ремонту житла для ВПО?

- Дедлайн — вересень-жовтень. 1 вересня діти повинні піти в школи. Ці заклади освіти до тої пори ще треба привести в належний вигляд.

- Щодо шкіл та дитсадків — у нас зареєстровано 150 тисяч переміщених осіб в області. Очевидно, що восени люди захочуть віддати дітей у школи та дитсадки. Всім вистачить місця?

- Іще рано прораховувати кількість охочих, бо у нас нема чіткого розуміння, скільки ВПО тут залишиться на вересень. Зараз ми замовили соцопитування, його проведуть у найближчі два тижні, щоби визначити, хто саме збирається ходити у школи та дитсадки.

І треба розуміти, що у разі, якщо ворог знову почне заходити на Київщину, Сумщину, ми знову отримаємо хвилю біженців. Тому це неможливо прорахувати. У всякому разі ковід нас навчив, що є зум і його можна вдало використовувати. Але хотілося би, аби діти були в школі, а батьки на роботі.

- Як вирішилася проблема із закарпатськими ромами та соціальними виплатами в Чехії? Вона, нагадаю, була в тому, що роми виїжджали до Чехії з метою так званого соціального туризму: отримати грошову допомогу для біженців. Це викликало цілу хвилю обурення та, зрештою, призвело до змін у їхньому законі про допомогу біженцям.

- Вони користувалися соціальними пільгами не тільки в Чехії, були випадки, коли виходили пішки у Словаччину, Угорщину. Це важко регулювати, коли мова йде про ромів. У Чехії розв’язали цю проблему через угорські паспорти — переважна більшість ромів, які їхали туди, мали угорські паспорти, відтак, для них заблокували опцію отримувати грошові виплати. Також ми рекомендували Чехії піти за прикладом нашого уряду й обмежити виплату коштів тим переселенцям, які евакуювалися до них не із зони бойових дій. Наприклад, переселенці з Київської області зараз на Закарпатті уже не отримують виплат, бо на місці їхньої прописки нема бойових дій. Таким чином цьому “соціальному туризму” можна запобігти.

Ми вийшли із процесу, який стосується “гуманітарки”, нині просто надаємо транспорт для її перевезення

- Наприкінці поговорімо про скандали. Недавно пройшли обшуки в найбільшій волонтерській організації області. Ситуація збурила суспільство, її назвали прямою дискредитацією волонтерського руху та політичним замовленням. Але такі речі дискредитують також і владу в регіоні. Кому була потрібна ця “зрада”?

- Такі факти щодо волонтерів насправді є у багатьох регіонах країни, і такі проблеми будуть доти, поки не приймуть закон про волонтерів, який регламентуватиме їхню роботу. Наразі волонтерство передбачає безкоштовне отримання та безкоштовну передачу чогось комусь, тобто, це виключно неприбуткова форма організації діяльності. У цьому випадку я не є у процесі, до мене ніхто не звертався від волонтерів, але як голові ОВА мені доповідали щодо провадження правоохоронці. Я маю інформацію про те, що в цій організації зафіксовано факти торгівлі гуманітарними речами, докази цього незабаром будуть опубліковані для загалу. Щодо дискредитації — так, наразі це дискредитує усіх нас в очах міжнародних партнерів. Але якщо є такі факти, ніхто не віддасть правоохоронцям злочинний наказ не реагувати. Тому правоохоронці тут спрацювали правильно.

- До слова, і вам особисто ще у березні закидали торгівлю гуманітаркою. Люди не знаходили привезені волонтерами речі на складах або ж бачили німецькі паштети на прилавках місцевих магазинів. Це логічно викликало питання у місцевих: як він там міг узятися, той паштет?

- Це знову ж таки неврегулювання питання гуманітарної допомоги законодавцем. Коли їде підприємець, купує в ЄС той умовний паштет і, вертаючись назад, на митниці не стає з товаром у чергу, а клеїть на вантажівку папірець із написом “Волонтер” і їде без черги. Він купив той паштет у ЄС за свої гроші і дорожче продасть тут у своїй же мережі чи магазині. А тим часом це дискредитує нас як владу в очах надавачів гуманітарної допомоги. Та й зараз це не лише проблема України, повірте, нині під прапором України стільки цих отримувачів гумдопомоги по світу! Зробив надпис, приклеїв прапор України - і користуєшся. Перевірити ж усіх неможливо!

Усе, що ми отримували з гуманітарки як ОВА — це були вантажі від офіційних організацій з ЄС, які так само офіційно були передані далі в зону бойових дій та для ВПО в тергромади із сортувального хабу на заводі “Єврокар”. І так, визнаю, я з'їв два яблука з гуманітарки. Це сталося якось під час передачі одного з вантажів, був дуже голодний.

- До речі, цей хаб іще працює? Адже гуманітарки значно менше, ніж у березні.

- Ми припиняємо його роботу. Зараз працюють гуманітарні хаби в Угорщині та Словаччині — логістика тепер така, що там вони самі сортують і групують допомогу, ми лише забезпечуємо залізничний транспорт і подальшу доставку в регіони. Ми як влада на Закарпатті вивели регіон із цього процесу, аби не піддаватися дискредитації щоразу через цю гуманітарку, тому ми нині навіть не посередники між надавачами і отримувачами, вони працюють напрямку.

Дуже допомогла операція СБУ проти ботоферм, це зняло 70% проблем на Закарпатті

- Усі з війною чекали розхитування ситуації на Закарпатті насамперед з угорським питанням, і якось жодного разу нічого так і не похитнулось...

- Хоча у мирний час ми мали вибухи в будівлі Товариства угорської культури.

- Отож! Як так вдалося “проскочити” регіону, який завжди був на особливому рахунку у спецслужб?

- По-перше, це свідомість людей, які нарешті дослухалися до закликів влади не розгойдувати регіон на міжетнічному ґрунті. По-друге, дуже допомогла робота СБУ з ботофермами на початку вторгнення, це закрило 70% проблем. Ми забрали із цього питання політику. З угорською громадою є повна комунікація, ми постійно на зв'язку, а коли вони мають фідбек, немає ніяких розхитувань ситуації. От коли до мене приходять і кажуть: мовляв, забирають угорців в армію — це тиск на угорську громаду. Я пояснюю, що так само мобілізують представників словацької чи румунської громади. І це ніяк не розхитування на етнічному ґрунті.

- Чи так само легко вдається залагодити скандали із закарпатськими жінками, чиї чоловіки у підрозділах ТрО — маю на увазі історії, коли жінки бійців пишуть, мовляв, мій чоловік, умовно, голий-босий під танками, а командування не реагує? У нас були навіть акції такого войовничого жіноцтва під військкоматом...

- Знаєте, коли ці жінки приходять до мене з такими питаннями, то ще сидячи в кабінеті вони починають видаляти свої коменти у Фейсбуці, бо я пояснюю, що коли вона пише, що її чоловік біля Ізюма чи Краматорська зараз голий-босий з автоматом під танками, то якийсь із російських розвідників у цей же час доповідає командуванню, що варто вести наступ на тій ділянці, бо там усі голі-босі і без зброї. І буквально одразу її чоловікові загрожуватиме велика небезпека. Вона його таким чином фактично підставляє. Після кількох таких випадків у нас менше значно подібних дописів у соцмережах. Ми готові зустрічатися і пояснювати кожному й далі, от зараз, буквально йдучи до вас на інтерв'ю, мав розмову із батьками хлопців, які воюють у складі підрозділу ТрО. Батьки прийшли до нас із закидами, що “ми віддали їх у ТрО, а вони воюють на Сході”, тобто в їхньому розумінні ці хлопці територіально мають захищати країну тут, вдома, а не на Донбасі чи під Запоріжжям. Я щоразу пояснюю, що ви обманули самі себе. ТрО — це не закріплення бійця за домом, так, це територіальна оборона Закарпаття, але зараз вона відбувається на Сході України. Вони поїхали Закарпаття захищати туди, бо інакше війна буде й тут. Я та усе Закарпаття вважаємо їх героями.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Сергія Гудака