Ігор Агібалов, керівник Луганського регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою»

Агресія сусідньої держави, хоч і не стала чимось несподіваним, усе ж захопила зненацька декого, хто мав би бути до цього, скажемо, більш підготовленим. Особливо на Донбасі, який ще у 2014 році втратив частину територій. Але вже сталося, як сталося, і треба не просто жити далі, а й вирішувати купу проблем, що постали як перед державною владою, так і перед органами місцевого самоврядування. Про те, що слід робити територіальним громадам в умовах, що склались, ми говорили з керівником Луганського регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» Ігорем Агібаловим.

Що вирішують кадри

– Програма U-LEAD розробила матеріали інформаційних сесій «Робота органів місцевого самоврядування в умовах військового стану». У п’ятницю, 24 червня, таку сесію було проведено для громад східних областей України, у тому числі й Луганської.

Найбільша кількість запитань учасників – а сесія питань та відповідей за часом виявилася майже такою ж тривалою, як і сама інформаційна сесія – стосувалась адаптації громад у нових умовах з урахуванням їхнього переїзду з окупованих територій на території, підконтрольні Україні.

Тут особливо актуальними виявилися кадрові питання, оскільки частина працівників залишилася на окупованій території, і питання, як їх організувати в роботі для забезпечення надання послуг вже на підконтрольній Україні території стало найпроблемнішим. До того ж, в більшості громад евакуація проводилася в екстреному режимі, в умовах стрімкого наступу російських військ, а тому не завжди могла бути комплексною. Тому в багатьох випадках не вдалося вивезти необхідні документи, електронні пристрої тощо.

Ми, звісно, постаралися відповісти на більшість питань. Звісно, частина їх досі доволі суперечливо відображена у законодавстві. У тому числі для багатьох постає питання про формування військових адміністрацій: як їх організувати за прийнятого рішення – а рішення про формування ВА приймає Президент з подання керівника області.

– Як відбувалась окупація прикордонних громад на півночі Луганщини, ми бачили. Там у них елементарно не вистачало часу швидко провести евакуацію. А як вона проводилась у тих місцях, де існувала певна пауза?

– Ми вже мали досвід формування з «нуля», у дуже стислий термін, Кремінської військової адміністрації – і саме адміністрація Кремінної є прикладом того, як слід провести евакуацію. Там практично всі матеріальні ресурси, всі девайси, всі необхідні документи вивезено. Чого не скажеш про багато інших громад... Називати ми їх не будемо, оскільки ще не всі завершили переїзди, і, до всього, це може бути небезпечним для їхніх співробітників.

Що не зроблено і що робити

– Повертаючись до питання про те, що треба було б зробити, щоб не припуститися помилок. Відповідно до чинного законодавства, для кожної громади має бути розроблена низка документів для роботи в «особливий період». Але, як виявилося на практиці, мобілізаційний план не завжди є досить зрозумілим та добре вивченим усіма працівниками органів самоврядування. Тому ми постійно і наполегливо рекомендуємо низку найпростіших, елементарніших правил, які потрібно враховувати всім громадам, для яких є небезпека опинитися в окупації.

– Що саме ви їм рекомендуєте?

– Слід наперед визначити точки евакуації, призначити працівників, відповідальних за кожен напрямок, за забезпечення вивезення необхідного обладнання, фінансової та економічної документації. Для цього не треба бути генієм – це можна й потрібно забезпечити усім. Те саме з трудовими книжками та кадровими документами. Ми дуже часто про це говорили, тим більше, що ще з 2014 року у нас був такий досвід критичної ситуації загрози захоплення території. Звичайно, всі трудові документи в жодному разі не повинні потрапляти в руки окупантів. Тому що це – путівник для окупанта з пошуку працівників місцевого самоврядування. Тому всі кадрові документи мають бути передані співробітникам, а всі справи мають бути вивезені.

Те саме стосується комунальних установ, особливо – як показала практика – органів освіти, охорони здоров’я та надання соціальних послуг. Тут, власне кажучи, і є позитивним прикладом Кремінна, де вдалося вивезти близько 80% учнів і переважну більшість учителів. Вивезли й необхідні документи. Кремінна на даний момент продовжує навчальний процес і, я думаю, навіть якщо питання зі звільненням Кремінської громади затягуватиметься після вересня, креміняни зможуть організувати освітній процес 1 вересня навіть за умов переїзду. А ось чи зможуть це зробити решта громад? На мою думку, маємо всього п’ять чи шість громад області, які встигли компактно розміститися на підконтрольних Україні територіях, зумівши вивезти більшу частину своїх працівників та забезпечивши евакуацію мешканців.

– А що з системою охорони здоров’я?

– Ми, на жаль, дуже часто опиняємось у ситуації, коли лікарі залишилися на окупованій території. Так, законодавець на сьогодні визначив, що лікарі, залишившись на непідконтрольних територіях, не є колаборантами, до них немає претензій щодо можливої зради – лікарі залишаються лікувати своє ж населення. Але, знову ж таки, якщо більшість населення виїхала, і ми розуміємо, що ми можемо надавати послуги на вільних територіях, то, природно, вся лікарська документація і, в ідеалі, найбільш унікальне і найнеобхідніше медичне обладнання має бути вивезене.

Працювати, не чекаючи остаточної перемоги

– Крім комунальних установ, є ще й комунальні підприємства. Ми всім нагадуємо: комунальні підприємства – це самостійні юридичні особи. Знов-таки, попередньо має бути проведений інструктаж з керівництвом та з працівниками таких підприємств. Всі ті запаси, які були створені з палива, мають бути розосереджені. У нас є такі приклади, коли один із глав ТГ заздалегідь створив малопомітні місця зберігання пального і тим самим забезпечив безперебійність роботи своїх соціальних служб.

Загалом – ось так. Слід пам’ятати: легше завжди запобігти й підготуватися до кризової ситуації, ніж потім вирішувати всю масу проблем, що навалилися. Відновлювати документи, відновлювати право підпису тощо. Але ми в будь-якому випадку продовжуватимемо такі інформаційні сесії й намагатимемося відповісти на всі запитання представників органів місцевого самоврядування, які переїхали. Дуже сподіваємося, що таких громад буде більшість.

На жаль, бачимо і те, що деякі керівники громад сприяли руху проти України, не давши можливості своїм службам переїхати.

Щодо решти громад, ми вважаємо цілком реальним до проведення операцій зі звільнення цих територій забезпечити їм роботу в ситуації переїзду. Особливо це важливо для тих людей, які виїхали і дуже сподіваються, що місцева влада їх теж не покинула, і вони зможуть звернутися за отриманням тих самих освітніх послуг, медичних та соціального захисту.

Михайло Бублик, ЛИСИЧАНСЬК