Народжені із геном небайдужості

Як маленькі українці волонтерять і допомагають Збройним Силам

Зробити мохіто для допомоги ЗСУ, зіграти на флейті та в шашки за донати або продати ящик черешень на "Байрактар". Укрінформ зібрав історії про дітей, які замість грати в комп'ютерні "стрілячки" чи доганялки у дворі, збирають гроші на армію, купують бронежилети для татусів та надсилають фото дідусеві на фронт — аби військові знали, що вдома не просто чекають на Перемогу, а працюють на неї.

СПРОБУЙ ПЕРЕМОГТИ ВУЛИЧНОГО ГРОСМЕЙСТЕРА

Завдяки дітям-волонтерам в Україні стали популярними партії в шашки або шахи на вулиці. Змагатися доводиться з юними гросмейстерами. Як правило, умова така: програв — кидай гроші в коробочку з написом “На ЗСУ”.

Таким чином, наприклад, 10-річна чемпіонка світу з шашок, киянка Валерія Єжова зібрала 21 тис. грн і віддала у фонд Сергія Притули.

Умови у Валерії були прості: гравець жертвує будь-яку суму; якщо йому вдається перемогти чи зіграти внічию — ще одна партія безкоштовно. Однак маленька чемпіонка виграла у всіх. Дехто приходив повторно, а один хлопчик років восьми зіграв чотири партії - дуже хотів виграти. Але не мав жодних шансів, хоча Лера навіть давала йому одну шашку фори.

Навесні завдяки такій же ініціативі став відомим восьмирічний Савелій із Бучі. Він із мамою евакуювався до Луцька і грав із перехожими в шахи на гроші. З його слів, фіксованої суми для гри немає - люди залишали, хто скільки може. Дехто просто давав гроші і не грав.

За годину юний шахіст зіграв три партії та зібрав 340 грн. Гроші відніс до центрального пункту допомоги Луцька. Там кошти обліковують, потім купують необхідні речі для бійців.

Підтримують хлопця мама та дідусь - той каже, що раніше йому вдавалося обіграти внука, але тепер вже ні.

А от п’ятирічний шаховий вундеркінд із Вінниці Артем Кучер вирішив на благодійних шахових матчах зібрати кошти на танк і бронежилет. Він грав із перехожими просто неба на площі Костянтина Могилка.

«Я займаюся шахами вже дев'ять місяців, і в мене добре виходить. Я думаю, тим, хто грає зі мною, цікаво, бо в мене другий дорослий розряд. Хочу допомагати ЗСУ і тому граю за гроші. Хочу, щоб за них для солдатів купили танк. І бронежилет», - каже Артемка.

Хлопчик не боїться грати ані з дітьми, ані з дорослими: впевнений, що переможе усіх суперників, як це роблять українські військові.

У пресслужбі Вінницької обласної федерації шахів зазначили, що всі кошти, які Артему вдасться зібрати на благодійних спарингах, передадуть на потреби ЗСУ. А клуб «Романтик», в якому займається хлопчик, проводитиме такі шахові турніри і надалі. Зокрема, до них має намір долучитися чинний віцечемпіон України зі швидких шахів серед дітей до восьми років Юра Перепелиця та інші місцеві вундеркінди у царині «королівської» гри.

НІЖНА ФЛЕЙТА НАЗБИРАЄ НА БРОНІК ДЛЯ ТАТКА

Якщо хочеш бути корисним суспільству — неважливо, який саме гурток ти відвідуєш. Не вмієш у шахи — співай, не співаєш — грай.

Шестирічна Соломія Реут з Дніпра збирає гроші, граючи на флейті. Дівчинка виходить на Європейську площу разом із батьками і виконує улюблені мелодії. Зі слів мами дівчинки, за три дні активного волонтерства їм вдалося зібрали 19165 грн на бронежилети для захисників. Деякі люди дарували дівчинці бронежилети для передачі військовим. У квітні Соломія з батьками змогла передати волонтерському центру “Січеславська Просвіта” п'ять бронежилетів. У кожен вкладає листівку з побажаннями та теплими словами підтримки.

Ужгородка Емма Махлін також за допомогою флейти збирала гроші на ЗСУ — у березні її за цією роботою сфотографував власкор Укрінформу. Дівчинка влаштовувала невеликі концерти просто за воротами свого будинку на вулиці, яка веде до Ужгородського замку.

“Я вчуся в музичній школі і, на мою думку, гарно граю”,- каже 10-річна Емма.

Спочатку зібрані кошти вона передавала Руху підтримки закарпатських військових. А коли мобілізували її тата – напис на коробці змінився. Тепер там написано "Збираю для мого тата-військового”.

А в Жашкові на Черкащині місцевий дитячий ансамбль гармоністів дав благодійний концерт на центральному ринку. Зібрали "на шапку" 36 823 грн і передали їх голові територіальної громади для закупівлі медичних засобів і амуніції захисникам. Керівник колективу ─ заслужений працівник культури України, почесний громадянин Жашкова гармоніст Іван Сухий розповів, що нині на фронті воюють троє дорослих учасників ансамблю. У 2014 році музиканти вже зібрали на концерті 11 тис.грн - тоді чекали з війни свого гармоніста Олександра Худолія. Нині, крім нього, ще двоє випускників ансамблю боронять Батьківщину - Олег Митейко і Руслан Альмужний.

МРІЙ, МАЛЮЙ, РОБИ ДОБРО

І юні художники також в ділі! 28 червня “Укрпошта” запустила в обіг нову марку “Українська мрія”, присвячену найбільшому у світі літаку АН-225 «Мрія», який був знищений росіянами на аеродромі в Гостомелі. Ескіз марки належить 11-річній Софії Кравчук із невеличкого міста Любомль на Волині. Картину Софії, яка стала основою для нової поштової марки, продали на аукціоні. На благодійний аукціон через Prozorro роботу виставили ще 30 червня з початковою ціною 20 тис. грн, а продали за 56 тис. Гроші від продажу картини сім’я передасть у фонд, який допомагає діткам в «Місті Добра» в Чернівцях.

Про ще одну художницю-волонтерку розповіли в Ужгороді. Під час акції на свято Івана Купала дівчинка Соломія сиділа і малювала. Створені за 3 години чотири свої роботи продала  учасникам свята та заробила грошей для Руху підтримки закарпатських військових. Також закарпатські волонтери випустять дитячі футболки із песиком Патроном та качкою Стефанією - малюнками авторства Соломії.

МАЛЕНЬКІ ПІДПРИЄМЦІ ЗАРОБЛЯЮТЬ ДЛЯ ЗСУ ЧЕРЕШНЯМИ Й ПРАПОРЦЯМИ

І навіть якщо ти не вмієш грати ані в шахи, ані на флейті, та й в “художці” не займаєшся — все одно можеш допомогти. Це точно знають п'ятикласники у Луцьку, які під час збору фонду Сергія Притула на "Байрактар" продавали черешні. Біля Завокзального ринку п'ятикласники Сергій Заяць і Давид Щегельський торгували ягодами із свого двору. Допомагали дітям батьки. Просили хлопці по 40 грн за кг. Заохочували вигуками: "Купуйте черешні, солодкі як мед!" За менш як дві години продали приблизно 25 кілограмів і виручили тисячу гривень. Як розповіли школярі, зупинятися вони не збираються і вже планують наступні продажі, щоб допомогти армії.

Організували патріотичну торгівлю й 9-річний Тарас та 12-річний Тіма у селі Княжичі, що в Броварському районі на Київщині. Хлопці продають прапорці та збирають гроші на допомогу 72-їй бригаді ЗСУ. Ця бригада — одна із найкрутіших в українській армії, смалить орків на фронті, носить ім'я Чорних запорожців та дислокується на Київщині. За день у хлопців виходить продати прапорців на суму близько 650 гривень.

Утім, помогти можна не тільки грошима. 13-річна школярка із Білопілля на Сумщині Катерина Гриньова власноруч зробила й принесла до волонтерського центру пів тисячі скоб з арматури. Про скоби волонтерів просили військові — вони потрібні  бійцям на позиціях для укріплення бліндажів. Це дуже велика кількість, зазначив керівник волонтерського центру в Білопіллі Сергій Долуда. 

“Щоб ви розуміли: 500 штук йде на шість бліндажів. Я навіть не міг уявити, що така тендітна дівчинка може зробити стільки користі для військових. Але хлопці теж у боргу не залишаться, вже пообіцяли школярці потрібний для неї цінний подарунок”, - сказав Долуда.

Сама Катруся каже, що гнути скоби було важко: "руки тоді боліли, все боліло”. Але роботи не злякалася. До слова, показав дівчинці, як робити скоби, майстер-зварювальник, що також волонтерить для військових.

ПОСЛУЖИВ ТИ, ДРОНЕ, МЕНІ, ПОСЛУЖИ Й АРМІЇ

Маленькі патріоти не тільки просять грошей у інших - готові віддавати те, що мають самі.

Так, 6-річний хлопчик із Кролевця на Сумщині ще у березні, коли ця область перебувала під окупацією рашистів, передав Збройним Силам України свій подарунок до дня народження – квадрокоптер.

“Їм коптери потрібніші. Вони ж нас захищають", – сказав малий батьку, і вони разом принесли коптер у Кролевецьку міськраду з тим, аби його далі передали військовим.

Так само зробив у травні і 10-річний Рома Фриз з Теофіполя, що на Хмельниччині. Дрон привіз йому на день народження з Чехії батько. А хлопчик приніс його до волонтерів Гончаренко-центру і попросив передати фронтовикам, а крім того - написав військовим зворушливого листа. Юний волонтер зазначив, що йому не до іграшок, бо він хоче, щоб війна закінчилася швидше, а дрон зараз потрібніший солдатам на передовій. Військові були розчулені цим подарунком та записали для хлопчика відео, в якому запросили його в гості - але вже після перемоги.

НА СТАКАНЧИКАХ З МОХІТО РОБИЛА НАПИС “ПУТІН СКОРО ПОМРЕ”

Ужгородській волонтерці Вікторії Жуйко-Сабо допомагає старша донька Марія. 

- Марія народжена бути волонтером — я активно волонтерила в 14-му році, коли була вагітна нею. З народження вона спостерігала, як ми щось організовуємо. У нас в суспільстві все ж поза волонтерськими рухами це не надто розвинено, то в американців популярно — учити дітей продавати лимонад на добру справу. Але дітей варто цього вчити, - вважає Вікторія.

З повномасштабною війною Марія дуже включилася в процес. На перший міський велозаїзд в травні разом з мамою зробили мохіто і авторські стаканчики. Дівчинка на денці кожного писала мотивуючі слова на кшталт: “путін скоро помре”, “москва згорить”, “Мінус два орки” тощо. Людина випивала куплене мохіто і мала з того настрій. Заробили для Руху підтримки закарпатських військових 2 тис. грн.

Донька була дуже щаслива, бо це її особистий вклад, каже мама 7-річної Марії. Жінка вважає, що дуже важливо дати дитині зрозуміти, що вона теж складова перемоги, що із малого складається велике.

- Це як стартап. На минулій акції Руху ми з нею виготовили антимоскітні букетики: нарвали вдома й у друзів м'яти, лаванди, полину, інших духмяних трав, наробили букетиків та продавали перехожим. Заробили 860 грн. На акції нас зустрів тато моєї подруги, каже, давайте я у вас на 500 грн куплю весь кошик із травами. Ми відмовились, бо це найпростіший варіант. Набагато складніше підходити до людей і переконувати купити дрібничку. Так дитина вчиться відстоювати свою позицію. Так вона розуміє, що вклад кожного важливий, що велика дорога складається з маленьких кроків, - говорить Вікторія.

Вона пояснює своїй дівчинці, що в Україні інститут волонтерства тільки визріває. Дорослі свого часу у школі такого не робили. А зараз треба привчати дітей, що ти або щось робиш для волонтерів, або в них купуєш. Чим скоріше в соціумі це проросте, тим якісніше суспільство матимемо. Це і є "ген небайдужості". Саме так він закладається, каже мама Віка.

- Ну і для доньки ця тема війни — особлива: у нас воює улюблений дідусь, і дядько, і ще кілька родичів, - додає жінка. - Вона їм малює малюнки, кожен раз із акцій надсилаємо фото. Для Марії дуже важливо показати, що поки вони на фронті, ми тут теж не просто сидимо і чекаємо, а наближаємо Перемогу.

Ужгородська волонтерка Ольга Томашевська - мама чотирьох підлітків, що допомагають закарпатському Руху підтримки закарпатських військових.

- Мої діти прийшли до волонтерства давно — допомагали з 2014 року на акціях разом зі мною. Це затихло в останні роки, але з початком повномасштабної війни ми в перший же день були в лаві. Буквально днювали і ночували у волонтерському офісі. Дівчата плели сітки, а хлопці закривали питання, на які старшим бракувало часу: побігти кудись за чимось (по скотч, маркери в магазин, роздруковані наліпки з поліграфії), щось віднести, принести тощо. Недавно дівчата збирали кошти в скриньку на музичному концерті. Пізніше поділилися враженнями зі мною: так круто, кажуть, коли люди небайдужі, коли кидають гроші у волонтерську скриньку.

Це дає дітям відчуття загальної підтримки. І внутрішнє переконання — що вони роблять правильну справу, що корисні суспільству.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото кореспондентів Укрінформу та з відкритих джерел