Війна очима гірського штурмовика
В Івано-Франківську відкрили виставку фотографій і трофеїв 10 гірсько-штурмової бригади
В експозиції – 50 фотографій, зроблених на передовій, та трофеї, які військові 10 гірсько-штурмової бригади здобули на полі бою з російською армією. Виставку планують показати у Львові, Чернівцях та в інших тилових містах, аби нагадати людям, що війна триває. А ще - зібрати допомогу для тих, хто мужньо тримає фронт. Про виставку та їх організаторів - у репортажі Укрінформу.
У ФОТО НЕМАЄ НАГРАНОСТІ, ЦЕ РУТИНА НАШИХ ХЛОПЦІВ
Івано-Франківськ став першим містом, в якому військові 10 гірсько-штурмової бригади відкрили експозицію «Війна очима гірського штурмовика». Розпочали з хвилини мовчання за загиблими побратимами та виступу оркестру «Едельвейс», який вже давно є візитівкою «десятки». З патріотичними піснями «едельвейси» нині часто бувають на передовій, підтримують дух військових.
За життям та службою бійців від 24 лютого з фотоапаратом в руках спостерігає пресофіцер 10 гірсько-штурмової Микита Шандиба. Саме він є ініціатором експозиції та автором світлин.
«Тут немає награності, це - рутина наших хлопців», - пояснює Микита.
Він зізнається, що фотографія для нього радше хобі, яке переросло у професію. Каже, найважче далася світлина з дорожнім вказівником на Лисичанськ. Тоді руль авто довелось тримати колінами, аби на ходу зробити фото. Небезпека, каже, там чатує повсюди.
Окрім фотографій, на виставці представлені трофеї підрозділів 10 бригади. Якісь експонати знайшли в техніці, яку залишили росіяни. Інші – у формі знищених ворогів. Це особисті документи, номерні знаки, спалена зброя, уламки боєприпасів, ракет, безпілотників.
Пресофіцер розповідає, що деякі експонати цієї експозиції дістались у важкому бою, де наші бійці понесли втрати, звільнюючи населені пункти від російських окупантів.
«Легко все це точно не давалось. Лише зусиллями наших хлопців. Ось були спалені машини бойової піхоти, і звідти ми з хлопцями вилучили два кулемети – АК-12 та АК-100. Звісно, вони перегорілі та понівечені, але видно, що це зброя російської армії. В українській на озброєнні таких нема. Російські документи переважно вилучені з техніки, яку росіяни залишали: або злякались і передумали вести бій, або в них закінчились боєприпаси. Ситуації були різні, але техніку вони кидали і залишали в ній навіть секретні документи», - говорить Микита.
За його словами, найбільший захват у бійців «десятки» викликав свого часу кулемет «Максим», який вдалося здобути в бою. В експозиції його немає, бо він тепер воює на боці ЗСУ.
«Це крута штука. Він давній, але зброя ефективна і тепер нищить російську армію. В бою використовуємо все, з чого можна вести вогонь», - запевняє Микита.
Він додає, що виставка «Війна очима гірського штурмовика» має ще й благодійну складову. Зібрані кошти скерують на підтримку тих, хто ці експонати добуває у важких боях. Адже у кожного підрозділу 10 гірсько-штурмової є свої потреби, і їх потрібно вирішувати.
СТРАШНО НЕХАЙ БУДЕ ЗАГАРБНИКАМ
«Підтримуємо ЗСУ і топчемо окупантів» - з таким гаслом старший лейтенант Єлизавета показує, як можна потоптатись по одягу російських військових. Каже, це зробити може кожен, хто прийде подивитись на виставку і побажає продемонструвати своє ставлення до війни.
«Це – верхній одяг окупанта, якого ми не чекали на нашій території, йому ми не раді і нам не потрібний його так званий мир. Сподіваюсь, у найкоротші терміни ми відвоюємо всі наші території і звільнимо мирних людей від окупації», - стверджує старший лейтенант Єлизавета.
Вона розповідає, що російські однострої здобули під час боїв на межі Київської та Житомирської областей.
«7 березня там сталась максимальна хвиля зіткнення, де, на жаль, загинуло багато наших військових, зокрема і зі 109 окремого гірсько-штурмового батальйону. Але тоді українські воїни завдали руйнівного удару по збройних силах росіян», - розповідає жінка.
На службу до 10 гірсько-штурмової Єлизавета потрапила після закінчення Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного. Каже, продовжила військову династію родини, в якій всі сьогодні докладають зусиль для звільнення рідної землі.
«Я навіть не замислювалася, ким стати після школи. У нас усі в родині військові. Тато в мене зараз у Бахмуті, а мама - у військовому госпіталі. Ми, кожен по-своєму, рятуємо сьогодні життя. Про 10 гірсько-штурмову я чула лише найкраще. Тому при розподілі не вагалася. З 2020 року служу у 109 батальйоні», - каже старший лейтенант.
У свої 23 роки Єлизавета жодного разу не пошкодувала, що стала у військовій стрій.
«Чи було страшно? Було, але не за себе. Розумієте, батарея – це моя сім’я. І мені страшно лише тоді, коли гине хтось з моєї сім’ї, з батальйону, з бригади. Якщо чесно, це неймовірно боляче. А страшно нехай буде окупантам через те, що у нас такі потужні Збройні Сили», - пояснює Єлизавета.
ЕКСПОНАТИ ВИСТАВКИ СТАНУТЬ ДОКАЗАМИ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ
У 10 гірсько-штурмовій бригаді 30% складають жінки, розповідає начальник клубу 10 гірсько-штурмової бригади Ольга. За її словами, дівчатам вистачає роботи.
«Ми збираємо гуманітарну допомогу, у нас є колцентр, куди можуть звернутись рідні тих, хто постраждав. Це дуже важлива робота», – каже Ольга.
Вона зауважує, що сьогодні рідним важко відпустити на фронт дружину, маму чи сестру, бо час небезпечний. Її рішення сім'я свого часу сприйняла більш спокійно.
Ольга прийшла на службу до 10 гірсько-штурмової у 2018 році, коли бригада знаходилась у місті Лоскутівка. Тоді військові саме звільнили її рідну Попасну. Ольга працювала в освіті, але наважилася повністю змінити своє життя.
«Я познайомилась з військовими, побачила їхній бойовий дух і вирішила бути корисною своїй Батьківщині. Мабуть, далось взнаки і те, що війну відчула на власній шкірі. Життя ще більше змінилось тепер, коли, на жаль, вже немає дому. Якщо тоді території Луганщини були окуповані, то сьогодні вони просто знищені. Багато друзів пішли, багато були змушені виїхати, і це дуже важко», - розповідає Ольга.
За її словами, військові «десятки» нині знаходять на дуже напруженому і важливому напрямку.
«Хлопці тримаються: хоч і трохи втомлені, але бойовий дух на потрібному рівні», - запевняє Ольга.
Каже, експонати для виставки військові збирали спільними зусиллями, коли перебували на Київському напрямку.
«Яка буде подальша доля документів з виставки? Думаю, вони потраплять у наш музей і стануть історичним доказом того, що російські військові були нашими ворогами, а ми боролись за нашу свободу», - констатує Ольга.
Вона хоче, аби цю виставку побачили всі люди на вільній частині України і потім переказували справжню історію своїм дітям та онукам.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото автора