Голова громади завжди має бути готовий до розмови з інвесторами

U-LEAD допомагає системно підходити до процесів відновлення та відбудови

Попри бойові дії, загрозу обстрілів та ракетних ударів в Україні стартував процес відновлення територій громад. Це потрібно, в першу чергу, для підтримки місцевих бюджетів, впевненості у стійкості та створення робочих місць. Вже сьогодні необхідно працювати над розробкою плану відновлення території, визначати «точки росту», шукати нестандартні рішення та ідеї, вивчати думку громадськості. Ці кроки мають входити у програму відновлення громади, яку можна презентувати донорам, інвесторам та представникам бізнесу.

U-LEAD допомагає громадам системно підходити до процесів відновлення та відбудови. Для цього експерти Програми розробили низку навчальних курсів для представників громад. Йдеться про просторове планування, проєктний менеджмент, створення інвестиційних паспортів тощо.

Як інвестиційні паспорти можуть допомогти громадам Півдня залучати внутрішнього та зовнішнього інвестора? Що таке спроможна громада? Чому місцевому самоврядуванню Півдня вже сьогодні варто бути готовим працювати з місцевим бізнесом, створюючи сприятливе середовище для його розвитку?

Про це та інше кореспондент Укрінформу розмовляє з керівником Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Миколаївській області Олегом Ільницьким.

- Пане Олеже, розкажіть як виглядає мапа Миколаївщини після проведення реформи децентралізації? Який рівень спроможності мають місцеві громади?

- На Миколаївщині за підсумками адміністративно-територіальної реформи було утворено чотири райони і 52 громади. У минулому році в області налічувалося 9 громад, які працювали з реверсом, тобто, заробляли надлишок коштів, які передавали менш успішним громадам. Зараз таких залишилося лише чотири, бо війна внесла свої корективи.

Миколаїв є прифронтовим містом, яке разом з низкою інших громад обстрілюється мало не щодня, є серйозні руйнування. Зокрема, у Березнегуватській, Миколаївській, Галицинівській, Широківській, Первомайській селищній, Шевченківській, Куцурубській, Очаківській та деяких інших.

Зараз бюджети громад у середньому виконуються на 80 відсотків. Майже всі змушені були корегувати свої видатки.

Щодо спроможності, то тут треба зазначити, що громади на час свого створення мали різний стартовий рівень розвитку і це нормально. Адже спроможність громади полягає не лише у можливості заробляти кошти, а й у тому, чи можуть вони виконувати ті завдання, які перед ними стоять відповідно до делегованих повноважень та законодавчих норм. Йдеться про створення ЦНАПів, первинної ланки медицини, освітньої мережі тощо. Хтось почав це робити кілька років тому, хтось недавно… Тому наразі всі перебувають у різних умовах.

Варто наголосити, що в Україні діє система базових та реверсних дотацій. Перша створена для забезпечення територіальних громад необхідним ресурсом для надання своїм мешканцям послуг через механізм горизонтального вирівнювання. Щодо реверсних дотацій, то це надлишки, які відраховують заможні громади до державного бюджету для допомоги іншим, малим і менш розвинутим. Зазначу, що така система представлена переважно в Україні, але вона себе виправдовує. Наші іноземні партнери дуже гарно відгукуються про цей механізм, коли кращі громади допомагають слабшим. Адже ми всі вийшли з тих реалій, де міста та приміські населені пункти мали набагато більше можливостей для розвитку. А сільські – навпаки. Тому зараз цей процес коригується.

- Як громади Миколаївщини функціонують в умовах воєнного стану, зважаючи на те, що на частині території області тривають бойові дії? Яким чином це відображається на їхньому соціально-економічному стані?

- Іде війна і ми маємо розуміти, що громади працюють по-різному. Адже хтось з них перебуває далі від лінії фронту, хтось ближче або безпосередньо у зоні бойових дій. Прифронтові громади, в основному, зайняті нагальними питаннями виживання. Такими, як прибирання територій після обстрілів, розбір завалів, підтримання комунальних підприємств критичної інфраструктури, які забезпечують водопостачання, вивіз сміття, доставка продуктів і таке інше. Школи на Миколаївщині ще з початку війни працюють в онлайн-режимі, дитсадки взагалі зараз не функціонують. Зарплата освітнім працівникам виплачується за рахунок державної субвенції.

Якщо ж взяти ті громади, де немає бойових дій, то в них наразі інші проблеми. Там значно зросла кількість населення за рахунок внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Тому, окрім своїх безпосередніх функцій, ці громади мають опікуватися ще й цією категорією людей. Це, зокрема, надання гуманітарної допомоги, забезпечення житлом, створення робочих місць хоча б у мінімальній кількості і багато чого іншого, пов’язаного з цим питанням.

Загалом, одним з критеріїв спроможності тієї чи іншої громади є демографічна ситуація. Якщо люди туди переїздять, значить, там є перспективи для розвитку. Але це в мирний час. Зараз, коли багато ВПО змушені тікати від війни, вони часто приїздять в той чи інший населений пункт буквально ні з чим. І потрібно чимало ресурсів, щоб забезпечити хоча би мінімальні їхні потреби. Це дуже непросто, адже частина наших громад до війни орієнтувалася на сільське господарство та туризм. І той, й інший напрямок нині не працює в повній мірі: миколаївські порти заблоковані, тому можливостей вивозити сільгосппродукцію значно менше, море і його узбережжя заміноване, курортні зони під обстрілами. Тому передумови для економічного розвитку обмежені.

Але є й плюси, ВПО - це великий кадровий потенціал. Наприклад, якщо громада тривалий час не могла знайти медичних працівників, то нині ця проблема вирішується, бо багато хто йде працювати там, куди переїхав. Те ж саме з освітянами та іншими фахівцями.

- Громади Миколаївщини отримали і матеріальну підтримку від «U-LEAD з Європою». Розкажіть про це докладніше…

- 31 громада області отримала допомогу на загальну суму більше одного мільйона євро. На ці кошти було закуплено і роздано 218 генераторів, 15 ріжучих машин, 137 бензопил, 13 навантажувачів, 24 освітлювачі тощо. Все це, в основному, надійшло на комунальні підприємства тих громад, які постраждали від обстрілів або знаходяться ближче до лінії фронту. Зараз цю техніку вони використовують для виконання своїх повсякденних завдань.

Також U-LEAD допомагає ВПО. Ми придбали для них шість наметів, по 210 розкладачок, карематів та спальників. А ще ковдри, баки для води, 380 наплічників з наборами предметів першої необхідності тощо.

- Чим сьогодні може допомогти Програма U-LEAD громадам Миколаївщини в контексті створення системного підходу до відновлення та відбудови?

- Метою Програми є створення багаторівневих систем управління, які є прозорими, підзвітними та відповідають потребам громад. У кожній області є офіс U-LEAD, у тому числі, і на Миколаївщині. Ми брали активну участь у реформі місцевого самоврядування, нині займаємось розвитком спроможності громад шляхом проведення навчань фахівців, голів громад та їхніх заступників, підвищуємо потенціал тих кадрів, які працюють на місцях. Тим самим допомагаємо долати виклики, які стоять перед громадами в умовах воєнного стану.

Зазначу, що для сталого розвитку громад потрібні три речі: наявність стратегії, містобудівної документації та бюджету. Якщо говорити про стратегію, то маю зазначити, що вона має створюватися виключно у співпраці з місцевим населенням. Цим документом громада себе ідентифікує, визначає які в неї є ресурси, можливості, загрози, потенціал для розвитку тощо. Для новостворених громад зробити це непросто. Тому фахівці миколаївського Регіонального офісу програми «U-LEAD з Європою» активно підтримують їх у цьому. За останні 5 років ми допомогли написати стратегію розвитку 23-м територіальним громадам.

Далі справа за містобудівною документацією. Сюди входять як комплексний план просторового розвитку громади, так і генеральні плани населених пунктів. Тобто, якщо стратегія сталого розвитку відповідає на питання «що ми хочемо бачити», то містобудівна документація на «де це має бути».

Ну і третє, це кошти, за які все це буде виконуватися. Наші фахівці допомагають громадам розписати свої середньострокові бюджети - на три роки. Адже якщо громада хоче реконструювати чи збудувати якийсь об’єкт, як-то дитсадок чи центр адмінпослуг, то для цього потрібно 2-3 роки.

Ми постійно проводимо інформаційні сесії, на які запрошуються провідні фахівці з різних напрямів. Також у нас є школи для керівників та спеціалістів громад з різних сфер. Наприклад, зараз у нас проходить навчання про управління відходами, раніше це були такі напрямки як «громада, дружня до бізнесу», мобільність (велоструктура, місцевий транспорт і т.д), просторове планування та управління земельними ресурсами. Ми також навчали проєктних менеджерів залучати позабюджетні кошти для розвитку громад.

- Хочу уточнити, все, про що ви говорите, залишається актуальним і зараз, під час повномасштабної війни?

- Ми ніколи не зупиняємося у підтримці громад. Тому під час війни ми працюємо, як і раніше. Різниця лише в тому, що більшість цих навчань проходить в онлайн-режимі. Ми не перестаємо робити те, чим завжди займалися в будь-яких умовах, чи то епідемія коронавірусу, чи воєнний стан. Знаєте, є такий вислів: песиміст програв першим, бо сказав, що все закінчено, а той, хто продовжував займатися своїми справами – переміг.

- На Миколаївщині з початку повномасштабної війни вже пошкоджено або зруйновано понад 13 тисяч цивільних об’єктів. Чи є можливість у «U-LEAD з Європою» долучитися до пошуків інвестицій та донорів для їх відновлення?

- Так, ми докладаємо до цього зусиль. Наша програма допомагає налагоджувати міжнародні партнерства з муніципалітетами країн Євросоюзу, таких як Німеччина, Італія, Словаччина та інших. Бо дуже важливо для нашої майбутньої відбудови, щоб саме громади налагоджували зв’язки між собою, обмінювалися досвідом і допомагали одна одній. Також наші експерти з проєктного менеджменту постійно моніторять всі діючі в Україні програми, конкурси, гранти. А ми, в свою чергу, як Регіональний офіс, доносимо цю інформацію до керівників громад. Крім того, готуємо для них листи, у яких розповідаємо про зміни в законодавстві та інші події, які зараз відбуваються. Плюс проводимо індивідуальні консультації та допомагаємо місцевим фахівцям писати заявки на отримання грантів, участь у конкурсах, тобто, допомагаємо їм втілити у життя власні ідеї.

- На вашу думку, чи не зарано сьогодні створювати інвестиційні паспорти та шукати інвесторів? Чи не лякають міжнародних донорів прохання про допомогу, якщо йдеться про громади, де тривають інтенсивні бойові дії, до яких належить і Миколаївщина?

- Ні, їх це не лякає. Ми бачимо велику кількість країн, які зголосилися допомогти у відбудові нашої держави. У тому числі й Данія, яка виявила бажання підтримати місто Миколаїв. Але, щоб це сталося, з ними треба постійно працювати. Це кропітка робота, яку треба розпочинати вже зараз, бо, насамперед, кожна громада має чітко знати свої потреби, і розуміти чого вона хоче. Дуже важливо самих себе ідентифікувати, і саме для цього необхідно мати інвестиційні паспорти.

- На Миколаївщині дві громади – Березанська та Коблівська – вже розробили і презентували інвестиційні паспорти. На які проєкти вони зорієнтовані? Чим можуть зацікавити бізнес?

- Фахівці «U-LEAD з Європою» допомагали громадам створити ці документи. Це дві сусідні громади, які дещо по-різному розглядають своє майбутнє. Вже сьогодні вони готові презентувати партнерам, причому як закордонним, так і вітчизняним, своє бачення власного розвитку.

Візьмемо Березанську громаду. Її мешканці визначили чотири пріоритети: екологія, туризм, сільськогосподарське виробництво та промисловість. Провівши інвентаризацію у себе на території, вони зрозуміли, що мають окремі земельні ділянки, які можуть надавати в оренду для виробництва продуктів харчування, причому, з певними пільгами. Ті ж землі, які не придатні для виробництва, планують використати під сонячні панелі для отримання альтернативної енергії. А ще у них є можливість організувати оздоровлення дітей на Тилігульському лимані. Це дуже важливо, особливо зараз, в умовах війни, коли море заміноване і купального сезону в цьому році не було, і чи буде в наступному теж невідомо. Адже розмінування територій процес складний і довготривалий. А лиман, з його цілющими властивостями, безпечний, тому простір для розвитку дуже великий. Також вони хочуть розвивати виробництво аквакультур, бо мають завод по вирощуванню креветки.

А ось у сусідній громаді, Коблевській, займаються устрицями, тому вони теж хочуть розширювати цей напрям. Крім того, своїми пріоритетами вони визначили рекреаційно-туристичний та сільськогосподарський напрямки. Тут є озера з лікувальними грязями, які потребують розробки. В планах також будівництво комплексу по сортуванню та переробці сміття. Щоб активніше залучати кошти на свої проєкти, тут створили Агенцію розвитку.

- На вашу думку, чи на часі зараз, поки триває війна, працювати над створенням сприятливого бізнес-клімату у громадах?

- Війна - не привід сидіти склавши руки. Бізнес дуже тісно між собою спілкується. І при будь-яких розмовах ділові люди будуть один в одного запитувати, чи варто відкривати підприємницьку діяльність на тій чи іншій території. Ці процеси під час воєнних дій стають ще актуальнішими. Ми під час спілкування з громадами завжди рекомендуємо влаштовувати зустрічі або круглі столи з людьми, які роблять найбільший внесок у розвиток територій. Щоб за кавою розповісти на конкретних прикладах, на що пішли їхні податки.

Тоді люди, які працюють у бізнесі, будуть розуміти, що їхні кошти йдуть на освітлення, дитячий майданчик, дорогу, все те, що робить життя громади комфортнішим. Якщо між бізнесом і місцевою владою є таке взаєморозуміння, то громада стрімко розвиватиметься. На жаль, Миколаївщині у цьому сенсі ще є чому повчитися у своїх колег із західних регіонів України. Там ця практика більш поширена.

- Чи варто, на вашу думку, враховувати суспільну думку у процесі відновлення територій?

- Всі процеси, які відбуваються у територіальних громадах, повинні бути узгоджені з місцевими жителями. Це аксіома. Жоден документ, у тому числі і містобудівна та інша документація не може бути затверджена без урахування думки жителів громади. Так, зараз йде війна і не можна проводити громадських слухань. Але є інші інструменти, зокрема, електронні, через які можна вивчати суспільну думку. Також у будь-якій громаді мають бути люди, які відповідають за комунікацію з місцевим населенням. Можна працювати через старост, депутатів, активістів. У кожного керівника настільною книгою повинна бути стратегія розвитку. Він має чітко усвідомити, що будь-які намагання щось змінити в громаді мають відповідати прописаним там запитам і побажанням місцевих мешканців, які вони висловили під час розробки цього документу.

Всі ми маємо зрозуміти, що будь-яка влада - це результат нашого вибору. Отож ми несемо за неї відповідальність. Якщо керівник громади робить щось не так, треба йому допомогти, підказати, не бути байдужими, цікавитися життям громади. Під час війни цінності змінюються… Скажімо, раніше ми нечасто зустрічали, щоб прості люди допомагали комунальним підприємствам виконувати їхню роботу. А зараз вони виходять разом розбирати завали, прибирати сміття. Люди починають розуміти, що їм тут жити і завтра, і післязавтра, тому треба долучатися до упорядкування своєї домівки. Представники влади, у свою чергу, мають також бути ближчими до людей, більше спілкуватися і розуміти їхні потреби.

Алла Мірошниченко, Миколаїв