Мінний фронт: від гранати до ракети
Загальна площа, яку потрібно розмінувати на Миколаївщині, перевищує 270 тисяч гектарів, або понад 10 відсотків території
За рік повномасштабної війни Україна стала однією з найзамінованіших країн світу. Найгостріше ця проблема стосується регіонів, де тривали масштабні бойові дії. Серед них і Миколаївщина, яка наразі входить до трійки областей з найбільшою кількістю вибухонебезпечних предметів. За інформацією керівника Миколаївської ОВА Віталія Кіма, загальна площа, яку наразі потрібно розмінувати, перевищує 270 тисяч гектарів, або понад 10 відсотків території.
Фахівці не приховують, що на це можуть знадобитися десятиріччя. Адже всі ми добре пам’ятаємо, як ще до повномасштабної війни росії проти України регулярно з’являлися повідомлення про виявлення снарядів часів Другої світової війни. Наприклад, протягом 2022 року планувалося розчистити від них останні ділянки морського дна на території Кінбурнської коси. Але агресія росії не тільки завадила цим планам, а й збільшила обсяги даних робіт.
Сьогодні цю проблему, без перебільшення, називають ще одним фронтом, боротися на якому доведеться дуже тривалий час. Про те, які визначено пріоритети і як відбувається знешкодження ворожих боєприпасів на території регіону, ми розмовляємо з піротехніками ГУ ДСНС України у Миколаївській області, де працюють 59 фахівців у складі 10 піротехнічних груп.
НЕБЕЗПЕКА МОЖЕ ПРИЧАЇТИСЯ БУДЬ-ДЕ
Наразі маємо ситуацію, коли мало не щотижня, а то й частіше на Миколаївщині фіксуються випадки підриву людей та тварин у лісосмугах, на городах, у подвір’ях і навіть у власних будинках.
Ось лишень кілька останніх. 9 лютого під час робіт на деокупованій території Снігурівського району підірвався автомобіль АТ «Миколаївобленерго», водій помер у лікарні, інші працівники отримали контузії та травми.
21 лютого на Миколаївщині підірвався ще один спецавтомобіль, цього разу «Прикарпаттяобленерго», який допомагав відновлювати електропостачання.
6 березня у двох селах Шевченківської громади сталося одразу три нещасні випадки: два під час весняних сільгоспробіт у полі, ще один – у лісосмузі під час збирання дров. Як результат, унаслідок розриву вибухонебезпечних предметів 56-річний чоловік загинув, троє отримали важкі поранення, ще один відбувся переляком.
10 березня у селі Лимани Галицинівської громади 9-річна дитина підірвалася на касетному снаряді, що його дорослий чоловік знайшов на городі й приніс на подвір'я.
12 березня – знову трагічний випадок у селі Любомирівка Шевченківської громади. На вибуховому пристрої підірвався 13-річний хлопчик. І цей список можна продовжувати.
Не застраховані від такої біди і фахівці, які займаються розмінуванням. Нещодавно на території Снігурівської громади на ворожих мінах підірвалося двоє співробітників ДСНС. Один рятувальник загинув, другий важко поранений.
«Найбільш небезпечними вважаються зони, на яких безпосередньо велись бойові дії, або вони знаходяться на деокупованих територіях. В основному, це херсонський або снігурівський напрямок, хоча небезпека може причаїтися будь-де», – розповідає майор служби цивільного захисту, начальник відділення піротехнічних робіт частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України у Миколаївській області Павло Бондаренко.
Розмінуванням на території Миколаївщини займаються кілька структур: військові сапери, поліція і ДСНС. Між ними існує певний розподіл обов'язків. Та на практиці всі вони працюють на один результат, тому в разі необхідності підстраховують одне одного, адже роботи вистачає усім.
Зіштовхнувшись з великими обсягами забруднення територій вибухонебезпечними предметами, фахівці при їх знешкодженні змушені розставляти пріоритети. Адже неможливо все робити одночасно. Тому, насамперед, віддається перевага розмінуванню доріг, житлових будинків, критичної та соціальної інфраструктури. Це перший етап, і він наразі у самому розпалі. Є вже й певні результати.
Сьогодні на Миколаївщині є безпечною значна частина основних шляхів. Але, попри це, Павло Бондаренко звертає увагу, що на узбіччях навіть уже обстежених доріг ще можуть залишатися вибухонебезпечні предмети. Тому їхати потрібно лише за вказаним напрямком. Набагато гірша ситуація з ґрунтовими дорогами, адже їх багато і на обстеження потрібен час.
Що стосується житлових будинків, то процес їх розмінування теж іде достатньо активно, але й тут є проблеми. Сапери виїжджають на обстеження за заявками місцевих мешканців, а багато людей виїхало. Тому ці роботи відкладені до їх повернення.
У той же час самі помешкання, подвір'я приватних будинків, а також господарські споруди можуть таїти небезпеку. Це і нерозірвані боєприпаси, і навмисне підготовлені пастки, які росіяни дуже полюбляють розставляти в різних місцях.
«Після звільнення Снігурівки наш підрозділ протягом місяця працював на тій території. Був такий випадок. Місцевий мешканець зайшов до підвалу свого багатоквартирного будинку, а там окупанти розставили пастки, і він у них потрапив. Спочатку наступив на замасковану протипіхотну міну ПМН-2, а після вибуху впав і зачепив рукою ще одну. У результаті втратив руку і ногу», – розповідає Павло Бондаренко.
За його словами, ще більше пасток загарбники розставили на підходах до будівель. Там, де були проходи або стежки, вороги при відступі залишили чимало розтяжок. Особливо часто використовували гранати Ф-1 та міни ПОМ-2 і ПОМ-3. А вони особливо небезпечні, бо встановлюється дистанційно і при цьому викидають у різні боки чотири нитки з пружинками, довжина яких сягає до 9,5 метра. Якщо цю нитку зачепити – спрацьовує датчик нахилу і боєприпас детонує.
ЗАМІСТЬ ПШЕНИЧНОГО ПОЛЯ – МІННЕ
Ще один напрям діяльності піротехніків ДСНС – супровід ремонтних бригад, які відновлюють електро, газо і водопостачання.
«Там, де відбувалися бойові дії, дуже багато зруйнованих комунікацій. Ми забезпечуємо шляхи під'їзду ремонтників і попередньо обстежуємо ділянки, де вони проводять роботи. Дуже часто знаходимо там і міни, й не розірвані боєприпаси», – пояснює мій співрозмовник.
Наступний етап – розмінування сільськогосподарських земель. Він уже почався, але всі розуміють, що цей процес буде одним із найдовших.
«Так, польові роботи дуже важливі. Але розмінування сільгоспугідь відбуватиметься не швидко. Така реальність. Першочергова увага приділяється інфраструктурним об'єктам та помешканням людей. Тобто, тому, що сьогодні необхідно для життя», – інформує П.Бондаренко.
Разом з тим, не поодинокі випадки, коли аграрії розпочинають польові роботи, не дочекавшись розмінування. І це може призвести до трагедій.
«Пригадую такий випадок. Ми знайшли протитанкову міну ТМ-62М біля свіжозораного поля. Від крайньої борозни до неї було всього пів метра. Якби на таку міну наїхав трактор, то його б рознесло на шматки, не кажучи вже про людей», – згадує піротехнік.
Коли мова йде про розмінування сільгоспугідь, слід розуміти, що це десятки і навіть сотні тисяч гектарів. Обстежити їх – надскладне завдання, адже поспішати не можна, бо це небезпечно і для самих піротехніків. Особливо якщо враховувати, що на розмінуваннях люди працюють у режимі 24/7.
«По штату в нашому підрозділі біля 60 людей, але частина знаходяться на навчанні, тому що постійно дбаємо про підвищення професійного рівня. Це необхідно, адже з'являються нові боєприпаси і сучасне обладнання. Також час від часу певну кількість особового складу відправляємо на реабілітацію. Це також потрібно, бо люди втомлюються і фізично, й морально, що може привести до трагічних наслідків. Для розуміння: вага одного 152-мм снаряда становить 46 кілограмів. А ми їх переносимо вручну. Плюс на кожному з нас важке спорядження, включаючи бронежилети підвищеного класу захисту. Тож треба постійно підтримувати форму», – ділиться професійними секретами рятувальник.
Певно мірою пришвидшити розмінування можна було б за рахунок залучення додаткових сил та засобів. Зараз планується долучити до цього процесу міжнародні спеціалізовані структури, серед яких – Організація життєзабезпечення небезпечних територій або HALO Trust. Вона має відповідних фахівців, досвід роботи і сучасне обладнання. Передбачається, що вони займатимуться територіями, які дуже засміченні саме інженерними боєприпасами. А це великі площі та дуже кропітка робота.
Але деякі потужні фірми пішли ще далі. Наприклад, відома миколаївська компанія «НІБУЛОН» розвиває новий нетиповий для себе напрям діяльності – оператора з розмінування територій. Коментуючи цю подію, у пресслужбі компанії заявили, що сьогодні 25,5 тисячі гектарів земель «НІБУЛОНу» заміновано. На їх очищення підуть роки. Як результат – економічні втрати і для підприємства, і для країни. Тому тут вирішили допомогти як собі, так й іншим агровиробникам – створили власну групу з розмінування і планують розширення цього напрямку. Наразі компанія веде перемовини з виробниками обладнання, здатного пришвидшити процес розмінування у декілька разів порівняно з традиційними методами. Йдеться про використання дронів, які аналізують ландшафт та картографують уражені й заміновані ділянки.
НАЙСКЛАДНІШЕ – ПРИЙНЯТИ ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ
Як проходить робота сапера?
Після отримання заявки чи повідомлення про підозрілі предмети, на місце виїжджає ідентифікатор ГУ ДСНС. Далі на точку вирушає група піротехніків. Їх перше завдання полягає у визначенні категорії боєприпасу. Якщо це перший клас, то його можна транспортувати. Другий – більш небезпечний — при переміщенні він може здетонувати, тому такий снаряд або міну потрібно знищувати на місці.
Та інколи стається так, що й транспортувати знахідку небезпечно, і знищення на місці може завдати великої шкоди. Тоді перед піротехніками постає складне завдання: якому ж із методів віддати перевагу? Щось подібне трапилося у Вознесенському районі.
«Одне з найскладніших завдань у моїй практиці було, коли ми вперше виїжджали на знешкодження бойової частини ворожої крилатої ракети. Її збила наша ППО, вона впала, але не вибухнула. На той час було дуже мало інформації про цю зброю. До того ж, її пошкодження були такі серйозні, що ми навіть не знали – чи це Х-101, чи “Калібр”. Але в будь-якому випадку розуміли, що йдеться про 430 кг вибухівки. Варіант знешкодження на місці не підходив, бо поряд знаходилися лінії газо та електрокомунікацій. Зваживши всі обставини, прийняли рішення перемістити ракету до глибокої балки, яка знаходилась на безпечній відстані від мереж. І тільки там її підірвали», – згадує Павло Бондаренко.
При цьому додає, що тоді перед ними постало ще одне важливе завдання – отримати якомога більше інформації про ракету, щоб знати, як поводитися, якщо подібне станеться у майбутньому. Тому застосували спрямований вибух, щоб розбити корпус бойової частини, але при цьому максимально зберегти «начиння». Так і сталося: оболонка боєприпасу була зруйнована, а вибухівка вигоріла. У підсумку наші фахівці змогли по уламках дізнатися багато цікавого про конструкцію ворожого залізяччя.
«У цьому випадку найскладніше було прийняти правильне рішення. Щоб уберегти й особовий склад, і оточуючих, і комунікації, потрібно враховувати всі нюанси, які можуть виникнути. І чітко спланувати дії», – розповідає командир миколаївських піротехніків.
Він також зазначає, що під час прийняття рішення з якогось спеціалізованого питання у них є можливість проконсультуватися з відповідним фахівцем.
Є багато й інших прикладів, де миколаївським піротехнікам доводилося застосовувати всі свої вміння і досвід.
«Наш ворог дуже підступний і полюбляє розставляти різноманітні пастки. Наприклад, використовує протитанкову міну, яка спрацьовує на вагу 130-150 кілограмів. Це робиться для того, щоб вона не здетонувала від якоїсь тварини. Підступність – у тому, що поряд із цією міною встановлюється ще одна, яка з'єднана з першою дротиком. І якщо одну з них посунути — вибухнуть обидві.
На жаль, нещодавно на Херсонщині саме від такої пастки загинуло троє вибухотехніків з Черкас. Тому, щоб убезпечити людей, було прийнято рішення, щоб кожну протитанкову міну рушити з місця дистанційно – за допомогою троса або мотузки.
Існують й інші небезпеки. Наприклад, ворог часто застосовує підступну протитанкову міну ТМ-62П. Вона має пластиковий корпус і всього кілька грамів металу. Відповідно, її не можна виявити міношукачем. Саме на такій під Снігурівкою підірвався піротехнічний розрахунок з Одеси. Результат трагічний – один загиблий, один поранений.
ПЛЯЖІ ПІД ЗАБОРОНОЮ
У підрозділі миколаївських піротехніків є й група підводного розмінування. Це окрема і дуже важлива спеціалізація. Цих фахівців залучають для знешкодження боєприпасів на дні акваторій. Під час робіт по відновленню переправи через річку Інгулець у районі деокупованої Снігурівки – саме вони обстежували дно. Перед ними стояло завдання знайти і вилучити можливі боєприпаси, щоб запобігти їх детонації, коли забиватимуть сваї.
Також слід враховувати, що при обстрілах ворогом Миколаєва і навколишніх населених пунктів чимало снарядів потрапило у воду. Особливо це стосується касетних боєприпасів, якими накривали великі площі.
«Був випадок, коли чоловік пішов на рибалку і гачком зачепив за стрічку кумулятивного касетного елемента від РСЗВ. Пощастило, що він відразу зреагував – припинив його тягнути і викликав фахівців. Наші піротехніки знешкоджували цю знахідку у воді, бо її вибух спрогнозувати було неможливо. Добре, що там глибина невелика – всього близько метра», – згадує мій співрозмовник.
Повномасштабна війна триває вже більше року. Українці, зокрема, і миколаївці, втомилися від постійної напруги. Виникає бажання розслабитися та змінити обстановку. Про таку необхідність кажуть і психологи. А якщо врахувати ще й те, що незабаром потепліє, то не треба бути провидцем, щоб зрозуміти – невдовзі люди потягнуться до водойм. Тим більше, що для Миколаївщини це традиційний відпочинок, а у минулому році ми вже були його позбавленні. Але рятувальники застерігають, що робити це не варто, сьогодні це ще дуже небезпечно.
«Практично всі пляжі Миколаєва й узбережжя Дніпро-Бузького лиману на південь від міста можуть загрожувати смертельною небезпекою. Адже наше місто зазнало сильних обстрілів з РСЗВ, а Очаківська та Куцурубська громади і досі потерпають від ударів ворожої артилерії. Тому на сьогодні у нас практично немає безпечних зон для купання й відпочинку. Нагадаю, що навіть у мирний час пляжі перевірялися перед початком сезону. Але на це потрібні час і люди. А ми зараз працюємо у дуже напруженому режимі, тому встигнути скрізь буде важко», – констатує Павло Бондаренко.
Хто слідкує за новинами, пам’ятає, що і в минулому сезоні на Миколаївщині існувала заборона на відвідування пляжів. Проте дослухалися не всі. У результаті – трагічні випадки з летальними наслідками. Цьогоріч ворожого залізяччя на території області ще побільшало. Тому ігнорування попередженнями рятувальників може коштувати життя і здоров’я.
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото автора та пресслужби ГУ ДСНС України у Миколаївській області