У літмузеї Харкова виставили щоденник вбитого росіянами письменника Володимира Вакуленка

У Харківському літературному музеї до Всесвітнього дня поезії, 21 березня, виставили щоденник убитого окупантами дитячого письменника Володимира Вакуленка.

Про це йдеться у публікації Укрінформу.

Харківський літературний музей, який відкрився вперше від початку повномасштабної війни, показав відвідувачам записи, зроблені Вакуленком у березні та закопані в саду під вишнею.

Письменнику також присвятили щорічні поетичні «Читання на драбині», що пройшли в музейному дворику. Прозвучали і його вірші.

Записи зроблені Вакуленком у звичайному учнівському зошиті. 26 аркушів густо списані, є закреслення, виправлення. На розвороті, який виставлено під склом вітрини, зокрема, можна розібрати: «Спочатку говорив українською, згодом перекладав деякі слова російською, бачачи їх тупі обличчя», «Головною причиною було те, що маю особливу дитину, яку нікуди віддати. Не зможе він без мене. Однак сидіти і стогнати я не збирався», «Вірую в ЗСУ».

«Ми не могли в день поезії не виставити щоденник, в якому останній запис зроблено 21 березня. Це дуже символічно, – зазначила директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук. – Коли щоденник потрапив до нас і почалися роботи з розшифровки, ще не було відомо, що сталося з Володимиром. Ще була надія, що могила №319 – не його, що він може бути живим».

Оскільки зошит перебував під землею в поліетиленовому пакеті, то знадобилася стабілізація для паперу – просушування, обробка від плісняви, а потім уже почалося наукове опрацювання тексту, повідомила співробітниця музею Тетяна Ігошина.

Із записами працювало кілька людей, вдалося розшифрувати й ті слова, які практично не читалися. Частина рядків закреслена, їх також розбирали, щоб встановити цілісність щоденника.

У щоденнику містяться відомості стосовно перших боїв, які відбувалися в Ізюмі, як руйнувалося місто від обстрілів, про волонтерську діяльність, яку Володимир здійснював у перші кілька днів, поки ще мав можливість переміщатися містом.

«Є таке, що близьке для кожного, – відчай від бомбардувань, руйнування всього того, що оточувало тебе раніше. І великий страх за дитину, та це взагалі єдиний страх, який присутній у цьому щоденнику. В принципі Володимира хвилювало більше те, що буде з його сином, а не з ним самим. Є такі дуже особисті подробиці побутового життя в окупації, стосовно того, де брати їсти, з чого готувати, бо магазини вже були зруйновані й розграбовані. Є дуже важкі подробиці та нерозуміння щодо односельців, сусідів. Як з ними спілкуватися, якщо вони пішли на співпрацю з окупантами?» – зазначила Ігошина.

23 березня – останній день, коли можна побачити щоденник у музеї. Співробітники підготували до нього аудіогід.

Як повідомляв Укрінформ, 23 березня 2022 року вдома у письменника російські загарбники провели обшук, у ході якого вилучили книжки. Володимира та його сина-підлітка, який має аутизм, забрали з собою. За свідченням рідних, того дня Володимира кілька годин допитували, сильно побили, але відпустили додому. А наступного дня письменника знову забрали. Відтоді його не бачили. Згодом поліції стало відомо, що 12 травня 2022 року військовослужбовці рф наказали місцевим жителям захоронити тіло, яке після вбивства понад місяць пролежало неподалік с. Капитолівка. Це був Вакуленко. Експертиза підтвердила, що письменника загарбники застрелили з пістолета Макарова, в тілі знайдені дві кулі.

6 грудня 2022 року його поховали в Харкові на міському цвинтарі №2.