Медична місія в Івано-Франківську, або Як іноземні та українські хірурги допомагають травмованим у війні
Під час другої за рік місії порятунку поранених людей американські, канадські та українські лікарі провели 35 операцій
В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні у кінці березня працювала міжнародна медична місія Face the future (Обличчям до майбутнього). Американські та канадські лікарі проводили операції разом з українськими хірургами, щоб допомогти людям, які постраждали від війни.
Насправді це вже друга місія іноземних хірургів в Івано-Франківську.
Вперше вони приїхали у вересні, коли вдалося прооперувати понад 30 осіб, які отримали травми під час війни. У цьому переліку були цивільні люди і воїни. Усі операції транслювались наживо. Таку ж практику в Івано-франківській обласній клінічній лікарні застосували і під час другої місії порятунку, тільки тепер провели 35 оперативних втручань.
БІЛЬШІСТЬ ПАЦІЄНТІВ ПРИЇХАЛИ З ПЕРЕДОВОЇ
«Щойно у нас синхронно відбулись операції у трьох залах. Зараз готують пацієнтів, і ми працюватимемо далі. У кожній операційній відбудуться ще по дві операції. Тобто дев’ять за день», – пояснює лікар-отоларинголог Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, кандидат медичних наук та організаторка місії Face the future в Івано-Франківську Наталія Комашко.
Ми зустрічаємося з нею під час двадцятихвилинної перерви між операціями. Наталія Комашко погоджується на спілкування, але просить вибачення за те, що під час розмови питиме чай, аби бодай трішки відновити сили у короткій паузі. Розповідає, операції бувають дуже складними і часом тривають до 7 годин.
«За ці 4 тижні маємо зробити 35 операцій, тому працюємо дуже інтенсивно. Пацієнтів ми визначили ще до початку місії. Більшість із них приїхали з передової. У них був час на обстеження і короткий відпочинок. Це важливо перед операційним втручанням. Ми допомагаємо людям, які мають пошкодження голови та шиї. Наприклад, у нас дуже багато є військових з травмами ока, і нам потрібний був лікар з такою спеціалізацією. Його залучили до цієї місії. Цей хірург пройшов війну в Іраку і погодився нам допомогти з подібними травмами», – констатує Наталія Комашко.
В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні відзначають, що друга міжнародна медична місія – це майже продовження попередньої, бо чимало постраждалих від війни у ці дні оперували тут вдруге і втретє, аби відновити життєво важливі функції. Підготовка до реконструктивних втручань тривала понад чотири місяці. Лікарі переглянули сотні історій поранених і лише після тривалого обговорення погодили проведення 35 непростих операцій.
«Тут ми вже розуміли, що приїжджають дуже професійні лікарі, які входять у престижні медичні топи. Коли я лише починала лікарську практику, то мріяла за будь-які гроші потрапити до цих лікарів бодай на лекції. Нині вони всі тут, і ми маємо можливість поряд із ними оперувати. Для хірургів це – дуже багато», – зізнається Наталія Комашко.
Вона додає, серед операцій будуть і такі, в яких пацієнтам поставлять специфічні імпланти. Їх безкоштовно надала компанія-виробник із Бельгії.
«Дуже багато наших пацієнтів мають мінно-вибухові травми, їм не вистачає частини кістки. Замінити її, на жаль, нічим неможливо. Один із наших партнерів – бельгійська компанія, в якій працюють українські біоінженери. І вони за комп’ютерною томографією індивідуально виготовляють пацієнтам саме ту частину, якої бракує. Імпланти друкують у Бельгії з титану. Цього разу в нас буде 7 пацієнтів зі встановленими імплантами. Навіть деякі лікарі з Америки здивовані цим, бо у США такі імпланти для багатьох недоступні», – зазначає організаторка місії й поспішає в операційну.
Я – ТРЬОХСОТИЙ
«Що я очікую від цієї місії? Мені поправлять сльозові канали у лівому оці, бо вони всі пошкоджені. Праве око в мене – нуль зір, ліве – близько 15%. Поставлять імплант, щоб не виділялись сльози, бо в мене око постійно плаче. Плюс до того, можливо зроблять симетрію брів. Бо мені тричі різали по одному й тому ж місцю, є шрами. Праву вилицю поправлять для симетрії. Вирішили, що зможуть це зробити, а я не заперечував. Під знаком питання ніс, але точно ще не визначено», – зізнається Володимир, який уперше подав заявку на участь у місії.
Ми говоримо з ним біля оглядової. У свої 29 років Володимир уже пройшов сім операцій. Найскладнішу робили в Італії.
«У мене тоді рот взагалі не відкривався. Тому кілька місяців міг їсти лише через трубочку», – зізнається Володимир.
Він родом з Галицького району. Каже, повернувся з АТО, мав відповідальну роботу, жив і горя не знав. Після 24 лютого залишив усе і пішов на війну добровольцем, у піхоту.
«Перший раз мене поранили під Києвом, біля Макарова, коли поряд розірвалась 500-кілограмова авіабомба. Це було торік, 8 березня. Потім у травні, коли ми воювали за 20-25 км від Бахмута. Тоді прорвались російські танки і вдарили прямим пострілом у мою машину. Я був замкомандира відділення. Командир одразу двохсотий, я – трьохсотий», – пригадує Володимир.
Після першого поранення Володимир ще був при свідомості. Після другого – на тиждень наче провалився у прірву, хоча виходив з «нуля» ще своїми ногами. Нині він найбільше переживає за маму, якій довелось усе розповісти.
«Все буде добре, обов’язково. Життя продовжується», – підбадьорливо каже Володимир і йде коридором шукати лікарів.
АМЕРИКАНЦІ Й УКРАЇНЦІ ПРАЦЮЮТЬ, ЯК ОДНА КОМАНДА
«Ці травми, які ми бачимо тут, є набагато важчими, аніж ми зазвичай спостерігали у своїй практиці. Через особливість поранень, бійці втратили деяку частину тканини, кісток. Також, це можуть бути ніс, вухо та інші частини голови. Через те, що це є осколкові поранення, треба було проводити дуже серйозні втручання», – розповідає Президент Асоціації «Face the Future fundation» Пітер Адамсон.
Вже після підсумкової пресконференції зізнається, що ніколи не відчував себе зіркою медицини. Каже, прагнув лише допомогти постраждалим, бо в житті йому пощастило здобути добру освіту та велику практику. Для Пітера Адамсона – це перший візит в Україну і 50-та міжнародна місія за рахунком.
«У нас є дві цілі. Перша – це, звісно, вилікувати і допомогти цим людям, а друга – дати їм надію. Ми хочемо сказати, що увесь світ із вами. Те, як ви боретесь і захищаєте свою країну, ваша хоробрість – вселяє в нас надію. Разом у нас усе вийде», – запевняє лікар.
«Я брав участь в інших місіях на інших континентах світу. Я подорожував до Руанди після Геноциду. Проте не бачив ще таких ран і пошкоджень у людей, які спостерігав тут в останній тиждень… Є дві речі, які я зрозумів за останні п’ять днів. Перше – це фізичний та емоційний біль, який ви тут переживаєте. Також я побачив вашу силу й упевненість, і тому вважаю за честь тут допомагати українцям», – говорить професор, пластичний і реконструктивний хірург Х'юстонської лікарні Ентоні Бріссет.
Він запевняє, американські медики готові зробити навіть більш ніж 35 операцій, які заплановані у цій місії, аби лише полегшити стан травмованих у війні українців.
«Американці й українці працюють, як одна команда», – констатує медична сестра Джебі Фрітц із Нью-Йорка. Зізнається, вона настільки захоплена Україною, що навіть війна не змогла її зупинити.
В останні дні, каже Джебі, трохи відчувала втому, але має для цього спеціальні дихальні вправи і секрети релаксу.
«Після робочого дня треба пити багато води. Я стараюсь трохи полежати-посидіти, а тоді дзвоню чоловікові», – усміхається Джебі.
«У нас є досвід ендоскопічних втручань на носі, але ми дуже мало робимо операцій на лобних пазухах. Коли нам показали, як це робити, то ми вже більш упевнено себе почуваємо під час таких втручань», – констатує лікар-отоларинголог Івано-Франківської ОКЛ Остап Оріщак.
Він один із українських медиків, яким пощастило оперувати разом з хірургами США та Канади. Остап Оріщак запевняє: ці дні були важкими, але всі відчували себе щасливими.
«Кількість військових, які надсилають нам заявки на операції після травмування, збільшується. На жаль, в українських лікарів поки що нема великого досвіду лікування бойових травм, тоді як потреби ці зростають. Для лікарів-інтернів, українських хірургів це нагода навчитись», – додає Остап Оріщак.
Уже пізніше стане відомо, що в межах міжнародної місії в Івано-Франківській ОКЛ хірурги вперше зробили бійцю пересадку лицьового нерва. Паралельно лікарі вирішували ще кілька задач реконструкції обличчя: відновлення функцій щелепи, порятунок ока, повторна ринопластика та реконструкція носа лобним клаптем.
МИ ВЧИМО НАШИХ КОЛЕГ, А ВОНИ – НАС
«Дуже важливий аспект нашого візиту – це знання. Ми вчимо наших колег, а вони – нас, і ми дуже хотіли б залишити після спільної місії знання та ентузіазм», – говорить Пітер Адамсон.
Він зазначив, що рівень українських лікарів є дуже хорошим. Особливо, якщо взяти до уваги всю підтримку, яку вони отримують зараз. До Івано-Франківська Адамсон привіз медичну книгу, яку написав у співавторстві. Запевняє, вона допоможе тим, хто розпочинає професійну кар’єру в хірургії.
«Це не про те, що хтось щось не знає, чи не хоче розуміти. Це про серйозну підготовку і мотивацію спеціалістів в Україні», – зауважив Пітер Адамсон і радить своїм українським колегам багато читати і дотримуватись міжнародних медичних стандартів, а для відпочинку від медичної літератури – читати художню, займатися спортом і пізнавати світ.
«Наші операції оглядали хірурги навіть на передовій», – констатує лікарка Наталія Комашко.
Нині своїм завданням вона бачить використати медичну місію для навчання якомога більшої кількості українських лікарів. Каже, хірург має двічі на рік підвищувати рівень своїх знань. Інакше професійність падає, і лікар зупиняється у власному розвитку. Для цього усі операції медичної місії транслювали «наживо» і їх подивились сотні українських медиків.
Окрім цього, «Українська Асоціація ендоскопічної хірургії голови та шиї», яку очолює Наталія Комашко, забезпечила проведення міжнародного симпозіуму, на який з’їхались 130 лікарів з усієї України, аби почути лекції від кращих хірургів у режимі нонстоп.
«Мені важливо було побачити, як працюють із пацієнтами, які пройшли довгий шлях реабілітації і яким проводять реконструктивні втручання. У Запоріжжі, в нашій лікарні є інша специфіка: поранених привозять просто з фронту, і важливо надати першу допомогу так, щоби пацієнт був максимально стабільним і дочекався реконструктивних втручань. Військова травма – це дуже складна тема, там багато різних аспектів, рекомендацій, методів надання допомоги, які часом навіть різняться. Я підібрав для себе деякі лайфхаки, які допоможуть пацієнтам швидко одужувати і дочекатися реконструкції», – розповідає лікар Олексій Тилля, який на тиждень залишився з родиною в Івано-Франківську, аби взяти участь у медичній місії.
Він зізнається, цей досвід його ще підштовхнув покращити свою англійську, аби спілкування з колегами в майбутньому стало більш професійним і щирим.
В Івано-Франківській ОКЛ розповідають, що у ці дні в їхніх операційних працювали 8 іноземних хірургів та 4 медсестри. Їх приїзд і допомога стали можливими завдяки БФ «Razom for Ukraine», яка фінансується небайдужими громадянами США.
«На цей проєкт записались 300 людей, яким потрібні такі операції. І це ще багато хто навіть не знає про можливість поставити імпланти. Щелепи та втрачені частини на черепі можна створити з іншого матеріалу. Оця потреба в імплантах має дати поштовх Україні розвивати цю високотехнологічну галузь, у якій синергією є робота хірургів та IT-фахівців. І це ми спостерігали під час цієї місії», – зазначає координаторка місії від БФ «Razom for Ukraine» Юлія О’Конелл.
За її словами, міжнародна місія в Івано-Франківську обійшлася майже у 40 тисяч американських доларів. Більшу частину коштів скерували на медичні препарати й обладнання, необхідні для операцій. Допомогу американських і канадських фахівців оцінити не беруться. Кажуть, їхній досвід нині є безцінним і вкрай потрібним для українців. А тому третя місія – не за горами, її вже планують на жовтень.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото – автора і Юрія Рильчука