Артем Лисогор, начальник Луганської ОВА

Артем Володимирович, мабуть, наймолодший з усіх очільників Луганщини часів Незалежності. Своє сорокаріччя він зустрів уже на посту начальника Луганської обласної військової адміністрації, куди був призначений 12 квітня цього року. До цієї дати його кар’єра проходила в поліції; довелося й повоювати – спочатку в складі полку «Дніпро-1», потім на посаді заступника командуючого Об’єднаних Сил щодо задіяння сил та засобів підрозділів Національної поліції. Повномасштабну російську навалу зустрів на лінії розмежування в місті Щастя.

ПРО ЩАСТЯ І НЕ ТІЛЬКИ

– В Інтернеті вже з’явилося багато інформації про вас. А що ви самі вважаєте за потрібне розповісти?

– Працював у поліції на командних посадах, тому про мене не бракує дописів у мережі. А самому себе дуже важко характеризувати. Люблю виклики в праці, люблю командну гру. Бо ж коли працювати разом, і працювати правильно – вирішити можна будь-яке питання. Тому і ставлю собі одним із завдань формування дуже потужної команди на Луганщині, як в обласній, так і в місцевих військових адміністраціях. Те саме стосується освіти, медицини та й усіх інших галузей, які є в підпорядкуванні.

– Це було останнім моїм питанням: чи збираєтеся ви докорінно міняти склад адміністрації? Але якщо ви самі згадали про це…

– Треба навчитися працювати в тому колективі, який у тебе є, а вже надалі приймати рішення: зможуть ті чи інші особи «бігти» в команді й робити щось корисне чи не зможуть. Тому, думаю, говорити про це зарано. Треба придивитися до колективу. Думаю, все буде добре. Будемо разом працювати на благо Луганщини.

– Вважається, що повномасштабна війна з росією почалася торік 24 лютого. Але ж і Щастя, і Станицю потужно обстрілювали за кілька днів до того. А ви саме в той час знаходилися в Щасті. Можете розповісти, з чим ви тоді стикнулись?

– Так, до масштабної наступальної операції орків Луганщина піддавалась обстрілам і спробам атак – для мене це почалось 19 лютого, коли був потужний удар по ТЕС і там загорівся масляний трансформатор. Потім 21-го – удар по місту; було влучання в дитсадок і по базі спецпідрозділу «Луганськ-1» (батальйон патрульної служби поліції особливого призначення – ред.), по інших точках. І КПП накривали, і поранені наші хлопці були. А 24 числа о першій годині ночі почався обстріл, о третій - спроби противника перетнути лінію розмежування в районі Щастя і Станиці Луганської. Якраз у цей день (я в місті Щастя знаходився з 22-го числа) з підрозділом «Луганськ-1» ми першими його зустріли.

ЯКЩО ТОБІ ДОВІРИЛИ - ПРАЦЮЙ

– Накази начальства, звичайно, не обговорюють, тим більше – укази Верховного головнокомандувача. Але для вас була несподіванкою пропозиція очолити область?

– Ну, дивіться… Усе своє життя я пропрацював у поліції, в останні роки – на керівних посадах. Очевидно, мене помітили і прийняли рішення. Дійсно, повідомлення про те, що мою кандидатуру розглядають, було для мене цікавим і стало новим викликом у моєму житті, новим щаблем моєї реалізації. А оскільки я – людина у формі, накази не обговорюються – вони виконуються. Коли це правильні накази. Якщо тобі щось довірили, треба намагатись із усіх сил виконати поставлене завдання.

– З ваших виступів складається враження, що ви уже вирішили, що треба робити в першу чергу, що в другу. У вас уже є програма чи ви отримали певні настанови від керівництва?

– Якісь аспекти розвитку, де є необхідність поглибленого їх вивчення, – там, дійсно, були вказівки згори, що саме їм треба приділити окрему увагу. На даний час власні програма і бачення, як треба розвивати Луганщину, ще формуються. Я ж тому й сказав: основне – це команда. Коли є команда, тим більше складена з мешканців Луганщини, то є можливість чітко розглянути кожну потребу. Тому що те, що я бачу своїми очами – виникають питання, чи можливо це вирішити з наявними ресурсами. Та коли над цим працюють фахівці у військовій адміністрації Луганщини чи в адміністраціях населених пунктів, можна розробити конкретні кроки, які мають бути зрозумілими для людей і ефективні у впровадженні.

Головне завдання у нас зараз одне: перемогти ворога і звільнити наші території, звільнити Луганщину й забезпечити її розвиток. Одна з основних завдач – підтримка військових, взаємодія з військовим командуванням. А ще – вирішення питань внутрішньо переміщених осіб, перш за все дітей. У нас була зустріч з міністром освіти, отримали планшети й ноутбуки, обговорили, як слід ще допомагати. Зокрема потрібно долучати психологів.

Питання, які входять до компетенції обладміністрації, дуже потужні й дуже розгалужені. І сказати, що в мене є план все й одночасно зробити – так не вийде. Це все – робота команди. Тоді й буде загальний результат.

– Ви зустрічалися з освітянами, з медиками... Про що говорили?

– Ми зустрілися з лікарським персоналом і з керівниками галузі, ознайомилися з лікарнями. Я заслухав ті проблеми, які є у медиків. Мені про них раніше доповідали, але я вважав за необхідне почути все з перших вуст. Тепер є краще розуміння і чітке бачення стану справ навіть у тих медичних закладах, які переміщені і працюють десь на територіях інших областей і міст. Є невеликі питання, їх озвучили.

Що стосується освітньої сфери, то зустрілись із очільником МОН Оксеном Лісовим. Спілкування було приємним і плідним. Міністр підтримав нас, і тепер підняті нами питання розглядатимуться на ще вищому рівні. Зокрема йдеться про збереження кадрового потенціалу і отримання субвенцій для виплати зарплат нашим педагогам, які сьогодні навчають наших діток. А діток у нас більше 25 тисяч, у тому числі – на окупованих територіях.

З ВІЙСЬКОВИМИ - ПОВНА ВЗАЄМОДІЯ

– Уточніть систему підпорядкування начальника обласної військової адміністрації. Скажімо, чи може віддавати вам накази начальник Генштабу? А ви можете наказувати командирам з’єднань, які воюють на території області?

– Військовими адміністраціями керує Верховний головнокомандувач – Президент України. З усіма військовими форматами, з усіма військовими частинами чи з’єднаннями в нас є повна взаємодія, і ми на спільних засадах працюємо задля нашої перемоги. Ми пропрацьовуємо кожну інформацію; наші представники є в штабах, представники штабів взаємодіють із нами. Про ситуацію, коли від нас ідуть вказівки комусь із військових, тут не йдеться. Йдеться про повну взаємодію при виконання спільних заходів, які визначені керівництвом держави і Верховним головнокомандувачем.

– А інформація про ситуацію на нашому відтинку фронту, яка виходить від вас, – вона офіційна?

– Всі цифри, які пов’язані з військовими діями, із проведенням військових операцій – за це відповідає Міністерство оборони і Генеральний штаб. Те, що стосується взаємодії, евакуації, піклування про наших громадян, наші території – це Луганська військова адміністрація. Однак є дуже багато спільних заходів, де саме військова адміністрація повинна співпрацювати з військовими об’єднаннями і приймати загальні рішення, один одному допомагати і рухатися в ногу згідно чітко поставлених завдань.

– Хотів у вас спитати, чи ви вже спілкувались із вашим попередником Сергієм Гайдаєм, але він сам у недавньому інтерв’ю 25 квітня заявив, що ви йому не телефонуєте. Вам щось заважає? Брак вільного часу?..

– Нічого не заважає. Я зараз якраз вивчаю стан справ. Для того, щоб плідно спілкуватися, треба володіти ситуацією. Ви ж розумієте, для того, щоб почати спілкування – треба знати, про що питати. Тоді ми обов’язково поспілкуємось – у мене немає жодної упередженості до керівника, який працював тут до мене. Я не бачу тут жодної проблеми. Це є робочий процес, і коли виникає необхідність – люди зустрічаються і спілкуються.

– До речі. Гайдай кілька разів наголошував, що на рахунках ОВА і місцевих військових адміністрацій вдалося накопичити більше 1,8 мільярда гривень. Як на мене, для області, яка майже повністю окупована, – великі кошти. У вас є уявлення, за якими статтями їх слід витратити?

– Ну звісно, на потреби Луганщини вони й використовуватимуться. Ми продовжимо накопичувати кошти. Ви ж розумієте, зараз немає податкового фонду – того, що раніше підприємства вносили в обласний бюджет. Податкові надходження в нас суттєво обмежені, але ми й ці кошти спрямовуємо на розвиток. Так що всі ресурси будуть витрачені на відновлення й розвиток Луганщини.

– А релоковані підприємства, які зуміли відновитись на новому місці, кому платять податки?

– Майже всі підприємства, які релокувались і працюють на нових територіях, вже здійснили перереєстрацію і платять податки там.

У КОЖНІЙ ОБЛАСТІ ПІДТРИМУЮТЬ НАШИХ ЛУГАНЧАН

– На брифінгу в Укрінформі ви вже казали, що збираєтесь доповнити спектр послуг, які надають гуманітарні хаби переселенцям з Луганщини. Можна більш детально?

– Коли ми цю програму допрацюємо – а перші кроки ми вже робимо, – розповімо про це окремо: як воно працюватиме, для чого. Хаб – це державна установа, і там, де є питання по фінансуванню, все має бути чітко опрацьовано, має бути зрозумілим, де брати людей, які це кошти, де нам допоможуть партнери. Ми цим займаємось зараз і, думаю, невдовзі все відновимо.

– Ви зустрічалися з послом Литовської Республіки Вальдемарасом Сарапінасом, і медіа повідомили, що досягнуто домовленість про відновлення роботи Почесного консульства Литви в Луганській області. Консулом так і залишиться Робертас Габулас?

– Ми зустрічались і з послом, і з паном консулом Робертасом Габуласом. Мали дуже плідну розмову. Саме литовська сторона нам завжди допомагала у великих обсягах. Це була єдина країна, яка відкрила в нашій області консульство, і я вважаю, це дуже позитивно. Цю тенденцію треба продовжувати, і якщо не буде перепон, консульство ми відкриємо в Дніпрі.

– Ви можете виділити якусь область, де найбільше піклуються про луганських переселенців?

– Ви знаєте, не можу на теперішній час виділити жодної якоїсь області, тому що в кожній є меценати, структури, військові адміністрації, які підтримують наших людей. Звичайно, не може скрізь іти однаково добре – є різні люди, специфічні відносини. Але в цілому - зараз ми саме спілкуємось з громадами, і сказати, що десь погано ставляться до наших луганчан, я не можу.

– Є ще якась тема, якої ви б хотіли торкнутись?

– На теперішній час основна тема – якнайшвидше повністю розібратись у ситуації, яка існує у військових адміністраціях, ухвалити для себе вірні рішення, визначити напрямки, частину з яких ми вже реалізовуємо. Головне – рухатися вперед. Знаєте як кажуть: можна багато розмовляти, але треба дійсно багато робити. І тоді в нашій країні буде порядок.

І тоді ми звільнимо й відбудуємо нашу Луганщину.

Михайло Бублик

Фото надані Луганською ОВА