Гракове: сапери збирають "пелюстки", "Божена" розміновує поля

У селі на Харківщині, яке звільнили 9 місяців тому, нарешті вдалося відновити електропостачання, але мінна небезпека зберігається

У селі Гракове Чугуївського району на Харківщині до вторгнення рф проживало біля тисячі людей. Зараз – ушестеро менше. Навіть за дев’ять місяців після звільнення сапери знаходять «пелюстки» просто попід дворами, тож пересуватися можна лише дорогами, оминаючи трав’янисті зони.

ЗАСТРЕЛЕНІ ЖИТЕЛІ ТА ЗНИЩЕНА ІНФРАСТРУКТУРА

Окупація у Граковому не надто відрізнялася від того, що відбувалося в інших загарбаних росіянами населених пунктах. Були і цинічні вбивства цивільних, і тортури, постійний тиск, вимога носити білі пов’язки на руках. Людей забирали з вулиць «на підвал» – у будівлю сільської ради. Декого потім відправляли до катівні в окупованій Балаклії. Не обійшлося без колаборантів, що, як кажуть у поліції, добровільно та безкоштовно ремонтували російським військовим техніку, селили у своїх будинках і забезпечували харчами.

У вересні минулого року, після звільнення, поліція області повідомила, що провела ексгумацію тіл двох чоловіків. Одному з місцевих мешканців окупанти наказали поховати своїх жертв, у вбитих були вогнепальні поранення та відрізані вуха.

Гракове відноситься до населених пунктів, які дуже постраждали внаслідок російських обстрілів і бойових дій. У селі немає вцілілих будинків, зруйнована школа, пошкоджена Троїцька церква, зведена ще у 1810-му році.

ЛЮДИ КАЖУТЬ, ЩО ПОВЕРНУТЬСЯ

Газ жителям підключили в грудні минулого року, а от світло вдалося повернути у село лише на минулому тижні. Як кажуть енергетики, була знищена вся інфраструктура, електромережі, підстанція.

- До вторгнення в Граковому було 520 точок обліку. Спілкуємося з людьми, вони підтримують контакт із сусідами, які виїхали; люди кажуть, що планують повертатися, – зазначає Андрій Семенов, начальник Чугуївського району електричних мереж АТ «Харківобленерго». – Ми відновили п'ять електропідстанцій. Окрім того, змонтовано понад 60 нових опор та 37,6 км проводу різного типу. Працювати було дуже важко через значні пошкодження, а також мінну небезпеку. Зараз ми вже готові підключити до мережі кожну оселю.

На час деокупації у селі залишалися біля пів сотні жителів, зазначає начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

- Зараз тут уже 166 людей, і відновлення електроенергії дасть поштовх для повернення жителів і відновлення, десь власними силами, десь у відповідності до законів по компенсації. Ви бачите, що досить важко знайти будинок, який не пошкоджено внаслідок російської агресії. Тут безпосередньо перебували війська рф. Вони переховувалися у школі, вони зруйнували церкву. Інфраструктура пошкоджена майже на 80%, — говорить голова ОВА.

У СЕЛІ ЗАРАЗ МАЙЖЕ НЕМАЄ ДІТЕЙ

Місцевих жителів у селі практично не видно – вулиці порожні. Мої поодинокі співрозмовники зазначають, що тут мешкають із батьками зо десять підлітків, дітей молодшого віку немає.

Будинок, у якому була квартира пенсіонерки Людмили Федорівни, повністю знищений. Наразі жінка живе в хаті, господар якої вирішив поки залишатися у дітей.

- Пустив нас пожити тимчасово, «поки війна закінчиться». Квартира повністю зруйнована. Не знаю, куди подітися, коли власник надумає повертатися, – зітхає пані Людмила.

До неї теж загарбники приходили перевіряти документи та мобільний телефон. Уникати зустрічей з рашистами було неможливо: через розбиті комунікації та відсутність електрики водогін не працював, тож людям, аби набрати води, доводилося чекати, коли окупанти на 2-3 години на день увімкнуть генератор.

Пенсіонерка згадує кількох загиблих і вбитих односельчан.

- Один чоловік загинув, коли снаряд потрапив у його будинок: виникла пожежа, згорів. Ще двоє людей померли від поранень. Одного хлопчину розстріляли. Він кореєць за національністю. Займався підприємництвом, напевно, мав якісь заощадження. Тож до нього і прийшли. Він сім’ю вивіз, а сам залишався. Ще про двох місцевих хлопців говорять, що їх розстріляли. А за що, що вони в них знайшли, чого причепилися, не знаю, – говорить Людмила Федорівна.

Студентка Куп’янського медичного коледжу Альона Могильна мешкає разом із батьком і бабусею. Поки до навчання, навіть дистанційного, не повернулася.

- Вчуся на медсестру. Але довелося взяти академічну відпустку, бо ж світла не було. Заряджати телефони ходили до сусідів, у них є зарядна станція. Мобільний зв’язок-то в селі є, але інтернет нестабільний, для відеозв’язку незручно. Тобто можливості навчатися нема, – зазначає Альона.

Під час окупації, каже дівчина, майже не виходили з дому.

- Траплялося таке, що просто сидиш у дворі, а поруч куля пролітає і в дерево встрягає! Були постійні обстріли. Їжу готували на вогнищі. П’ять місяців так прожили, а потім «прилетіло» у двір, знесло ось цю всю прибудову, побило вікна. Тоді виїхали в Шевченкове (теж окуповане селище, в якому проте на той час не було бойових дій, – авт.), – розповідає Альона.

СЕЛО МІНУВАЛИ ДИСТАНЦІЙНО

У Граковому окупанти залишили тисячі вибухонебезпечних предметів. Від часу звільнення села у вересні 2022-го вже траплялися підриви цивільних. Фахівці кажуть, що село окупанти замінували дистанційно.

Із деяких домоволодінь сапери забирали 50, 100 чи й 200 «пелюсток».

Але й через 9 місяців після деокупації тут небезпечно: під час перебування журналістів у селі піротехніки підірвали міну, знайдену неподалік лінії електропередачі.

На початку травня у Граковому загинув 30-річний сапер із Кропивницького, який у складі зведеного загону працював на Харківщині. Випадки травмування саперів були й раніше.

Поза межами Гракового лінії електропередачі в полях розміновували машиною «Божена», яку надали західні партнери України. Вона налаштована на знешкодження протитанкових мін і здатна витримати дев’ять підривів, після чого її можна буде полагодити, замінивши певні частини.

- Протипіхотні міни слабенькі, тому для неї вони не страшні. А от протитанкові більші, але вона їх перемелює, перебиває і поки знаходиться у робочому стані, – зазначає «Нептун», представник Міністерства оборони щодо організації розмінування на Харківщині.

Управляють «Боженою» дистанційно: на машині встановлено камеру, відео транслюється оператору, який знаходиться на безпечній відстані. Навіть у разі підриву людина не постраждає. В середньому машина проходить п’ять кілометрів на годину. В області є лише дві «Божени», каже «Нептун», – у військових та у ДСНС.

Юлія Байрачна, Харків – Чугуївський район
Фото автора