Павло Кириленко, керівник Донецької обласної військової адміністрації

Донеччина сьогодні – один із найбільш постраждалих від війни регіонів України. Після повномасштабного вторгнення Росії лінія фронту тут залишається і нині однією з найдовших. Область зранена, змучена, але продовжує жити, тримає оборону і чекає звільнення. Про те, які проблеми сьогодні вирішують тут, які завдання ставлять, на що сподіваються і чим підкріплюють віру в нашу перемогу, розповів Укрінформу начальник обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

ТАКТИКА ВИПАЛЕНОЇ ЗЕМЛІ

- Яка нині військова ситуація в області? Чи змінилася тактика ворога від початку повномасштабного вторгнення?

- Ситуація в області залишається максимально напруженою, особливо по лінії фронту. Це цілодобові обстріли зі всіх видів озброєння, які є у ворога. Це руйнація цивільної інфраструктури вздовж лінії фронту, яка у нас на території області одна з найдовших.

Наскільки змінилася тактика ворога? Він її, починаючи з нашого багатостраждального міста-героя Маріуполя, не змінює. Це тактика випаленої землі. Це коли ворог, не маючи можливості пробитися через оборону наших Збройних сил, рухається шляхом руйнації саме цивільної інфраструктури, знищення її. Зокрема вороги руйнують усі великі міські споруди, багатоповерхові будинки, різні комунальні будівлі — для того, щоб наші захисники не мали можливості тримати оборону в міських боях. Але ворогу навіть це не вдається, він справді не може пройти оборону на підступах до міста, здебільшого ця тактика є невдалою.

Їхня тактика в тому, щоб закидати нас трупами своїх найманців, солдатів та офіцерів, за будь-яку ціну заходити в міста тоді, коли від них вже нічого не залишилося, окрім руїн. Саме так вороги їх «звільняють». Ворог не може похизуватися своєю військовою спроможністю, своїм хистом і талантом, що дозволив би взяти ці міста принаймні відносно вцілілими.

- Скільки в регіоні пошкоджено наразі житлових будинків, навчальних, медичних закладів та об'єктів інфраструктури?

- Ми, звичайно, фіксуємо зруйновані та пошкоджені ворогом будинки й об’єкти інфраструктури в області, і, на жаль, станом на момент нашої розмови і найближчий період часу – ця цифра буде зростати. Якщо переходити до цифр, то вони (на початок червня – авт.) такі: пошкоджено, або зруйновано 95 701 житловий об’єкт, це здебільшого житлові будинки, з яких 6 009 багатоквартирні та 89 692 - приватні. І кожну добу, на жаль, ці цифри збільшуються.

Стосовно закладі освіти, це біль, бо багато шкіл, які були ще радянських та пострадянських часів, у 2019 році дуже активно відновлювалися. Це вже були новітні, сучасні, реконструйовані, або заново збудовані школи. На початок червня 746 закладів освіти у нас було зруйновано або пошкоджено, з них 78 - загальної середньої освіти (школи та профтехзаклади) зруйновані повністю. До числа пошкоджених і зруйнованих входять і 306 дитячих садків і ясел.

Також ми ведемо статистику щодо закладів медичної сфери всіх форм власності. Загальна цифра зруйнованих або пошкоджених сягає 216 об’єктів станом на 1 червня поточного року.

ЩОДНЯ НОВІ ЖЕРТВИ

- Яка кількість загиблих і поранених мирних громадян, скільки з них дітей?

- На жаль, ці цифри теж зростають. Ми маємо кількість загиблих і поранених жителів області без урахування двох міст – Маріуполя і Волновахи. Ці міста піддавалися страшним ворожим обстрілам, увесь світ за цим спостерігав, тому підрахувати кількість жертв у Маріуполі та Волновасі ми зможемо тільки після розслідування кримінальних проваджень і ексгумації тіл, проведення там усіх необхідних слідчих дій. Без урахування цих міст, станом на середину червня 1560 жителів Донеччини загинули і 3689 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Так само є сумна статистика щодо  загиблих і поранених дітей. Без урахування Маріуполя і Волновахи 148 дітей в області загинули і 290 отримали поранення. Але майже кожен день приносить нові жертви.

- Після одного з обстрілів начальник Авдіївської МВА Віталій Барабаш повідомляв, що під уламками багатоповерхівки залишаються тіла двох цивільних, які дістати неможливо через відсутність у місті спецтехніки. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?

- Усі завали будівель, незалежно від лінії фронту, ми максимально намагаємось розбирати, скільки б часу це не потребувало. І те, що коментував тоді Барабаш, він свої дії і субординацію погоджував зі мною.

Коли тоді було влучання авіаційної ракети у два будинки, там ми навіть не мали можливості під'їхати до того району, я вже не кажу під будинки. Сама географія, рельєф Авдіївки і під’їзні шляхи до міста такі, що ворог з авіації має можливість бачити рух нашої техніки і, повірте, йому байдуже – навіть коли їде «швидка», везе поранених, він одразу починає обстріли. Так само і зі  спецтехнікою, а це переважно, спецтехніка ДСНС, яка використовується при розборі завалів, вона навіть не доїжджає до міста.

Але у нас є, навіть попри те, що Авдіївка майже повністю зруйнована, у певних частинах міста в укриттях невелика кількість комунальної техніки. Вона не є такою потужною, щоб її відразу використати ефективно, бо необхідно більше часу. Тому така техніка в Авдіївці була використана через певний період часу, це приблизно через чотири дні після того, як коментував це Барабаш. Ці тіла ми дістали з-під завалів, вони ідентифіковані, і відповідно були проведені всі інші процедури.

Чому я так ретельно відповідаю на це запитання, бо воно для мене також є і важливим, і болючим, щоб навіть ті жителі, які загинули, щоб ми точно їх ідентифікували, встановили факт загибелі, а їхні рідні, близькі щоб мали можливість з ними попрощатися і поховати.

- Чи є дані про кількість безвісти зниклих цивільних мешканців регіону після ворожих обстрілів і руйнування житлових будинків?

- Що стосується безвісти зниклих жителів Донецької області, таких за результатами обстрілів і завалів ми не фіксуємо, бо максимально навіть те, що лишається від тіл, дістаємо. Такі випадки були, наприклад, минулого року, на початку осені, коли сталася руйнація багатоквартирних будинків у Часовому Ярі. Там під завалами перебувало багато людей, і під обстрілами підрозділи ДСНС розбирали завали вісім днів. Усі тіла були ідентифіковані. Це складний процес, до якого залучаються підрозділи Нацполіції і Служби безпеки України для встановлення, які саме люди на момент обстрілу перебували в цій будівлі. Тобто, встановлюється, що конкретна людина не могла перебувати в цей момент десь в іншому місті, щоб вона справді не була безвісти зниклою. Тому з-під завалів ми всі тіла дістаємо. Якщо, не дай Боже, такий факт трапляється, я його, звичайно, коментую, поки ця людина йде в переліку безвісти зниклих. Але ідентифікація тіл і та кількість загиблих на території області, яку я вже назвав, це в тому числі і частина людей, яких ми дістали з-під завалів.

Звичайно, зовсім інша ситуація із безвісти зниклими військовослужбовцями. Але ця процедура іде вже в межах кримінального провадження, відповідним чином працюють бази ДНК у слідчих підрозділах Нацполіції і Служби безпеки. Слідчі дії щодо військовослужбовців проходять інакше, але так само й обласна адміністрація цьому сприяє - щоб було збільшено кількість пересувних лабораторій, зокрема й науково-дослідного експертного центру, де проводяться судмедекспертизи для встановлення ДНК-приналежності. Зараз вони переміщені в іншу область зі зрозумілих причин. Ми все робимо, щоб максимально наблизитися до того, щоб усі наші загиблі захисники, зокрема й ті, тіла яких передає ворог, а трапляються і такі випадки, щоб вони були обов’язково ідентифіковані і передані рідним.

ДЕОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ. ПРОБЛЕМИ ТА ВИПРОБУВАННЯ

- Яку територію області вже деокуповано ЗСУ і які проблеми там довелося вирішувати?

- Восени, у жовтні було піднято прапор України у містах Лиман та Святогірськ, деокуповано території двох громад – Лиманської і Святогірської, а це 41 населений пункт. На момент деокупації там проживало 13 850 осіб, вони були встановлені після чотирьох з половиною місяців ворожої окупації.

Там за завданням Президента відразу були сконцентровані сили саме довкола  стабілізації ситуації. Основним стало відновлення влади, а ми тут пішли шляхом прискорення – коли ще були окуповані ці території, вже   призначили військові адміністрації, їх очільників. Після деокупації провели стабілізаційні заходи за участю обласної військової адміністрації, безпосередньо Служби безпеки України і Нацполіції, і відновлена державна влада почала підготовку до зимового періоду.

Так, ми зіштовхнулися з надскладним випробуванням, ми розуміли, яким міг бути опалювальний сезон зі зруйнованими вщент мережами теплопостачання, відсутністю електроенергії і руйнацію багатоквартирних і приватних будинків.

Втім, вважаю, ми гідно впоралися з цим - за кошти державного бюджету були надані металеві печі для приватних домоволодінь, а також  альтернативні види палива, було поставлено модульні котельні там, де необхідно. Тоді була виділена відповідна субвенція, і я дякую тут за швидке сприяння Мінреінтеграції, пані Ірині Верещук, яка відразу включилась у цей процес.

Той опалювальний сезон не можна було так назвати, але люди всі були зігріті, ніхто не замерз. Слідом пішов рух будівельних матеріалів для консервування пошкоджених будинків, відновлення яких тоді не було доцільним, бо обстріли тривали і продовжуються.

Для надання першої допомоги жителям громади був введений мінімальний склад лікарів, за рахунок міжнародних донорів і партнерів відразу повноцінно запрацювала програма «World Central Kitchen» - це гарячі обіди. Харчування жителям громади надавалося щоденно, так продовжується і сьогодні, також не припиняється роздача продуктів.

І паралельно тривав складний процес відновлення електропостачання, ситуація вимагала зокрема й будівництва нових трансформаторних підстанцій, а для цього - завезення великих трансформаторів, наприклад, вагою 85 тонн. Ми із закордону їх замовляли, дуже сприяла нам «Укрзалізниця». Це було надскладно, тому що такий важкий трансформатор завезти по зруйнованому мосту неможливо, і ми вибирали інший маршрут через сусідню область, але з цим завданням впорались. У результаті основні громади, від яких іде під’єднання навіть маленьких населених пунктів, вже з електропостачанням, воно було відновлено упродовж 45 діб після деокупації, і далі процес відновлення триває станом і зараз.

- Скільки сьогодні виявлено загиблих мирних жителів на територіях, які були під окупацією? Чи всі тіла пройшли ексгумацію?

- Я приділяв увагу саме цим населеним пунктам, відвідував їх по декілька разів на тиждень. Маючи досвід роботи в правоохоронних органах, я так само взяв участь в організації та проведенні процесу ексгумації. Там не було окремих поховань цивільних чи військових, ми розривали траншеї на місцевому кладовищі, на окремих ділянках, діставали тіла або фрагменти тіл військовослужбовців і цивільного населення. Цей процес не завершений, точкові поховання виявляють періодично. Але масові поховання, які знайшли, там проведено процес ексгумації - всі тіла були передані до моргів і   до експертних установ для їх ідентифікації. Цифри стосовно цього – це вже повноваження слідчих, які здійснюють досудове розслідування, але це вкрай важливо, тому що це одні з ключових доказів звірств, вчинених військовими РФ.

Тому що саме ідентифікація, проведена ексгумація, судово-медична експертиза дають можливість встановити причину смерті людини. І коли смерть трапилась від обстрілів – це одне, а ми розуміємо, в яких районах були обстріли, з якого боку, це теж зафіксовано і є предметом розслідування кримінального провадження, це навіть поденно встановлюється - по яких територіях у той чи інший день. І, вибачте, якщо при ідентифікації тіла цивільної людини ми встановлюємо кульове проникаюче поранення у потилицю, та ще й зв'язані руки, ми розуміємо, що це катування, наслідками якого є смерть потерпілого…

На момент ексгумації було понад 136 тіл загиблих у Лиманській громаді виявлено й ідентифіковано, але ця цифра зростає. Я вважаю, що вже остаточну цифру зможе називати слідчий після того, як пройде процес розмінування і буде точно перевірено всю територію громади. Тому що до процесу розмінування в Донецькій області ще не підходили комплексно. Розміновують поки що там, де відновлюють інфраструктуру або будують додаткові лінії оборони. Цей процес триває, і ми йому приділяємо величезну увагу, бо це наші захисники, наше цивільне населення. І їх близькі, зіштовхнувшись із цим горем, повинні розуміти гірку правду, але точно знати, що їх рідний, близький загинув, і мають отримати відповідне підтвердження.

- Цифра 136 включає і цивільних, і військових?

- Так. І ця цифра, на жаль, зростає.

БІЛЬШІСТЬ ЗЛОЧИНЦІВ РФ ВСТАНОВЛЕНА

- Чи є відкриті кримінальні провадження щодо російських військових злочинців, які вбивали, катували, ґвалтували наших громадян?

- Звичайно, є, і їх тисячі, і більшість їх встановлено. Я точно можу сказати, що слідство в таких провадженнях проводиться постійно, є чіткий контроль з боку керівництва прокуратури, Служби безпеки і Нацполіції.

Можу навести приклад, наскільки ефективною була така взаємодія після обстрілу залізничного вокзалу у Краматорську 8 квітня минулого року. Я тоді дав у межах моїх повноважень вказівку - після того, як ідентифікували всіх  загиблих і поранених на території залізничного вокзалу - щоб не було жодних комунальних служб, прибирань. Було важливо зафіксувати місця падіння уламків цієї «Точки-У», яка прилетіла з написом «За детей», і надважливо було зафіксувати місця падіння ракети і розриву першої частини, тому що там був начинений касетний боєприпас для ураження саме живої сили, у даному випадку – цивільного населення. І тоді провели фіксацію вчинення цього злочину, огляд місця події, який дав можливість отримати неспростовні докази. На підтвердження моїх слів є коментар і генерального прокурора, і чіткий коментар слідчих підрозділів, що докази неспростовні зібрані – звідки, з якого міста і якою військовою частиною був здійснений запуск ракети саме по залізничному вокзалу Краматорська.

КОЛАБОРАНТІВ ВИЯВЛЯЮТЬ ПОСТІЙНО

- Що можна сказати про колаборантів на цих територіях, та й взагалі про таких у регіоні?

- Ми повинні дивитись правді в очі і про це казати. Колаборантів виявляють   постійно. Кількість таких людей є в кримінальних провадженнях, це можуть розголошувати лише слідчі. Колаборанти є і продовжують діяти, і частина тих обстрілів, які відбуваються на території Донецької області, влучання по об’єктах інфраструктури, це не якась мегаробота спецслужб Росії, а результат роботи зрадників. Ворог так чи інакше і далі має в регіоні свої очі і вуха, які ми так само швидко намагаємось виявити. Ця робота ретельна, вона проводиться щомісяця в залежності від кількості обстрілів, їх характеру.

Що стосується колаборантів в органах влади, то в структурних органах облдержадміністрації таких проявів і фактів встановлено не було. Але є тимчасово окуповані території Маріупольского району - це Мангушська та Кальчицька територіальні громади, де були очільники переважно від уже забороненої партії ОПЗЖ, або їх поплічники, які здійснювали колабораційну діяльність і зрадили нашій державі. Це, наприклад, перший заступник Мангушського селищного голови, який співпрацює з окупантами. Зрадникам заочно повідомлено про підозру, досудове розслідування триває. Стосовно колишнього мера Святогірська (Володимира Бандури – авт.), обраного від партії ОПЗЖ, уже проведена конфіскація його майна, яке перебувало на території України. Він зараз за оперативними даними перебуває на тимчасово непідконтрольній території, але отримав підозру за державну зраду, крім того, у нього є ще підозра за вчинені ним економічні злочини на території Святогірської громади. Колись він звернувся з листом до мене з проханням виділити йому кошти і допомогти у відбудові школи у Святогірській громаді. Але коли був проведений аудит, спеціалісти дійшли висновку: якщо ми виділимо йому ці кошти на відбудову школи, то ненавмисне дамо можливість приховати ті економічні злочини, які мер Святогірська вчинив, витративши близько 15 млн гривень «у повітря». Бо в нього на той момент за документами школа була майже вже реконструйована, а насправді в ній навіть не було проведено фасадних робіт, не кажучи вже про внутрішні. Тому крім злочину проти основ національної безпеки, ексмер Святогірска відповідатиме і за вчинений економічний злочин - за порушення бюджетного законодавства.

Цей зрадник десь у липні записав відео, де звернувся зі своїми публічними заявами, що в Святогірську «Россия навсегда», але вже у жовтні місто було з українським прапором, понівечене, дуже зруйноване, але наше, українське.

МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ НЕСЕ ЛИХО

- Чи спостерігалися на Донеччині якісь зіткнення у зв'язку з відходом церков із Московського патріархату? Яка ситуація у Святогірській лаврі?

- Так склалося, що на території Донеччини Московський патріархат мав переважну більшість культових релігійних споруд. Як очільник обладміністрації з 2019 року я проводив зібрання з представниками всіх  конфесій і парафій, щоб не було протистоянь через релігійну ворожнечу особливо напередодні великих свят. Також зі всіма спілкувався й окремо. Зокрема, і з отцем Сергієм, митрополитом Донецьким і Маріупольським Православної церкви України вже після отримання Україною Томосу.

З урахуванням того, що на території області більшість вірян належали саме до Московського патріархату, від нас було надано максимальне сприяння, щоб богослужіння проходили спокійно, щоб люди розуміли, що не буде конфліктів, що влада націлена на максимальне сприяння переходу людей до Православної церкви України.

Якщо брати Святогірську лавру, я знаю багато нюансів, як священнослужителі поводили себе і яка була ситуація там під час російських обстрілів. Про це точно ще буду казати після нашої перемоги.

Під час окупації російською армією Святогірська, кордон із територією, що залишалася під контролем Збройних сил України, проходив річкою Сіверський Донець і примикав до Святогірської лаври. Там був підірваний міст через річку, який веде саме до лаври, тому вона виявилася найближчим об’єктом, який обстрілювали рашисти. У Лаврі тоді перебувало близько 450 біженців, і не тільки з Донецької області. Продукти харчування, паливо на генератори, медикаменти наші військові та волонтерами завозили туди буквально під щільним вогнем агресора. Ми навіть запрошували режим тиші у ворога, щоб принаймні надати гуманітарну допомогу населенню, яке там перебувало.

Але ми повинні розуміти, яке лихо несе Московський патріархат з його священнослужителями, які точно не є в повному розумінні цього слова священнослужителями, через яких людина може прийти зі своїми тяготами, проблемами і звертатися до Бога. Там зовсім інша ситуація. Ми багато прикладів маємо, коли були явні факти підтвердження їх співпраці зі спецслужбами Російської Федерації. І це найбільше, що бентежить мене в цьому питанні.

Ми будемо сприяти розгортанню Православної церкви України на території області, виділяти земельні ділянки, відновлювати можливості проведення богослужінь.

Перед Великоднем отець Сергій приїжджав і по всій території, особливо в деокупованих громадах, проводив богослужіння, навіть по лінії фронту. Також роздавали паски і гуманітарну допомогу. Місцева та обласна влада максимально цьому сприяла.

- Святогірська лавра вже перейшла до Православної церкви України чи цей процес іще триває?

- Юридично ще не перейшла. Є з юридичної точки зору різниця в оформленні документів і права власності у Святогірській лаврі. Якщо порівнювати, наприклад, з Києво-Печерською лаврою, то за моєю інформацією, добровільно переходити священнослужителі Святогірської Лаври не збираються. Усі необхідні документи до Мінкульту і   правоохоронних органів ми надали. Там за документами передача майнових комплексів, яка проходила, коли Донеччину ще очолював Янукович, була складним процесом. Але я як людина, яка добре розуміє законодавство, вважаю, що повинно все бути зроблено за законом, по честі і совісті. Цей церковний процес переходу тривалий, ним займаються. Ми в повній комунікації з профільним міністерством, і все, що необхідно, звичайно, ми дамо і будемо сприяти цьому.

- Чи є статистика, скільки з початку повномасштабної війни ворог  зруйнував церков і релігійних установ в області?

- Є така статистика, підрахунок за моїм завданням був організований. Нагадаю, коли йшли важкі бої за Святогірськ і обстріли окупантів велися саме по території лаври, вона була пошкоджена, загинули монахи. І мене як людину тоді бентежило, що навіть багато хто зі священнослужителів Лаври не міг назвати речі своїми іменами – хто і звідки вів обстріл, а починали щось вигадувати. Бо коли перша ракета прилетіла у Святогірський міст, було зрозуміло, як вона летіла і звідки. А настоятель храму Лаври навіть не зміг у своєму коментарі звернутися до тих, хто це зробив – до Російської Федерації, до військових.

І коли згорів дерев’яний храм на підйомі до найвищого скиту, який перебуває на шляху до пам’ятника Артему, я сказав, щоб вівся підрахунок щодо всіх релігійних, культових споруд.

Зараз ці цифри такі: 78 храмів на території Донецької області зазнали або повної руйнації, або часткової. З них 46 – Московського патріархату.

Тому так, як росіяни ведуть цю війну, то до них вже іншого слова, як нелюди, нема. Вони прийшли на нашу землю, вони захопити нашу суверенну територію, вбивають наших дітей... У них нема нічого святого.

РЕПАРАЦІЇ РОСІЇ - ЦЕ ТРИЛЬЙОНИ ДОЛАРІВ

- Ви сподіваєтеся на репарації Росії? Можна про це казати у цифрах?

- Ми сподіваємось і робимо все для цього. Загальної цифри ще не має. Але, звичайно, це трильйони доларів, і для кожної області вони будуть окремо. Основа репарацій буде підтверджена після завершення всього комплексу  розслідування, на це необхідно багато часу.

Але я, маючи слідчий та прокурорський досвід, можу сказати, чому це так важливо. Тому що приймати це рішення будуть у Міжнародному кримінальному суді, і від підтвердження цих доказів саме суддями МКС в подальшому залежить не тільки пред’явлення цього позову, а і стягнення коштів у майбутньому. І стягнення буде не тільки добровільним… Але повинна бути дотримана законна і чітка процедура, що стосується суми збитків.

- Тобто, наприклад, росіяни зруйнували дамбу, і це ось стільки збитків. І так із кожним об’єктом?

- Так, звісно. Це принцип справедливості. Бо ми від ворога не вимагаємо зробити те, що в нас було не добудовано до того, як він до нас прийшов. Ми вимагаємо кошти для відновлення тільки того, що він зруйнував. Так, це довгий буде процес. Узагалі, дай Боже, щоб нашого віку вистачило, щоб  наші діти вже жили у відродженій Україні.

ЕВАКУАЦІЯ БЕРЕЖЕ ЖИТТЯ

- Скільки мешканців сьогодні залишаються в регіоні? Скільки з них дітей?

- У нас зараз проживає близько 530 тис. осіб на всій території області. Евакуація фактично розпочалася з другої половини дня 24 лютого 2022 року, коли в області проживало 1 млн 800 тис. жителів. Ми не гаяли часу, й евакуація дала результати. Бо якби не відбулось такої евакуації, кількість жертв була б у рази більша. Підтверджень цьому безліч…

Дітей всього на території області зараз лишається близько 40 тисяч. Є громади відносно спокійні, які трохи віддалені від лінії фронту. А якщо брати такі населені пункти як Залізне, Південне, смт Нью-Йорк, де постійні обстріли, то в Торецькій громаді і в частині Бахмутського району у фокусі нашої уваги перебуває зараз 286 дітей, які потребують примусової евакуації. Ця робота триває, я дав до місяця часу, щоб мені вже прозвітували з місць щодо евакуації дітей і батьків, які не бажають цього робити. Це справді стосується виключно батьків, бо дитина з ними поїде, ми ж розуміємо.

СУХИЙ ЗАКОН

- Чи залишається зараз в області сухий закон? Як область забезпечується продуктами харчування?

- Ініціатором сухого закону і, скажу навіть так, – протискувачем цього рішення був я. Це ж було прийнято не на законодавчому рівні, а моїми повноваженнями, на регіональному рівні, і закріплено командувачем оперативно-стратегічного угрупування військ «Хортиця». Звичайно, тим, хто хотів у такий лихий час, у складну годину заробляти на цьому, таке рішення не сподобалось. Але це моя тверда позиція, і я дякую за те, що мене чують і розуміють. Тут нема ніякого пафосу.

Не завжди я можу говорити про те, що бачу щодня, але ми розуміємо психоемоційний стан і цивільного населення, яке тут проживає, і військових. Коли я бачу кількість ДТП і смертей, не пов’язаних напряму з бойовими діями, і здебільшого причина цього є саме вживання алкогольних напоїв, а на фоні стресу йдуть і психічні розлади, - це величезне лихо... Тому стан сухого закону в області зберігається, на блокпостах встановлено жорсткий контроль. Це моя тверда позиція і я її змінювати до нашої перемоги не збираюсь.

Продуктами харчування область забезпечена. Я дякую за організацію цього процесу керівництву держави - Офісу Президента, Кабміну, Мінекономіки. І звичайно, нашим міжнародним партнерам, одним з ключових є WFP - World Food Programme – флагман процесу наповнення гуманітарної складової Донецької області. Продукти харчування, гігієнічні набори і медикаменти в регіоні є в достатній кількості, вони доставляються і цей процес налагоджений і працює ефективно.

РЕЛОКОВАНІ У КРАЇНИ ЄС

- Чи є в регіоні перебої з виплатою зарплати?

- Якщо говорити про великі машинобудівні підприємства в Краматорську, то вони зупинені, частина їх успішно релокована, зокрема й до країн Євросоюзу. Більшість малого і середнього бізнесу, звичайно, евакуйовано. Це я кажу про приватні суб’єкти господарювання. Якщо казати про комунальні установи, то заробітна плата там виплачується в повному обсязі. Були і періодично виникають складнощі з комунальним підприємством «Вода Донбасу» - найбільшим, що займається водопостачанням у регіоні. Це саме через те, що вода постачалась на тимчасово окуповану територію, бо, як кажуть, «вода не має кордонів». Але тарифи не змінювались, вони діяли і на тимчасово окупованій території, і це було доволі складно. Ми за рахунок, звичайно, дотацій з обласного бюджету утримуємо тут заробітну плату і виплачуємо її. Щомісяця понад 50 млн грн витрат іде на комунальне підприємство «Вода Донбасу» і «Донецьктеплокомуненерго».

- Ви можете назвати підприємства, релоковані в країни ЕС?

- Це машинобудівні підприємства, які дещо змінили профіль своєї роботи. Я думаю, ви розумієте, про що я говорю. З метою безпеки переїхали на Захід нашої держави, а потім - навіть до країн Європейського Союзу.

КОМУНАЛЬНІ БОРГИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

- Люди повернуться, коли закінчиться війна. Чи будуть з них стягувати комунальні борги?

- Це болюче питання для людей. Я вважаю, обласна адміністрація надасть усі можливі пропозиції. Моє бачення: має бути розділення – ті, хто проживали на території області і мали можливість платити за ті послуги, які їм нараховувались, і ті, хто не проживали, а були в цей час евакуйовані. Тут повинен бути диференційований розумний підхід, регульований   нормативно-правовими актами на рівні Кабінету Міністрів. І ми в цьому готові максимально сприяти, надавати свої пропозиції.

ПОСИЛЬНА НОША

- Чи була у вас відпустка за час війни?

- Я був у відпустці... не пам’ятаю навіть, десь приблизно 7 днів у 2021 році, коли наприкінці літа поїхав, щоб мати можливість побачити сім’ю, рідних, близьких.

Не буду ніколи жалітися, але сказати, що це важко, - не сказати нічого. У кожного своя доля, кожному дається ноша по його силах. Я розумію, для чого це і робитиму все для того, щоб ми здобули перемогу, вибороли її і далі вже акумулювали свою енергію, зібрали людей, які повернуться для того, щоб відновити і відродити Донеччину.

Я не знаю, де буду потім, ніколи так набагато не забігаю наперед, тим більше тут, на Донеччині, де прожив день - і дякувати Богу. Але точно знаю зараз значення цих слів і розумію, про що говорю…

СТРАТЕГІЯ ВІДНОВЛЕННЯ

- Донецька область одна з найбільш постраждалих у цій війні. Що побажаєте землякам?

- Дякую їм за те, що вони зберегли своє життя і здоров’я своїх рідних, близьких, дітей. Де б вони зараз не були, бажаю їм, щоб вони накопичували енергію і сили, вірили в державу, вірили нашому президенту, владі, в те, що ми робимо все можливе для нашої перемоги.

Командою обласної та районних військових адміністрацій вже напрацьовані основні напрями величезної стратегії відновлення. Тому людям бажаю наснаги, здоров’я, берегти себе, акумулювати свої сили для відновлення нашої Донеччини і рідної України в цілому.

Розумію, що людині, у якої зруйноване житло і яка повертатиметься, наприклад, у Слов’янськ, ми повинні запропонувати високу заробітну плату, можливо, навіть вахтовий метод роботи, щоб у цієї людини була можливість брати участь у будівництві свого нового житла для подальшого переїзду. Це ми зараз трошки торкнулися будівництва, а медичні працівники, а освіта?.. Тут необхідний комплексний підхід, і ми до цього готуємось.

Олена Колгушева, Донецька область