Руслан Кравченко, начальник Київської обласної військової адміністрації

Раніше їх, голів обласних держадміністрацій, у народі називали, нехай і не зовсім правильно, – губернаторами. Сьогодні від “губернаторів” у голів обласних військових адміністрацій з мирного часу залишились звичні, базові проблеми – економіка, соціальна тематика, освіта та багато іншого. Від війни додалося те, що несе війна – обстріли, заміновані території, зруйновані міста. Руслан Кравченко очолив Київську обласну військову адміністрацію у 33 роки і саме під час війни. Був прокурором Бучанського району, розслідував військові злочини росіян, за справу про державну зраду Януковича оголошений росією в розшук. Брав участь у конкурсі на очільника Національного антикорупційного бюро. Один дзвінок та співбесіда з Президентом Зеленським усе змінили. Говоримо з Русланом Кравченком про його перші місяці на посаді – що вдалось, що хвилює, та, головне, – що попереду…

ВІДБУДОВУЄМО В МАКСИМАЛЬНО КОРОТКІ ТЕРМІНИ, ЩОБ ЛЮДИ ПОВЕРТАЛИСЯ ДОДОМУ

- Пане Руслане, які масштаби руйнувань від війни на Київщині? Скільки всього належить відбудувати, аби ліквідувати наслідки приходу до нас «руского міра»?

- Сухо констатуючи, нагадаю: Київщина – один з найбільш постраждалих від російської агресії та окупації регіонів. Зруйновано чи пошкоджено понад 27 тисяч об’єктів.

- Коли лік іде на тисячі, очевидно, що це катастрофічні руйнування та збитки. Однак, як це можна краще уявити?

- Наприклад, зруйновано чи пошкоджено 227 шкіл та садочків. Не складно уявити, що це означає для якогось маленького міста, де і до війни катастрофічно не вистачало таких закладів. Пошкоджено 128 лікарень, 125 адмінбудівель та Центрів надання адмінпослуг. Найбільше росіяни зруйнували житла – понад 24 тисячі об’єктів. Це як приватні, так і багатоквартирні будинки, цілі житлові комплекси.

- Що вже вдалося відбудувати, повернути до життя?

- Відбудували вже понад 12,1 тисячі об’єктів. Майже 11 тисяч – це приватні та багатоквартирні будинки. Відновлено повністю та частково 188 шкіл і садків, 100 медзакладів, 67 адмінбудівель та ЦНАПів. Робота продовжується, ми набуваємо нового досвіду та досягаємо іншого темпу. Запущено програми Президента, уряду, Київської обласної військової адміністрації. Мета – відбудовувати в максимально короткі терміни та за принципом «краще, ніж було». Ми працюємо над тим, щоб люди поверталися додому, щоб люди поверталися до України. Це напряму пов’язано з безпекою та житлом.

- Для прикладу: як діє в області програма United24?

- Програма запущена Президентом, його постійна координація дуже позначається на її масштабах. На Київщині за програмою відбудовується 18 великих, багатоквартирних будинків. Роботи стартували вже на 7 об’єктах, на черзі ще 11, почнемо вже найближчим часом. Понад 4 тисячі жителів області, які втратили свої оселі через військову агресію росіян, зможуть повернутися додому. І в дуже близькій перспективі.

- За рахунок чого вдається будувати «краще, ніж було»?

- Сучасні матеріали, сучасні технології, підвищення енергоефективності, врахування принципу безбар’єрності. А головне – прозорість і конкурентність усіх процедур, конкретно – тендери та технагляд.

Насамперед технагляд за цими об’єктами здійснює ПРООН. Нагляд входить у тендерну процедуру.

- Але ж тут ніяких велосипедів ви не винайшли, це стандартна процедура...

- Так, але ми додатково залучаємо сторонній технагляд, крім технагляду Київської обласної військової адміністрації. На кожен об’єкт ставимо камери, стежимо, як ведуться роботи. Це, звісно, додаткові витрати, але вони варті того. На кожен об’єкт виїжджають мої так звані таємні агенти, які перевіряють та доповідають мені внутрішню ситуацію по кожному об’єкту.

- Отримали вже свою порцію хейту за такі ось «прокурорські» штучки?

- Скажу чесно, спеціально за цим не стежу, бо просто не маю часу. Головне, що це працює: «народне радіо» поширює інформацію. Звісно, попередній досвід роботи накладає свій відбиток, як і в будь-якої людини. Тож, кожен з посадовців чи підприємців, знаючи про ризики, тепер подумає, перш ніж «замутити якусь схему».

- Ви говорите про багатоквартирні будинки, а що з приватним сектором?

- Запустили відбудову приватного сектору навпроти комплексу «Ірпінські Липки». Це 61 будинок: 31 будинок підлягає комплексному відновленню та ремонту, ще 30 будинків – це відбудова з нуля.

- Зважаючи на певні асоціації зі словом «Липки», звучить так, начебто йдеться про відбудову палаців для небідних ірпінчан...

- Абсолютно ні. Йдеться про звичайні приватні будинки. Будинки абсолютно різні. З кожним власником підписується угода, погоджується проєкт: 18 таких угод зі згаданих 30, де будуватимуть з нуля, вже підписані. Місцева влада вже запускає тендерну процедуру, і ми налаштовані до кінця року ці будинки відновити чи збудувати. Сам же житлокомплекс «Ірпінські Липки» відбудовується за урядовою програмою. Таким чином, реально йдеться про комплексну відбудову: ремонтуватимуться дорога, тротуари, буде облаштоване сучасне освітлення. Отримаємо в результаті комплексної відбудови цілий сучасний мікрорайон в Ірпені.

Ще один проєкт – повна відбудова в 15 громадах 93 приватних будинків, знищених росіянами. Вже понад 50 будинків споруджуються. До кінця року плануємо повністю завершити цей процес.

- Якої площі ці будинки, чиїм коштом ведеться відбудова і хто потрапляє під програму?

- Площа будинків – 70, 90, 120 «квадратів». Палаців на 200 чи 300 метрів ніхто не будує, навіть якщо російські окупанти знищили чийсь палац. Кому саме будувати замість зруйнованого чи знищеного житла, ми з обласної адміністрації пальцем не показуємо. На місцях під контролем обраної громадами влади працюють комісії, які аналізують усю подану людьми інформацію й подають свої пропозиції нам. На рівні області також ніхто не приймає одноосібно рішення, це теж прерогатива комісії. Отже, все робиться максимально прозоро та справедливо.

- Фінансує програму область?

- Так. Інша наша програма – «Нова оселя». Київська обласна військова адміністрація за кошти обласного бюджету купує квартири вже з ремонтом тим, хто втратив житло. Насамперед це багатодітні сім’ї, також сім’ї, де є 2, 3 дітей, а батько загинув на війні. Вже купили та надали людям 31 квартиру. Плануємо найближчим часом закупити ще 25-27 квартир.

- За якою вартістю ви купуєте житло?

- Останні надані нами пропозиції на закупівлю – 30 тисяч гривень за квадратний метр з ремонтом. Тобто ринкова ціна, але найменша на сьогодні. До цього часу це було 20-25 тисяч. Ми не купуємо якісь дорогі квартири. Я за цим особисто стежу.

- Весь світ знає про міста на Київщині, де масштаби руйнувань величезні, про села, майже повністю зруйновані. Що буде з ними?

- Відбудуємо. Краще, ніж було. Сучасніше та якісніше. Зрозуміло, що виключно коштами області відбудову не витягнути. У відбудові таких міст та сіл головну роль бере на себе держава, але ми максимально допомагаємо. Наприклад, Бородянку відбудовуємо разом з Держагентством відновлення. Це комплексне рішення на рівні уряду: Бородянка повністю відбудовуватиметься, в кілька етапів. Перші об’єкти вже в роботі. Залучаємо активно міжнародних партнерів. Наприклад, Фонд Говарда Баффета дав старт відбудові нового приміщення поліції замість практично повністю зруйнованого. Сьогодні ведемо перемовини про відбудову приміщення суду з USAID. Ще 4 об’єкти в Бородянці будуть відновлені в межах United24. Загалом за урядовими програмами не один десяток відбудованих об’єктів сформують нове обличчя сучасного міста.

- Мурал Бенксі перенесуть кудись, чи він впишеться в обличчя цього міста?

- Органічно впишеться, проєкт уже готовий (показує в альбомі, що лежить на робочому столі. – Ред.).

- Що буде зі зруйнованими селами?

- Рішення про комплексну відбудову Мощуна також прийнято на урядовому рівні. Там зруйновано 70% об’єктів. Тому, зрозуміло, що це має бути відбудова не однієї вулиці чи кварталу, а всього села, і комплексне рішення, проєкти для цього вже є.

- Які кошти вкладаються у відбудову?

- По кожному конкретному проєкту – своя сума. Наприклад, якщо говоримо про будівництво 93 приватних будинків з нуля – це 420 млн грн. Вартість відновлення 18 будинків у межах United24 – трохи більше ніж 700 млн грн.

З МІСЦЕВОЮ ВЛАДОЮ КОЖНУ СИТУАЦІЮ З БЕЗПЕКИ ЛЮДЕЙ РОЗБИРАЄМО “ПО КІСТОЧКАХ”

- Яка ситуація з безпекою людей на Київщині? Трагічна загибель киян на порозі закритих укриттів не так давно повернула нас обличчям до цієї проблеми...

- На Київщині сьогодні діє понад 1900 укриттів, з них 600 укриттів за необхідними стандартами та ще 1300 найпростіших укриттів.

Одразу скажу – перевіряти стан укриттів почали спільно з громадами задовго до трагедії в столиці. На жаль, десь 30 відсотків укриттів були або закриті, або некомфортні для перебування людей узагалі. Відпрацьовуємо кожну конкретну ситуацію: де закриті – відкриваємо, де не можна навіть зайти – ставимо задачу привести в належний стан. Дякую поліції та ДСНС за спільну роботу.

- Наскільки ретельними є перевірки?

- Ретельні. І часто несподівані для тих, кого ми перевіряємо. Я вже говорив про таємних агентів. Це різні люди. Іноді навіть я сам виїжджаю – в обличчя мене ще далеко не кожен із чиновників в області знає. Перевіряли, приміром, стан укриттів у Вишгороді. Мене запросили подивитися на укриття в лікарні. Одразу розумів, що воно – чудове, і за нього справді вдячні місцевій владі. Але наші агенти перед цим поїхали і на інші об’єкти. А я потім – місцеву владу туди запросив. Тут їм похвалитися не було чим. Сміття, світла немає, умови дуже далекі від того, щоб тут можна було перебувати, тим більше з дітьми. Всі визнали – перебувати тут некомфортно. Для елементарного облаштування і грошей великих не треба. Прибрати, викинути сміття, пофарбувати стіни, провести електрику, зробити місця для сидіння – точно б вистачило грошей. Якби були проблеми з бюджетом у міста – одна справа. Але гроші є.

- Після того ситуація у Вишгороді виправляється?

- Контролюю, виправляється. На сьогодні там уже є світло, є де присісти. Головне – розуміти рівень відповідальності.

Але якщо говорити глобально, укриттів наразі не вистачає.

- Їх немає, не будувалися?

- Саме так. Є міста, наприклад, Українка, де при будівництві через технічні складнощі взагалі не планувалися укриття – поверхневі води дуже близько і будувати повноцінні проблемно. Але в нинішніх умовах безпека мешканців – пріоритет. З місцевими очільниками розібрали ситуацію «по кісточках». Вже запланували будівництво сучасних укриттів у двох школах. Вони будуть подвійного призначення. Розраховані на 1000 осіб кожне – не лише малечу, а й дорослих, і працюватимуть вони цілодобово.

- Що означає укриття подвійного призначення?

- Під час тривоги – це звичайні укриття. В інший час – це спортзал, зона для творчості тощо. Таке укриття вже функціонує у школі в селі Гатне поблизу столиці. Там комфортно, сучасно, функціонально. Цей досвід апробуємо на двох школах в Українці, поширюємо його на всю область.

До речі, зараз активно ведемо роботу щодо будівництва 43 укриттів у школах області, щоб діти могли відновити навчання офлайн. З бюджету області виділили на це 100 млн грн, ще 262 млн грн – виділив уряд, умова будівництва – 70% коштів даємо ми, ще 30% громади компенсують самостійно. Йдеться саме про укриття подвійного призначення.

- Але наскільки ця модель може бути універсальною та підійти на всі випадки життя?

- На це ніхто й не замахується. Зрозуміло, що, наприклад, укриття в лікарні – це інша історія. У Вишгороді в районній лікарні, про яку я вже згадував, облаштували укриття, яке дозволяє не лише рятувати людей від ракетних ударів, а й повноцінно працювати лікарні. Палати, харчоблок, запас медикаментів, необхідне обладнання, генератори, кондиціонування, навіть можна проводити елементарні операції.

- Яка вартість одного укриття та скільки часу потрібно на його спорудження?

- Якщо говоримо про укриття подвійного призначення в невеликій школі, де вчаться 100 дітей, – це 7-15 млн грн, у великій школі – 40 млн грн. На ціну впливає низка факторів – чи потрібно його будувати з нуля, чи це лише облаштування приміщення, яке вже є. Щодо темпів – будувати можна досить швидко. Якщо не рахувати термін розробки проєктно-кошторисної документації, більш-менш типовий проєкт можна побудувати за чотири-п’ять місяців.

Інші проєкти займатимуть трохи більше часу.

- Які?

- Наприклад, розробляємо проєкт укриття подвійного призначення – укриття-паркінг. Це флагманський проєкт, який зможуть використовувати інші громади, області. Чому не побудувати паркінг, який буде передусім укриттям зі вбиральнями, душовими, дитячими кімнатами.

- Яке місто стане флагманом, і на якій стадії перебуває цей проєкт?

- Бровари. Йдеться про центр міста, домовилися попередньо, що 60% коштів сплачує громада, а 40% йде з бюджету області. Винесли питання на засідання облради, аби погодити виділення коштів, після проєктування будемо остаточно приймати рішення щодо його запуску.

НА РОЗМІНУВАННЯ КИЇВЩИНИ ПОТРІБЕН НЕ ОДИН ДЕСЯТОК РОКІВ

- Наскільки сьогодні Київська область залишається замінованою? Скільки територій уже розміновано? Які громади залишаються найбільш замінованими? Скільки часу ще потрібно для повного розмінування всієї області?

- Вже знешкоджено понад 210 тисяч вибухонебезпечних предметів. Проте на сьогодні ідентифіковано понад 18 тисяч га небезпечної території.

В один з перших же днів на цій посаді провів засідання штабу з розмінування. Проблема глобальна, обсяги чималі, й одного бажання розмінувати – недостатньо. Не вистачає необхідної техніки, людських рук та коштів, щоб прискорити роботу. Сьогодні координуємо зусилля з військовими, поліцією, ДСНС, міжнародними операторами та партнерами, щоб мати точне розуміння, скільки та які саме території заміновано, де вже розміновано, де вже безпечно, а де з високою ймовірністю ще є мінні пастки. Є інтерактивна карта, де в режимі реального часу вносимо всі зміни.

За оцінками експертів, на розмінування Київщини потрібен не один десяток років. Але в нас немає стільки часу. Щоб зробити кожний сантиметр регіону безпечним для громадян. Маємо діяти сьогодні, і ми діємо. Внесли зміни до бюджету області, збільшивши виділення коштів на розмінування. Активно шукаємо міжнародних партнерів для пришвидшення робіт. Наприклад, під час однієї з зустрічей з ПРООН запропонував їм комплексно підійти до цього питання.

Загалом це проблема – вседержавна. Її вирішенням займається Президент, уряд, регіони. Кожен на своєму місці вживає всіх необхідних заходів.

Звичайно, є територія, яка замінована, і яку ми на сьогодні не зможемо розмінувати, оскільки вона служить для оборони Київщини. Але це трохи інша вже історія, не для інтерв’ю.

- Наскільки є правдивою інформація, що крупні агроструктури, аби не зазнавати збитків, самостійно розміновують територію, наймаючи фахівців на своїх, комерційних засадах? Які плюси й мінуси цієї проблеми?

- Є такі випадки, інформація доходить. Одразу реагуємо, щоб цього не робили, дочекалися своєї черги на виконання заявок.

- Тобто ви тут більше мінусів бачите, аніж плюсів? Адже комерційні структури полегшують вам завдання...

- Не всі комерційні структури мають відповідні дозволи, а це питання безпеки людей. Ми не можемо ставити це на одну шальку терезів. Розумію потреби бізнесу, однак життя та здоров’я – це найважливіше.

- Наскільки надійно захищена Київська ГЕС від підриву ворогом дамби? Після Каховки зрозуміло, всіх це хвилює. Ми чули оптимістичні запевнення від влади та військових, вони не перебільшені?

- Не перебільшені. Військові таємниці розкривати не можу. Скажу одне – для захисту ГЕС пророблено колосальну роботу.

- До речі, допомагати Херсонщині взялися всі регіони…

- Це спільна біда. І ми, як ніхто, знаємо, як потрібна допомога. Завдяки підтримці міжнародних організацій та волонтерів Київщина відправила до Херсонської області човни, станції регенерації-очистки води, генератори, мотопомпи, паливо, питну воду, продукти харчування, одяг, ліки тощо. Практично все, про що просили.

Ліквідовувати наслідки відправили 60 осіб із різних районів Київщини. Відповідні бригади оперативно були сформовані за моїм дорученням у перші дні катастрофи. Відновлення електромереж, розчищення територій, збір та вивіз сміття, ремонт каналізаційних мереж – усе це потребує чималих людських і технічних ресурсів.

Підготували 3 тисячі місць для компактного проживання людей. На сьогодні прийняли понад 180 осіб.

- Чорнобильська станція та Чорнобильська зона після звільнення – що з ними?

- Є поодинокі пожежі лісової смуги близько Чорнобильської АЕС, всі служби оперативно реагують на такі ситуації. Все під контролем.

Безпека Київщини – це не лише про укриття, Київську ГЕС та Чорнобиль. Це також і про сучасні інструменти та технології, які використовуємо, щоб мешканці регіону були захищеними.

- Наприклад?

- Наприклад, за програмою «Безпечна Київщина» продовжуємо встановлювати камери спостереження. На сьогодні їх уже понад 1,2 тис. Вони встановлені на об’єктах критичної інфраструктури, в Чорнобильській та прикордонній зонах, автошляхах тощо. На базі КОВА та Головного управління Нацполіції Київської області діють аналітичні центри. Ситуація на стратегічних об’єктах – на цілодобовому повному контролі. Частина цих камер – з функцією розпізнавання облич.

- Скільки їх?

- Понад 500.

- Чим важливі ці камери?

- Вони значно розширюють можливості при реагуванні на будь-яку ситуацію. Доступ до камер є у військових, у всіх оперативних служб. Ці камери також уже допомогли розкрити не один кримінальний злочин.

- Як будується співпраця з військовими?

- З нашого боку це насамперед забезпечення військових усім необхідним та координація, щоб КОВА, правоохоронні органи та військові працювали як єдиний механізм. Будуємо фортифікаційні споруди, встановлюємо камери, про які я вже говорив. Всі «заточені» на єдину мету – забезпечення безпеки. Працюємо командою, де кожен виконує своє завдання, а в комплексі досягається результат.

- Однак, наскільки я розумію, якщо за небо відповідають Повітряні сили, то за все, що на землі, – саме обласна влада. Тож зі збиттям ракет для обласної військової адміністрації атака не закінчується, якщо збита ракета чи її уламки падають на чийсь будинок або ж на промисловий об’єкт?

- Падіння уламків ракет – це пошкоджені хати, зруйновані дахи, вибиті вікна. Ми з представниками громад одразу виїжджаємо, фіксуємо. Або самостійно своїм бюджетом, або ж із громадами відшкодовуємо людям максимально швидко пошкодження та руйнування. Залучаємо міжнародних партнерів. Наприклад, Фонд GEM допомагає заміняти вікна. Загалом на суму 1 млн дол. США. Грошей ми не отримуємо. Всі матеріали та роботи вони роблять самостійно. В Бучанському районі встановили понад 500 склопакетів. Допомагають по монтажу в усьому Ірпені, там де є потреба, – майже 300 приватних будинків та 140 багатоквартирних. Домовилися про заміну вікон у Вишгородському районі та Гостомелі.

Керівники місцевих громад також активні та дієві. Яскравий приклад – Українка, де уламками ракет були пошкоджені дві квартири багатоповерхівки. Все відновили за 1,5 місяця.

ЗРОБИЛИ ВСЕ, ЩОБ “ШЛЯХ” В ОБЛАСТІ НЕ ПРАЦЮВАВ ДЛЯ УХИЛЯНТІВ

- Як допомагає вам зараз досвід із “попереднього життя” – робота в прокуратурі?

- Моя позиція – нульова толерантність до корупції. І на своєму рівні, на своїй посаді буду вживати всіх необхідних заходів, які мені дозволені законом. Досвід слідчого та прокурора і дав мені знання цих законів та знання того, якими методами та інструментами можуть скористатися ті, хто ці закони прагнуть обійти.

- Ну, наприклад, у медіа багато писалося про те, що в Гостомелі кояться дивні речі із закупівлями для соціальної сфери, будівництва, з відбудовою та житлом...

- Як тільки стало відомо про це, максимально глибоко вивчив ситуацію. За результатами зробив подання на Президента щодо звільнення очільника Гостомельської селищної військової адміністрації. Президент прийняв кадрові рішення. Команда в Гостомелі змінена. Зараз ми проводимо повний аудит. Отримаємо всі висновки, далі слово за правоохоронними органами.

- Отже, у вас були підстави зробити подання про зміну керівництва?

- Так. Я все обґрунтував. Президент ухвалив відповідне рішення.

Моє завдання як людини з президентської вертикалі – контролювати законність витрачання коштів, перевіряти по кожній громаді, які державні субвенції було отримано від обласної влади, на що і як вони витрачалися. Чи відповідає витраченим коштам те, що зроблено.

- Чи знадобився аудит щодо того, як працює на рівні області система «Шлях»? На час вашого призначення всім були чудово відомі розцінки, як і через кого «купити» виїзд за кордон для чоловіків призовного віку під прикриттям волонтерства...

- Максимально поставив усі процеси на «стоп», почав розбиратися. Зараз ретельно перевіряємо, куди людина їде, заради чого. Недостатньо представитися чи надати листа «від посадовця такого-то», ми не лінуємось отримати підтвердження цього, почути про готовність від посадових осіб взяти відповідальність за тих, хто виїжджає під час війни. Фіксуємо всі ці клопотання, хто про кого клопотався, якою була мета поїздки. По тому, через місяць дії дозволу, робимо запит на прикордонну службу, перевіряємо. Тож, повірте, зробили все, щоб “Шлях” в області не працював для ухилянтів.

- І які були масштаби, тарифи?

- Наскільки мені відомо, розцінки були різні – залежали від того, з поверненням це чи, так би мовити, в один кінець. За кордон, тобто. Для мене особисто це бізнес на крові. Толерувати це не збираюся. Особливо яскраво це розуміння приходить, скажімо, коли ми їдемо до наших хлопців, у 72-у бригаду, які воюють на Донеччині. Одні – воюють, інші в цей час виїжджають за кордон прогулятися, відпочити...

- Якщо ви виявите того, хто у вашій команді працює нечесно?

- А ми тут не родичі, ми прийшли працювати на людей.

- Якщо це не слова: чи були зроблені подання щодо злочину чи корупції на когось?

- Про всі виявлені факти повідомляємо правоохоронні органи. Я вже казав по «Шляху». Посадова особа з обладміністрації отримала підозру, звільнена та перебуває під слідством. Його винуватість або ні буде встановлено в судовому порядку. Про посадовців у Гостомелі теж згадував. Надалі я готовий до будь-яких перевірок, сміття в хаті десь під лавку ховати не буду.

- Київщина також славилася корупцією в закупівлях медпрепаратів та медтехніки. Уся країна знала про низку осіб, на яких була «замкнута» вся корупційна система.

- Вже не славиться і вже не «замкнута». Можливо, не на всіх рівнях ще наведено порядок та не всі схеми викорінено, але після проведення ґрунтовного аудиту ми детально повідомили про всі «цікаві явища» Київську обласну раду та правоохоронні органи. Слідство триває.

- Ви згадали про обласну раду. Як вибудовуються відносини з депутатами?

- Як нормальні робочі відносини. У першому своєму зверненні до облради я повідомив: на «розборки» часу немає, працюємо конструктивно – в кожного своя функція. Інтерес один – безпека та комфорт мешканців Київщини. І попередив: реагуватиму швидко і жорстко на всі корупційні історії.

- Якою була реакція?

- Сказали, що це перший голова ОДА, який попередив про кримінальну відповідальність.

- Як складаються відносини з київською, столичною владою? Завжди столиця прагнула підім’яти під себе область, на землі зазіхала, словом, своєрідна «співпраця» була. Як сьогодні? З Кличком часто бачитеся?

- Бачимося щопонеділка, коли він приходить на штаб оборони Києва та Київської області. Стосунки виключно ділові, «заточені» на оборону.

Щодо «підім’яти» – тепер бажання немає. Хай займаються обороною.

ЕНЕРГЕТИКА НА КИЇВЩИНІ ЗАЗНАЛА ЗБИТКІВ В 1 МІЛЬЯРД ГРИВЕНЬ

- Ви – голова військової адміністрації. Але, зрозуміло, що голова в цього голови болить за все в області. Насамперед за стан всієї економіки в області. Як економіка змінилася з війною, яким є внесок релокованого бізнесу?

- На сьогодні ми залучили 73 підприємства, які переїхали до Київщини з окупованих територій та територій, де ведуться бойові дії. 37 з них уже запустили свою роботу в нашому регіоні. Проте є багато місцевих підприємств, які постраждали від війни, насамперед, у Вишгородському та Бучанському районах. Але підприємці продовжують боротися – бізнес не здається. Незабаром їхатиму в той же Вишгородський район, сучасне підприємство після серйозних пошкоджень відновлює роботу. Пізніше в Обухівському районі відкриємо нову виробничу лінію.

- В якій сфері?

- Поки що не говоритиму, щоб не наврочити. Але, повірте, найсучасніший у своїй галузі, нові італійські лінії, використані останні технологічні новинки.

- Але наскільки причетна влада до цього? Ми знаємо, що часто бізнес викладається на повну, влада в кращому випадку не заважає, зате потім радісно піариться, перерізаючи стрічки та запускаючи конвеєр…

- Це не наш підхід. Ми стали другою областю в Україні, що запустила програму підтримки бізнесу, який працював і не закрився під час бойових дій та окупації Київської області. Зокрема, запустили програму компенсації відсотків за кредити. До цієї програми долучилися 11 банків. Вони надають кредити на збільшення потужностей виробництва, збільшення робочих місць. Кредити надаються під 5-7-9 відсотків, ми ж компенсуємо ці відсотки до нуля.

- Ми – це область?

- Так, обласний бюджет. Вже виділено 15 мільйонів, компенсуємо відсотки за використання кредитів бізнесу, який при цьому збільшує потужності та відкриває нові робочі місця. Остання умова – обов’язкова.

- Наскільки долучається іноземний бізнес, міжнародні компанії?

- Намагаємося максимально сприяти цьому. Маємо багато зустрічей, переговорів, зокрема з великим бізнесом зі США. Так, уже запущено завод із виробництва цементу та лінія зі спорудження модульних приватних будинків. На фінальній стадії знаходиться спорудження заводу з виготовлення цементу та бетону.

Розвиваючи внутрішній бізнес та залучаючи міжнародний, ми робимо все, щоб гарантувати його захист. Правоохоронні органи, податківці підтримують нас у цьому. Саме завдяки бізнесу, який працює і сплачує податки в області, ми можемо поступово відновлювати людям житло.

- Як область готується до зими, зокрема в енергетиці?

- Ми розуміємо, що наступна зима може бути важчою, ніж минула. Енергетики роблять усе можливе і неможливе, але це тимчасові ремонти. Енергосистема сильно пошкоджена, особливо в Київській області. Фахівці оцінюють збитки в 1 млрд грн. Ситуація потребує не просто точкових рішень, а комплексного ремонту і відновлення/модернізації старих ланок, тобто налаштування фактично нової енергетичної системи. Комплексний ремонт уже розпочався. Ми ж із травня почали готуватися до опалювального сезону. Майже половина об’єктів уже підготовлені. Впевнений, що встигнемо.

ЯК Я БУВ “КОРУПЦІОНЕРОМ” ТА “АНТИСЕМІТОМ”

- Поговоримо про вашу репутацію. Це ж завжди цікаво: коли людина отримує серйозну посаду, неминуче здобуваєш ворогів. І скандали підтягуються. Пригадуєте Марка Твена – «Як я обирався в губернатори»? Коли автор оповідки, вступивши у вибори за губернаторське крісло, раптом дізнався стільки нового та жахливо ганебного про себе! А що ви дізналися про себе, здобувши цю посаду?

- О, цей вибух інформації, коли я стільки дізнався нового про себе, стався навіть трохи раніше – за кілька місяців до призначення на посаду голови КОВА. Тоді я пройшов усі стадії конкурсу на голову НАБУ – Національного антикорупційного бюро. Але був визнаний «недоброчесним».

- Ну це, звісно, трохи м’якше, ніж у Твена – Безчесний клятвопорушник, Монтанський злодій чи Паплюжник могил. Але все одно цікаво: в чому ваша недоброчесність?

- Під час конкурсу в НАБУ я лідирував за підсумками всіх етапів. Останній етап – перевірка на доброчесність. Більше ніж 60 запитань щодо доброчесності. На всі відповів. І отримав вердикт – недоброчесний. Зрозуміло, поцікавився в комісії: в чому саме? За законом, мені мали одразу надати повну та конкретну відповідь. Насправді ж знадобився місяць.

- І що?

- Зловживання з квартирою не підтвердилися, мої доводи Комісія прийняла. Але у висновку вказано, що є сумніви щодо відповідності доходів моїх батьків їхнім витратам, а також щодо підтримки мною антисемітського руху… (Сміється, – ред.)

- Вражає. Останнє – це таки десь близько до Паплюжника могил, не терпиться дізнатись. Але давайте по порядку.

- Послалися на історію про доходи моїх батьків ще за часів мого дитинства, потім – коли я навчався в школі, а пізніше – у військовому ліцеї. Тоді мій батько займався бізнесом, який згодом продав. Комісія вирішила не враховувати об’єктивні факти, що всі підтверджуючі документи про сплату ним податків згоріли в батьківській квартирі в захопленому росіянами Сєверодонецьку. Більше того, всі ми знаємо, що до 1996 року електронна база не працювала. Зауважу також, що з 2005 року я не проживав зі своїми батьками, оскільки навчався у військовому ліцеї, і вони не є членами моєї сім’ї у розумінні чинного антикорупційного законодавства. Ми спільно не проживали, не пов’язані спільним побутом. Але вирішено було, що я просто не надав достатніх підтверджуючих документів про доходи батьків. Також комісія написала, що у батьків могли бути доходи, з яких нібито не сплачувалися податки. Логіка виявилася проста: якщо є питання щодо доброчесності батьків, то син автоматично «недоброчесний».

- Розкажіть про ситуацію з вашою квартирою в Криму. Ваша декларація викликала неабиякий резонанс у цьому питанні.

- Все просто: нема ніякої квартири в Криму. Розтиражована історія про нерухомість на окупованому півострові не відповідає дійсності. Тому, хто розкрутив цю історію, не вистачило уваги, знань або бажання бути об’єктивним. Крим згадувався в назві розділу про нерухоме майно в декларації і ніколи не був локацією безпосереднього розташування житла. Тож, чутка, звичайно, хороша, але абсолютно неправдива.

- А що за історія з підтримкою антисемітського руху?

- Це історія про мою електронну пошту з адресою max.noumann@gmail.com

- Що не так із цією адресою?

- Я теж не вважав, що з нею щось не так. Адресу цю я придумав багато років тому, ще в студентські роки. Зареєстрував для побутових потреб. Макс – це ім’я, яке мені просто подобається. А Нойман з німецької перекладається як «нова людина». Комісія вирішила, що адреса пошти схожа на ім’я людини, яка у 1932 році підтримувала нацистів, потім змінила політичні погляди на протилежні, була затримана наці й померла в 1939-му році. Отака логіка у них. Тож, за логікою комісії, із-за назви пошти – я ніби підтримував антисемітські ідеї… (Розводить руками, – ред.). Цікаво, що в 1949 році у тій же Німеччині народився художник з таким самим ім'ям Макс Нойман і це зовсім інша людина, але чомусь ніхто не прив'язав мене до мистецтва через це…

- І ви з цим погодилися?

- Звичайно, ні. Але це вже не мало значення: з конкурсу я вилетів як «недоброчесний» претендент. Конкурс закінчився, було призначено нового директора НАБУ. Невдовзі, у квітні, мене призначили головою Київської ОВА, і трохи стало не до того. Але я не збираюся лишати все, як є.

- І?

- Готую позов до суду, яким добиватимуся визнання рішення комісії щодо моєї недоброчесності незаконним.

- Ви впевнені, що доведете це?

- Абсолютно. Я розбиваю всі аргументи про мою недоброчесність. Багато хто запитує мене, чи хочу я скасувати в разі мого виграшу в суді рішення конкурсної комісії про призначення голови НАБУ. В жодному разі. Комісія прийняла рішення, уряд схвалив його, я його поважаю. У позові чітко формулюю: я не маю наміру оскаржувати результати проведеного конкурсу. Йдеться лише про визнання мене «недоброчесним». Рішення Комісії необґрунтоване. Крапка. Кожна людина має право на захист своєї честі, гідності та ділової репутації, і я буду захищати своє право згідно з законом.

ГОДИН ЧОТИРЬОХ-П’ЯТИ В ДОБІ НЕ ВИСТАЧАЄ…

– Бачу, ви поглядаєте на годинник. Якщо включити режим бліц-відповідей?

- Включайте.

- Скільки триває ваш робочий день?

- По-різному, але годинок чотирьох-п’яти завжди не вистачає.

- А скільки треба на сон?

- Вісім годин.

- Скільки виходить реально?

- Три, чотири, іноді – п’ять. Якщо вночі є тривоги, зрозуміло, сну взагалі немає: штаб працює цілодобово, ми все відслідковуємо. Якщо відбувається надзвичайна ситуація, – це виїзд з командою фахівців, оскільки я постійно тримаю на контролі всю ситуацію в області, доповідаю Офісу Президента, уряду про все та повинен мати відповіді на всі можливі запитання.

- Як відновлюєте сили?

- Коли випадає можливість, намагаюся доспати (сміється, – ред.). Чи хоча б прогулятися, переключитись. Якщо йдеться про 30-40 вільних хвилин – поплавати в басейні. Але таке вкрай рідко вдається.

- Ворогів за цей час побільшало?

- (Замислюється, – ред.). Здогадуюся, що так.

- Суттєво?

- Передбачаю, що суттєво. Більше того, з’явилося дуже багато «друзів», яких я не чув і не бачив взагалі багато років.

- Це ті, кому щось треба тепер від вас?

- Є й такі. Але є просто ті, хто раптом став прагнути спілкування зі мною. Таким байдуже, що на цій посаді кожна хвилина розписана в мирний час, а під час війни й поготів: задер носа, телефон не бере. Але вони ж ці роки обходилися без мене…

З’явилися і «ходаки». Це ті, хто, прикриваючись моїм ім’ям або посилаючись на мене, намагається щось «порішати». Вже чув кілька таких історій, коли до голів ОТГ приходять начебто від мене. Зібрав усіх голів ОТГ, очільників районів і чітко заявив – якщо є такі випадки, одразу про це кажіть мені. З усіма «ходаками» будемо розбиратися за законом. Більше того, одразу звернувся до правоохоронців, подав заяву, нехай розбираються.

- Хто з людей вас по-справжньому вразив за цей час?

- Військові. Хоч скільки б кожен із нас працював, віддавав сил роботі, країні, ми робимо менше, аніж ті, хто захищає країну зі зброєю. Особливо вразила поїздка на фронт до хлопців в одні з останніх вихідних: вони неймовірно втомлені, але тримаються, і дивуються: як ви можете там сваритися, весь час вишукувати приводи для з’ясування відносин, заради чого тоді ми тут? Саме там приходить розуміння, наскільки ми маємо їх підтримувати і робити все можливе тут, щоб країна, яку вони захищають ціною власного життя, працювала і дійсно розвивалася.

- Коли у вас з’явилась ідея заборонити розважальні заходи в області після 21 години?

- Саме після цієї поїздки. Хлопці мене ні про що не просили. Рішення ухвалив самостійно, бо робити рейв або вечірки до пів ночі під час війни, вважаю, – стосовно військових, це аморально.

- Далеко не всі схвально відгукнулися на це рішення...

- Мені це важко зрозуміти. Бізнес продовжує працювати. Унормовано час проведення заходів: всі звичайні та благодійні концерти, вечірки, інші події з використанням гучної музики або світла мають завершитися до 21:00. Цього часу достатньо, щоб втамувати жагу до культури, веселощів і потім встигнути до комендантської години доїхати додому.

- Щось уже не зовсім бліц у нас виходить... Що перше ви зробите в день перемоги?

- Напевне, першою буде не дія: мабуть, я задумаюся – що ми зробили, з чим ми прийшли до цієї перемоги, якою Київщина буде зустрічати перемогу. Що ще маємо зробити…

Розмову вів Олександр Харченко
Фото – Геннадія Мінченка