Олег Синєгубов, начальник Харківської обласної військової адміністрації

Харківщина продовжує потерпати від щоденних російських обстрілів, під ударом – прикордонні та прифронтові населені пункти, в Куп’янському районі тривають запеклі бої. Зберігається загроза ракетних атак, передусім – С-300 з території Росії.

Попри це, і в обласний центр, і в понівечені села повертаються жителі.

Про військові загрози, перспективи відбудови, темпи розмінування, економічну ситуацію в регіоні, можливість змішаної форми навчання з 1 вересня та майбутній опалювальний сезон – Укрінформ поспілкувався з начальником Харківської ОВА Олегом Синєгубовим.

НА КУП’ЯНСЬКОМУ НАПРЯМКУ ВСЕ КОНТРОЛЬОВАНО

- Олеже Васильовичу, почнемо з військової обстановки в області.

- Терор щодо мирного населення з боку загарбників продовжується. На прикордонні з 6 на 7 липня була, напевне, одна з “найтихіших” ночей за останній місяць, але все одно 15 населених пунктів були обстріляні. Зазвичай – ще більше. Це Богодухівський, Чугуївський, Ізюмський, Харківський райони. По Куп'янському напрямку – вздовж лінії фронту, від Масютівки до Кіндрашівки й інші населені пункти далі. Там “сіра зона”, де ведуться активні бойові дії. Ситуація важка, однак повністю контрольована.

Ми розуміємо і чітко знаємо, які війська там проходять – штурмові чи ні. Наразі противник зі свого боку кордону намагається укріпити Білгородський напрямок, тобто будує там фортифікаційні споруди. Ми також продовжуємо зміцнювати оборону, і зараз акцент – на Куп'янському напрямку, бо він найнебезпечніший.

- Чи відомо, яка кількість живої сили противника зосереджена там?

- По-різному. Це можуть бути 5, а може бути і 20 тисяч, але в русі на Луганщину. Вони “мігрують”, проводять ротації, відновлення. Тому сказати, що це саме штурмові війська, які готові заходити на Куп’янський напрямок – ні, не той випадок. Однак штурмові дії з боку ворога відбуваються щодня. Як і висування диверсійно-розвідувальних груп.

- Яка кількість жертв і поранених в області від початку вторгнення?

- Цифри зростають, на жаль. Станом на початок липня, на Харківщині загинули 2038 цивільних жителів, із них 77 – діти. Поранення отримали майже 3 тисячі, зокрема, 240 дітей. І ще зауважу, що в нас ще є тимчасово окуповані території – це 29 населених пунктів на Куп’янщині та 5-10-кілометрова зона на північному напрямку, куди ми не можемо підійти. Щільність обстрілів занадто висока.

- Тобто йдеться про загиблих, тіла яких у завалах?

- Так. І ще ми знаємо, що там є масові захоронення наших цивільних і військових. Напевно, не такі великі, як в Ізюмі, але все одно вони там є. Ми маємо приблизну інформацію про місця їх розташування на півночі.

БІЗНЕС ПОТРЕБУЄ БЕЗПЕКИ, КРЕДИТІВ І СТРАХУВАННЯ

- Як схарактеризуєте економічну ситуацію в регіоні? Чи повертаються підприємці, чи можуть бути в нинішніх умовах інвестиції?

- Скажімо так, у нас є певні дані, деякі з них справді тривожні. Ми про це розмовляли з міністром економіки. Бізнесу для повернення потрібно насправді три речі. Перше – це безпека. По-друге, доступ до кредитних коштів. І по-третє, доступ до страхування від ризиків знищення або пошкодження майна внаслідок війни. Якщо ми зможемо це забезпечити, підприємства повернуться.

Щодо закордонних інвестицій. Ми проводимо переговори з міжнародними партнерами. Є міжнародні інвестори, зокрема з Німеччини, які готові заходити сюди, саме на Харківщину. Тобто вкласти фінансовий ресурс, наприклад, увійти у склад засновників і таким чином підтримати розвиток і не допустити закриття, або створити нове підприємство.

- Компанія Philip Morris, яка входить у топ великих платників податків, заявила про будівництво заводу на Львівщині. Виробництво у нашому регіоні зупинене.

- Але ми сподіваємося, що вони повернуться. У нас була розмова з керівництвом, і маємо запевнення, що як тільки буде безпечніше, підприємство продовжить свою роботу тут. Будівництво нового заводу не означає, що в нас вони припиняють діяльність повністю і назавжди.

- Скільки взагалі харківських підприємств релокувалися?

- За перші місяці повномасштабної війни понад 80% підприємств були змушені призупинити виробництво. Наразі 65% з них відновили ведення статистики у податковій. Це не означає, що вони знову працюють. Вони просто вийшли на зв'язок, повідомили, що не припинили своє існування. А далі вже треба дивитися. З малим і середнім бізнесом, напевно, питань менше. Сфера послуг, торгівля повертаються.

За останніми даними Мінекономіки, 178 підприємств Харківської області завершили релокацію у безпечніші регіони, скориставшись урядовою програмою. Найбільше поїхало на Львівщину – 27%, 16% – на Закарпаття. Відповідно до опитування громадської організації «Асоціація приватних роботодавців», керівники понад 67% релокованих підприємств хочуть відновити виробництво у нас після завершення воєнних дій.

ДО КІНЦЯ РОКУ ВІДНОВИТИ 70 БУДИНКІВ І ГУРТОЖИТКІВ

- З огляду на поточну економічну ситуацію, як наповнюється бюджет області?

- Затримки з виплатою заробітних плат, фінансуванням захищених статей у нас немає – як в обласному центрі, так і в районах. Змінилася структура наповнення бюджету. Основна частина зараз – це ПДФО від військових. І, зрозуміло, змінилася структура видатків, їх значна частина спрямована на підвищення обороноздатності області загалом і окремих військових формувань.

Бюджет дозволяє думати і про відновлення. Звісно, не в таких масштабах, як нам хотілося б.

- Що в області з відбудовою житлового фонду?

- Плануємо відновлення більш як 70 об'єктів у цьому році. Це понад 1,1 мільярда гривень із державного бюджету та частково з обласного. Йдеться про 2 багатоквартирні будинки Лозівської громади, 1 гуртожиток у Золочівській громаді; 2 гуртожитки та 15 багатоквартирних будинків у Старосалтівській, 9 – в Ізюмській; по 2 багатоквартирні будинки у Чугуївській і Балаклійській громадах; 1 гуртожиток і 34 будинки у Дергачівській; 2 багатоквартирні житлові будинки Роганської громади. По майже тридцяти об’єктах проєктна документація розроблена та затверджена, 16 проєктів – на стадії розробки документації. І зараз вносяться зміни до Регіональної програми відновлення, розвитку та підтримки систем життєзабезпечення Харківської області на період дії воєнного стану в Україні. У цю програму планується включити 27 проєктів.

- А скільки на Харківщині повністю зруйнованих населених пунктів, чи є для них перспектива відбудови? Бо жителі повертаються в рідні місця, попри все.

- Є зруйновані села, які росіяни продовжують обстрілювати. Звісно, їхати туди зараз не можна.

Люди почали отримувати компенсації, і були звернення до нас: а чи можемо ми проводити відбудову за отримані кошти саме в своєму населеному пункті? Ми кажемо, що не можемо вам зараз відновити ні електроенергію, ні водопостачання, ні якусь інфраструктуру, бо там заміновані поля, ліси, лісосмуги, дороги місцевого значення. То яке буде життя в тому відремонтованому домі?

Сильно зруйнованих населених пунктів, на жаль, велика кількість. Десь наближаємося до 80. Ми вже згадували Масютівку, Кіндрашівку (у Куп’янському районі). Села в бік Донецької області – їх практично не існує. Однак зауважу, що все ж візуально ми не визначимо, чи повністю зруйнований той чи інший будинок. Тільки відповідна експертиза відповість, чи підлягає він відновленню. Тому цифри ці досить умовні.

ПОТРІБНО НАВЧАТИ МІНІМУМ ДВІ ТИСЯЧІ САПЕРІВ НА РІК

- Які темпи розмінування території області, й хто нам із ним допомагає?

- 90% робіт виконують підрозділи ДСНС, військові сапери, Державна служба транспорту, Національна поліція. Щільність замінування, особливості, обставини такі, що навіть у селі Циркуни, яке ввійшло в урядовий проєкт відбудови “Краще, ніж було”, розмінування йде дуже важко. Велика кількість людей ще не повернулася, тож доступу до приватних домоволодінь нема. Також є складна для робіт місцевість.

У нас була нещодавно перша віце-прем'єр-міністр України – міністр економіки Юлія Свириденко, яка в уряді відповідає за напрямок розмінування. Ми досліджували наявні власні можливості. Що маємо зробити, щоб пришвидшити темпи? Перше: збільшувати кількість підготовлених працівників ДСНС. І в нас є відповідні центри. Треба випускати як мінімум 2 тисячі саперів на рік. Хочемо досягти цифри в 10 тисяч – вона дозволить рухатися вже досить швидко. Наразі проводиться збільшення обсягів ліцензії Міністерства освіти та науки, а ми вже зміцнюємо матеріально-технічну базу для підготовки. Друге: це, звичайно, спеціалізовані машини для розмінування. У нас в області їх працює лише чотири. Вони дуже дороговартісні і, на жаль, при наїзді, наприклад, на протитанкову міну, машина виходить із ладу майже повністю. Така техніка коштує близько мільйона євро, та й її відновлення досить дороге і довготривале. З пані Свириденко ми розглядали можливість виробництва вітчизняного аналога, який буде в рази дешевшим, скажімо, це 4-5 млн грн. І в нас є велике сподівання, що саме на Харківщині випускатимуться такі спеціалізовані машини.

- Це поки що теорія, чи є зразок?

- Є. І цей зразок ми вже випробували, і підрозділи ДСНС ним задоволені. Тому що він, вважаємо, кращий за закордонну техніку. Зараз фахівці допрацьовують цю модель. Стоїть питання сертифікації. Ми хочемо придбати першу таку техніку за кошти обласного бюджету. А далі це вже може бути на рівні державної програми і централізованої закупівлі.

- Як допомагають міжнародні організації з розмінуванням?

- Їх у нас тут більш як 10. Всі працюють, але намагаються ще придивлятися. Чому? Бо такого досвіду розмінування, як на території України за останні десятиріччя, в жодній країні світу немає. Адже заміновано найсучаснішими видами озброєння. Це пластикові міни, які важко виявити. Навіть провідні компанії, що володіють навичками, зараз оновлюють своє оснащення, зокрема, роблять експериментальні дрони.

Зазначу, що ми прагнемо залучити міжнародних фахівців до розмінування сільськогосподарських земель. Вони вже працюють на деяких полях. Для них пріоритет – маленькі фермерські господарства, що обробляють приблизно 35-50 гектарів. Тому що великі агрохолдинги мають ресурси і здатні самостійно вирішити багато проблем.

ГРОШІ НА КОМПЕНСАЦІЇ Є, АЛЕ КОМІСІЇ МАЮТЬ ПРАЦЮВАТИ ШВИДШЕ

- На початку липня першим ста жителям області призначили компенсації за програмою єВідновлення. Як узагалі йде цей процес?

- Харківщина є лідером зі збору та обробки даних, тобто за фіксацією руйнувань і зверненнями людей. Але ми маємо стати лідерами за розглядом цих заявок. А ці заявки розглядають комісії саме органів місцевого самоврядування, і наразі ми маємо налагодити їхню роботу, щоб вони ефективно, максимально швидко та об'єктивно призначали компенсації. Можемо говорити про об'єктивні та суб'єктивні причини, які цьому перешкоджають. Об'єктивні: були внесені зміни щодо якісного складу комісій. Туди мали увійти представники громадських організацій. Відповідно, минув час, поки виконкоми все затвердили. Певні адміністративні процедури мали пройти. А є суб'єктивні фактори. Коли людина подає заявку, комісія виходить на огляд – а заявника немає. Бо це внутрішньо переміщена особа, яка перебуває за межами навіть Харківської області й повернутися найближчим часом не планує. Люди повинні на це зважати. Звичайно, вони не мусять перебувати вдома 24 на 7, але доступ до оселі, приміщень, садиби має бути забезпечений. Тому процес і справді складний, однак наразі вже слід нарощувати темпи.

- Ще одне болюче питання: чому мешканці звільнених територій і досі отримують платіжки від енерго- та газових компаній за послуги, які вони не надавали в період окупації? Люди обурені.

- Кілька місяців тому це питання розглядалося на Координаційному штабі області. За нашою ініціативою Кабінет Міністрів прийняв постанову, якою заборонив стягнення з людей цієї “заборгованості”. Це оперативне рішення. А далі маємо вирішити щось із цим “боргом”: або визнати його необґрунтованим і списати, або просто списати, а також зробити перезалік тим людям, які вже сплатили за квитанціями. Зараз це опрацьовується і незабаром вирішиться, я впевнений. Бо добре відома ситуація зі світлом в Ізюмі, на Дергачівщині, в інших населених пунктах, куди окупанти протягували електромережі з території Російської Федерації. Але цю електроенергію рахували вітчизняні лічильники. Така сама ситуація на Куп'янщині з газом.

ПОНАД ПІВ ТИСЯЧІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПОТРЕБУЮТЬ ЯКІСНИХ УКРИТТІВ

- Сьомого липня Рада оборони області дозволила офлайн-навчання з 1 вересня за умови, що в закладі є укриття. З одного боку, воно, звісно, має бути, а з другого – часу в нього спуститися критично мало, адже, як ви неодноразово наголошували, С-300 долітає до нас за 30-40 секунд.

- Наразі ми можемо розглядати офлайн-навчання у деяких населених пунктах. Наприклад, Красноградського та Лозівського району, куди, на щастя, С-300 не долітають, таких фактів не було. З крилатими ракетами – інша історія, зокрема, з часом, щоби спуститися в укриття.

Своїм рішенням Рада оборони дозволяє засновникам навчальних закладів проводити комбіновані заняття. Основний час – це онлайн, однак практичні заняття, хоча б раз на тиждень, – офлайн. Так можуть робити і школи, й виші.

Тепер, увага! Укриття – це не пофарбовані підвальні приміщення. Укриття мають відповідати державним будівельним нормам і витримувати певні навантаження. Потрібно, наприклад, заливати додатковий бетонний шар.

- У нас узагалі є “правильні” укриття в школах?

- Ми таке зробили в обласному ліцеї “Обдарованість” (у Харкові, – авт.). Тож керівник цього навчального закладу буде приймати рішення щодо навчального плану і форми навчання. У Пісочині (селище в передмісті Харкова, – авт.) є школа з укриттям, яке відповідає всім нормам. Але загальна потреба по області – 525 укриттів. Це для дошкільної, шкільної, фахової та вищої освіти. Те, що нам потрібно збудувати.

- А якщо батьки – проти офлайну чи комбінованої форми, не хочуть відпускати дитину до школи?

- Онлайн-освіта має бути забезпечена все одно. Але скажу, що комбіноване навчання у нас і в минулому навчальному році було – в деяких школах Харкова та області. Ми ж за цим спостерігали. І комбінована форма, вважаю, себе виправдовує. Тому було прийнято таке рішення Радою оборони. Тепер – укриття, укриття і ще раз укриття. Це пріоритет на наступні кілька років.

ЗАХИЩЕНИЙ КОРДОН, ППО І НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ

- З огляду на те, що ми не знаємо, скільки ще триватиме війна, а Харківщина так близько до кордону з РФ, як узагалі має виглядати безпекова ситуація для нас? В ідеалі, в теорії…

- Це надійно захищений кордон із фортифікаційними спорудами. Це сучасна система ППО. А ще – система укриттів та адекватна реакція мешканців на повітряну тривогу, тобто навчання населення. І ми маємо з цим жити, змиритися з цим. Такі в нас умови. В нас не має бути новобудов без паркінгів, бо це найбезпечніше укриття в будинку. Якщо будівлі давно зведені, а паркінгу немає, то ми маємо забезпечити інше укриття. До речі, в Первомайському, де був “приліт” ракети “Іскандер”, є протирадіаційне укриття в районі удару. Але зараз іще аналізується, чи лунала тривога.

Інша сторона медалі – саме ця ракета була випущена близько від лінії зіткнення, тому час прильоту досить маленький (на мінімальну дальність 50 км – 23 секунди, – авт.). У нас уже був такий випадок із ракетою «Іскандер-М», яка влучила по будинку на вул. Ахієзерів у Харкові у серпні 2022-го. Цю ракету наша ППО теж не помітила. Тому що вона сучасна, йде низько і лише перед влучанням набирає висоту.

Водночас ті системи протиповітряної оборони, які в нас були на початку вторгнення, і те, що ми маємо зараз – це зовсім різні речі. І ми не зупиняємося, нарощуємо і вдосконалюємо.

- Країна пережила надважкий опалювальний сезон через ракетні удари. Як готуємося в області до наступного – і в плані стабільного надання комунальних послуг, і в розрізі безпеки?

- Працюємо, по-перше, за планом, ідемо за чіткими показниками Кабінету Міністрів. Друга складова: маємо по максимуму відновити все, що було зруйноване, і в цьому напрямку в нас теж іде робота дуже високими темпами. Не буду називати ні підприємства, ні об'єкти зараз. Хоча знаю, повірте, про кожне: коли уклали контракт, коли буде поставка обладнання, коли монтаж і введення в експлуатацію. І третє питання – захист того, що ми відновимо. Захистити зовсім на іншому рівні, ніж було минулого сезону. Бо за тим, що ми пройшли опалювальний сезон, або як хтось каже “проскочили”, стоять життя наших енергетиків, комунальників, які гинули, отримували поранення, але під обстрілами виконували роботу.

Бувало таке, що ми рахували хвилини до точки неповернення, коли запустити енергосистему Харкова вже б не вдалося, і як наслідок – опалювальну систему також. Ми не говорили цього, щоб не ширити паніку. Але робилися унікальні речі. Справді велика шана і подяка нашим комунальним службам. Вісім разів запускали систему опалення в Харкові, ТЕЦ-5 запускалася з нуля, хоча за алгоритмом це неможливо, вона має запускатися раз на сезон. Або коли перебили магістральний газопровід і ТЕЦ-5 залишилася без газу, теплоцентраль в аварійному режимі працювала майже дві доби на мазуті. Так, це передбачено, але це дуже складно. Люди трудилися декілька діб без відпочинку, щоб усе відновити.

- Наостанок хочу запитати про Національний музей Сковороди, будівлю якого росіяни знищили торік у травні. Коли нарешті проведуть якісь консерваційні роботи?

- Це питання ефективності. Щоб там провести консервацію, потрібно близько 10 млн грн – чималі кошти. Бо консервація ж полягає не в тому, щоби поставити навіс просто, від, умовно кажучи, дощу. Це певний комплекс заходів. У нас наразі є кілька пропозицій, ми з ними працюємо. Як і з міжнародними партнерами та донорами, які, попередньо, готові допомогти з відновленням музею та інших культурних об'єктів, які постраждали внаслідок російської агресії. Тож якщо втілюватиметься проєкт, об’єкт розконсервують – і вийде, що ми даремно витратили бюджетні кошти. Якщо ж нам не вдасться залучити кошти донорів, то до зими будемо вживати консерваційні заходи.

Юлія Байрачна, Харків
Фото Юрія Дем’яненка