«Відьмині мітли», «білий привид» і тисяча квітів
Під Харковом, у садибі Дмитра Тараненка, зібрана унікальна колекція хвойних дерев, ірисів та півоній
До повномасштабної війни парк-розплідник Дмитра Тараненка в Дергачівській громаді був популярною локацією для фотосесій і приймав невеликі екскурсійні групи. Люди приїжджали, щоб подивитися на неймовірне буяння барв. Навесні тут спершу квітнуть мініатюрні та стандартні карликові іриси, у травні-червні – іриси «інтермедія» та високі «бородаті». Паралельно розкриваються видові півонії та надранні гібриди, до них приєднуються пізні сорти. А різноманітні хвойні прекрасні в будь-яку пору року.
Цю багатющу колекцію власник збирав близько 30-ти років. Про унікальні види, силу рослин і людей родина Тараненків розповіла Укрінформу.
ПЕРЕЖИВАЛИ ЗА ПАРК, ТОМУ ВИРІШИЛИ ПОВЕРНУТИСЯ
Власники цього зеленого куточка радіють, адже в минулому році дерева та квіти вижили під обстрілами та без належного догляду.
Подружжя Тараненків – педіатри за фахом, обоє в 1992-му закінчили медуніверситет у Харкові. Пані Оксана й нині працює в Інституті охорони здоров'я дітей і підлітків Національної академії медичних наук України. А от зачинатель справи – пан Дмитро – давно та повністю присвятив себе рослинам. Любов до них передалася від дідуся: він перший у Харківській області завів тюльпани голландської селекції і саме в онукові бачив продовжувача цієї роботи.
Пан Дмитро взявся створювати унікальну колекцію рослин на початку 2000-х років, захоплення переросло в підприємництво.
«Почав збирати рідкісні хвойні, коли ми мали невеликий клаптик землі у Дергачах. Коли з’явилася велика ділянка, вирішив, що нагорі буде парк, а нижче – розплідник. Але колекція збільшувалася і почала розростатися донизу», – розповідає Дмитро.
До колючих екземплярів додалися іриси, а впродовж останніх шести-семи років власник садиби збирає еталонні сорти півоній.
Людину, далеку від ботанічної науки, представлені тут хвойні вразять передусім візуально: вони різні за кольором, формою, розміром. Кілька дерев втратили крону, деякі скосило під корінь, адже сюди прилітали касетні боєприпаси, по сусідству падали авіабомби, що дивом не розірвалися.
Близькість до фронту та обстріли змусили Тараненків на початку березня минулого року залишити господарство.
«Люди в Дергачах організувалися, щоб допомагати військовим. Жінки готували: хтось варив суп чи борщ, хтось займався випічкою. У перші два тижні не було нормальної логістики, тож наших хлопців треба було годувати. Я теж щодня готувала, поки ми не виїхали. Льох маленький – куди ховатися? А воно летіло», – згадує пані Оксана.
«Ходили до центру щодня, це нас ніби лікувало. Плели сітки, познайомилися з чудовими людьми, тож нині маємо багато нових друзів. Та, зрештою, не витримали і 1 вересня, на свій страх і ризик, повернулися. Тут було дуже чути фронт. У Руській Лозовій, Питомнику йшли тяжкі бої, все гриміло. Нас рятували лише квіти: розсаджували, доглядали за ними, – усміхається Оксана. – І, як не дивно, ми мали інтернет-замовлення. Війна, а люди все одно купують іриси! Минулої осені ми спакували на відправлення 180 кілограмів саджанців».
УНІКАЛЬНІ «МІТЛИ» – ЗАГАДКОВЕ ПРИРОДНЕ ЯВИЩЕ
Господиня показує улюбленицю серед хвойних – сосну «орегонську». Цей вид має дуже довгі голки, яких у пучку не дві, а три. А ще дерево стійке до жука-короїда, від якого гине сосна звичайна. Господарі пояснюють: шкідникові не до смаку в’язкість смоли «американки».
«Ця сосна має ще й надзвичайно приємний запах. Якщо розтерти голочку, відчувається ніжний аромат ванілі та цитрусових», – зауважує Оксана.
Доглядає за деревами і донька Тараненків – студентка Анастасія. Весь вільний від навчання час вона проводить на ділянці.
«Формую крони. Молодий приріст зрізаю наполовину, щоб наступного року гілочка заклала більше бруньок. Завдяки такому “стресові” сосна стає пухнастішою. Ось – місце минулорічної обрізки, тут аж п’ять нових гілочок», – показує результати своєї праці Анастасія.
Неподалік росте хвойне дерево сорту «золоті промені». Це єдина сосна, яка проростає яскраво-жовтою, а згодом стає темно-зеленою. А ялина «білий привид» навесні дає кремово-білі прирости, які вже у червні набирають блакитності.
Є в колекції і модрина: восени її хвоя забарвлюється в золотаво-жовтий колір і… опадає (більше листопадних хвойних в Україні немає). А реліктова метасеквойя глиптостробовидна, що також у колекції Тараненків, скидає не тільки хвою, але й гілки першого порядку.
«Цей рід існував у часи динозаврів. Його вважали втраченим. У 1944-му році його знайшли в горах Тибету та інтродукували по світу», – зазначає пан Дмитро.
Але ботанічний скарб зі скарбів серед хвойних – «відьмині мітли». Може здатися, що ці мініатюрні рослини – витвір ландшафтного дизайнера. Але насправді їх створила природа, рослинам від кількох до 15-ти років.
«Мітла» виникає на дереві як скупчення укорочених пагонів із рясним галуженням. У давнину казали, що то відьми готують собі транспортні засоби, звідси й пішла назва. Вважають, що причинами такої мутації у хвойних є грибкові захворювання. Це, так би мовити, класична версія. Дмитро Тараненко зазначає, що мутації можуть з'являтися через віруси, вплив шкідників, радіації, аномальну зиму тощо.
«Мітли», прищеплені до відповідної породи, продовжують своє життя уже в землі, на чужих коренях. Такими рідкісними екземплярами обмінюються колекціонери та селекціонери. На одну з «мітел» Тараненка очікує знаний голландський колекціонер Едвін Сміт. Пан Дмитро ще думає, як назвати цю диво-рослину.
«Можливо, зупинюся на патріотичному варіанті. Ми переживаємо такі часи, що подібні назви – на першому місці. Знайомі квітникарі, які займаються селекцією, називають рослини на честь захисників, подій чи символів, пов’язаних із нашою історією. Наприклад, є сорти півоній «гетьман Сагайдачний», «пам'яті Іси Мунаєва», «Міф» – на честь Василя Сліпака», – зазначає Тараненко.
Серед двох десятків сортів ірисів, виведених ним самим, є екземпляри з назвами «Небесна сотня», «Героям слава», «Океан Ельзи».
КВІТКА ДЛЯ МИЛУВАННЯ І НА ГРЯДЦІ, І У ВАЗОНІ
Іриси – ще одна велика любов власника розплідника. Пан Дмитро підтримує контакти з передовими селекціонерами з кількох країн, зокрема з американськими, яких вважають «законодавцями моди» щодо цих розкішних квітів. Особисто я вже ніколи не називатиму їх «півниками».
«Популярні колись так звані бордюрні півники мають вузькі пелюстки. Сьогодні селекція спрямована на те, щоб нижні пелюстки були широкими та тримали форму. І що більше “мережива”, то нарядніший ірис. До цього й прагнуть селекціонери», – пояснює пан Дмитро.
Його дружина зазначає: ірис – квітка для милування не лише на грядці, але й у вазоні. В Америці букети з ірисів набагато популярніші за трояндові й коштують понад $100. Важливо зрізати квітконоси, поки не відкрилася перша квітка. Адже пелюстки ірисів дуже ніжні й можуть зламатися в будь-який момент.
Пані Оксана розповідає, що ірис квітує по-особливому. Він не осипається, як тюльпан чи півонія.
«Брунька розкривається, потім закривається і засихає. Кожна квітка унікальна: складочки, гофрування, бархатистість... Навіть професійні фото не передають їхньої краси повною мірою. А ще буває мутація: зазвичай у квітки три пелюстки, але може бути чотири, п'ять, шість. А запахи які різні! На жаль, цього року спостерігали менше квітконосів, аніж зазвичай. Тепла зима не дуже добре вплинула на рослини. Також багато хвороб і шкідників. Минулої весни нас не було, тож квіти виживали без догляду», – зазначає господиня садиби.
УКРАЇНСЬКІ СОРТИ ПІВОНІЙ КВІТНУТЬ У США
Від запилення до квітування нового сорту ірисів минає чотири роки, зазначає Дмитро Тараненко. А от виведення нових сортів півоній, якими він захоплюється останніми роками, займає до семи чи навіть більше років. Селекція направлена на розмір, колір та міцність квітконосів, щоб вони не хилилися під вагою квітки.
Тараненко розповідає, що поціновувачі півоній «сходять з розуму» за відтінками жовтого, модними вважають абрикосовий та персиковий кольори.
У своїй колекції власник розплідника має сорти відомого селекціонера зі
Швеції професора Фалкнера.
«Його сайт із півоніями відкривається щороку 14 вересня. За кілька годин він усе продає. Його найвідоміший сорт – «quitzin», що став «батьком» багатьох гібридів», – розповідає Тараненко.
А еталоном ранньої півонії є сорт «ballerina» американського професора Сандерса, який усе життя присвятив селекції цих квітів.
«Його гібриди півоній чудові. Сандерса досі намагаються перевершити. Я маю сорти його селекції. Американський викладач історії Джей Кінг, який організував у фейсбуці спеціалізовану групу, часто просить мене скидати більше фото, бо в мене півонії Сандерса інакше виглядають, нібито більше скручені пелюстки. Джей також звертався, щоб я порадив йому сорти півоній від українських селекціонерів. Він облаштував у своєму саду український куточок, де також майорить наш прапор», – поділився Тараненко.
Юлія Байрачна, Харків – Дергачі
Фото В’ячеслава Мадієвського та з архіву Дмитра Тараненка