Приклад Миколаєва: Якими мають бути офіси для роботи з ветеранами

Віктор Мойсеєв: «Інститут помічника ветерана слід було започатковувати значно раніше, аніж на десятий рік війни»

Міністерство у справах ветеранів поступово нарощує темпи розвитку започаткованої кілька місяців тому пілотної ініціативи з розбудови інституту помічників ветерана – фахівців сервісних офісів у громадах, які допомагатимуть військовим після демобілізації повноцінно повернутися до цивільного життя. Вже позаду етап конкурсного відбору кандидатів на такі посади й наразі в розпалі процес навчання тих, хто зустрічатиме у форматі надання сервісного супроводу наших героїв у мирних містах та селах.

Днями завершили підготовку 23 перших в Україні помічники ветерана. Їх тритижневий вишкіл на основі 6 опорних навчальних модулів тривав у Центрі ветеранського розвитку, що цього літа запрацював на базі Чорноморського національного університету ім. П. Могили в Миколаєві. Майбутні спеціалісти склали підсумкове тестування й отримали свідоцтва про підвищення кваліфікації та сертифікати, що дозволяють виконувати делеговані їм функції у сервісних офісах регіону.

МИКОЛАЇВ ОТРИМАЄ СВІЙ ОФІС ДЛЯ РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ

Один з таких осередків опіки та уваги до ветеранів незабаром розпочне роботу в Миколаєві. Він відкриється у відомому в Україні – завдяки сучасним програмам реабілітації учасників бойових дій та роботі з сім’ями полеглих Захисників – Миколаївському міському центрі підтримки ветеранів війни.

Із його директором – Віктором Мойсеєвим – полковником запасу, учасником як АТО, так і початкового етапу відбиття вже повномасштабної російської агресії, ми зустрічалися під час відкриття у місті корабелів Центру ветеранського розвитку. Тоді він висловив тверду впевненість, що інститут помічника ветерана слід було започатковувати значно раніше, адже, як не крути, а вже триває десятий рік війни. І маючи якусь відпрацьовану за цей час модель соціального сервісного супроводу ветерана, державі однозначно простіше було б готуватися до значно масштабнішого повернення людей з фронту, аніж коли-небудь знала сучасна Україна. Проте, краще так, аніж ніяк…

- Саме у вашій установі розміститься офіс, де працевлаштують помічників ветерана, і тут вони здобуватимуть досвід, що допоможе наступного року моделювати такий, уже вдосконалений інструмент для імплементації по всій країні? – запитую в Мойсеєва.

- Більше того, я брав участь і в навчальному процесі у Центрі ветеранського розвитку, а наша установа, відповідно до всіх критеріїв профільної урядової постанови, підходить повністю саме як осередок надання послуг для учасників бойових дій та родин загиблих Героїв. У нас помічники ветерана зможуть зустрічатися з цільовою аудиторією й надаватимуть передбачений сервіс, – зауважив він.

«ПОКИ ПРОЙШЛИ БЮРОКРАТИЧНІ ПЕРИПЕТІЇ, ЕТАП БУДІВНИЦТВА І ОБЛАШТУВАННЯ, КАДРОВИЙ ВІДБІР, – Я БІЛЬШЕ ПОСИВІВ, АНІЖ НА ВІЙНІ»

- Фактично наш заклад цим займається ще з 2018-го, але коштом місцевого бюджету. Саме п’ять років тому його утворено у форматі комунальної установи Миколаївської міськради. Це наша родзинка, бо в більшості міст Центри ветеранського розвитку створюють як цілком нові структури. А ми вже маємо тривалу практику тісної співпраці з місцевим депутатським корпусом, виконавчою владою, установами соцзахисту – загалом із тими, від кого залежить вирішення питань і проблем наших клієнтів – ветеранів, родин військових та полеглих Героїв, – каже Віктор Мойсеєв.

Очільник Миколаївського міського центру підтримки ветеранів війни розповідає, що в перший рік існування на його розвиток вдалося залучити кошти гранту Світового банку. Певний час і чималі ресурси довелося витратити на капремонт приміщення, наданого під Центр – у кількаповерховій будівлі були голі стіни, гуляв вітер та мешкали безхатьки. Гроші Світового банку, а це приблизно $370 тис., надходили на дуже серйозних умовах і під суворим звітним контролем. Також кошти – трохи більші, аніж міжнародні партнери – виділила й міськрада. Так удалося руїну перетворити на модерновий офіс, обладнаний за сучасним словом дизайну, з хорошою офісною технікою, устаткуванням для реабілітації, повністю з дотриманням інклюзивних практик та вимог.

«Поки ми це зробили – пройшли бюрократичні перипетії, етап будівництва й облаштування, кадровий відбір – я більше посивів, аніж беручи участь в АТО у перші три її роки, коли служив у 26-й артбригаді ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича», – зізнається співрозмовник.

МИКОЛАЇВЩИНА ВЖЕ ЗАРАЗ ГОТУЄТЬСЯ ДО ПОВЕРНЕННЯ ДЕСЯТКІВ ТИСЯЧ ЗАХИСНИКІВ ПІСЛЯ ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ

У кінці жовтня 2022-го він повернувся з війни, адже з початком повномасштабної агресії рф офіцер знову став у військовий стрій і 8 місяців прослужив командиром розвідувального підрозділу. Потім його призначили регіональним координатором офісу уповноваженого з безвісти зниклих за особливих обставин по Миколаївській і Херсонській областях. І працював ним ще два місяці, водночас перебуваючи на військовій службі. Нині ці повноваження Віктор Мойсеєв уже склав, хоча питаннями родин безвісти зниклих продовжує опікуватися.

Штат Центру – 20 фахівців. Тут працюють відділи соціальної адаптації, профорієнтації та відкриття власної справи, психологічної й фізичної адаптації. Скоро на повну силу запрацюють ветеранський хаб і Центр ветеранського розвитку. На всі згадані ініціативи отримано гарантії фінансової підтримки влади громади міста.

Віктор Миколайович зауважує, що Миколаївський регіон уже зараз готується до повернення десятків тисяч Захисників після демобілізації, і вирішує, в який саме спосіб долучити їх до відновлення регіону, як м’яко перевести з військової колії у мирне буття. Адже слід розуміти, з якими проблемами в голові, тілі, родині, з якими тривогами вони повернуться, бо цьому всьому громада й держава мають дати адекватну раду.

«Нас зараз дуже мотивує відкриття і розвиток проєкту Мінветеранів щодо помічників ветерана. Але будь-який помічник, найфаховіший, котрий знає всі дорожні карти – до кого звернутися, він буде безсилий надати допомогу, якщо ми не працюватимемо на рівні держави. Маю на увазі те, що такому помічникові в руки треба дати всі механізми, які працюють практично, а не лише декларативно, оскільки на ньому велика відповідальність», – переконаний пан Мойсеєв.

ЧИНОВНИКАМ СЛІД БІЛЬШЕ ПРАЦЮВАТИ З ПРАКТИКАМИ І НАДАВАЧАМИ ВЕТЕРАНСЬКИХ СЕРВІСІВ, ПОТРІБНО РОЗШИРИТИ КОЛО ТИХ, ХТО МОЖЕ БУТИ ПОМІЧНИКОМ ВЕТЕРАНА

Центр справді має потужний потенціал. Зокрема, на його базі діє міська програма з відкриття власного бізнесу ветеранами. Приміром, торік удалося реалізувати проєкт – місто надавало кошти під конкурс бізнеспланів. 10 ветеранів, які успішно його пройшли, отримали по 50 тис. гривень. Ці люди потихеньку почали розбудовувати свою справу, зокрема відомою у цьому сенсі є ветеринарна клініка. Таким ветеранам тут допомагають у розвитку й далі. Так само проводять спільні з центром зайнятості заходи, що сприяють працевлаштуванню колишніх військових.

Також у міському центрі підтримки ветеранів війни планують відкрити єдине вікно для надання адмінпослуг ветеранам. Тут налагоджено співпрацю з психологічними установами регіону, відкрито офіс безоплатної правової допомоги – до супроводу в судах. Діє чудова тренажерна зала для фізичної реабілітації, яку пройшло чимало хлопців з ампутаціями ніг – їх готували до протезування. Приходять сюди й діючі військові, зокрема бойові пілоти. Важливо, що Центр проводить комплексну роботу з родинами тих, хто чекає своїх із фронту чи полону. Отже, можна констатувати, що в Миколаєві створено ефективний мультифункціональний майданчик для ветеранів, де вони однозначно знайдуть допомогу, консультування, сервіс, через курси навчання пройдуть перепідготовку, й у хабі знайдуть співрозмовників для спілкування на знайомі теми.

Віктор Мойсеєв переконаний: чиновникам слід більше працювати з практиками і надавачами ветеранських сервісів, потрібно розширювати коло тих, хто може бути помічником ветерана, а не тільки колишні Захисники чи члени сімей загиблих Героїв. Їм треба частіше бувати на місцях, – там, де живуть люди, які потребують їхньої допомоги.

Своєю основною метою він бачить також донесення якомога більшій кількості осіб, які спілкуються з ветеранами й членами їхніх сімей, інформацію, що допоможе їм налагодити довірливі стосунки і підібрати правильні слова в роботі з нашими Захисниками, Захисницями та їх родинами.

Щодо новин ще зазначимо, що з вересня на базі міського центру підтримки ветеранів війни для родин військовополонених і звільнених з полону захисників Миколаївської, Одеської, Херсонської, Кіровоградської областей починають роботу кейс-менеджер та юрист, у партнерстві з Фундацією “Світлі справи” надаватимуть психологічні послуги, проводитимуть різні родинні заходи, інформаційні зустрічі. До заходів долучать фахівців Південного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Геннадій Карпюк