Одещина найбільше довіряє ЗСУ та Президенту, однак досі відчуває на собі вплив російської пропаганди

За даними опитування «Демініціатив», відчутно меншу підтримку мають місцеві військові адміністрації та військкомати

Опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, проведене влітку цього року в Одеській області, дало цікаві результати: якщо більшість опитаних дають чітку оцінку близьким до нас подіям початку повномасштабної війни, то ситуацію з подіями спроби утворення так званої Одеської народної республіки в 2014 році вони оцінюють куди менш категорично.

Так, 57,2% респондентів чітко назвали винними у розв’язанні агресивної війни 24 лютого 2022 року росіян і лише 12,4% обрали варіант «важко відповісти». Однак ситуацію з подіями на Куликовому полі 2014 року, коли у будинку профспілок Одеси загинуло 42 особи, ці ж самі люди оцінюють далеко не так однозначно – 38,2% не мають чіткої думки, а от щодо російського сліду в цій історії сумнівів куди більше: в те, що у трагедії винні російські спецслужби і українські правоохоронці, вірить майже однакова кількість опитаних – 19,8% і 18,4% відповідно.

Взагалі ж відповідь на запитання про ці події показує те, що суспільству досі ніхто не дав чіткої відповіді про причини трагедії. Однак дивним є інше – досить дисонуюче на цьому фоні виглядає оцінка подій Революції гідності – майже половина одеситів (47,7%) вважає, що це було справедливе повстання українського народу, а наратив російської пропаганди про «державний переворот» підтримує лише 16,4% опитаних.

Це доводить той факт, що вплив російської пропаганди в Одеській області повільно, але досить впевнено пішов на спад. Вододілом став лютий 2022 року, – і не тому, що держава, врешті, взялася за це питання, а тому що обстріли Одеси та області (Одещина не була окупована) самі собою дали чітке розуміння облудності та брехливості російських ЗМІ, вплив яких у цьому регіоні вважали традиційно великим.

Характерним прикладом у цьому плані є ставлення щодо дій української протиповітряної оборони: дослідники запитали у респондентів – чи погоджуються вони із твердженням, що українська влада використовує надані партнерами системи протиповітряної оборони тільки аби захистити Київ, а мешканці Одещини потерпають від обстрілів. Більшість опитаних – 60,6% – не погодилися: 30,2% не погодилися зовсім, а ще 30,4% відповіли, що скоріше не згодні. Погодилися з твердженням лише 13,9%. Утім, понад чверть опитаних – 25,4% – відповіли, що їм складно визначитися. Однак безсумнівним є той факт, що переважна більшість явно не потрапила під вплив російських вкидів з цього приводу.

Ще одним свідченням про те, що у свідомості одеситів стався злам щодо сприйняття російського штампу про «братній народ», є і відповідь на запитання про те, кого вони вважають винними за повномасштабну війну, – як уже зазначалося, понад половина опитаних винуватцем назвала росіян.

Хоча з огляду на відносно велику кількість тих, хто не згоден з таким твердженням, очевидним є нелегкий процес ламання стереотипу, який формувався десятиліттями. І це є сигналом українській владі про те, що, на противагу російській пропаганді, в державі має бути, врешті, вироблена чітка інформаційна політика, яка має бути проукраїнською і комплексною – як у сфері новин, так і у всіх інших сферах життя – освіті, науці, розвагах тощо. І ця позиція має бути жорсткою – як показали події останніх десяти років, подібна фальшива ліберальність призводить лише до війни та втрати територій і величезних людських жертв.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ, ЯКИМИ КОРИСТУЮТЬСЯ ОДЕСИТИ

І в цьому контексті є важливим розуміння, звідки жителі Одеської області отримують інформацію про події в державі та регіоні. Так, більшість респондентів вказала основними джерелами інформації телеграм-канали та українські телеканали, що наразі присутні в сітці мовлення. Ще одним популярним джерелом інформації є ютуб-канали, і це важливий показник, який вказує на ще одне джерело інформації, хоча  респонденти і не вказали, кого саме вони переглядають.

Особливу тривогу спричинює популярність телеграм-каналів – через їхню анонімність і повну відсутність відповідальності їхніх власників за той контент, яким вони їх наповнюють. Це вказує як на небезпеку маніпуляцій, так і на можливість прямої афіліації таких джерел з РФ. Тому дуже важливим залишається питання безпеки інформаційного простору, в якому спостерігаються неякісні та відверто проросійські анонімні телеграм-канали, медіагрупи, такі як «Молнія» тощо.

Прикладом використання телеграм-каналів та соцмереж як джерел пропаганди та дезінформації є спроба спричинити обурення концентрацією систем ППО навколо столиці, а не навколо Одеси, яка є морськими воротами держави і яка зазнає регулярних обстрілів. Хоча поки що розбурхати невдоволення серед одеситів і не вдалося, однак робота стосовно цього триває. Ситуацію, вочевидь, розуміють у вищому керівництві країни, оскільки днями навіть прозвучала думка про необхідність заборонити телеграм, як це було із російськими соцмережами кілька років тому.

ЧИ ПІДТРИМУЮТЬ ОДЕСИТИ ПРОПОЗИЦІЮ ПРИПИНИТИ ВІЙНУ ЗА БУДЬ ЯКИХ УМОВ

З опитування видно, що ставлення до продовження війни амбівалентне: 37% респондентів хочуть, щоб війна закінчилася «будь-якою ціною», тоді як 45% готові до її продовження заради перемоги. Це показує розділеність громадської думки та відсутність консенсусу стосовно цього питання.  І означає, що досить значна частина населення перебуває в стані невизначеності, що може свідчити про те, що питання є чутливими або складними. Щодо можливості початку переговорів для припинення війни, то тут думки теж розділені: 32,6% респондентів схильні або повністю погоджуються, що переговори варто провести, враховуючи великі втрати. Проте 34,8% мають протилежну думку, що вказує на майже рівний розподіл громадської думки з цього важливого питання.

Стосовно прийнятності мирної угоди, яка не відповідає інтересам України, сентименти більш однорідні. Значуща частина, 47,6% респондентів, проти такої мирної угоди, що свідчить про сильні національні почуття або турботу про суверенітет країни. Лише невелика частина, 12,8%, вважає таку угоду прийнятною, що може вказувати на стомлену від війни частину населення, готову до компромісів, або ж прихованих колаборантів.

Щодо того, як саме завершиться війна, то 44,6% респондентів вірять, що лише перемога може покласти кінець війні. Це важливий показник, який може представляти жорсткий або принциповий підхід до питання. Однак майже така ж кількість респондентів – 43,9% – вказують, що готові до певної форми компромісу, що свідчить про прагматичний підхід, який враховує складності та втрати, пов'язані з конфліктом, що триває.

СТАВЛЕННЯ ДО НАТО

Одеса відома своїми антинатівськими акціями, а значна частина політичних сил активно використовувала цей фактор як елемент передвиборчої боротьби. Однак Велика війна, і це очевидно, досить сильно змінила ставлення до Північно-Атлантичного Альянсу.

Попри те, що позиція щодо НАТО й досі залишається одним із найбільш дискусійних питань, майже 34% респондентів вважають відмову від вступу в НАТО «повністю» або «скоріше» неприйнятною. Хоча стільки ж респондентів – 33,8% – готові з нею «повністю» або «скоріше» погодитися, на фоні «довоєнного» ставлення до цього питання помітно, що ситуація явно змінилася. Однак, на жаль, у цьому питанні наразі залишається очевидним глибокий поділ суспільства на прихильників та противників вступу до НАТО після війни.

СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАДИ

Ключовим фактором у сфері безпеки будь-якої держави є ставлення населення до владних інституцій. Ні для кого не є секретом, що підрив довіри до влади – один з головних напрямів російської пропаганди. Опитування, проведене в Одеській області, поки що демонструє, що спроби росіян провалилися, – більшість респондентів висловлює свою підтримку основним інститутам влади. Найбільшу довіру мають, як і по всій Україні, Президент та Збройні сили України – 67% та 81% відповідно. Також цілком очікуваною є довіра до волонтерських організацій, які, і це очевидно, перебирають на себе значні функції держави як у забезпеченні постраждалих від війни людей, так і у забезпеченні потреб ЗСУ.

На їхньому фоні набагато меншу підтримку мають місцеві військові адміністрації та Центри комплектування (військкомати). Це є очевидним на фоні постійних корупційних скандалів, особливо після затримання голови ТЦК Одеської області та публічної демонстрації його мільйонних статків. І зрозуміло, що після такого резонансу та на фоні постійних скандалів із полюванням за призовниками у публічних місцях це слабка ланка у системі безпеки держави. І саме цей фактор буде використовувати російська пропаганда, і жодною забороною телеграму це не виправити – потрібна адекватна реакція влади на цю проблему, однак її наразі, на жаль, не видно.

ВИКЛИКИ ДЛЯ ВЛАДИ І ЩО РОБИТИ ДАЛІ

Отже, ми можемо сказати, що в області є політична підтримка центрального курсу України, підтримка захисту суверенітету та територіальної цілісності. Можна зробити висновок, що регіон не відчуває себе менш захищеним, ніж інші області України та її столиця, і не готовий іти на поступки Росії, як і більшість населення в інших регіонах країни. Це однозначно позитивний сигнал, що вказує на високу довіру до української влади, Збройних сил України та впевненість у перемозі.

Водночас цей високий аванс довіри, який влада та ЗСУ не розгубили навіть через півтора року активної війни, може бути знівельований ставленням до місцевої влади, саме – до ТЦК та ВЦА, які стали об'єктами критики місцевого населення, а корупційні скандали створили негативний імідж мобілізації. Також тривожить стан інформаційної політики держави, яка наразі не виробила безпекової формули та дієвих механізмів захисту свого інформаційного поля.

*  *  *

Цей матеріал є результатом проєкту Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, що здійснюється за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. У виданні представлені винятково результати дослідження авторів. Вони необов’язково відображають позицію Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. Опитування проводили 10–21 липня 2023 року в Одеській області. Загалом було опитано 708 респондентів віком від 18 років, максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 3%.

Фонд «Демократичні ініціативи»