Олег Синєгубов, начальник Харківської ОВА

У Куп’янському районі Харківщини тривають бойові дії, війська РФ не припиняють наступ і обстріли цивільної інфраструктури. Прикордоння області також потерпає від російських ударів, як і Харків, який час від часу атакують ракетами та дронами. Як захищають область, посилюють протиповітряну оборону та відбудовують житло, розповів Укрінформу начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов.

НЕМАЄ НІЯКОЇ В НИХ СТРАТЕГІЇ – ЙДУТЬ І ЙДУТЬ НА ШТУРМИ

- Олеже Васильовичу, звичайно, починаємо з воєнної ситуації в області. Де найважче?

- На Куп'янському напрямку ворог найактивніший, постійно наступає, але наші Збройні сили діють ефективно. Противник, втрачаючи людей, броньовану техніку, вимушений відходити. Але спроб не полишає.

Крім того, ми уважно слідкуємо за північчю Харківщини, оскільки там ворог періодично концентрує війська і після того направляє їх на той самий Куп'янський напрямок, бо йому доводиться проводити заміни, поповнення, ротації.

- Щодня у зведеннях Генштабу та обласної адміністрації звучить Синьківка. Чому цей населений пункт такий важливий для окупантів, чому штурмують саме там?

- Ми останні шість місяців спостерігаємо такі активні штурмові бойові дії ворога. Крім згаданого села, війська РФ ще намагаються наступати біля Іванівки, Петропавлівки. У Харківській області для ворога це зараз – основна мета, оскільки, наприклад, захоплення Синківки дасть можливість просуватися далі та створити передумови для блокування Куп'янська. Та головна ціль – Куп'янськ Вузловий (великий залізничний вузол, – ред.). Але щоб до нього дістатися, потрібно захопити частину міста Куп'янська. Ці плани ми розуміємо, ці плани розуміють наші Збройні Сили. Тому адекватно реагуємо.

- Які в росіян зосереджені на Куп’янщині війська? Як і раніше –“збірна”?

- Так, штурмові загони формуються з різних підрозділів. Це і так звані «Шторм-Z», і колишні «вагнерівці», і кадрові військовослужбовці. Свою живу силу вони кидають на «м'ясо», не рахуються із втратами абсолютно. Немає ніякої в них стратегії – йдуть і йдуть на штурми.

- Але ж за підтримки техніки й артилерії?

- Є у них і міномети, і важка артилерія, і, звичайно, танки й інші броньовані машини. Певний час дійсно спостерігався снарядний голод – у перехопленнях ми це чули. Та все ж вони укомплектовані, щоби йти у штурми невеличкими загонами за підтримки техніки.

Останнім часом у них дещо змінилася тактика: дуже активно застосовують керовані авіабомби. «Прилітає» й по нашій цивільній інфраструктурі, житлових будинках. Крім того, зараз використовують дрони-камікадзе, чим дуже дошкуляють нашим військовим, і ми, звісно, намагаємося швидко реагувати на запити підрозділів, щоб вони протидіяли й безпілотникам.

Незважаючи на всі дії та наявне у противника озброєння, ЗСУ ефективно роблять свою справу. Росіяни гинуть просто сотнями, тисячами на цьому напрямку.

ПРАЦЮЮТЬ БІЛЬШЕ СОТНІ МОБІЛЬНИХ ГРУП ППО

- Ось ці 1,6% території Харківщини, що залишаються окупованими, як виглядають? Це суцільна зона бойових дій? Чи залишаються там цивільні?

- Це дві громади Куп’янського району. За нашою інформацією, у більш віддалених від лінії фронту населених пунктах Дворічанської громади перебуває близько тисячі людей – точно ми сказати не можемо.

Петропавлівська – майже вся в зоні активних бойових дій.

У Синьківці й інших населених пунктах, в яких тривають бої, людей немає взагалі. Як і жодного вцілілого об'єкта цивільної інфраструктури. Тому досить важко буде їх відновлювати після звільнення.

Ситуація на окупованій території не змінилася. Ми розуміємо, що людям там украй важко, тому що немає ані зв'язку, ані електроенергії. Після деокупації побачимо ті злочини, які, на жаль, Росія чинить на нашій землі.

- Яка ситуація на прикордонні? Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація, що Козачу Лопань росіяни використовують як «тренувальний полігон» – її начебто обстрілюють недосвідчені військовослужбовці та курсанти. Чи справді це так?

- Козача Лопань – під постійним ворожим вогнем. Там є висота, зручна саме для танкових обстрілів. Прямою наводкою б’ють по будинках наших людей. Це факт. Яка мета – навчання чи ні, не знаю. Це терористичні дії країни-агресора.

Ще на півночі ми спостерігаємо все частіші виходи диверсійно-розвідувальних груп. Їхні цілі – захоплення військовополонених, вчинення якихось диверсій або ж розвідка, намагання виявити оборонні споруди та в принципі наявність там українських сил. Наші військові вчасно виявляють ці групи, вогнем змушують їх відступати. Пильність ЗСУ не втрачають.

- Чи розглядаєте з військовими сценарій, коли російські окупанти підуть у повторний наступ на Харків?

- Звичайно, знаємо про такі їхні наміри, вони дійсно є. І знаємо, що вони будуть враховувати помилки весни минулого року. Але ж ми також протягом цих двох років війни не стояли на місці ні в технічному, ні в кадровому плані. Ми готові. Чітко розуміємо – розслаблятися зарано.

- Мобільні групи ППО, про посилення яких ви говорили у листопаді, вже мають усе необхідне?

- За завданням Президента ця робота триває вже понад рік. Наразі в нас уже більше сотні таких груп. Цей показник є одним із найвищих в Україні. Об'єднуємо зусилля з територіальними громадами: вони купують спецтранспорт, а з обласного бюджету фінансується закупівля устаткування – приціли нічного бачення, тепловізори, пристрої лазерного наведення, планшети, ліхтарі, акумулятори.

- На практиці мобільні групи вже показали свою ефективність?

- Так, уже є результати. Минулого року в 99% ударів по критичній інфраструктурі Харкова Росія використовувала ракети, зараз частіше застосовують дрони типу Shahed. Були спроби атакувати нашу критичну інфраструктуру – одну з ТЕЦ. Усі запущені з півночі дрони збили. В нас багато стратегічних напрямків, які маємо перекрити. Тому й надалі будемо комплектувати мобільні групи ППО.

В ОБЛАСТІ – ВЖЕ БІЛЬШЕ 529 ТИСЯЧ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

- Після минулого опалювального сезону та блекаутів йшлося про будівництво захисних споруд на об’єктах критичної інфраструктури. Вдалося це реалізувати?

- За вимогами Міноборони, Міненергетики, Офісу Президента ми все зробили на 100%. Йдеться про підстанції з напругою 330 кВ, електрогенеруючі підприємства Харкова та області, які, до речі, ще продовжують оговтуватися та відновлюватися після минулорічних обстрілів.

- А є розуміння, чому ворог частіше використовує дрони, а не ракети? Можливо, змусили наші оборонці відвести комплекси С-300 далі від кордону чи просто росіяни тепер мають більше безпілотників?

- Я вважаю, що наші військові, енергетики, комунальники героїчно пройшли минулу зиму. Та все одно ми навчаємося, вдосконалюємо наші захисні споруди і методи боротьби з тими ж Shahed. Однак потрібно готуватись до найгіршого. Вірити в краще, але готуватись. Ворог учиться так само. Так, зараз він б'є дронами, може, економить ресурси, можливо, С-300 вже не так просто виїхати на вогневі позиції. Проте в нього є «Калібри», «Іскандери» й інші типи ракет, досить точних. Тому кожному з нас треба підготуватися: умовно кажучи, мати якісь продовольчі запаси, павербанк, як виявилося – й резервну картку мобільного зв'язку. Зима лише почалася.

- З приводу можливої евакуації частини Куп'янська. Коли чекати відповідного рішення від Ради оборони області? Не так давно ви говорили, що набагато легше було б військовим, аби цивільних там узагалі не було.

- Маємо бути реалістами. Неможливо пояснити, переконати людей, що потрібно виїжджати з міста. Так, є кілька населених пунктів, де, можливо, буде оголошена обов'язкова евакуація у примусовий спосіб. Але зараз не хотілося б про це навіть говорити – дивитимемося, якою буде воєнна обстановка. Восени, коли ми вивезли 299 дітей, 500 людей разом із дорослими, більшість розмістили у Харкові.

- Бо не хочуть навіть родини з дітьми їхати за межі області, в більш безпечні регіони?

- Більше того, вони виїжджають до Харкова й одразу питають: коли можна буде повернутись? Звичайно, тоді, коли буде перемога.

Ми маємо зобов'язання перед цими людьми – налагодити їхній побут, повністю забезпечити всім необхідним. У нас працюють і міжнародні організації, і благодійні фонди. За їхньої участі створено транзитний пункт спеціально для евакуйованих, де надають першочергову допомогу.

- А яка загалом кількість переселенців у області?

- Більше 529-ти тисяч. Лозівський, Красноградський, Богодухівський, частково Харківський райони, Харків – прийняли найбільше людей.

- У гуртожитках скільки з них проживають?

- Приблизно п'ять тисяч. І розуміємо, що нам потрібно буде, на жаль, збільшувати ще кількість резервних місць для внутрішньо переміщених осіб. Бо є Куп'янський і Борівський напрямки. Досить важко, тому що поряд із потребою в житлі для ВПО ми маємо думати про відновлення офлайн-навчання. Бо ж ідеться про гуртожитки саме вищих навчальних закладів.

У РЕАЛІЗІЦІЇ – 90 ПРОЄКТІВ ВІДНОВЛЕННЯ

- Якщо підсумувати напрямок відбудови, що вдалося за рік?

- У 2023-му почали 90 проєктів на суму 2,4 млрд грн. Із них 76 – багатоквартирні будинки та гуртожитки в містах Ізюм, Дергачі, Лозова, Чугуїв, Балаклія, селищах Рогань, Докучаєвське, Старий Салтів, Слатине, селі Руська Лозова на загальну суму 1,3 млрд грн.

Відновлюємо три заклади освіти в Чугуївській, Мереф’янській і Старосалтівській громадах на майже 521 млн грн.

На відбудову дев’яти медичних закладів охорони здоров’я спрямовано 252 млн грн, це об’єкти у Харкові, Дергачах, Черкаській Лозовій, Малих Феськах, Лісному, Руській Лозовій, Великих Проходах і Старому Салтові.

Станом на сьогодні роботи завершені по 14 проєктам відновлення: 10 багатоквартирних будинків, чотири заклади охорони здоров’я.

До кінця будуть здані ще 28 об’єктів – два медзаклади та житлові будинки.

- Холод не заважає?

- Сучасні технології, матеріали дозволяють працювати й узимку. Наприклад, у Дергачах 10 будинків будуть готові до кінця грудня, завершуються фасадні роботи.

Труднощі виникають, але не через погодні умови. Коли в будинок був «приліт» і є руйнування – від мінометного чи танкового обстрілу, арти, авіабомби – проводиться експертиза. Але після того, коли будівельники починають роботи, виявляються так звані приховані дефекти, коли ушкоджені перекриття чи несучі конструкції. Доводиться робити повторні експертизи, звіти, переробляти проєкти. Це – додаткові витрати. Подекуди кошторис на відновлення будинку зростає на 30-50 і навіть 60%.

- Які плани на наступний рік?

- Для 17 багатоквартирних будинків готова проєктна документація, для ще трьох – у розробці. Шукаємо джерела фінансування будівельних робіт. Загальний обсяг становить 548,5 млн грн. Розроблено також проєкти відновлення для трьох закладів освіти. На них потрібно 438,6 млн грн.

У листопаді ми подали до Мінінфраструктури пропозицію по 26 проєктах, які просимо включити в перелік відновлення за кошти Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

- Можете спрогнозувати, як вилучення ПДФО від військових вплине на економіку громад і темпи відбудови? У звільненому Ізюмі чи прикордонній Дергачівщині цей податок становив орієнтовно 60% наповнення бюджету.

- Я скажу так: певною мірою відчують усі громади: тилові, деокуповані, прикордонні. Та йдеться про пріоритети. Всі, абсолютно всі мають працювати на наші Збройні Сили задля перемоги. Це видатки номер один. Звичайно, доведеться десь почекати з тротуарною плиткою, газонами, озелененням.

Суми на відбудову йдуть колосальні, бо руйнування – великі. Але 90% і більше дає держава. Маємо сподівання, що підтримка нашого регіону, який сьогодні є форпостом оборони, збережеться і у наступному році. У 2024-му передбачено додаткову дотацію для місцевих бюджетів Харківської області в розмірі 2 млрд грн, для згаданих Дергачівської та Ізюмської громад – 86,3 і 46 млн грн відповідно.

Люди мають розуміти, що захищених статей зміни не торкнуться зовсім. А якщо котрась із громад потребуватиме допомоги на комунальне господарство, то будемо вирішувати проблему. Коли звільнили наші території у вересні 2022-го, місцеві бюджети були порожні, тому виділялися кошти з обласного бюджету.

ОБОРОННІ СПОРУДИ ЗВОДЯТЬСЯ ЗА КІЛОМЕТР ВІД ВОРОГА

- Крім житлового фонду, закладів освіти, пошкоджено багато пам'яток архітектури.

- Більше 250 об'єктів по області. Майже в кожному місті чи селищі. В Куп'янську – 70% центральної частини зруйновано, а там історичні будівлі. В Ізюмі – центр геть зруйнований.

На пам’ятки потрібні ще більші кошти, ніж на житлові будинки. Це зовсім інший характер відбудови.

Зараз у пріоритеті – музей Сковороди. Відверто говорю, складна історія. Важко з будівельниками, погано вони їдуть на Харківщину, важко виконують тут певні завдання. По музею вже тричі оголошувався тендер на консерваційні роботи. Коли лише одна будівельна компанія заявляється, тендер не може відбутися – немає конкуренції, можливості отримати найнижчу пропозицію.

- Загалом є проблема з нестачею підрядників, фахівців, матеріалів? Це відчувається гостро?

- Відчувається все. І навіть ті будівельники, які беруться за фортифікаційні споруди, сьогодні їдуть, а завтра – вже ні.

- Бо страшно…

- Страшно. І важко. І ми це все розуміємо. Будемо думати над тим, як збільшити заробітну плату. Тому що є вимоги ДБН, все пораховано, збільшити видатки у кошторисі з огляду на безпековий фактор ми не можемо. Бо будуть питання щодо завищення та необґрунтованості цін. Але ризики треба фінансово покривати. Цивільні компанії працюють разом із військовими навіть у місцях, де лише кілометр до ворога!

- Таке можливо?

- Наприклад, встановлення одного бетонного модуля для ведення вогню – справжня спецоперація. Тому що мають приїхати кран, навантажувач, треба доставити та встановити цю споруду, і все це дуже швидко зробити й поїхати звідти. Це робиться вночі. Все детально планується з нашими військовими.

- Ще багато такої роботи?

- Достатньо велика кількість. Завдання військових за чотирма головними напрямкам ми виконали на 95%. Ще дещо завершимо до кінця року. Основне, повторюся, безпековий фактор. Десь можемо працювати, десь – ні.

У ТРЬОХ РАЙОНАХ ГОТУЮТЬСЯ ДО ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

- У регіоні стартувало будівництво двох безпечних освітніх просторів. Чому саме у Харківському районі?

- З одного боку – просто, з іншого – складно. Коли надійшла освітня субвенція на цей напрямок, уже був серпень. А кошти не перехідні, тобто ми мали досить оперативно їх розподілити. Взяли проєкти, які вже були готові. Це по-перше. А по-друге, враховували, що, наприклад, у Коротичі взагалі немає жодного бомбосховища.

Тому ми обрали цю локацію – поруч із закладом освіти та селищною радою. Тобто це планується як безпечний хаб не лише для школярів.

У Люботині – так само. Будемо намагатися в цих населених пунктах перевести дітей на офлайн або змішану форму навчання.

На сьогодні в нас є вже 19 проєктів безпечних освітніх просторів на наступний рік. Крім Харківського, у пріоритеті – Красноградський і Лозівський райони, для яких ми повністю розробили мережу. У Лозовій завдяки американському меценату пану Говарду Баффету будують шкільну фабрику-кухню. Під цей проєкт ми розбудуємо безпечне освітнє середовище, щоб відкрити офлайн-навчання. Плануємо зробити все до 1 вересня наступного року. Враховуючи безпекові умови, темпи будівництва захисних споруд, найпростіших укриттів, будемо комбінувати, підвозити дітей шкільними автобусами.

А взагалі у навчальних закладів є потреба в майже 1350 захисних спорудах. Це школи, садочки, профтехосвіта, виші. Маємо лише 125 захисних споруд, які ще треба привести до ладу. З них 115 – протирадіаційні укриття.

- Завершити розмову пропоную знову ж таки Куп’янським напрямком. Ви доволі часто відвідуєте наших військових. Можу лише уявити, як їм там. Але все ж – який настрій у хлопців?

- Я ще буваю й за межами області, бо відвідую нашу рідну 92 бригаду, яка зараз виконує завдання на Бахмутському напрямку. Там дуже важко.

Щодо Куп’янщини. Повірте, у хлопців настрій і бойовий, і оптимістичний. Жартують. Показали буквально в прямому ефірі той самий город на околиці Синьківки, який «захопили» росіяни. Туди заїхав російський БТР, простояв десь хвилин 30, і на цьому все для нього закінчилося.

- Це після цього заїзду був вкид про захоплення села?

- Так. Підбили той БТР. І на цьому завершилося. Важко, дійсно важко. Але хлопці професійно виконують свою роботу. Вони дуже вмотивовані, знають, за що воюють.

Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського