Верховний суд виніс рішення про межі історичного ареалу Львова
Незатвердження науково-проєктної документації з визначення меж історичного ареалу Львова не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, та не виводить її з-під державної охорони.
На це вказав у своєму рішенні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду, інформує пресслужба суду.
Як зазначається, позивач оскаржив припис Міністерства культури та інформаційної політики щодо зупинення будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель.
Підставою для винесення спірного припису було проведення будівельних робіт у межах історичного ареалу Львова й охоронної (буферної) зони об’єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, апеляційний — задовольнив його.
Зокрема, апеляційний суд керувався тим, що позивач розробив і затвердив проєктну документацію відповідно до затверджених містобудівних умов та обмежень, провів її експертизу й отримав дозвіл на початок будівельних робіт, а історико-архітектурний опорний план та межі історичного ареалу Львова не затверджені у встановленому законом порядку.
КАС ВС скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, визнавши припис Мінкультури законним.
ВС встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин чинною була ухвала Львівської міськради від 30 вересня 2010 року № 3924 «Про затвердження містобудівної документації "Корегування генерального плану м. Львова" ІІ-стадія. Генеральний план». Документ був розроблений на підставі чинних на той час нормативно-правових актів.
У Генеральному плані Львова міститься розділ, у якому зазначено, що охорона історичного середовища міста — один із пріоритетних стратегічних напрямів діяльності всіх учасників містобудівного процесу міста.
ВС звернув увагу, що такий розділ ґрунтується на історико-архітектурному плані Львова, розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році. Він стосується, зокрема, території, що перебуває під охороною ЮНЕСКО та історичного ареалу міста.
Цей план також врахований під час ухвалення рішення виконкому Львівської міськради від 9 грудня 2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова». У цьому зв’язку КАС ВС дійшов висновку, що межі історичного ареалу Львова були закріплені на нормативному рівні.
Тож КАС ВС погодився з висновком суду першої інстанції, що Мінкультури під час винесення спірного припису діяло в межах повноважень, визначених законом «Про охорону культурної спадщини», на виконання покладеного на Мінкультури завдання щодо охорони об’єкта всесвітньої культурної спадщини.
Як повідомлялося, Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО вніс Собор Святої Софії із прилеглими спорудами і Києво-Печерську Лавру, а також ансамбль історичного центру Львова до списку об’єктів, що перебувають під загрозою знищення через обстріли Росії.