Миколаїв: життя без питної води та із заблокованими портами
Укрінформ розповідає, як живе прифронтовий Миколаїв через два роки після повномасштабного вторгнення
У березні 2022 року російські танки доходили до середмістя Миколаєва, тривали жорсткі бої в Миколаївському міжнародному аеропорту. Але завдяки ЗСУ, спецпризначенцям, спротиву місцевих мешканців ворог добряче “отримав по зубах” та відступив. Натомість, окупанти почали нещадно обстрілювати місто. Тепер тут не працює жодне з великих підприємств, стоять порти, які давали левову частку бюджетних надходжень.
До великої війни у Миколаєві проживало близько пів мільйона мешканців, з яких у 2022 році виїхало більше половини. Проте більшість повернулися до своїх домівок, до того ж – місто прихистило близько 50 тисяч внутрішньо-переміщених осіб.
ПО ВОДУ – ІЗ «КРАВЧУЧКОЮ» АБО ВЕЛОСИПЕДОМ
Щоранку 76-річна мешканка Миколаєва Тетяна Коновальчук іде до найближчого пункту роздачі води, що в дитсадку за кількасот метрів від її будинку. Жінка може донести лише п’ятилітрову баклажку, тому часом змушена спускатися по воду кілька разів на день.
- Якщо обійшлося без аварії на мережі й у кранах є технічна вода, то в пункті роздачі людей небагато, – каже пані Тетяна. – Якщо ж мікрорайон тимчасово відключений, – а таке буває нерідко, – стоїмо в чергах. Багато хто возить воду «кравчучками». Але я ношу руками, бо колеса того візочка потрапляють у вибоїни, він перекидається. Та найважче – підніматися східцями, особливо мешканцям верхніх поверхів нашого будинку, бо ліфта у нас немає.
Жінка розповідає, що економить воду, як може: використовує її лише для приготування їжі, миття овочів і трішки йде на на гігієну. Додає, що нещодавно захворіла і не змогла ходити по воду в садочок, тому купувала в магазині, що на першому поверсі в її будинку.
- Важко, але ми згодні терпіти, тільки швидше б наші хлопці прогнали ворога, – додає вона.
У родині 56-річного Сергія Чебоксарова – шестеро людей, зокрема двоє малолітніх дітей. Чоловік розповідає, що його сім'я щодоби потребує щонайменше 25 літрів питної води. А мешкає родина в приватному секторі Корабельного району Миколаєва, звідки до найближчої точки роздачі води – близько двох кілометрів. Тож пан Сергій щодня їде по воду велосипедом.
- Інколи доводиться їздити двічі на добу, бо привезти велосипедом багато не вдається. За один раз беру три шестилітрові баклажки, більше – важко, адже частину шляху – під гору. Велосипед через таке навантаження часто ламається. Особливо складно взимку, коли дорога вкривається кригою, – розповідає він.
Загалом прісна вода у кранах миколаївців зникла 12 квітня 2022 року через перебитий загарбниками водогін Дніпро-Миколаїв. Генеральний директор МКП “Миколаївводоканал” Борис Дуденко стверджує, що їхні працівники, які дісталися місця аварії після звільнення Херсона, на власні очі переконалися, що окупанти стріляли по водогону навмисне. Вони очікували, що залишать місто без живильної вологи і змусять здатися. Але прорахувалися.
Місцева влада почала активно шукати альтернативні шляхи водопостачання. Перебравши різні варіанти, вирішили заповнити міську систему солоною водою з Дніпро-Бузького лиману. Завдяки цьому частково вирішили проблему із забезпеченням міста технічною водою, вдалося уникнути епідемії. Але невдовзі стало зрозуміло, що вода з лиману критично пошкодила водогін: вона має високий вміст солі, з чим не справилися очисні споруди. Якщо до 2022 року в Миколаєві траплялось у середньому по дві-три аварії на добу, то тепер – 15-20.
За образним висловлюванням міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича, місто “нагадує маленьку Венецію”, бо близько половини води витікає в землю через постійні пориви труб. За останні майже два роки не було жодного дня, щоб усе місто одночасно мало хоча б технічну воду. Водоканал залучає до ремонту систем водопостачання підрядні організації, бо сам упоратися з таким об'ємом робіт не може. Через солону воду почали руйнуватися внутрішньо-будинкові мережі, побутова техніка, тож миколаївці змушені витрачати чимало коштів на різноманітні ремонти.
Сєнкевич зазначав, що завдані миколаївському водоканалу збитки через обстріли та солону воду перевищують 41 млн євро.
Гуманітарні організації, комунальні підприємства, бізнес облаштували в місті близько 200 точок безкоштовної роздачі води. На балансі «Миколаївоблтеплоенерго» їх найбільше – близько 80. Міжнародна неурядова гуманітарна організація IsraAID створила інтерактивну карту “ХодиДоВоди” з адресами пунктів видачі води, їхнім типом, часом і днями роботи.
КОЛИ У МИКОЛАЄВІ БУДЕ ВОДА?
Миколаївці за будь-якої нагоди запитують у міського голови, коли ж буде вода.
- Це питання на контролі в ОВА, Офісі Президента, прем’єр-міністра тощо. Всі намагаються допомогти, та є безпекова ситуація. Ми не можемо вийти працювати на берег Дніпра, де розташована наша насосна станція, бо росіяни обстрілюють її... Найімовірнішим і найшвидшим сценарієм отримати питну воду в крани було б звільнення лівобережної Херсонщини. Тоді розбиту росіянами насосну станцію відновимо за лічені тижні і місто отримає дніпровську воду, – сказав Сєнкевич в інтерв'ю Укрінформу.
Для вирішення проблеми водозабезпечення у минулому році держава виділила Миколаївській ОВА 1,2 млрд грн субвенції на ремонт та реконструкцію водогінної мережі міста. За інформацією начальника ОВА Віталія Кіма, ці кошти розраховані на два роки. Відбулася низка тендерів, відповідні підприємства та організації розпочали роботи. Очільник області просить журналістів особливо не загострювати увагу на цьому питанні, адже будь-яка зайва інформація може нашкодити.
Паралельно триває робота над облаштуванням резервного джерела водопостачання міста Миколаєва на базі колишнього Жовтневого водосховища.
- Наші партнери з компанії Egis (зареєстрована назва в Україні ТОВ «ЕЖІС Україна» - ред.) визначили пʼять місць, звідки Миколаїв може брати воду. Одне з них – колишнє Жовтневе водосховище, яке осушили понад 15 років тому. За приблизними підрахунками, це буде коштувати понад 50 мільйонів євро, – зауважував на пресконференції міський голова.
За словами Сєнкевича, відновлення водосховища без розуміння, якою водою воно буде наповнюватися, недоцільне. Наразі розглядається декілька варіантів, але жодного рішення поки немає.
Певну надію на вирішення питання з питною водою дав миколаївцям віце-прем'єр-міністр з відновлення України Олександр Кубраков під час виступу на форумі "Україна. Рік 2024".
- Наступного місяця заповнимо водогін на Дніпропетровщині у повному обсязі. До кінця року маємо відновити постачання питної води у Миколаїв. Тут співпрацюємо з нашими партнерами – з урядом Данії. З усіма, – наголосив Кубраков.
Прокоментувати цю інформацію кореспондентка Укрінформу попросила Олександра Сєнкевича.
- Цей проєкт втілюється на рівні держави. У нас немає на нього ні грошей, ні повноважень. Я хотів би сподіватися, що питання з водою у місті вирішиться до кінця цього року, проте маю на рахунок цього певні сумніви, – відповів міський голова.
Очільник міста також застеріг, що через техногенно-природний вплив і, відповідно, збільшення хлоридів, вода у кранах на деякий час стане солонішою.
У ШКОЛАХ І ДИТСАДКАХ ОБЛАШТУВАЛИ 42 СХОВИЩА
Фронт від Миколаєва хоч і віддалився, але південні околиці міста лишаються в радіусі дії ворожих РСЗВ. Повітряні тривоги нерідко лунають по шість – вісім разів на добу.
Попри це, у місті досі «напряг» зі сховищами, яких, за інформацією управління з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення міської ради, налічується близько 220. Але частина укриттів – на території підприємств, які нині не працюють, а, відтак, і сховища недоступні. Ще є 400 найпростіших укриттів, що розташовані у підвалах багатоповерхівок. Та їхній стан, здебільшого, незадовільний, хоча це і намагаються потроху змінювати. За інформацією міської ради, торік вдалося відремонтувати шість таких укриттів, ще вісім нині у роботі.
Допомагають у цій справі іноземні партнери. Зокрема, Норвезька рада у справах біженців взялася поліпшити умови 35 бомбосховищ у житлових будинках.
У Миколаєві також встановили 19 укриттів на зупинках громадського транспорту, 14 з яких придбані за рахунок міського бюджету, ще 5 дали волонтери. Це добре, але ж у місті – сотні зупинок!
Саме через безпекову ситуацію в Миколаєві з початку великої війни діти навчаються онлайн. Дещо поліпшилася ситуація з дитсадками – якщо на початку минулого року жоден із них не працював, то сьогодні, за інформацією міського управління освіти, діючих уже 15. Щоправда, кардинально на ситуацію це не впливає, тому більшість батьків змушені вирішувати проблему догляду за дітьми на власний розсуд.
Саме тому зараз велика увага приділяється облаштуванню укриттів у школах та дитсадках. На сьогодні у закладах освіти вже відремонтовано та оснащено усім необхідним 42 сховища.
ЕКОНОМІКА МІСТА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОРТІВ
У Миколаєві бракує робочих місць, бо з початку повномасштабного вторгнення не працює жодне з великих підприємств: якісь припинили роботу через втрачену логістику й обстріли, якісь – релокувалися в інші регіони. За інформацією Сєнкевича, бізнес від початку війни втратив до 90 відсотків свого потенціалу. Насамперед, це стосується морегосподарського комплексу, що є основою економіки міста. Зокрема, повністю припинили роботу усі порти. І річ не лише у тому, що частина їхньої інфраструктури зруйнована обстрілами. Головна причина – досі прострілюється водний шлях з Миколаєва до моря.
- Із тимчасово окупованої Кінбурнської коси росіяни почали обстрілювати нас інтенсивніше, навіть FPV підключилися. Тому можу сказати, що ситуація навіть дещо погіршилася, – сказав у ефірі національного телемарафону Віталій Кім.
Президент України Володимир Зеленський на пресконференції після переговорів із президентом Туреччини Реджепом Ердоганом висловив сподівання на розширення "зернової ініціативи", зокрема, щоб до експорту зерна, крім портів Великої Одеси, долучився і порт Миколаєва. "Дуже хочемо, щоб Миколаїв економічно розростався і почав жити. Ми розраховуємо, що порт Миколаєва відновить свою діяльність, що надасть тисячі робочих місць", – заявив Зеленський.
У МИКОЛАЄВІ ПРАЦЮЄ ЛИШЕ МІКРОБІЗНЕС
- Я нещодавно зустрічався з бізнесменом, у якого було виробництво будівельних матеріалів у Миколаєві. Він перевіз своє підприємство до Києва. На моє питання, чи повернеться після війни назад, сказав: «Це так дорого. Ми поки переїхали, стільки грошей витратили, часу, що я вже не думаю повертатися». І це лише один приклад з багатьох..., – зауважував Сєнкевич.
Він стверджує, що сьогодні в місті працює лише мікробізнес.
Як розповіла Укрінформу миколаївська підприємиця, голова осередку ГО Руху «SaveФОП» Еліна Кошелєва, мікробізнес тепер теж переживає не найкращі часи.
- Податки збільшилися, продажі впали, люди стали менше купувати. В мене було шість точок із продажу нескладної побутової техніки. Залишилась одна, – каже підприємиця.
Серйозною проблемою для Миколаєва стала і втрата ПДФО військових, працівників ДСНС та правоохоронців. Як сказала на одній із сесій Миколаївської міської ради директорка департаменту фінансів міської ради Віри Святелик, бюджет 2024 року фактично спрямований на виживання, адже місто за рік втратило близько 2,7 млрд грн, або 46 відсотків доходів.
- Щоб зекономити кошти, ми змушені скоротити штат працівників апарату міської ради та комунальних підприємств, доведеться об'єднати деякі підрозділи. Також менше витрачатимемо на підтримку доріг, обігрів шкіл, садків та інших приміщень, скоротимо час вуличного освітлення, – зазначив на одній із сесій Олександр Сєнкевич.
За його словами, місто намагатиметься заробити на платному паркуванні для автотранспорту, повернеться до приватизації комунального майна і проситиме кошти у держави.
У Миколаєві – досить високі ціни на основні продукти харчування. У 2022 році експерти пояснювали це тим, що доставка товарів до міста було можлива тільки Одеською трасою. Сьогодні усі шляхи – проїзні, але свого виробляється недостатньо, у тому числі – і через значні руйнування у селах області. До того ж, значна частина сільгоспземель досі замінована.
Красномовним прикладом є Баштанський сирзавод ТМ «Славія», який постачав у торговельні точки Миколаєва молочну продукцію. Він релокувався в інший регіон і коли відновить роботу – невідомо. Отож, молочку везуть із Житомира, Черкас та інших регіонів України. Що стосується м’яса, то левову частину того, яке продається на місцевих ринках, постачають аграрії Одещини.
БЕЗПЕКОВІ РИЗИКИ ГАЛЬМУЮТЬ ВІДНОВЛЕННЯ
Сьогодні у місті потроху триває процес відновлення. Значну допомогу надають міжнародні партнери та благодійні фонди. Скажімо, у лікарні швидкої медичної допомоги відновлено травмпункт – заклад повністю відремонтований за кошти приватного бізнесу Казахстану.
Знайшов можливість для відновлення і Чорноморський національний університет імені Петра Могили, що в серпні 2022 року двічі атакували російські ракет типу С-300. За словами кандидата наук з соціальних комунікацій ЧНУ Тетяни Сидоренко, колектив університету доклав зусиль, щоб відбудувати усі потрощені приміщення – навчальні лабораторії, комп'ютерні класи, спортивні та читальні зали тощо.
Крім того, низка пошкоджених російськими обстрілами об’єктів тепер готуються до відновлення: розробляють проєктно-кошторисну документацію, визначають джерела фінансування тощо. Місцева влада наголошує, що процес відбудови гальмується через безпекові ризики: лінія фронту досі пролягає достатньо близько від південних околиць міста.
Щодо житла, то нині його відновлюють, переважно, за особисті кошти та за допомогою програми єВідновлення. Наразі, за інформацією Департаменту ЖКГ міськради, за отриманням компенсації на ремонт частково зруйнованого житла від програми єВідновлення звернулося 2169 людей. Із них 990 заявок на загальну суму 43,5 млн грн уже задовільнили.
У межах цієї програми мешканці міста, житло яких було повністю зруйноване у результаті обстрілів, придбали 51 квартиру та п’ять приватних будинків.
Місто також робить свій внесок у відновлення житлового фонду.
- Зокрема, виконано капітальний ремонт в чотирьох житлових багатоквартирних будинках, ще сім у роботі. Крім того, у 132 зроблено поточний ремонт. Ще у семи багатоповерхівках капітально відремонтовано покрівлю, а в десяти замінили вікна, – повідомив заступник керівника департаменту ЖКГ Ігор Набатов.
Загалом із початку повномасштабного вторгнення у Миколаєві обстрілами зруйновано або пошкоджено близько 1130 багатоквартирних та більше тисячі приватних житлових будинків. З них понад 30 багатоквартирних та близько 100 приватних зруйновані повністю і відновленню не підлягають. Також пошкоджень різного ступеня зазнали 24 культурні, 17 медичних та 15 спортивних об’єктів, 88 навчальних закладів, чотири школи зруйновані вщент. На вимогу міжнародних партнерів було проведено приблизну оцінку збитків від пошкодження житла та інфраструктури. Наразі вони складають орієнтовно 386 млн та 850 млн євро відповідно.
ПРО ЗРУБАНІ ДЕРЕВА І ЗАБРУДНЕНЕ ПОВІТРЯ
Ще одна проблема, яку останнім часом широко обговорюють у Миколаєві, – забруднення повітря. Миколаївський гідрометецентр уже кілька тижнів поспіль оприлюднює інформацію про значне перевищення в повітрі гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, а особливо – формальдегіду.
На думку фахівців, основною причиною є велика кількість автотранспорту, зокрема, великовантажного. Так, щоденно місто перетинає величезна кількість фур зі збіжжям, які прямують у порти Одещини.
Мер Сєнкевич, на прохання Укрінформу прокоментувати ситуацію, зазначив, що Миколаєву конче необхідна об’їзна дорога, щоби фури оминали обласний центр, але предметно про це можна буде говорити після війни.
Ситуація загострилася ще й на тлі того, що у місті за два останні роки значно зменшилася кількість дерев, – а саме вони можуть хоча б частково нівелювати забруднення повітря. Згідно з інформацією КП «Миколаївські парки», протягом 2022-2023 років у місті лише офіційно зрубано майже 2900 дерев, а посадили лише близько 200. У минулому році з бюджету планувалося витратити понад сім мільйонів гривень на зелені насадження. Однак мер звернувся до мешканців міста з публічною ініціативою віддати ці кошти на потреби ЗСУ. Звичайно ж, миколаївці погодилися. Адже попри труднощі життя у прифронтовому регіоні, місцеві жителі, передусім, прагнуть перемоги і роблять для цього все можливе.
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото автора та пресслужби міської ради