У Білопіллі на вулицях більше немає людей
Про те, що відбувається у прикордонному містечку Сумщини, де оголосили евакуацію, Укрінформу розповіла редакторка районної газети Наталія Калініченко
Офіційно регіональна влада оголосила про евакуацію цивільних із містечка Білопілля на початку тижня. У вівторок, 14 травня, з колись 16-тисячного міста, розташованого за якийсь десяток кілометрів від кордону з Росією, виїхав перший евакуаційний автобус. Він вивіз 28 цивільних, серед них шестеро дітей. У п’ятницю, 17-го, подадуть наступний “евак” для цивільних.
Редакторка газети “Білопільщина” Наталія Калініченко каже, що евакуація почалася раніше – багато людей виїхало під час посилення обстрілів з боку росіян ще у березні, коли побачили, як знищують села на кордоні. Тож зараз на вулицях майже немає людей, закриваються магазини, хоча працює критична інфраструктура. Разом із тим, люди садять городи та купують розсаду капусти...
ХТОСЬ ВИПУСКАЄ “УТЯТ”, А ХТОСЬ РЯТУЄ АРХІВИ
Ми спілкуємось із Наталею Калініченко в середу, 15 травня.
- Даруй, що не одразу взяла слухавку, – каже вона, – якраз возила по місту журналістів, із столиці та закордонних. Знімають, як триває евакуація з Білопілля, людей, що залишаються під наглядом соціальних працівників, інвалідів. А ще – як на городах працюють. Зараз от приїхала до знайомої, то вона нарешті зважилася вигнати своїх курей та утят попастись (на Сумщині говорять слобожанським суржиком й каченят звуть утятами, – авт.). Каже: та що ж вони закриті цілий день сидять!
Перший евакавтобус із Білопілля вирушив за день до цього. Наступний призначено на п’ятницю, 17-го. Я розпитую, що відбувається в місті наразі, що говорять та роблять білопільці. Що, власне, робить сама Наталя, яка не виїжджає з рідного міста від початку повномашстабки? Вона редагує та видає місцеву газету “Білопільщина”: під час минулого спілкування з Укрінформом казала, що мріє надрукувати номер з передовицею про Перемогу України у цій війні.
- Та от я теж пакую речі. Щоправда, ще не свої – ми з командою рятуємо з міста газетний архів. У ньому підшивки газет із 1947 року. Там є номери в єдиних екземплярах. Нещодавно поруч з нашою будівлею прилетіло – тоді дуже налякалися, що все згорить. Тому зараз пакуємо і вивозимо.
- А що сама газета – теж припиняєте друк?
- Чого ж! – каже колега. – Цьоготижневу щойно випустили, на наступну вже готуємо матеріали. Коли будемо верстати – оце питання. Дасть Бог, може, на вихідні зберемося і зробимо. Тільки от як її потім доставити читачам...
ЗАЯВА БУДАНОВА НЕ НАЛЯКАЛА
Питаю Наталю, чи сильно змінилися настрої в місті після заяви керівника ГУР МО Кирила Буданова про те, що росіяни за кілька днів можуть розпочати наступ на Сумщину і Суми.
- Ну, Білопілля такими заявами навряд чи можна розбурхати... Я вже казала, що ми довший час живемо наче в тирі – росіяни гатять по нашим будинках та вулицях з усього, що мають. Тому заява Буданова більше вплинула на людей в Сумах та загалом по області. Білопілля має до таких речей певну стійкість, адже дуже сильні обстріли у нас постійно. Ще на початку травня, до офіційного оголошення евакуації, у нас стояло питання щодо виїзду з міста цивільних, передусім сімей з дітьми. На евакуацію у вівторок записалося набагато більше, ніж виїхало: виїхало 28 людей з близько 60-ти записаних. На п’ятницю також пишуться люди, – каже Наталя.
ВИЇЖДЖАЮТЬ ПЕРЕВАЖНО САМОТУЖКИ
Як і мер міста Юрій Зарко за день до того в коментарі Укрінформу, Наталя підтверджує, що евакуація з міста триває переважно силами місцевих жителів. Люди купують квитки на автобус та потяги, шукають житло в інших містах та регіонах, виїжджають на своїх автівках, у кого вони є...
- Евакуаційними автобусами їдуть переважно старші люди, інваліди або маломобільні. Як правило, ті, в кого нема дітей, близьких родичів або друзів, які би змогли їх вивезти із міста, – каже Наталя Калініченко.
- Чи лишилися в місті люди? – питаю.
- Лишилися – але дуже мало. На вулицях майже нікого немає. Пусто і порожньо.
Утім, зазначає вона, в місті є світло, газ, вода. Щоправда, одразу вносить поправку: це станом на тепер. Невідомо, що буде через півгодини.
- Інтернету немає в половині міста, бо кабелі перебили під час обстрілу ще 8 травня. Магазини теж працюють – не скажу, що в таких об’ємах, як раніше, але найнеобхідніше купити можна. Лікарні працюють, міська рада, критичні служби теж. До речі, сьогодні було засідання міськради, як депутатка я була там присутня. Ми ухвалювали рішення про зміни до бюджету, про затвердження старостатів. Життя триває. Зараз – в отакому вигляді. Вчора в місті весь день було тихо, а о 20-й вечора як влупили “Градами”! Сьогодні пережили кілька тривог, власне, й зараз, поки ми з тобою розмовляємо, теж тривога. Але це не КАБи, тому можна виходити на вулиці, – розповідає Наталя.
ПАНІКИ НЕМА, АЛЕ ЛЮДИ НАЛЯКАНІ
Питаю, що місцеві думають про можливий наступ, про що люди говорять на вулицях.
- О, там такий діапазон думок, що я вже просто не можу це слухати, в мене часом дим з вух йде... Люди налякані й стривожені, тому готуються до найгіршого. Найчастіше передають різні страшилки, фейки та обговорюють сценарії можливого наступу росіян на Сумщину. Називають дати – наприклад, що це станеться 18 травня... Ми тут не знаємо нічого напевне. Звісно, спілкуємося зі знайомими військовими, прикордонниками. Вони кажуть: ми службу несемо, за всім дивимося, всі на своїх місцях. Але коментувати ситуацію чи щось прогнозувати не беруться.
Питаю також, чи є паніка у зв’язку із цим усім.
- Ні, паніки немає. Ми ж у березні пережили евакуацію прикордонних сіл Білопільської громади, зокрема, Рижівки, де не лишилося жодної вцілілої хати. Ми бачили, як люди звідти виїжджають... Тоді й багато білопільців залишили місто. Хто не виїхав сам у березні, того за цей час вмовили діти та родичі: просто приїжджали і забирали їх звідси. В першу чергу виїжджають люди з дітьми – і це розумно, і це треба було робити раніше.
Але багато хто, за її словами, усе ще лишається в своїх будинках. Переважно старші люди та ті, хто працюють в лікарнях, пожежці, міськраді тощо.
Наталя зазначає, що в зв’язку із останніми подіями подорожчала оренда квартир в Сумах. Хоча тепер немає впевненості, що й там буде більш-менш безпечне існування.
Питаю також, що роблять та як поводяться ті білопільці, які надалі лишаються в місті.
- Багато хто налякані і просто не виходять з дому, бо в будь-яку хвилину може бути обстріл. Справа в тому, що про ракетну небезпеку нас попереджають, і тоді важливо перебувати в укритті. Є умовно дві хвилини на те, щоб десь сховатися. Це рятує життя. А що стосується арти, “Градів”, мінометів, САУ – ти просто чуєш “вихід”. Якщо в тебе є сили добігти до якогось забору чи десь упасти – вже добре. До цього неможливо підготуватися та врятуватися. Це така “російська рулетка”. Тому кожен у Білопіллі, хто вибігає в магазин по хліб, одразу шукає очима якийсь фундамент чи тин поруч. А загалом в останні дні люди просто намагаються менше ходити по вулицях. Коли ти чуєш свист, у тебе є 3 секунди, щоб сховатися, – каже Наталя.
Наостанок питаю, чи збирається зараз виїжджати вона.
- Ну, архів ми спакували. Газету зробили, відправили на друк, чекаємо виходу та плануємо розвезти. Далі побачимо, як буде.
Тетяна Когутич
Фото і відео – поліції і ДСНС Сумщини