Рівненщина: як виживає український садок

Попри непрості кліматичні умови та брак вільних земель, фермери Рівненщини вирощують вишню, фундук і обліпиху

Здавалося б, українське село й садок – одне ціле. Але чи може конкурувати нині той самий «садок вишневий» з технічними культурами, а фермер – з агрохолдингами? Чи реально отримати гранти на розвиток садівництва? Яке тут підводне каміння? Загалом, що може дати країні садівництво?

Про це кореспондентка Укрінформу розпитала молодого фермера з Рівненщини, директора ТОВ «Сади Полісся» Вадима Бортника, який щедро ділиться у соцмережах власним досвідом отримання грантів. А у власника обліпихового екосаду Андрія Кузьмича дізналася про те, що мотивує людей вирощувати нішеві культури.

САД ЗАМІСТЬ РІПАКА

Перше, що мені показує Вадим Бортник, – не «грантовий» сад фундука, а 5 га вишні сорту Дебрецена. Цей проєкт фермер втілив за власні кошти.

- Це молодий сад, йому другий рік. Ми його обробляємо виключно біопрепаратами. Взагалі гасло нашого господарства: посади дерево – подаруй життя. Ми за екологію, – не приховуючи гордості, розповідає мені Вадим.

Він сам із селянської родини, але за освітою програміст. Його батька, до речі, ми пізніше зустрінемо за роботою на тракторі в іншому садку.

На переконання Вадима, в Україні забагато сіють технічних культур, виснажуючи землі, використовуючи пестициди. Він вважає це жахливим, адже від цього страждають люди і на Рівненщині, зокрема.

- Тому ми вирішили, що будемо садити сади. Чому вишня? Бо це такий український національний продукт, який наче є скрізь по дворах, але не реалізований нормально. Вишня і її користь для організму недооцінені. А ще вона має великий крок переробки. Так, можливо, це трохи примхлива культура, але от ми обробляємо біологічними препаратами, і вони справляються з хворобами і шкідниками. Хочемо долучитися у перспективі до органічного виробництва.

Треба зазначити, що на Рівненщині загалом називають перспективним саме органічний напрям садівництва та ягідництва, яким в минулому році займалися 7 агровиробників на площі 163 га. Як повідомили в обласній держадміністрації, починаючи з 2018 року тут фінансово підтримують органічних виробників ягід, здешевлюючи вартість сертифікації. На поточний рік планується збільшення коштів на суб’єкта господарювання до 40 тис. грн. Отож площі, на яких вирощують органічні плоди та ягоди, зростають: з 4,2 тис. га в 2018 році до понад 10 тис. га останніми роками. Також розширюється асортимент продукції. В області в 2023 році було сертифіковано 19 операторів органічного виробництва. Спектр сертифікованих органічних продуктів містить зерно, ягоди (суниця садова, малина), плодові (яблука, обліпиха), горіх волоський.

КОНКУРЕНТІВ З ВИРОЩУВАННЯ ВИШНІ НЕМАЄ

Вадим Бортник уже думає про перероблення, має у планах відкрити власний цех. Бо вишня – це і сухофрукти, за шокового заморожування її можна використовувати у йогуртах, джемах, концентрат – на соки.

Висадили й ще один молодий садок – там уже сорти десертні, переважно української селекції. Таку вишню можна буде реалізувати на ринку чи в супермаркетах.

Вадим розповідає, скільки коштувало розбити молодий сад.

- На сьогодні деревце вишні коштує від 80 до 100 грн. Тут висаджено близько 4 тис. саджанців. Якщо помножити на 80 грн, мінімально – це 320 тис. грн, плюс доставка і посадка. Разом – близько 400 тисяч грн, щоб закласти сад. А ще треба його підтримувати. Залежно від погоди щороку потрібно 200–300 тис. грн: це і обкіс, і підрізка, і підживлення, і полив, і обробка препаратами... Це ми кажемо про площу 5 га.

Фермер зауважує, що для вишні, як і для інших рослин, дуже важливий ґрунт.

- Тепер дуже «розпіарена» лохина, всі хочуть вирощувати її. Але її особливість – кислі ґрунти, вона не буде рости на наших суглинках! А от вишні наш суглинок з чорноземом підходить, вона не любить болотисті ґрунти. Єдине, що ми вносимо, – трішки сірки й органічні добрива.

Цього року плоди вишні зберуть, щоб лише посмакувати. А наступного, якщо все буде добре,  сподіваються отримати перший урожай молодого саду.

Фермер каже, що конкурентів з вирощування вишні не боїться, бо їх нема.

- Тільки в нас є вишневі сади. Їх і по всій Україні небагато, чомусь усі в черешню кидаються. Треба робити вишню популярною і популяризувати саме українські сорти.

Ягоди наразі будуть збирати руками, але в майбутньому хочуть купити комбайни.

- Дуже важливо, коли садите й обрізаєте вишню, поставити собі питання: чим будете збирати? Якщо це ручний збір – один тип обрізки і формування крони дерева, якщо під «лапу» – інший, під спеціальний комбайн – третій. Чим будете обробляти? Механічно чи руками? Тому важлива схема посадки, – пояснює Бортник.

За його словами, доволі важко знайти добрий посадковий матеріал.

- Експериментували зі сортами, які підходять для Рівненщини, брали рослини української селекції. З іноземних сортів взяли Дебрецену і Келерис. Останній себе не зарекомендував узагалі, будемо досаджувати українські.

В експериментальному садку, де росте десертна вишня, він показує українські сорти Іграшка, Пустунка (Шалунья), Зустріч. Цьому садкові вже пішов четвертий рік.

- Зверніть увагу на сорт Келерис: його садили разом з українськими сортами, але наскільки він нижчий, дуже мало має приросту, бо не підходить під наш район, – каже фермер.

БІЛЯ САДУ – БУЗИНА, А У ҐРУНТІ – ГРЕЧКА

Вадим Бортник також ділиться досвідом: перш ніж садити вишню, варто висіяти на ділянці гірчицю чи гречку. Вони добрі як сидерати – спеціальні культури, які садять для відновлення стану ґрунту або надання йому конкретних властивостей. А гречка ще й добра нішева культура, особливо якщо придбати машину для сортування та упаковання.

- У нас гречки у минулому році було 20 га. Але ми сіємо не лише для того, щоб на ній заробити. Хоча якщо її вирощують небагато господарств, то рентабельність досить добра: позаминулого року ціна була 22–25 тис. грн за тонну. Минулого – 5–7 тис., бо багато людей посіяли. Прогнозують, що в цьому році буде вища ціна, бо знову не сіють... У гречку – мінімальні капіталовкладення, ми не кропимо ніяк. Ну і ми використовуємо її для сидерації майбутніх садів. На стадії набухання квіток її треба задискувати (подрібнити і змішати з ґрунтом дисковими боронами, – ред.), вона перебродить, перегниє, і на осінь вже можна висаджувати там дерева.

Поряд із садами висадили бузину – вона відганяє вишневу муху. Кущів поки що соток 10–18, але висаджувати їх по периметру будуть і далі – для захисту від пестицидів, якими обробляють свої поля сусідні господарства.

- Це наша захисна смуга. Ми хочемо посадити десь 5–10 га бузини, тому що це також перспективна культура. Елементарне – зібрати цвіт, висушити і продати його на ліки. Ягода – натуральний корисний барвник для йогуртів, компотів, також використовується у фармації. І ще в десертах – варення з бузини роблять.

Загалом у цьому господарстві планують висадити садів вишні на 30 га. А коли вирішать питання з переробленням, прийматимуть ягоду і в місцевих мешканців. Адже у присадибних садках дерева вишні є, але їх поступово вирізають, бо, мовляв, кому то треба – падає, гниє під ногами...

- Особливість вишні у тому, що за годину після збору вже треба її охолодити. Напевне, у нас буде виїзний рефрижератор. Крім того, хочемо продавати населенню власні саджанці. Вчимося тепер їх прищеплювати. Ось тут вирощуємо підвой для цього — вишню-антипку, – показує фермер.

Наразі одна з проблем – саме з посадковим матеріалом. Наприклад, цьогоріч в Інституту садівництва замовили 2,5 тис. саджанців вишні різних сортів. Але на наступний рік треба буде 5 тисяч, і невідомо, чи вдасться стільки знайти.

ФУНДУК – КОНДИТЕРИ ЧЕКАЮТЬ

Грантовий проєкт Бортника – сади фундука на 5 і на 20 гектарів. Фермер каже, що якщо вже братися за це дерево, то не варто обирати розпіарені італійські сорти. На його думку, варто звернути увагу на українську селекцію: Пиріжок, Лозівський, Морозівський, Янтарний.

- Наш фундук буде лише для українського ринку. Ми тільки посадили цей сад, а мені вже декілька потенційних замовників телефонували, цікавилися. Ресторани, зокрема і столичні, готові купляти на рік до 2 тонн. Він дуже потрібен кондитерським фабрикам.

За словами Вадима, доброю врожайністю фундука за належного догляду вважається від 2,3 до 3 тонн із га, мінімальною – 1,5–2 тонни.

Показує, де сформували розсадник.

- Тут у нас молоді щеплені саджанці – майбутній посадковий матеріал на 20 га площі. Великим деревам пішов четвертий рік, уже є плоди.

Особливість фундука – перехресне опилення, тому треба мати декілька сортів. У міжряддях росте конюшина: вона і для бджіл, і бореться із зіллям.

Фермер рекомендує смакувати фундук молочної стиглості – він дуже корисний, хрусткий, як яблуко Симиренка, приємний на смак. Але на цій стадії горіх ще не годиться для перероблення. Збір врожаю починається з кінця серпня (залежно від сорту) і триває до кінця вересня.

Має фермер і ще один грантовий проєкт – 25 бджолосімей. Більше поки що не планують, цього наразі достатньо, щоб опилювати свої сади. Бджоли – «карпатка», вони спокійні, продуктивні й дуже медоносні, одна з порід, яка бере мед з конюшини. Вадим показує будиночок для апітерапії (вулики під лежаками). Пахне деревом і чути, як гудуть бджоли. Є вже плани на зелений туризм.

- Людина зможе полежати, погуляти по саду, відпочити в будиночку, випити медового квасу, з’їсти медку, пилочку для поліпшення імунітету – я поставив з того боку пилкозбирачі. Буде лаванда для фотозони. Можливо, запропонуємо і крафтовий смаколик з фундука – є такі плани.

ЗЕМЛЯ І ЛЮДИ

Стосовно труднощів, то найбільша проблема, за словами Вадима, узяти землю під садки.

- У людей багато скептицизму, недовіри до орендарів. Переживають за паї: ви, мовляв, посадите садок, а нічого з цього не буде, лишите нам коріння. Не готові були довіритися, не вірили, що можна на Рівненщині робити нормальні садки, чесно працювати з пайовиками, розвивати цю сферу. Ми майже півтора року шукали землі, розмовляли, переконували. І знайшлися перші, які повірили нам. Ми уклали договори, почали працювати. З пайовиками ми досить відкриті, платимо вчасно. У договорах прописував усе від «А» до «Я», аж до рекультивації земельної ділянки. Сади – це довгострокові вкладення, і договори ми укладаємо на 15 років, передбачаємо індексацію, інфляцію, всі такі моменти.

Вадим пояснює, що проблема з землею під сади – не лише на Рівненщині. Каже, що важко конкурувати з агрохолдингами: навіть якщо йти на державний земельний аукціон, ті наганяють високі ціни. А сад починає приносити дохід лише на четвертий-п’ятий рік.

- Варто, щоб був механізм підтримки – надання державної землі під такі проєкти. Коли ділянка виставляється на аукціон, але з умовою – під сади.

ГРАНТИ – І ПРОСТО, І СКЛАДНО

Як розповідає Вадим, умови гранту прописані у Дії: і щодо землі, і щодо співфінансування, і що має бути проєкт саду під певну культуру. Фермер уклав договір з Інститутом садівництва НААН, і там розробили для господарства проєкт під фундук. Погодження на проєкт, який подали через Дію, прийшло через 10 днів. Перші кошти надійшли на грантовий рахунок протягом двох місяців: держава виділила 250 тис. грн на гектар саду під насадження.

Вадим розмірковує, чи так вже легко отримати грант на сад. З одного боку – все прозоро і чітко, наче нескладно. А з іншого – селянин, який живе з родиною від зарплати до зарплати чи за кошти за невеликий пай, цього зробити не може.

- Про землю я вже казав. Далі – треба написати проєкт, який коштує немалі гроші. Ми, коли заходили на грант на 20 га, заплатили близько 40 тис. грн за проєкт саду, потім 35 тис. – за проєкт зрошення, ще 5 тис. – проєкт свердловини, і ще ми подавали на дозвіл на водокористування. І це лише для того, щоб податися на грант. А от, наприклад, селянин, який має 2 га паю і жодного додаткового доходу: як йому посадити садок без стартового капіталу? До того ж є ризик, що ти вкладешся, а гранту не отримаєш.

Наступний етап – де взяти сертифіковані саджанці, витрати на які покривають грантові кошти. Є варіант купити саджанці за свої, а решту грошей пустити на добрива, техніку та підготовку поля для посадки саду, наприклад. Але, знову-таки, у проєкті прописані конкретні засоби захисту рослин, види сільськогосподарських робіт для підготовки саду та інші матеріали, яких, може виявитися, уже немає на ринку країни. І ти не можеш купити інші, бо у проєкті передбачені саме ті, а витрати контролює банк. Це треба враховувати. Ти шукаєш свої кошти, щоб докупити необхідне. Шукаєш ФОПа чи інше підприємство, які погодяться прописати тобі кожну літеру, як у проєкті. Це обмежує та зв’язує руки фермеру.

Проте Вадим Бортник дуже хоче, щоб у країні розвивалися не холдинги, а саме маленькі фермерські господарства, сади. Бо це робочі місця, це повернення людей з-за кордону. Тому він закинув у TikTok відео, де розповідає про грантові програми. Поради дає безкоштовно. Тим паче, що має досвід отримання гранту ще на 250 тис. грн для розвитку пасіки.

- От пасіка – це дуже реально підняти селянину. Стартового капіталу для цього не треба. У мене була власна невелика пасіка, близько 10 сімей – займаюся бджільництвом 11 років. Як я зробив: скачав бізнес-план на сайті Дія, виклав свою бізнес-ідею та з нею прийшов у наш обласний Центр зайнятості. Вони мені скоригували його, допомогли з розрахунками витрат на електроенергію, оренду, перевезення, охорону. Пояснили, куди що вписувати. І тоді я через Дію подав заявку, за 10 днів отримав повідомлення про зум-зустріч для співбесіди щодо бізнес-плану, і ще через 5 днів отримав підтвердження. Єдина умова – треба взяти двох людей на роботу, які будуть працювати офіційно. І ФОП повинен працювати не менше ніж три роки.

Вадим Бортник особливо наголошує, як добре допомогли йому в Центрі зайнятості. Так само каже про підтримку облдержадміністрації, Мінагрополітики, про співпрацю з головою Великоомелянської громади Аллою Карпюк та головою Дядьковицької громади Людмилою Вітковець.

Вадим мріє, щоб в Україні не сіяли ріпак тисячами гектарів, а щоб розвивалися фермерство, нішеві культури, щоб росли сади, довкола цього будуть перероблення, крафтові продукти, зелений туризм.

- Порахуйте, скільки можна працевлаштувати людей у фермера. Наприклад, нам на сад фундука в 5 га треба взяти 5 людей, які мають працювати протягом 4–5 років, і 35 людей – на сезонні роботи, коли сад почне плодоносити. На пасіку, я вже казав, маю офіційно взяти 2 людей. Якщо буде переробка – знову робочі місця.

Знайомий польський фермер, дізнавшись, що Бортник посадив 10 га вишні і 5 га фундука, сказав: «О, то пан – вже куркуль!».

- Для них це вже потужний підприємець, його держава поважає, для нього діють лізингові програми.

Звісно, тепер важко щось прогнозувати – бо війна. Але фермер з Рівненщини вірить у перспективи українського саду та в нашу перемогу.

ОБЛІПИХА – ЯК ЖІНКА: АБО ПОДОБАЄТЬСЯ, АБО НІ

Голова Асоціації фермерів Рівненської області Андрій Кузьмич вирощує обліпиху. Він також отримав мікрогрант від держави на свій екосад.

- Три роки тому ми з колегою заснували невеликий кооператив «Сонячна ягода», що спеціалізується на переробці обліпихи. Заготовляли її в дикій природі. Я побачив, що ця ягода вже багатьох зацікавила і тому нещадно знищується. І зрозумів, що в дикій природі її скоро не залишиться, бо ніхто не контролює, як ведеться заготівля. Тож вирішив починати працювати з цією культурою на своїй землі. У 2021 році привіз дикорослу обліпиху, висадив у себе.

Фермер каже, що обліпиха росте на глиняних ґрунтах, любить вологу. Це азотфіксуюча рослина, невибаглива, морозостійка. Вона дводомна, тобто для запилення потрібні дерева як чоловічої, так і жіночої статі. Коли починав працювати з цією культурою, то висаджував молоді деревця, не дуже розбираючись ще, «чоловік» то чи «жінка». І вже на ділянці вчився, дивився, як вони запилюються, як вегетують, як ростуть. Торік була перша, «сигнальна» ягода, цього року вже дерева доволі завантажені.

- У мене цьогоріч плодоноситиме маленька ділянка. Тобто восени 2021 року я посадив, а восени 2024 року вже буду різати першу ягоду. Мінус у тому, що коли зрізаєш гілочку, вона знову родитиме лише через рік. Можна, звичайно, збирати вручну, це більше стосується столових, ранніх сортів, які плодоносять вже на початку серпня. А ще нині готую під посадку  землю, яку виграв на аукціоні в рідній Дядьковицькій тергромаді. Це 9 гектарів складної території – дуже зарослої, м’яко кажучи, в болотистому місці. До мене приїжджали і казали: та тут нічого не буде. Але коли я взяв цю ділянку, то відразу посадив там 100 обліпих. Вони доволі гарно почуваються, і для мене то сигнал, що там спокійно можна садити. Одне діло – теорія, а інше – практика.

Тепер там іде процес докорчовування, далі – боротьба з бур’янами, і, якщо все буде добре, на зиму почнуть закладати сад з дикорослої обліпихи різних сортів.

- Дикоросла обліпиха – це потужна рослина, яка фактично не боїться захворювань. Шкідники є, але великої біди вони не роблять, – ділиться фермер.

Жартує, що обліпиха – як жінка: або подобається, або ні. Але тепер про цю ягоду багато говорять, збільшилася культура її споживання. Наприклад, популярний чай із неї.

Андрій Кузьмич розповідає, що скористався урядовим проєктом «єРобота» за програмою «Власна справа»: написав бізнес-план і отримав мікрогрант у розмірі 250 тис. грн на створення обліпихового екосаду «Ягода Перемоги». Він, як і Вадим Бортник, відзначив допомогу фахівців Служби зайнятості у Рівненській області: підказали, допомогли з проєктом. За отримані кошти закупив необхідне обладнання та 1250 саджанців обліпихи столового сорту «Оранж Революшн» для розвитку власного бізнесу в селі Плоска.

Фермер розповідає, що грант безповоротний, але умова – взяти на роботу двох людей. Тому вважає, що кошти повертаються у державну казну: і люди сільські працевлаштовані, і податки справно сплачуються.

- Мікрогранти під час війни – це дуже добрий жест підтримки села від держави, – наголошує Кузьмич.

Кліматичні умови Рівненщини, звісно, не такі, як на Буковині чи Закарпатті, – сади можуть вимерзати. Але, зазначає голова Асоціації фермерів Рівненської області, садки люди закладають, зокрема й одноосібники.

Довідково. Як розповіли в Рівненській ОДА, нині в регіоні площ насаджень недостатньо для повноцінного забезпечення жителів області та експорту. По всіх категоріях господарств статистично наявні 7,3 тис. га плодово-ягідних культур, з яких 6,7 тис. га – у плодоносному віці і здебільшого розміщені в господарствах населення. У структурі насаджень переважають традиційні культури: яблуня (34 %), вишня (19 %), слива (12 %), груша (8%). По 8 відсотків насаджень займають ягідники та горіхоплідні культури. У суб’єктів господарської діяльності площа плодово-ягідних насаджень становить лише 0,7 тис. га. У структурі площ переважає малина (61%), горіхоплідні (15 %), а також суниця садова (5%), смородина і лохина (по 3%).

Війна додає багато викликів і перешкод в аграрному виробництві. У цих умовах агровиробники переходять від традиційного садівництва до вирощування саме нішевих високомаржинальних культур з попитом на внутрішньому ринку споживання та можливістю експортувати. Зокрема, розширюються площі насаджень фундука, горіха волоського, лохини, обліпихи. Сприяє цьому державна підтримка галузі садівництва. В області реалізовуються грантові проєкти розвитку садівництва та ягідництва як один з напрямів, визначених урядовою постановою від 21 червня 2022 року № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу». З початку дії програми профінансовані 5 проєктів для створення насаджень фундука та малини на загальну суму 10,25 млн. грн. Реалізація цих проєктів дасть змогу створити насадження фундука та малини на площі 43,4 га. Крім того, 11 фізичних осіб та ФОП заявили мікрогрантові кошти на суму 2,5 млн. грн на розвиток ягідництва.

Ірина Староселець
Фото авторки, Андрія Кузьмича та Вадима Бортника