Віктор Микита, начальник Закарпатської ОВА

Рада оборони Закарпаття минулого тижня зобов’язала усі громади області вивчити свої території, щоб визначитися з можливостями використання відновлювальної енергетики. Не всі наразі розуміють, каже начальник ОВА Віктор Микита, що через дії ворога та руйнування енергетичної системи держава найближчими роками не зможе забезпечити громади електроенергією. А без електрики – немає розвитку.

Наразі в області працюють над тим, щоби до листопада встановити газові генерувальні електростанції й оперативно забезпечити частину громад необхідним мінімумом енергії в період блекаутів. Але громади мають подумати над тим, як самим децентралізовано виробляти електроенергію для себе. Пропонується робити це завдяки сонцю, вітру та воді. Якщо із сонцем все більш-менш зрозуміло, – Закарпаття нині в лідерах по країні за кількістю приватних сонячних електростанцій, – то проєкти встановлення міні-ГЕС і вітряків в області пов’язані зі скандалами, адже зачіпають вразливі екосистеми.

Про те, як це має розвиватися надалі, говоримо з начальником Закарпатської ОВА Віктором Микитою в інтерв’ю для Укрінформу.

КІЛЬКІСТЬ ПРИВАТНИХ СЕС ЗБІЛЬШИЛАСЯ ПІСЛЯ БЛЕКАУТУ 2022–2023 РОКІВ

- Нещодавно ви інформували, що Закарпаття вийшло в лідери по країні за кількістю приватних сонячних електростанцій. Як в регіоні з’явилося 4,8 тис. приватних СЕС? Це такий актуальний закарпатський тренд – мати вдома сонячні батареї?

- Історія з масовим встановленням приватних СЕС на Закарпатті почалася до повномасштабної війни, але процес пришвидшився після блекаутів кінця 2022 – початку 2023 років. У регіоні давно працюють юридичні особи, які займаються продажем та встановленням, обслуговуванням СЕС. Цей бізнес поставлений і добре працює років з десять. Після блекаутів процес прискорився, але не завдяки приватним власникам, а бізнесу. У нас запрацював проєкт підтримки енергонезалежності малого та середнього бізнесу «Energy help», в рамках якого ми компенсовували кошти бізнесу за придбання генераторів та сонячних батарей. Але вже тоді наголошували: сонячні панелі та акумулятори до них – краще за генератори. Бо генератор купуєш дешево, заправляєш дорого, потім він ламається, і це безкінечні витрати. Інформаційна кампанія дала певні результати, бо на наш ринок вийшли акумуляторники та батарейники, і люди почали активно закуповувати обладнання для сонячної генерації.

На сьогодні на Закарпатті є 4,8 тисяч дворогосподарств, де встановлені міні-СЕС, які дають від 3 до 10 кВт енергії. Люди ставлять їх, щоби мати завжди електроенергію вдома, і без затрат у сонячну пору року, від весни до осені, мають постійне світло. Процес іде, і кількість цих дворогосподарств збільшується. Звісно, для великого бізнесу сонячні панелі – не вихід, бо потрібно думати про забезпечення безперервного виробничого процесу, а сонце є не завжди. Але для приватних споживачів – це добрий кейс.

- Як ця кількість СЕС, приватних та малого бізнесу, впливає на стан енергосистеми в регіоні?

- Тепер побутові користувачі в сонячні дні дають до 31% електроенергії в систему. Загалом область використоовує до 250 мВт. В пікові дні сонячна енергетика дає сумарно (приватні дворогосподарства та великі сонячні станції) до 244 мегават. Якщо ми далі збільшуватимемо кількість СЕС, цей відсоток також буде рости. І нам потрібно, щоби він ріс.

Але тут є інша проблема – енергетична система зруйнована і не може вільно балансувати, тому коли багато сонця і відповідно електроенергії, відбувається перевантаження системи, її потрібно регулювати вручну та врівноважувати. Але враховуючи те, що приватні СЕС дуже маленькі й розпорошені по вулицях в селах та містечках, відключають для балансу тільки великих виробників сонячної енергії. Тому ми кажемо, що чим більше приватних міні-СЕС з'являтиметься в регіоні, тим буде краще. Кожен власник такої сонячної станції виробляє електроенергію не тільки для себе, а й для двох-трьох своїх сусідів. Якщо в ідеалі на вулиці кожен четвертий мешканець матиме СЕС, то таку енергетичну систему неможливо буде знищити, бо вона роззосереджена.

- Якщо я правильно розумію, програма «Energy help» – це тільки для підприємців. Як у такому разі стимулюють звичайних закарпатців, що встановлюють СЕС на своїх дахах чи городах?

- Коли стимулювали підприємців, то в багатьох випадках той, хто ставив сонячні батареї на офіс чи виробництво, робив це згодом і вдома. Два місяці тому ми порушили це питання з банками – пропонуємо кредитувати людей, які встановлюють СЕС. Розглядаємо і одноразову виплату. Наприклад, тим, хто придбає систему «батарея плюс акумулятор», ми компенсуємо з обласного бюджету 20 тис. грн.

Ми звернулися до керівництва Ощадбанку, і там готові кредитувати під 5, 7 та 9%. Ведемо розмови, щоби це кредитування було пільговим. Якщо вдасться домовитися, то націлюватимемо переходити на СЕС підприємців у центрах міст – щоб не було гулу генераторів.

НАЙБІЛЬШЕ СОНЯЧНИХ БАТАРЕЙ «НА БАГАТИХ СЕЛАХ»

- Де саме на Закарпатті найбільше СЕС: у містах чи, навпаки, у селах?

- Ми кажемо – «на багатих селах». Справді, найбільша кількість приватних СЕС переважно у селах та на околицях міст. Та дуже багато місцевих жителів поки що досить інертні й не встановлюють сонячні батареї, не хочуть вкладати в це кошти, хоча могли б допомогти у скрутний час і собі, й державі. Тому тепер ми говоримо про 4 тисячі дворогосподарств із сонячними батареями, а таких треба 14 або навіть 20 тисяч. Тоді в сонячну погоду ми будемо генерувати енергії стільки, що зможемо забезпечити ще й сусідів.

- У такому разі чому немає якоїсь інформкампанії в області щодо цього?

- Поки немає домовленості з банками про кредитування населення, я вважаю, що педалювати це питання ми як влада не маємо права. На противагу, дуже активно ведемо таку роботу з громадами. Тому що це вже про відповідальність і життєзабезпечення. Громади сьогодні до кінця не розуміють, що після дій ворога держава не може гарантувати постачання електроенергії. А немає електрики – немає всіх інших послуг: ані медичних, ані освітніх, ані адміністративних. Все зупиняється. Розвитку нема. Тому енергонезалежність – це сьогодні питання виживання громади. У країні зруйнована генерація, вона не відновиться ні за рік, ні за два. І ворог битиме по енергетиці.

Ми минулого тижня збирали Раду оборони області, де обговорили та донесли ситуацію до кожного з 64 голів громад. Мова про те, що варто очікувати блекаутів тривалістю від кількох днів до тижня, це впливатиме на життєдіяльність громад і матиме негативні наслідки. Тому рішенням Ради оборони ми зобов’язали громади вивчити свої території щодо відновлювальної енергетики (сонце, вітер та вода). Потрібно провести дослідження і чітко визначити, де та яка енергія може вироблятися в кожній громаді. Побудова таких об’єктів – це перспектива, справа двох-трьох років. Але відновлення знищеної генерувальної енергетики в державі – справа 5–7 років. Якщо громада стане тепер на цей шлях, вона отримає стабільність та матиме електроенергію, а отже, матиме розвиток.

ОПЕРАТИВНЕ РІШЕННЯ – ГАЗОВА ГЕНЕРАЦІЯ

- А якщо говорити не про перспективу, а сьогодення – що вже тепер можна зробити на Закарпатті, щоби тижнями не сидіти без світла восени та взимку?

- Оперативне рішення для того, щоби зайти в зиму і зберегти життя в громаді, – це газова генерація.

- Нещодавно у вас була інформація про Пилипецьку громаду як першу на Закарпатті, де встановлять газову станцію для вироблення електроенергії.

- Так, там запускають проєкт, і громада зможе забезпечити себе електроенергією. Це маневрена генерація, яка забезпечуватиме стабільне виробництво електроенергії. Сонце, вітер то є, то нема, а газова станція може збавляти та додавати потужність і бути стабілізатором енергосистеми. Газовий генератор має потужність від 200 кВт та виробляє від 0,5 до 2–3 мВт. Громада в середньому десь так і споживає – 2–4 мВт. Тобто з таким генератором вона може забезпечити себе енергією.

- Яка ціна питання?

- У Пилипці, наприклад, близько 1 мільйона євро. Власне генератор – 800 тис., але це без підключення і встановлення. Отож вони ставлять генератор, виробляють 1,6 мВт. Громада загалом споживає 2 мВт. Отже, є домовленість із обленерго, що такі громади не будуть відключати узагалі, тому що немає сенсу.

- Добре, де брати цей мільйон євро? Адже у нас не всі громади багаті, навіть навпаки. То як бути решті?

- Так, суб’єктний бізнес, як у Пилипці, є не всюди. Інші громади мають комунальні підприємства, і є домовленості про те, що банки готові їх кредитувати. Перший внесок за газовий генератор – 150 тис. євро, і ми навіть готові знайти ці кошти в обласному бюджеті та кредитувати. Питання також в тому, що вартість цього генератора охоплює ще інфраструктуру, газову та електричну. Якщо його поставити просто десь в полі, то до нього треба ще тягнути газову трубу та ЛЕП. Тому ми в області вже провели дослідження разом із обленерго та облгазом і визначили місця, де перетинаються ЛЕП та газопроводи. Таких точок на Закарпатті є 72. Якщо ми встановимо генерувальні газові станції на цих точках, то йтиметься про виробництво 152 мВт. Для Закарпаття це – енергонезалежність. Ще сюди додаємо гідроенергетику – це 64 мВт, плюс сонце – і ми фактично повністю забезпечені.

ДО ЛИСТОПАДА МАЮТЬ ЗАПРАЦЮВАТИ 10 ГАЗОВИХ ГЕНЕРАТОРІВ

- А звідки взяти одразу таку кількість газових генераторів – це ж не просто поїхати та на ринку їх придбати?

- Виробники є різні, ми мали зуми з ними, проводили бесіди. Наразі маємо контакти виробника (не називатиму його), який готовий поставити 12 генераторів в область уже в липні-серпні. Він розказав, як це працює, як вводиться в експлуатацію. Потрібно близько шести місяців, щоби підготувати документацію, але ми вже провели роботу з облгазами та обленерго і цей процес скоротили на три місяці. Маємо робочу групу на базі департаменту інфраструктури, яка допомагає з документацією, і будемо робити все, аби пришвидшити процес. Орієнтуємося, що в листопаді перші генератори вже працюватимуть.

- Отож за дуже сприятливих обставин до початку опалювального сезону на Закарпатті запрацюють 12 газових електростанцій?

- Я ставлю перед собою реальне завдання: поставити 10 по всій області. Наразі ми з двома моїми заступниками розділили усі шість районів, кожен відповідальний за свої два і пропрацьовує там це питання. Ми говоримо з головами, пояснюємо, помагаємо з кредитами та документацією. Якщо в громаді немає такого бізнесу, що готовий взяти це на себе, тоді зобов’язання покладається на комунальне підприємство – наприклад, те, яке займається прибиранням вулиць. Міська рада голосує та гарантує, що генератор буде майном громади. Для банку, який кредитує, залишається заставою вартість самого генератора, бо він у ціні не втратить, тільки набуде.

ГІРСЬКІ ГРОМАДИ УЖЕ МОГЛИ БУТИ ЕНЕРГЕТИЧНО АВТОНОМНИМИ

- Але є ще така штука на Закарпатті, як гірські громади, до яких узагалі немає підведення газу. Що з ними?

- Більшість гірських громад Закарпаття уже могли на цей момент бути енергетично автономними заавдяки міні-ГЕС на річках. Наприклад, Усть-Чорнянська громада має три міні-ГЕС, і вона ніколи не відключається від електроенергії. Я вже казав, що такі населені пункти не відключають, щоби не втрачати генерацію у результаті економії. Ми могли це мати у Великому Бичкові – але там громада проти будівництва ГЕС на річці Шопурка. Вони не хочуть міні-ГЕС, і я чітко би хотів наголосили, що у рішення громади ми не втручаємося: якщо вона проти встановлення міні-ГЕС, ніхто її не може схилити до цього.

- Ну це нормально, що люди проти: не всі готові мати світло у громаді внаслідок того, що втратять річку чи екосистему.

- Так, але держава тепер не може дати громаді світло інакшим способом. Такій громаді лишається прийняти свій вибір і жити з ним.

ЗАКОННИХ ПІДСТАВ ЗГОРТАТИ ПРОЄКТ ВІТРЯКІВ НА РУНІЙ НЕМАЄ

- От якщо ми вже зачепили це питання вибору: на Закарпатті це не тільки про міні-ГЕС, а ще й про вітрову енергетику. Або ти маєш гідроенергетику, але не маєш річки. Або ти маєш вітроенергетику – але в тебе переорані гори. Власне, тому і є стільки противників проєктів відновлювальної енергетики. Турки на Боржаві (ТОВ «Атлас енерджі», турецька компанія, яка планувала у 2019 році встановлювати вітряки на Боржавських полонинах, – ред.) – це скандал та суди. Краматорський завод (релокований з Краматорська завод із виробництва вітротурбін, – ред.) та вітряки на Руній – це скандал, наразі без судів. Міні-ГЕС на Шопурці – те саме. Тобто тепер ми це зводимо до вибору меншого зла з двох? Між молотом та ковадлом? Як ви, регіональна влада, пропонуєте робити цей вибір громадам?

- Завжди кажу, що коли не знаєш, як зробити, роби за законом. По-перше, у нас децентралізація, і кожна громада обирає сама. Ми як регіональна влада пропонуємо шляхи розвитку, а громада визначає, йти ними чи ні. Саме тому ми тепер зобов’язали усіх чітко прорахувати, що і де у них може працювати для відновлювальної енергетики, та визначити напрям розвитку для себе. Світла не буде роками, а жити й розвиватися треба. Отож вони визначають, що у них може стояти: три вітряки, чи дві міні-ГЕС, чи велика СЕС на полі. Громада проводить громадські слухання і чітко для себе приймає: «ми проти вітряків, але ми за СЕС». Проголосували, викладаємо в доступ і шукаємо інвестора та будуємо.

- У нас хіба стоїть черга інвесторів, які чекають на такі енергетичні паспорти від громад? Тобто ти провів дослідження, громадські слухання, готовий встановити вітряк чи міні-ГЕС – і одразу маєш того, хто прийде та встановить?

- Для бізнесу тепер дуже важливо бачити, що в тій чи іншій громаді у нього не буде перепон.

- Так, в ідеалі – вивчили, проголосували, запросили інвестора. Нові проєкти, упевнена, теж будуть широко обговорюватися в регіоні. Але ми вже маємо кейси Боржави, і тепер найбільш актуальний – кейс «Френдлі Віндтехнолоджі» з вітряками на Руній, де чітко є дві великі групи – противники та прибічники проєкту. І ще питання, кого більше.

- У громаді прибічників більше. Тут знову ж таки – діємо за законом. Ми живемо в демократичній державі, багато людей з-поза меж цієї громади, які не мають жодної відповідальності за життєдіяльність її мешканців, можуть говорити та писати все, що хочуть. Ніхто цього не заборонить. Для втілення проєкту мають бути певні законні рішення – вони є. Мають бути певні дослідження щодо шкоди довкіллю – вони ведуться. Моє завдання – контролювати, щоби процес відбувався за законом. Яке б рішення не ухвалили, завжди буде певна кількість людей проти. Наразі жодних законних підстав зупиняти ці проєкти немає.

Маю сказати, що я як мешканець Закарпаття та громадянин України також проти деяких проєктів на певних схилах гір.

- А на яких саме – уточніть?

- Не буду про це говорити. Але що стосується Тур’я-Реметівської громади – це збиткова, так звана депресивна громада на межі виживання. У нас немає резерву в бюджеті, щоби її підтримувати та розвивати, доки йде війна, – а війна йтиме роками. Коли мова про отримання до 40 млн грн на рік податків від виробництва вітрової електроенегрії (це умова встановлення вітропарку на полонині Руна: власник ВЕС сплачуватиме частину від зароблених в громаді коштів їй же у вигляді податків, – ред.) – звісно, громада для себе обирає цей шлях. Є люди, які проти, це їхнє право, але вони не можуть переломити більшість, яка за.

До речі, на Раді оборони, що стосувалася енергетики, я мав розмову з іще п’ятьма головами закарпатських громад, які вже хочуть ставити вітряки у себе.

ПРОТЕСТИ БУДУТЬ, АЛЕ ТЕХНІКА ПРАЦЮВАТИМЕ

- Тобто на рівні голів громад уже сформувався тренд, і незабаром на Закарпатті «на багатих селах» стане модно ставити вітряки?

- Так, у міру того, як ВЕС з’являтимуться і даватимуть електроенергію, більше громад будуть хотіти їх ставити у себе. Але це не робиться просто за чиїмись «хотілками», тому тепер потрібно дослідити, де саме в регіоні їх варто ставити.

- От власне – в нашому регіоні немає жодних фахових досліджень щодо карти вітрів. Чи не варто б ініціювати такі дослідження, і тоді би не стояли ці питання вибору – вітряки внаслідок втрати унікальних територій у горах?

- Це також є проблемою. Я не можу прийти в громаду і поставити аналізатор вітру. Громада повинна чітко сказати, що вони хочуть це дослідити і дають на це добро. Всюди в світі це працює. Ми маємо приклад нашого партнера – землі Бургенланд в Австрії. Це теж був депресивний регіон. Тепер там 3 тисячі вітряків. У них надлишок електроенергії. І якщо 20 років тому це була одна з найбідніших федеральних земель Австрії, нині там виросло покоління забезпечених людей, які дбають про довкілля, розвиваються інтелектуально. Ну а в нас говорять про те, щоби підтримати збирачів яфин на полонинах, які йдуть туди за ягодами і викидають там тонни пластику, свого сміття. Полонина Руна тепер всіяна сміттям: там на кожних 10 метрах – пластикові пляшки!

Узагалі нам треба дивитися далі, ніж на рік: думати про те, яким буде Ужгород з населенням 200 тисяч через 5 років, де буде Закарпаття з тою промисловістю, яку ми сьогодні тут зібрали завдяки релокації.

- Добре, уявляємо картинку недалекого майбутнього: проєкт ВЕС на Руній отримав ОВД, пройшов слухання і там починають будувати перший вітряк. Маємо масові протести, бо противників вітряків же також досить багато. Пікети, транспаранти, люди лягають під колеса техніки... Як будете діяти?

- Люди мають право на протест. Тому якщо уявити цю картинку, то вона буде наступною: люди протестують, стоять з транспарантами та гучномовцями, поліція забезпечує громадський порядок, техніка працює. Так це відбуватиметься. Утім, є ще один фактор: коли буде блекаут і не буде світла, думаю, що більшість людей, зокрема тих, хто би стояв там із транспарантами, будуть зайняті тим, як вижити в умовах відсутності електроенергії. Є ще й момент ворожої пропаганди, яка, звісно, використає цю ситуацію для своєї вигоди. Вони чекатимуть, коли лідери думок, а за ними диванні експерти почнуть писати пости в соцмережах, підхоплюватимуть це і максимально розганятимуть. Ми на це реагуватимемо.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото надала Закарпатська ОВА