Про палац на Житомирщині, де побував Симон Петлюра, а тепер навчаються ветеринари
Ентузіасти популяризують маєток Прушинських-Оржевських ХІХ століття, що в селі Нова Чортория Житомирської області
Цим палацом із автентичними інтер’єрами туристичні агенції періодично влаштовують екскурсії. Аби про нього дізналося більше людей, минулими вихідними тут провели день відкритих дверей.
Про те, як в одному маєтку гармонійно поєдналися різні архітектурні стилі, про трагічну долю його останніх власників, а також як до Нової Чорториї причетний Симон Петлюра, читайте на Укрінформі.
«ХОЧЕМО, ЩОБ БІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ ДІЗНАЛИСЯ ПРО МАЄТОК ТА ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ НИМ ПОСТАТЕЙ»
Маєток Прушинських-Оржевських – одна з туристичних візитівок Любарської громади. Якщо їхати з боку Любара, то на шляху спершу буде Стара Чортория, а поруч із нею – Нова Чортория. Від одного села до іншого можна легко дійти пішки, а далі вже починається Хмельницька область.
При в’їзді в Нову Чорторию одразу спадає на очі великий паровий млин ХІХ століття, що є пам’яткою архітектури національного значення. Як розповідають місцеві, в його приміщенні тепер – склад однієї з аграрних компаній.
На території маєтку – парк із високими та розлогими деревами, що також є пам’яткою садово-паркового мистецтва. У день, коли синоптики фіксували черговий температурний рекорд, у тіні дерев було значно комфортніше, ніж у розігрітому сонцем місті. Тож власники маєтку, вочевидь, закладаючи парк, керувалися не лише естетичними, а й практичними мотивами.
Одна з алей веде до палацу з білим фасадом та дерев’яними вікнами. Зараз у ньому розміщується корпус, де навчаються студенти спеціальності «Ветеринарна медицина» Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу.
Біля входу зустрічаю Анастасію Якимець та Ярославу Бабкову, які ініціювали для всіх охочих безкоштовну екскурсію садибою. Анастасія – випускниця коледжу, сама тут навчалася, тому вболіває за його збереження та розвиток. Вона говорить, що цей захід є своєрідним «тест-драйвом», і якщо людям він сподобається, у майбутньому ініціативу продовжать. Дівчина додає, що під час ярмарку та майстер-класу із живопису планують зібрати кошти, аби підтримати об’єкт, адже нині все тримається завдяки небайдужості працівників коледжу.
- Я захоплююся такими садибами і багато їх відвідала в Житомирській та Хмельницькій областях, – додає Ярослава. – Цей палац – у хорошому стані, тут проводять фотосесії і ми хочемо, щоб більше людей дізналися про маєток та пов’язаних із ним постатей.
РЕНЕСАНС І МОДЕРН – У ОДНІЙ БУДІВЛІ
Екскурсію маєтком проводить викладачка української та зарубіжної літератури коледжу Ірена Мотліч. Вона каже, що коли почали збирати інформацію до 100-річчя навчального закладу, дізналися й багато фактів про саму Нову Чорторию. Достовірність окремих легенд та переказів уже неможливо перевірити, та в архівах періодично відкриваються нові факти про село та події, що тут відбувалися.
Разом із пані Іреною йдемо каштановою алеєю в музей коледжу. Дорогою вона розповідає, що в Новій Чорториї є місцевість, яку називають Горбовиця або Замчисько: тут у 1960-х роках археологи виявили залишки давнього поселення. А ще в селі – оповите легендами Настине джерело. Документальні згадки про село Чортория, а нині це – Стара Чортория, датуються XV століттям. Відомо, що раніше Нова Чортория була містечком, в історії якого переплелися долі багатьох людей.
Частина експозиції музею присвячена маєтку, в який на екскурсію з’їхалися туристи. Вірогідними його засновниками є Юзеф або Кароль Прушинський. Сам палац датується початком ХІХ століття. Спочатку він був одноповерховим, а пізніше збудували другий поверх. В його архітектурі поєднані ренесанс і модерн. Із часом довкола маєтку заклали парк на площі 70 га, встановили огорожу, звели прибрамний будинок, господарські споруди та помешкання для прислуги.
Наприкінці ХІХ століття новими власниками новочорторийського маєтку стають генерал Петро Оржевський та його дружина Наталія Шаховська. У цей період в селі розвивається школа та з’являється маленька лікарня, де Шаховська особисто допомагала пацієнтам. Вона – відома благодійниця, сестра милосердя, голова Житомирського Червоного Хреста. У пам’ять про жінку на фасаді палацу облаштували меморіальну дошку.
Після музею Ірена Мотліч показує перлину Нової Чорториї – палац. Він вражає своїм інтер’єром із великими дзеркалами, різьбленими дубовими стелями, кольоровим вітражем із античними мотивами, візерунками на поручнях сходів із драконами та квітами, давньою плиткою на підлозі. З одного поверху на інший ведуть оригінальні спіральні сходи. Стає зрозуміло, що власники палацу не шкодували грошей на майстрів та якісні матеріали, завдяки чому багато автентичних елементів збереглися до нашого часу.
Про те, що тут навчальний заклад, нагадують лише написи на дверях аудиторій. У якийсь момент ловлю себе на думці, що навіть послухала б кілька лекцій про ветеринарію серед цієї краси, тиші та прохолоди.
СИМОН ПЕТЛЮРА В НОВІЙ ЧОРТОРИЇ
Після смерті Петра Оржевського дружина вирішила побудувати в маєтку над його могилою Храм святого Петра Митрополита Київського. У його верхньому ярусі облаштована каплиця, а в нижньому – склеп. У радянські часи в церкві був склад пально-мастильних матеріалів, через що не збереглися ні розписи, ні ікони. Натомість у 1970-х роках вандали понівечили могилу генерала Оржевського.
Наталія Оржевська жила в маєтку до 1923 року. Потім вона переїхала в Житомир, а далі її заарештували та відправили на заслання в Казахстан. Там Оржевська й померла.
Палац у Новій Чорториї відомий також подією від 4 грудня 1919 року. У цій будівлі містився штаб кінного полку Чорних Запорожців армії УНР та відбулася нарада за участі Симона Петлюри, Ісаака Мазепи, Михайла Омеляновича-Павленка, Юрія Тютюнника, Євгена Коновальця та інших діячів. Після цієї наради армія УНР вирушила у Зимовий похід 1919-1920 років.
Ті діячі боролися за Україну так само, як зараз це роблять на фронті численні випускники Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу. Вони теж ходили парком та палацом, слухали лекції про історію України і через понад 100 років боронять нашу державу від того ж ворога, що й армія УНР. У музеї історії навчального закладу є куточок пам’яті з фотографіями полеглих за Україну випускників.
У 1920 році на базі палацу починає функціонувати Волинський агрономічний технікум. Із часом навчальний заклад розбудували, кількість спеціальностей збільшили. Як зауважує Ірена Мотліч, завдяки тому, що в палаці розміщений коледж, він досі збережений у гарному стані.
Ірина Чириця, Житомир
Фото авторки