Одягнути олімпійців у Париж
Один із комплектів одягу, який отримала національна збірна України на Олімпійські ігри в Париж, створила івано-франківська дизайнерка Любов Чернікова
Любов Чернікова працює в індустрії української моди 14 років. Її колекції неодноразово були представлені у країнах Європи та у США. Серед останніх проєктів Чернікової – волонтерські хустини, які зібрали для ЗСУ вже більше ніж 1,5 млн грн.
Бренд Сhernikova більше знають як сучасний одяг, в якому давні мотиви вишивок гармонійно поєднані з новітніми тенденціями. Працюючи над колекцією для національної олімпійської збірної, Любов Чернікова не зрадила собі. Вона запропонувала вишиті сукні та чоловічі сорочки з елементами узорів, знайдених у музейних скринях Бойківщини.
МИ ПРАЦЮВАЛИ ВДЕНЬ І ВНОЧІ
«Я завше мріяла про великий проєкт, який би відкрив красу наших вишивок для світу. Та коли довідалась, що нам довірили створити колекцію для національної олімпійської збірної, більше злякалась, ніж зраділа», – зізнається Любов Чернікова.
Ми зустрічаємося з дизайнеркою в її рідному Івано-Франківську. Вона погоджується на розмову не відразу. Каже, що має багато турбот у майстерні через постійні знеструмлення. Власне, це і стало причиною її хвилювань, коли у травні вона довідалась, що повинна одягнути команду української національної збірної на літні Олімпійські ігри в Париж. А це – майже 270 осіб, серед яких більшість – спортсмени, а ще тренери, лікарі, адміністратори й технічні працівники команди.
«Найперше я включилась в логістику цього процесу. Потрібно було розміри всіх спортсменів і тренерів розбити по групах, зважаючи на зріст, стандартні фігури й не зовсім. Довелося передивлятись фото цих спортсменів в інтернеті, щоб розуміти особливості їхніх фігур. Наприклад, боксери трішки крупніші, мускулястіші, менші розміри мають гімнасти. У нас на виробництві таких фігур навіть немає. Словом, я місяць вивчала цю логістику. А тут ще вимкнення світла почались. Ми працювали і вдень, і вночі. У цьому процесі була задіяна вся наша команда – ми прикладали і приміряли до себе жіночу колекцію, а для примірки чоловічої запрошували рідних та знайомих. Майже 90% речей ми встигли переміряти на людях зі схожими параметрами», – розповідає пані Люба.
Вона додає, що всі працювали напружено й самовіддано, а тому Сhernikova впоралась і з цим завданням навіть попри те, що світло в майстерні вже вимикали по 10–14 годин на добу.
«Останній тиждень роботи для нас став найважчим, бо ми отримували нові й нові списки учасників Олімпіади й потрібно було шукати, кого додали, а хто вибув, як його одяг переробити на того, хто отримав документи і тепер їде. Команду з футболу затвердили пізніше на тиждень і в удвічі більшому складі, ніж очікувалось… Десь під кінець цієї роботи я вже пам'ятала багатьох спортсменів, і вони відгукувалися різними голосами в моїй голові», – усміхається Любов Чернікова.
Нині дизайнерка сподівається, що її колекція стане у пригоді олімпійцям на урочистих заходах у Франції, а на змаганнях додасть їм сили та енергії від усієї команди бренду Сhernikova.
«До нас вже пишуть спортсмени, дякують. Нам приємно… Я ще хвилювалась, що ми не встигнемо й повеземо останні костюми самостійно в Париж, але ми впорались і вже віддали одяг в Олімпійський комітет. Тепер взялися за замовлення, які були поставлені через цей проєкт "на паузу"», – констатує дизайнерка.
КВІТИ І ПТАХИ ЗІ СКРИНІ
Якщо процес пошиття колекції одягу для олімпійської збірної був складним для команди Любові Чернікової, то сама ідея колекції не спричинювала жодних сумнівів. Жінкам Сhernikova створила сині вишиті сукні «Ясна», пошиті «на затин», чоловікам – сорочки «Біла».
«Сукня "на затин" підходить майже усім жінкам, незважаючи на тип фігури. У нашому випадку, а це одяг для спортсменок, такі сукні роблять їх більш жіночними. Ми зупинились на синьому кольорі суконь, бо він пасує і брюнеткам, і білявкам, і рудоволосим жінкам», – запевняє авторка колекції.
За її словами, для вишивки на сукнях використали нитки 12 барв.
«Тут є поєднання кількох узорів. Оцей візерунок (показує, – ред.) я знайшла під час експедиції в селах і музеях Бойківщини. Точніше, він із села Велика Тур’я. Це квітковий мотив, який у давнину вишивали на горсиках (безрукавка, яку одягали поверх сорочки, – ред.). А ось цей візерунок – квіти і птахи, то він з музейної скрині. Його не можна назвати виключно бойківським, бо він міг сюди потрапити з іншого етнічного регіону… Я також використала геометричний візерунок і об’єднала його з квітковим вкрапленням», – пояснює Любов Чернікова.
Вона зізнається, що любить поєднувати узори у вишитому одязі, щоб вийти за рамки «лише народний» і знайти своє рішення краси та гармонії.
«Я прагну знайти таке рішення, щоб сучасна людина органічно почувалась у вишиванці. Останніми роками ми спостерігаємо тренд на етнічний одяг і хочемо бути більш вільними в його інтерпретації. Тобто використовуємо багато аксесуарів, експериментуємо з принтами у створенні стильних і трендових речей... Чоловіча сорочка в цій колекції – теж вишиванка, але вона розстібається донизу і в цьому близька до класичного стилю», – далі розповідає дизайнерка про одяг для національної олімпійської збірної.
За її словами, «Біла» – це назва чоловічої сорочки, яка вишита білими нитками й нагадує лічильну гладь «білим по білому». Утім, тут застосували машинну вишивку, а тому вона радше стилізує народну техніку і є окрасою для класичного стилю.
«Ця техніка впізнавана для українців. Тут вона охайна і стримана», – запевняє Чернікова.
«НІЧ ПЕРЕД СВІТАНКОМ»
Запитую, як працює дизайнерка під час війни та про її останні колекції.
«Ми в майстернях постійно долаємо енергетичний колапс. Часом для мене це заважко – розібратися з генераторами, станціями, запустити інтернет. Це створює труднощі і для виробництва, і для роботи магазину…», – розказує Любов.
Попри труднощі, цього року майстриня створила дві колекції. Остання під назвою «Ніч перед світанком».
«У ній – 11 чорних і стільки ж білих жіночих комплектів, а це – запаски, сукні, які можна міксувати. На всіх костюмах є світла вишивка, але вона по-різному виглядає. Задум колекції в тому, що зорі світять і вдень, і вночі, але вночі їх ліпше видно. Так само українці нині переживають важкі часи, і ми всі чекаємо світанку, хоча в цій темряві ми ліпше бачимо зорі, тобто світлих людей і світлі періоди життя. У цій колекції ми вперше використали традиційний головний убір – намітку "з вушками"», – розповідає дизайнерка.
За її словами, «Ніч перед світанком» уже показали в Торонто й Чикаго. Тепер долучились до експедиції «Опілля. Скарби нації», яку організувала Івано-Франківська ОДА.
«Звідти привезли багато давніх візерунків для вишивок. До речі, після такої експедиції Бойківщиною я створила хустину для нашого волонтерського проєкту. До цього ми продавали хустини з мотивами картин Марти Пітчук та Ярослава Шкрібляка. Від початку війни від продажу цих аксесуарів ми отримали більше ніж 1,5 млн грн, які скерували на допомогу ЗСУ. Цей проєкт триває. Для нього у продажі скоро з’явиться бойківська хустинка і ще одна – з мотивами творів художниці Параски Хоми (української художниці, майстрині народного декоративного розпису з Прикарпаття, – ред.). Я вже працюю над цим», – ділиться планами дизайнерка.
Цікавлюся, хто сьогодні є замовником бренду Сhernikova.
«Переважно жінки, дівчата. Для них створюємо сукні на весілля, заручини, хрестини, День вишиванки, Різдво, Великдень. Тобто це жінки, які люблять вишитий одяг. На щодень ми пропонуємо їм сукні з вибійкою. Вона не настільки яскрава і святкова, як вишивка, але теж вказує на наші традиції. Яка наша найдорожча сукня? Вона коштує близько 20 тисяч гривень. Тут усе залежить від тканини й кількості вишивки у виробі. Ось тепер у нас є курточка з вишивкою на рукавах і спинці та декорована тканими елементами, створеними вручну на ткацькому верстаті. Її вартість – 12 тисяч гривень».
ДО ВИШИТОГО ОДЯГУ ТРЕБА СТАВИТИСЯ З ПОВАГОЮ
Питаю, чи важко сьогодні конкурувати на ринку моди. За словами Любові Чернікової, тепер є великий попит на етнічний одяг. Тому всім вистачає роботи. Кожний хоче бути інакшим, і майстрині це подобається. Навіть часом розв’язує руки у творчості, бо вона розуміє, що змушена сьогодні маневрувати, шукати баланс – з одного боку, робити незвичні речі, а з іншого – такі, щоб продавались.
«Адже зі мною працює команда, за яку я відповідальна в питаннях зарплати, організації процесу. Коли я працюю, то завжди відчуваю ризик, чи сподобається це людям. Знаю, що речі від Сhernikova обирали свого часу Тоня Матвієнко, Ірма Вітовська, Катерина Павленко з гурту Go_A… Мені приємно, коли люди приходять і кажуть: «Боже, скільки на світі є вишиванок, але для себе її знайшла лише у вас».
На завершення розмови питаю, які б поради дала майстриня шанувальникам вишитого одягу.
«Я б порадила людям більше цікавитися своїм корінням, шукати місцеві візерунки, майстринь. Тоді ці вишиванки отримають набагато глибший зміст. Також я б радила обирати комфортні та практичні речі. І ще – з повагою ставитися до такого одягу. Тобто не вестись на дуже коротку спідницю чи глибоке декольте у вишитих сукнях. Бо тоді це суперечитиме традиціям. Як і надмірне використання аксесуарів та прикрас іншого стилю. Тут варто пам’ятати про хустинки, крайки, згарди, силянки». Головне, каже дизайнерка, – знайти гармонію в такому образі й не робити народний одяг викличним.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото з архіву Любові Чернікової