Світлана Онищук, начальник Івано-Франківської ОВА

Коли Укрінформ минулого разу спілкувався з очільницею Івано-Франківської ОВА, Бурштинська ТЕС уже була неодноразово атакована російськими ракетами, пошкоджена, але все ще здатна забезпечувати теплом і Прикарпаття, й сусідні регіони. Цього року ситуація суттєво ускладнилася.

Сьогодні говоримо зі Світланою Онищук про підготовку до безпрецедентно складного опалювального сезону, патріотичне виховання молоді, підтримку родин загиблих, а також про розвиток бізнесу й туризму в області.

ПИШАЮСЯ УКРАЇНСЬКИМИ ЖІНКАМИ

- Демографічний склад «тилового» суспільства змінюється: все більше робіт, які раніше вважалися «чоловічими», починають виконувати жінки. Але ви лишаєтеся єдиною очільницею обласної військової адміністрації. Чи вам це комфортно? Чи ви вважаєте, що жінки все ще дискриміновані при призначенні на високі посади?

- Я дуже пишаюся українськими жінками. Війна підкреслила їхню особливу роль. Українська жінка-воїн, жінка-медик, педагог, журналіст, очільник ОВА – кожна на своєму місці робить усе можливе для Перемоги. Зараз жінки в Україні дуже важко працюють. Я бачу по Івано-Франківській області, скільки є волонтерок і яку вони роблять величезну роботу задля Перемоги! Скільки жінок, у яких чоловіки на фронті, долучаються до всіх процесів! Силу української жінки вже побачив увесь світ.

Щодо себе, я не можу сказати, що працюю на посаді голови Івано-Франківської ОВА, бо я цією роботою живу 24/7, і по-іншому зараз не можна. Треба постійно бути на зв’язку, координувати всі сфери життєдіяльності, і вдень, і вночі, коли лунає тривога. Для мене робота керівника не лише в тому, щоб самій максимально викладатися, а й мотивувати інших працювати з повною віддачею, об’єднувати всіх.

УЗИМКУ ЛЮДИ МАЮТЬ БУТИ З ТЕПЛОМ

- Зараз уся країна готується до опалювального сезону, який обіцяє бути складним через спричинені російськими атаками руйнування енергооб’єктів. Івано-Франківщина також постраждала від ворожих нападів, тож яка ситуація в області зараз?

- Найбільшою проблемою є Бурштин. Ми хочемо зробити, щоб Бурштинська територіальна громада була незалежною від зруйнованої ТЕС, щоб у будь-який час люди мали тепло і розпочинали осінньо-зимовий період із теплом, не переживали у випадку якоїсь надзвичайної ситуації. У громаді проживає 15 тисяч людей і ще 1361 внутрішньо переміщених осіб.

Ми встановлюємо блочні модульні газові котельні, які дозволять нам бути повністю незалежними і за будь-яких обставин мати тепло. Ми дякуємо уряду за те, що для нашої області виділено 200 млн гривень для проведення сталого опалювального періоду, підготовку до нього в Бурштинській територіальній громаді. Ще 10 млн гривень виділяємо з обласного бюджету. І наші 62 територіальні громади також по можливості направляють кошти на підтримку Бурштинської територіальної громади в опалювальний період. На сьогодні на рахунок тергромади надійшло близько 5 млн таких коштів.

Щоб тримати ситуацію під контролем, при Івано-Франківській ОВА була створена робоча група із проведення опалювального періоду в Бурштинській громаді. Постійно виїжджаємо туди. Спочатку це були робочі наради, вибір локацій, де будуть встановлені блочно-модульні котельні. Проводимо також наради з усіма структурами, які будуть забезпечувати підведення комунікацій: газовики, енергетики, інші зацікавлені сторони. Працюємо з громадою. На засіданнях групи “Прозорість і підзвітність” фахівці рекомендують, як оптимізувати податки громади, щоб спрямувати кошти на першочергові видатки. Проробляється великий комплекс заходів, який забезпечить ефективний початок і проведення опалювального періоду в цій громаді.

- У сусідньому Закарпатті роблять акцент на розвитку сонячної енергетики. Щодо Прикарпаття ми такого не чуємо. Тут гірші умови для сонячної генерації? Чи просто вона розвивається не так активно?

- Наша область також максимального готується забезпечити додаткові джерела живлення, альтернативну енергетику. Сонячні підстанції для нас досить важливі. Якщо порівняти з іншими областями, то на Прикарпатті вони користуються попитом, у нас є хороші приклади. Ми в лідерах встановлення сонячних енергостанцій.

Працюємо також від початку війни з нашими донорами, з усіма бюджетами, щоб забезпечити область генераторами. Це – важливо, бо у нас велика соціальна сфера. Зокрема, ми прийняли велику кількість внутрішньо переміщених осіб: спочатку їх було 150 тисяч, зараз залишилося 114 тисяч. І їх не просто потрібно забезпечити ліжкомісцями, житлом. Основний акцент нашої роботи – на соціально вразливих верствах населення. Ми приймали людей з інвалідністю, дітей, маломобільні групи населення, паліативних хворих і людей похилого віку.

У нашій області є спроможна медична мережа, в якій є профільні, кластерні, надкластерні й загальні лікарні, 19 реабілітаційних відділень, із яких 14 стаціонарних, де розгорнуто 460 ліжкомісць. Але ми бачимо, що потреба велика, тож працюємо над тим, щоби створити ще три відділення – у Верховинській, Косівській і Бурштинській громадах та збільшити кількість ліжкомісць до 600. Нам у цьому допомагають благодійні фонди, релігійні організації. У нашій області ми маємо змогу надавати довготривалу реабілітацію пораненим воїнам.

Ми також співпрацюємо із канадсько-американською місією, яка вже вшосте приїжджає до нашої обласної клінічної лікарні для проведення пластичних операцій. До хірургів записуються військові з усієї України, є дуже складні випадки, які потребують декількох втручань. Крім того, іноземні медики навчають наших. Ми вже маємо сучасне обладнання, а оскільки наші лікарі отримали великий практичний досвід, канадці кажуть, що тепер уже самі вчаться в українців.

Працюємо над тим, щоб розгорнути і паліативні ліжка, бо є багато ВПО, які вже не мають куди повертатися і потребують постійної медичної допомоги.

Щоб наші комунальні заклади могли прийняти таку кількість людей, їх потрібно було ремонтувати. Міжнародні благодійники допомагають нам із ремонтами: 113 донорських організацій, українських і закордонних, залишилися в нашій області після початку повномасштабної війни.

Ми провели ремонти у 480 закладах: це інтернатні установи, геріатричні пансіонати, де сьогодні проживають люди. Ця робота продовжується: потреба є, люди звертаються, приїжджають до нас, і ми працюємо, щоби створити такі місця комплексного проживання. На Прикарпатті для ВПО функціонують 92 шелтери.

Усе це спонукає нас думати про резервні джерела живлення, забезпечення всіх сфер генераторами. Соціальна сфера на 100% забезпечена ними. Напередодні нового навчального року освітні заклади обласного підпорядкування на 100% забезпечені, а заклади загальної і середньої освіти – лише на 80%. Це також для нас завдання. Ми працювали з послами Хорватії, Пакистану, Великої Британії в Україні, й одне з питань – допомога в забезпеченні нашої області додатковими джерелами живлення, щоб максимально підготуватися до зими. І це – найскладніше питання, що вимагає зосередження уваги влади.

НАПЕРЕДОДНІ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ: ВІДБУДОВА І БЕЗПЕКА

- Стосовно початку навчального року. Чи зможе відновити повноцінну роботу з 1 вересня постраждалий від російських атак університет в Івано-Франківську?

- Так. Те, що ми мали такий ракетний удар по Івано-Франківському національному технічному університету, підтверджує, що немає ніде безпечного місця. Івано-Франківська область – ніби далека тилова, але й до нас долітають “шахеди” і ракети. Практично по центру міста тоді вдарила ракета. Дякувати Богу, обійшлося без жертв, бо людське життя – найголовніше. Але один корпус університету повністю зруйнований. Прилеглі корпуси значно пошкоджені вибуховою хвилею: розбиті вікна, будівлі. Працювали експертні комісії, оцінили стан пошкоджень. Наше завдання – допомогти у швидкому відновленні університету.

Ми одразу контактували з усіма, хто міг підтримати. Нафтогаз зголосився одним із перших, і зараз ведуться відновлювальні роботи. Ми, Івано-Франківська ОВА, добре працювали з благодійними донорськими організаціями. Нещодавно з благодійним американським фондом “Джем” (GEM) ми відвідували заклад, вони надали понад 160 вікон різного розміру. Благодійний фонд “Рокада” після вибуху одним із перших прийшов на допомогу, забезпечив будівельними матеріалами. Міжнародна організація з міграції надала термоплівку, завдяки чому ми мали змогу закрити покрівлю, щоби опади не зруйнували решту будівлі.

Хочу зазначити, що вступна кампанія проходить дуже вдало. Діти подають документи, хочуть стати студентами Івано-Франківського національного технічного університету, тому що це – унікальний заклад, який випустив цілу плеяду потужних фахівців, що працюють у різних сферах, зокрема нафтогазовій. І саме його випускники максимально допомогли, тож ми першого вересня розпочинаємо навчальний процес. Звісно, весь об'єм роботи не зможемо зробити, тому що це вимагає більше часу. Але загалом усі поставлені завдання ми виконуємо і справляємося з відновленням університету.

- А як готуються до навчального року школи?

- Дуже важливе завдання – підготувати заклади загальної середньої освіти до першого вересня, і тут головне – забезпечити для всіх безпечні умови. У нас багато високогірних місцевостей – Верховинський Косівський, Надвірнянський райони, Долинська територіальна громада, – де свого часу побудували маленькі дерев'яні школи, в яких ніколи не було укриття. А згідно з постановою Кабміну, мають бути належні укриття, де зможемо захистити життя і здоров'я дітей. У нас в області 456 закладів дошкільної і 553 загальної середньої освіти. На сьогодні в закладах дошкільної освіти навчається 36 тисяч дітей, і 159 тисяч – у закладах загальної середньої освіти. Можу зазначити, що за кордоном перебуває близько 1300 дітей дошкільного віку й 11 тисяч шкільного. Водночас 7 тисяч діточок – внутрішньо переміщені, які розпочнуть навчання в школах Прикарпаття. І дуже приємно, що в новому навчальному році за шкільні парти сядуть 12 100 першокласників.

Ми з Головним управлінням ДСНС в Івано-Франківській області, районними військовими адміністраціями, громадами сформували комісії, виїжджали в кожну школу й аналізували їх на предмет безпеки. За підсумками в 70 закладах, 64 – середньої освіти та в шести дошкільних, облаштовуємо захисні простори на перших поверхах. Йдеться про заклади, які не мають підвалів, укриттів.

- Як саме обладнуються ці захисні простори?

- Ми закриваємо перший поверх бігбегами, або габіонами, – це такі сітки з камінням або конструкції, в які насипаємо пісок. Робимо віконниці, і таким чином створюємо безпекові простори. Так діємо в ситуаціях, коли немає іншого виходу. Наприклад, у Верховинському районі – дерев'яна школа, де навчається 21 дитина. Є школи по 30 дітей, вони також хочуть навчатися офлайн, але ми мусимо для них забезпечити безпечний простір.

- Цікавий досвід.

- Так, але тут важливо, що створення таких безпекових просторів не звільняє всіх від завдання робити укриття. Це – тимчасовий вихід. На це потрібні достатньо великі кошти.

У нас створена комісія, яка вирішує: якщо поблизу є об’єкт цивільного захисту дітей, ми укладаємо договори з керівниками закладів і діток підвозять до того укриття. Якщо немає такої можливості – переводимо в найближчу школу і робимо змішане навчання.

У 21 школі були підвали, які ми облаштували і вони будуть використовуватися як укриття. Там, де ми не можемо зробити укриття, забезпечуватимемо ним дітей на відстані 500 метрів, що дозволяється законодавством. Цього року також маємо освітню субвенцію, за яку закуповуємо 19 автобусів, п’ять із яких – для дітей з особливими освітніми потребами. І саме ці автобуси ми першочергово надаємо в громади, де потрібно підвозити учнів. Узагалі нам необхідно набагато більше автобусів, бо 59 ми віддали на потреби ЗСУ, а ще багато через амортизацію в незадовільному стані. Тому ми звертаємося до уряду, щоб звернули увагу на це питання.

Звісно, у нас не перший день війна, але навіть після її закінчення нашою перемогою ми чітко розуміємо, що з таким сусідом навіть у тиловій Івано-Франківській області треба бути завжди напоготові. Зараз у Коломийській громаді будується величезне укриття за новими стандартами. І в нас багато таких прикладів. Це непроста робота, але ми її робимо і готуємося розпочати офлайн-навчання.

РЕЛОКОВАНИЙ БІЗНЕС НЕ ШКОДИТЬ ТУРИЗМУ Й ЕКОЛОГІЇ

- На Івано-Франківщину релокувалося 80 великих підприємств. Водночас активно розвивається внутрішній туризм. Який вплив це має на економіку?

- Так, на територію Івано-Франківщини через програму Міністерства економіки переїхало 80 великих підприємств. Звісно, деякі повернулися додому, приміром, в Ірпінь, в інші області, але й вони залишили у нас філії. А загалом сьогодні на теренах Прикарпаття працює більше 200 різних підприємств. У нас створена асоціація, ми зустрічаємося з релокованим бізнесом, обговорюємо проблемні питання. Усі відзначають, що мікроклімат Івано-Франківщини дуже сприятливий для бізнесу. Навіть під час повномасштабної війни у нас будуються нові підприємства, створюються робочі місця, інвестори вкладають у свою країну, область.

До нас також зайшли зовнішні інвестори, будують великі заводи. З питань безпеки я не хочу їх називати. Додатково буде створено 200 робочих місць.

Релоковані підприємства більше акумулюються у промислових районах, зокрема в Івано-Франківській, Калуській громадах. Натомість туризм розвивається на Косівщині, Верховинщині.

Загалом для нас пріоритетні три сфери: промисловість, сільське господарство і туристична діяльність.

До речі, хочемо анонсувати, що 20 вересня ми проводимо в області великий інвестиційний форум. На нього запрошуємо всіх міжнародних партнерів, які солідарні з Україною, підтримують нашу область. Попередньо дали згоду посли, керівники міжнародних місій, благодійних фондів. Сподіваємося показати красу і потенціал нашої області. Ми вже вдруге проводимо форум “Івано-Франківщина – надійний партнер”, він триватиме два дні.

Внутрішній туризм, хоча частково і вимушено, через війну, розвивається стрімко. Івано-Франківщина посіла третє місце в Україні за сплатою податків у сфері туристичної індустрії: за перший квартал 2024 року сплачено 73,1 млн гривень проти 34,2 млн торік. Туристичний збір у 2023 році становив 20,4 млн гривень, що на 14% більше, аніж у 2022 році. Якщо говорити про туристичний збір, за шість місяців поточного року він становить 14,7 млн гривень, або 72% річної суми 2023-го. Ці кошти надходять виключно до місцевих бюджетів, і для нас це важливо, адже дає можливість фінансувати військові формування, створені на території нашої області.

ЄДНІСТЬ – НАША ГОЛОВНА ЗБРОЯ

- Обласний ТЦК періодично нагадує громадянам, що ворожі телеграм-канали роздмухують незадоволення мобілізацією. Памʼятаємо кричущий інцидент у Космачі на початку року. Що обласна влада робить для підняття патріотичного духу і свідомості молоді?

- В Івано-Франківській області, як і в усій країні, проходить процес мобілізації. У нас проблем із цим немає. Але ми бачимо, що ворог цілеспрямовано намагається нас знищити, системно, комплексно, в різних сферах. Ми вже говорили про атаки на енергетичні об’єкти, які розбалансовують нас, впливають на життя людей, спонукаючи їх виїхати за кордон, щоб не було кому захищати країну, а також тиснуть психологічно. Інша сторона – пропаганда, зокрема в телеграм-каналах, щодо питань мобілізації, яка намагається створити внутрішні конфлікти. На моє переконання, єдність – наша найголовніша зброя. Вона нас урятувала в перші дні повномасштабної війни. І коли ворог побачив, що розбити нас він не може, вирішив роздробити внутрішньо.

Ми розуміємо, що люди виснажені, втомлені, по-різному сприймають інформацію та іноді занадто довіряють тому, що пишуть в інтернеті. Ми з цим, звичайно, працюємо, але головним способом протидії, на моє переконання, є національно-патріотичне виховання молоді – у школах, вищих навчальних закладах, виховання молодих патріотів, які ніколи не піддадуться на московську пропаганду.

Тому за моєї ініціативи був проведений потужний захід для дітей 9-11 класів “Серцем єдиним, ми – Україна”. У школах було сформовано команди по 10 дітей. Вони вивчили історії героїв, які захищають Україну або поклали за неї свої життя. Школярі читали вірші, проводили творчі конкурси, пісенні, демонстрували свій талант, креативність. Коли я приходила на ці конкурси, мені здавалося, що переді мною – професійні артисти, так діти цим перейнялися! Наприклад, учні Бовшівської гімназії, з батьківщини легендарного Героя України Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла, створили на його честь творчий колектив “Вовченята Да Вінчі” і розповідали про його життя та подвиги. Вони збудували свій виступ на основі розповідей учителів Дмитра, вони знають свою історію і пишаються нею, і при цьому творчо вдосконалюються й розвивають свої таланти.

Я навіть не сподівалася, що проєкт стане таким успішним, але він пройшов дуже потужно. Усі діти, які взяли в ньому участь, мали можливість відпочити і оздоровитися у нас на Буковелі та в різних країнах світу: Німеччині, Польщі, Йорданії, Румунії. Діти також отримали подарунки: планшети, наплічники, комп’ютерну техніку, спортивні костюми, солодощі... Це стало можливим завдяки нашій комунікації з донорами, жодної копійки державного чи обласного бюджету ми не витратили. Тож, з одного боку, це було заходом з національно-патріотичного виховання, а з другого – мотивацією для дітей.

Крім того, діти показали себе як добрі дипломати. Коли вони їдуть в іншу країну, то зустрічаються з послами, виступають на місцевому телебаченні, розповідають про реальну ситуацію в Україні, про тривоги, про те, як вони спускаються в укриття... Серед них є діти військових, загиблих героїв. Також є ті, хто вимушено переселилися в нашу область і можуть розповісти, як тікали від обстрілів. Загалом близько 4 тис. дітей взяли участь у цьому конкурсі. І я б дуже хотіла, щоб він масштабувався на всю країну, щоб інші області перейняли цей досвід. Але розумію, що це дуже велика і складна організаційна робота.

- Розкажіть про ще один проєкт, який втілюється в області, – “Турбота про родину Героя”.

- Ми скоро будемо відзначати рік його роботи, хоча фактично він діє з травня 2023-го. Тоді я зібрала готельєрів, власників бізнесів, і ми почали, знову ж таки без залучення державного чи місцевих бюджетів, оздоровлення дітей загиблих військових. Діти з мамами їдуть на відпочинок, що дає їм можливість підготуватися до нового навчального року і подбати про здоров’я.

Крім цього, ми робимо Дні здоров’я, які теж на початку запровадили для родин загиблих. Ми формуємо мобільні бригади лікарів і виїжджаємо в наші територіальні громади, в тому числі відділені, гірські, щоби провести діагностування і надати консультації. Так, у липні здійснили 128 виїздів, проконсультували 2421 людину, з яких кожен третій з числа ВПО та 70 людей з інвалідністю.

На жаль, статистика дуже невтішна: у понад 2000 з оглянутих виявлено проблеми зі здоров'ям. Ми побачили збільшення онкологічних захворювань, особливо серед жінок. Постійні стреси, люди не звертаються вчасно до лікарів... Статистика нас дуже збентежила, тому питання охорони здоров’я ми зараз допрацьовуємо.

Ще один ініційований нами проєкт: щомісяця, в останній тиждень ми проводимо загальний молебень за присутності представників усіх конфесій і родин загиблих. У спільній молитві віддаємо шану героям, які вже на небесах.

Наша область релігійна і духовно багата. Ми дуже часто робимо прощі, служби Божі, духовні відновлення для родин військових, сімей загиблих, тому що саме об’єднана молитва дає нам сили працювати на нашу Перемогу.

І бачимо, що на цих заходах родини героїв, які воювали з 2014 року, підтримують тих, чиї рідні загинули недавно. Ця комунікація допомагає налаштуватися на продовження життя – заради дітей, онуків...

На останній прощі, яка відбулася в Галицькій громаді, теж організували зустріч родин героїв, запропонувавши їм польову кухню. Так люди могли поїсти смачного борщу і плову, а разом із тим – поспілкуватися, проговорити свій біль, поділитися досвідом, підтримати одне одного.

Ми проводимо благодійні аукціони на підтримку ЗСУ, таких відбулося вже п’ять, ми зібрали вже 15 млн грн. Кошти йдуть і 10-й гірсько-штурмовій бригаді, і 102-й бригаді ТрО – саме на її потреби збиратимемо на шостому благодійному аукціоні.

- Повертаючись до питання ворожої пропаганди: чи відчувається в області вплив проросійської церкви?

- В Івано-Франківській області на сьогодні немає релігійних громад із центром управління в москві. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на нашу землю, люди самостійно ліквідували релігійні громади московського патріархату або перейшли до інших релігійних громад. Це відбувалося згідно з законодавством та помірковано. Бо не може бути тут церкви, яка благословляє наших убивць. Ми все вирішили цивілізовано.

Узагалі в мене дуже духовна родина, мій чоловік – священник УГКЦ, парох на парохії Святого Юди Тадея. Він усе своє життя спілкується з людьми, є духовним наставником, особливо опікується молоддю. Я своє становлення розпочала з наукової сфери, захистила кандидатську дисертацію, докторську, і так склалося життя, що перейшла в органи державної влади. Чоловік для мене є дуже великою опорою, кожен день ми розпочинаємо зі спільної молитви до Господа Бога, щоб дав нам сили працювати для людей. Зараз треба жертовно працювати, не дбати про себе, а лиш про те, щоб якнайшвидше настала Перемога. І мене дуже відновлює молитва.

* * *

Матеріал готувався до виходу, коли росіяни знову атакували Україну десятками ракет і дронів. На Івано-Франківщині влучили в інфраструктурний об'єкт. Постраждало троє людей.

Ольга Коростельова, Ольга Опанасенко

Фото Павла Багмута