Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська

Руслана Марцінківа двічі обирали мером від партії «Свобода». Він досі є лідером цієї політичної сили, яка становить більшість у міськраді. Наступного року Руслан Марцінків відзначить десятиріччя на посаді Івано-Франківського міського голови.

Він не втомлюється щотижня інспектувати місто на велосипеді, возити на фронт допомогу та підтримувати громадські ініціативи. Серед останніх – запровадження в Івано-Франківську «мовних інспекторів».

Укрінформ поцікавився, чи справді в Івано-Франківську каратимуть за російську мову, як тилове місто готується до непростої зими та допомагає в обороні країни.

ЗАПИТІВ НА ДРОНИ СТАЄ БІЛЬШЕ

- Вітаю, пане Руслане. Ваша пресслужба кілька разів переносила нашу розмову через похорони військових. Помітно, що ви не пропускаєте їх від початку війни. Це ваша особиста позиція?

- Так. Я буваю відсутній лише коли виїжджаю з волонтерською місією на фронт. Розумію, що вся громада не може бути на похованнях військових, тому передаю від неї співчуття рідним, стараюся сприяти коштами. Місто допомагає цим родинам, намагаємось постійно їх підтримувати. Вважаю, що пам’ять наших героїв має бути гідно вшанованою. Вже пізніше ми проводимо турніри пам’яті загиблих, встановлюємо анотаційні дошки. На жаль, за 24 дні цього місяця ми поховали у громаді 24-х воїнів. Наймолодшому – 21 рік. Це велика пожертва заради України.

- Помітно, що Алея пам’яті в середмісті Івано-Франківська потребує більшого простору. Чи є для цього рішення?

- Поки що ми розширюємо її в бік площі Міцкевича. Ще немає консенсусу в цьому питанні. Частина родин загиблих хочуть, щоб залишити Алею в центрі міста, частина – розглянути інші місця. Це рішення має бути прийнятним для всіх родичів полеглих, обговорення тривають. Лише цього місяця ми тричі зустрічались із членами сімей загиблих.

- Знаю, що ви тісно спілкуєтесь із військовими, буваєте на фронті. Які в них сьогодні основні потреби, як допомагає громада?

- Буває так, що терміново потрібні будівельні матеріали. Але переважно просять дрони і системи РЕБ. Тепер у нас пріоритет – Покровський напрямок, туди передаємо це насамперед. За останні два тижні ми передали більше ніж 250 дронів для 72-ї бригади ЗСУ, яка обороняє Вугледар. Їм сьогодні важливо тримати перевагу в дронах перед оупантами. Звичайно, мені дивно, де ті мільйони дронів, які у вищих щаблях влади обіцяли для військових, коли забирали частину коштів ПДФО у громадах. Бо в нас кількість запитів на дрони не зменшується, а стає щоразу більше. І якщо б ці кошти залишились у громадах, ми б допомагали військовим ще більше.

Громада Івано-Франківська від початку року вже профінансувала військові потреби на суму понад 400 млн грн. До кінця року на підтримку ЗСУ скеруємо ще 200 млн.

Усі наші програми можна поділити на дві частини. Перша – закупівля дронів. Ми вже передали військовим близько восьми тисяч FPV-дронів, ще маємо придбати майже дві тисячі. Щодо РЕБів, то тут потрібні чіткі параметри. Добре, якщо бойові частини вказують, де саме їх можна купити. Друга частина – соціальні програми, вони доповнюють інші. Ми передаємо хлопцям військове спорядження на частину, але вони можуть собі докупити необхідне за 50 тис. грн, які отримують адресно від громади. Для них це – велика підтримка. Для поранених із нашої громади ми надаємо щонайменше по 30 тисяч гривень допомоги. Коли я був у Запоріжжі, заїжджав у тамтешній госпіталь, то воїни зізнавались, що меддопомогу вони отримують, але потрібні кошти на дослідження, МРТ тощо. У лікарнях Івано-Франківська ми контролюємо, щоб для військових це було безкоштовно, а в інших випадках можемо лише допомогти.

- Тобто ця одноразова допомога потрібна більше івано-франківським військовим, які лікуються в інших містах?

- Так. Ми реально побачили цю потребу. Наш працівник фінуправління був важко поранений і лікувався у Запоріжжі. Ще багато хлопців там лікуються зі 102-ї бригади, їм ця допомога дуже потрібна.

МИ ЗУПИНИЛИ КОНКУРС НА БУДІВНИЦТВО ЦЕНТРУ, АЛЕ НЕ ВІДМОВЛЯЄМОСЯ ВІД РЕАБІЛІТАЦІЇ

- Нещодавно ви зупинили конкурс на будівництво реабілітаційного центру біля міського озера. Це означає, що ви підтримаєте створення там Парку Ветеранів, про що є е-петиція і необхідна певна кількість голосів?

- Там – майже гектар землі, що належить громаді й має бути зеленою зоною. Утім, у місті гостро стоїть питання будівництва реабілітаційного центру. У нашій центральній міській лікарні (ЦМКЛ) щоденно проходять реабілітацію близько 40 бійців, а потребують її майже 400. Тобто потреба реабілітації зросла майже у 10 разів.

Багато людей думають, що реабілітаційний центр – це відпочинковий комплекс, який можна звести за містом, де хлопці будуть собі відпочивати. Але насправді це лікувальний заклад, і найкраща реабілітація – там, де її надають фахівці, а це – біля лікарень. Бо бійці потрапляють туди із фізичними травмами, але мають потребу в психологічній підтримці та лікуванні давніх недуг. Тобто якщо лікують поранення військового, то неможливо не звертати увагу на його контузію, хворі серце чи печінку. І такий центр нам потрібний не через 10 років, а сьогодні. Ми створили реабілітаційне відділення у ЦМКЛ, і є команда лікарів, яка вміє це роботи. Нам не вистачає лише площі, і ми в пошуках. Ще паралельно стоїть питання протезування. Хочемо зробити його ефективним у наших закладах.

Чому ми одразу оголосили інвестиційний конкурс? Бо це – найкоротший шлях до мети, коли можна спрогнозувати терміни для будівництва центру. Тут йшлося, що частину землі біля озера ми віддамо під комерцію, але стовідсотково за рік отримаємо реабілітаційний центр «під ключ» і, що важливо, біля лікарні. Інша справа – пошук коштів, коли ніхто не знає, що буде з бюджетом наступного року. Але в Івано-Франківську це вилилось у суперечку між учасниками бойових дій. Тому вирішили зупинити конкурс. Водночас місто не відмовляється від реабілітації і буде шукати інші можливості, щоб якнайшвидше створити центр.

- Відомо, що через цей конфлікт був ушпиталений один із військових ветеранів. Ви цікавились, як він почувається?

- Так. Були госпіталізовані двоє військових з обидвох сторін конфлікту. Я знаю обох. Вони не можуть досягти згоди. Упевнений, таких суперечок нам не потрібно. Тим паче, коли триває війна і йдеться про реабілітацію для ветеранів.

КОЖЕН В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ МАЄ СТАТИ МОВНИМ ВОЛОНТЕРОМ

- Нещодавно ви підтримали ще одну ініціативу – запровадження «мовних інспекторів» у місті. Щоправда, на останньому брифінгу просили називати їх волонтерами. Це означає, що вони не будуть карати за російську?

- Не будуть, бо ми не маємо таких повноважень. На законодавчому рівні це не передбачено. Хоча в таких країнах, як Естонія, Латвія, ці інспектори можуть карати за мову.

- Ви вважаєте, що лагідна українізація вже не ефективна?

- Я був прихильником лагідної українізації, але бачу, що вона має вийти на більш серйозний рівень. Не скажу про жорстку українізацію, але вимоги в мовному питанні мають бути посилені. Ось тепер росіяни засуджують українців за вживання рідної мови на тимчасово окупованих територіях. Вони не бавляться, щоб привести нам «русскій мір». То чому нам не займатись мовним питанням так, щоб утвердити «український світ»?

Якщо у 2022 та 2023 роках багато російськомовних українців переходили на державну, то тепер ми цього не спостерігаємо. Навпаки. Навіть в Івано-Франківську російської чути більше. Тому час пропагувати курси української мови, законодавство, яке її захищає, впровадужвати інші заходи. Настав час, коли кожний у нашому місті має стати мовним волонтером. Незалежно, заповнив він для цього анкету, чи ні. Від цього залежатиме, яким Івано-Франківськ буде завтра: українськомовним чи перетвориться на місто без українських цінностей. Завтра це вже буде пізно робити.

- А хто ці люди, які вже заповнили анкети, щоб стати мовними волонтерами? Які в них освіта, вік? І коли вони з’являться на вулицях міста?

- Це різні люди, їх вже більше ніж 90. Наймолодшому – 20 років, найстаршому – 73. Серед них є активісти з «Просвіти», «Союзу українок». Ми їх обов’язково представимо. Анкети ще надходять. Найперше активісти пройдуть співбесіду, потім – навчання, яке триватиме кілька днів. Ми розуміємо, що ці люди мають діяти так, щоб ворог не зміг це використати проти нас.

- До речі, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь теж вважає не найкращою ідею називати захисників української мови «мовними інспекторами», бо цю назву можуть використати для російської пропаганди.

- Ми говорили з Тарасом Кременем про розвиток української мови. Він теж підтвердив, що української поменшало, особливо – у центрі, на сході й заході країни. Ця проблема наростає. Тому суспільство має максимально переходити на українську і ставити такі вимоги. Адже ворог каже чітко; де російська мова – там «русскій народ». Чим відрізняється російськомовний українець, який читає Пушкіна і Лермонтова, від того ж росіянина, який читає те саме в Москві чи Пензі? Нічим. Тому Путін їх називає «заблудлими росіянами». Мова – одне з питань, яке треба ставити для збереження держави.

- Кремінь ще звернув увагу, що в Івано-Франківську немає комплексної мовної програми. Вона потрібна, чи все ж місту достатньо Програми українізації імені Ірини Фаріон?

- Думаю, її достатньо. Ми готові підтримати всі можливі заходи щодо мовного питання і просили в Уповноваженого про такі пропозиції. Ця інституція сьогодні здатна більше зробити для захисту української. Їхні фахівці можуть навіть штрафувати за порушення мовного закону. Наприклад – покарання мера Харкова. І тут ми – союзники.

УКРИТТІВ І БОМБОСХОВИЩ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ДОСТАТНЬО

- Розпочався навчальний рік. Чи всі школи міста працюють в очному режимі? Чи є укриття?

- Усі школи і дитсадки у нас працюють в очному режимі. Усюди є відповідні укриття. Ми постійно поліпшуємо ситуацію – збільшуємо кількість місць, встановлюємо вентиляцію. Є потреба дещо допрацювати, але на 90% я задоволений ситуацією.

- А станом сховищ у місті ви задоволені?

- Найкраща ситуація у нас – з укриттями в навчальних закладах та на підприємствах, а вони є основними з тих, які приймають людей навіть у нічний час. Інше питання, що люди не йдуть у сховища. Коли влітку ворог вдарив ракетою по Івано-Франківську, на вулиці Береговій в укритті перебували лише 11 людей. Ми цю ситуацію постійно моніторимо. Навіть у дні, коли є бойова тривога, в укриття йдуть максимум близько сотні людей. А це – дуже мало. Люди не дбають про безпеку, а укриттів і бомбосховищ у нас достатньо. У місті є навіть такі, що можуть прийняти до 1200 людей одночасно.

- Чи вдалося відновити дитсадок, пошкоджений улітку через ворожу атаку?

- Так, там уже приймають дітей. Люди також замінили майже 95% вікон у багатоповерхівках, пошкоджених через вибух. Ми одразу надали для цього допомогу. Наразі замінюємо пошкоджені вибуховою хвилею вікна у під’їздах дев’яти будинків. За два тижні завершимо ці роботи.

НІМЕЦЬКА КОМПАНІЯ ДОПОМОЖЕ ВСТАНОВИТИ СЕС ДЛЯ ШКІЛ

- Це, звичайно, важливо. Особливо напередодні зими, яка, кажуть, буде складною. Чи готовий Івано-Франківськ до викликів опалювального сезону?

- Найскладнішою у нас буде ситуація на вулиці Індустріальній. Ми відключили від централізованого опалення вже більше ніж  150 будинків, ще близько пів сотні залишаються з теплом від котельні на цій вулиці. Там дуже старі мережі, великі втрати тепла, і через це входження в опалювальний сезон буде складним. Думаю, ця зима для котельні на Індустріальній буде останньою. Усі інші котельні до зими готові. Усі забезпечені генераторами. Звичайно, вони не зможуть працювати 24 години на добу. Втім, у разі відключень електроенергії люди ще певний час матимуть тепло. Ще є питання закупівлі пального для генераторів, а це – додатковий ресурс, не передбачений в тарифі. Це – теж виклик. Але, думаю, ми з цим впораємося.

- Місто має проєкти для альтернативних джерел енергії?

- Так. На Івано-Франківському локомотиворемонтному заводі вже працює когенераційна установка, яка виробляє електроенергію через спалення газу середнього тиску. Але ми не можемо споживати цю електроенергію на своїх котельнях, водоканалі та на інших підприємствах, а змушені віддавати її в загальну мережу і знову купувати електрику для комунальних установ. Таке законодавство, і тут потрібні зміни. В нашому місті вже працюють три когенераційні установки. Ще три плануємо докупити.

Ми також розпочали програму з установлення СЕС для навчальних закладів. В одній зі шкіл вона вже змонтована. Ще для трьох шкіл нам допоможе встановити сонячні панелі німецька компанія, з якою вже є домовленості. СЕС також встановлюємо на будівлях міської лікарні та дитсадка. Наступної весни ці заклади отримуватимуть свою електроенергію. До речі, сонячні батареї дешевшають і стають кращими. Цей ринок швидко розвивається. Якщо торік ми ставили сонячну батарею на 10 КВат, то нині за ту ж ціну встановлюємо батарею на 15 КВат і кращої якості.

- Третій рік поспіль у міській громаді працює комунальне підприємство «Франківськ АГРО». Який цьогорічний урожай?

- От цього року вже маємо своє борошно. Віддали його для дитсадків. Тепер збираємо для них гречку. Ці два продукти ми вже не купуємо для освітніх закладів. Також передали майже 500 кг борошна для лікарні, близько тисячі кг – на потреби ВПО. А ось соя і соняшник нам дають прибуток. Виручені за них кошти скеровуємо на закупівлю насіння, вдосконалення виробничої бази агрогосподарства. Тепер ми вперше почали обробляти ще й людські паї, люди віддають нам в оренду свої городи. Тому посівні площі в нас зростають. Насправді ця справа нам постійно дає прибуток, і це – економія для місцевого бюджету, що важливо під час війни.

Ірина Дружук
Фото Юрія Рильчука