Візит митрополита: від Пагорба Слави - до Хусту
Про що говорять на Закарпатті після першого офіційного візиту предстоятеля Православної церкви України Епіфанія
Жовтневий візит митрополита Епіфанія на Закарпаття, на третьому році повномасштабної війни та на п’ятому від отримання Томоса, став першим, коли він відвідав найзахідніший регіон саме як глава Помісної церкви України. Візит тривав три дні, з 25 до 27 жовтня, і всі вони були насичені церковними та світськими подіями. Молитви у храмах та зустрічі з вірянами, заупокійна літія за загиблих воїнів на Пагорбі Слави в Ужгороді, разом із їхніми сім’ями, згодом – спілкування зі студентами та пораненими воїнами, які проходять реабілітацію… Звісно, були й офіційні зустрічі з керівниками ОВА та облради, вручення нагород. Кульмінацією ж візиту стало освячення собору Святої Катерини в Хусті, щойно зведеного храму ПЦУ у тій частині Закарпаття, яка вважається вотчиною московського патріархату у краї.
ВЗЯЛИ РАЛО І ПРАЦЮЄМО НА СВОЇЙ НИВІ
Зі слів єпископа Ужгородського та Закарпатського Варсонофія, митрополит Епіфаній не вперше на Закарпатті, але вперше – саме як архієрей.
У своєму коментарі Укрінформу єпископ Варсонофій зазначив, що Закарпаття про візит знало й готувалося.
- Усі заходи, які ми запланували і провели, пройшли мирно, з великою кількістю людей: і з-посеред вірян, і представників військових та влади. Найперше ми хотіли молитовного єднання, тому мали поминальну літію на Пагорбі Слави, де молилися за всіх, хто міг би ще жити, але Росія забрала їхні життя. Блаженнійший знайшов час на те, щоб підійти до кожної родини військових, які були присутні, нагородив медалями за жертовність та любов до України. Але сама його увага мала велике значення. Так було і в реабілітаційному центрі, і на зустрічі із студентами Ужгородського нацуніверситету, – розповів він.
Цікавлюся в єпископа, чи навмисне обрали центральною подією візиту освячення собору в Хусті, з огляду на те, що цей район вважається осередком ревного московського православ’я.
- Знаєте, на п’ятому році існування ПЦУ та третьому році повномасштабної війни з Росією потрібно викреслити кліше, що когось там більше. Ми є помісною автокефальною церквою, то чого ж ми повинні озиратися на когось? Якщо ми взяли рало, то йдемо з ним прямо і працюємо на своїй ниві. Я можу чітко сказати, що з нами Бог і ми нічого не боїмося, – зазначив він.
БУЛО БАГАТО УКРАЇНСТВА
Вірянка ПЦУ з Мукачева, очільниця місцевого осередку «Союзу українок» Марія Муравйова їхала до Хусту разом із громадою спеціально для зустрічі з митрополитом.
- Мене вразило все: митрополит Епіфаній як людина, хор, атмосфера українства, якою було пронизано все, від співу до слів проповіді. Там працювало все. Митрополит як особистість давав відчуття спокою, – те, чого нам дуже бракує тепер. Вразило, що було дуже багато про українство. Згадали навіть про свято – День української мови та писемності. Митрополит говорив, що ми маємо дбати про нашу мову і традиції, бо це є наша основа та коріння. Іще я дуже вдячна за міцний молитовний фронт – у кожній службі є молитва за воїнів. Дуже часто згадували про тих, кому ми завдячуємо за цей день. Українська мова, українська церква і воїн, який це все оберігає, – поділилася вона.
Ще, додає Марія Муравйова, вразило, що, попри велелюдне зібрання, усе відбувалося спокійно.
- Люди якось мігрували в храмі, щоб кожен мав можливість потрапити наперед та побачити митрополита. Ніхто не штовхався, не робив якихось рухів, хоча справді було дуже багато людей. І також важливо, що були діти, – це надважливо, бо саме вони майбутнє нашої церкви, – додала вона.
ВІЗИТ ВІДБУВСЯ В САМЕ ТОЙ ЧАС, КОЛИ ВІРЯНИ НА РОЗДОРІЖЖІ
Зі слів Романа Молдавчука, очільника департаменту стратегічних комунікацій Закарпатської ОВА, куди входить обласне управління національностей та релігій, готували перший офіційний візит Епіфанія три єпархіальні управління на Закарпатті.
Цікавимося в Молдавчука насамперед, про що йшлося на зустрічі керівництва регіону з предстоятелем. Чи говорили, зокрема, про те, що на Закарпатті повномасштабне вторгнення не змінило ситуацію з переходом парафій з УПЦ МП до ПЦУ, і що в регіоні той перехід, по суті, так і не відбувається? За даними Закарпатської ОВА, на жовтень 2024 року в області зареєстровано 59 релігійних громад (парафій) ПЦУ, із них 11 створені в результаті переходу громад від УПЦ (МП).
Як зазначив Молдавчук, представники управління національностей та релігії звернули увагу митрополита Епіфанія на те, що Закарпаття – край поліконфесійний та поліетнічний, що тут велика частина вірян – греко-католики Мукачівської греко-католицької єпархії, католики та протестанти. Митрополит поділився навзаєм, що вражений, як багато церков на Закарпатті.
- Він схожий на візіонера, дуже багато говорить про майбутнє церкви. Толерантна людина, спрямована на діалог. Щодо УПЦ МП зазначалося, що є закон, і його будуть виконувати.
Молдавчук зазначає, що офіційний візит предстоятеля ПЦУ на Закарпаття – корисний для регіону.
- Вірники та прихильники Помісної церкви відчули, що їм приділяють увагу. Також – це підтримка самих єпископальних управлінь. Третє – дуже показова спокійна обстановка впродовж усіх днів візиту. Це добре впливає на імідж області, адже про Закарпаття говорять як про «оплот МП». Те, що не було провокацій та кривотолків, що люди приязно сприймали візит, багато говорить про те, яка ситуація насправді, а не якою її хочуть часом показати суспільству, – наголосив Молдавчук.
Звісно, цей спокій забезпечувала і робота відповідних служб – невидима, але щоденна, зазначають в ОВА.
- На зустрічі в Хусті були і віряни моспатріархату, їм також було цікаво, що Епіфаній говоритиме та як себе вестиме. Тому можна сказати, що цей візит відбувся у потрібний для регіону час – саме в той переломний момент, коли треба визначатися, куди рухатися далі, – зауважив Молдавчук.
На запит Укрінформу в Закарпатській ОВА надали інформацію про те, що в області на сьогодні діють три єпархіальні управління Православної церкви України: Закарпатська єпархія (керуючий єпископ Варсонофій (Руднік), 34 релігійні громади), Мукачівсько-Карпатська (керуючий єпископ Віктор (Бедь), 19 релігійних громад) та Ужгородсько-Хустська (керуючий єпископ Кирил (Михайлюк), 4 релігійні громади). Крім того, дві парафії, у селах Верхній Студений та Середній Студений Хустського району, мають статус ставропігійних, тобто не входять до структури єпархій, а перебувають безпосередньо під опікою предстоятеля Церкви – митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
Також відомо, що богослужіння здійснюють у 52 культових спорудах (храмах, каплицях, монастирях та релігійних центрах), для 42 культових споруд ПЦУ земельні ділянки надали територіальні громади області.
ВІЗИТ БУВ ПОКАЗОВИЙ, ОСОБЛИВО В ХУСТІ
Просимо оцінити візит митрополита Епіфанія на Закарпаття соціолога, доцента Ужгородського національного університету Михайла Шелембу.
- Якщо аналізувати цей візит, то це таки грандіозна подія для Закарпаття – коли предстоятель церкви робить знак уваги вірянам. Звісно, візит трохи запізнілий, треба було робити це раніше. Це важливо, насамперед саме для громади ПЦУ, адже порівняно з іншими конфесіями – і мова не тільки про московський патріархат, а й про греко-католиків, протестантів, які діють в цьому поліетнічному регіоні, – віряни ПЦУ тут у меншості. Тому для них візит предстоятеля та його увага – це момент піднесення. Адже дуже часто московська церква говорить, що вона є так само українською, і маніпулює цим. А тут Закарпаття нарешті побачило українську православну церкву, її перші обличчя, обличчя вірян. Це дуже добре, щоб розуміти, хто є хто, – каже експерт.
Він вважає, що візит не вплине на ситуацію із переходом парафій.
- Щодо суспільно-політичних моментів, власне, щодо того, чи змінить щось візит митрополита Епіфанія на Закарпатті у сенсі переходу парафій до ПЦУ, – на мою думку, навряд. Ці питання підкреслено не порушували на жодному із заходів під час візиту предстоятеля церкви. Власне, тому жодних ексцесів і не трапилося, бо цей візит не зачіпав конкретних інтересів московської церкви, – зазначив Шелемба.
Він вважає, що на Закарпатті регіональна влада насправді співпрацює з різними релігійними громадами, хоча на вищому рівні й відмежовується від УПЦ МП, там, де це стосується державних подій чи справ.
- Наприклад, на урочисті поховання воїнів в Ужгороді, що відбуваються на площі перед ОВА, не запрошують священників місцевих єпархій УПЦ. Але водночас є представники влади, які носять кошики на Пасху до посвячення в церкви московського патріархату. Особливо це стосується громад, де немає жодної церкви ПЦУ. На цьому рівні у них нема іншого варіанту, аніж десь співпрацювати, не розголошуючи. Ще в більш незручному становищі представники влади в таких громадах опиняються, коли мова про новий календар, на який перейшли ПЦУ та УГКЦ. УПЦ МП принципово лишається на старому. Це дуже незручна ситуація в громадах, де московський патріархат має домінувальні позиції: от держава святкує Різдво 25 грудня, а в них у громаді всі люди святкують 7 січня, – то коли оголошувати канікули? Тут представники влади в такій собі «розтяжці», хоча на загальнорегіональному рівні, ще раз повторю, влада прийняла позицію відмежуватися від УПЦ МП, – говорить соціолог.
За його словами, глибоко шкода, що владі Закарпаття буде важко після набрання чинності закону про заборону релігійних організацій, пов'язаних з Російською православною церквою.
- Це треба визнавати і не ховатися. Тут вирішальною буде саме позиція громад та суспільства – наскільки вони розберуться та ухвалять для себе якісь рішення щодо релігійних організацій в своїх громадах. І наскільки правильно будуть працювати відповідні служби – відслідковувати зв’язок з РПЦ. Але, знову ж таки, досить дивно відстежувати цей зв’язок, а потім йти святити паски до УПЦ МП. Загальна картина наразі така, що процес рухається, хоч і дуже повільно, – зазначає Шелемба.
Утім, якщо Помісна церква хоче розвиватися в області та якось привертати вірників з моспатріархату, то мусить показувати, що вона тут жива. Тому такі візити, як приїзд митрополита Епіфанія, відіграють велику роль. Дуже показовим було спільне архиєрейське богослужіння у Хусті. Це символічний знак, що Помісна церква в Україні починає проростати та розвиватися саме в цьому регіоні. Дуже непоганий крок, шкода, що його не зробили раніше.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото із сайту Закарпатської єпархії ПЦУ