Російські катівні у Херсоні мали «спеціалізацію»

Херсонські поліцейські розповіли про воєнні злочини росіян

Із часу деокупації правобережжя Херсонщини минуло два роки, лівий берег досі окупований. Росіяни вбивають, викрадають, катують, ґвалтують цивільних людей, їхні жертви – дорослі й діти. Про те, як розслідуються такі злочини, про справи колаборантів кореспондентка Укрінформу поспілкувалась із начальником відділу розслідування воєнних злочинів слідчого управління поліції Херсонщини Ігорем Дем’янюком, заступником начальника слідчого управління поліції Херсонщини Черменом Тускаєвим та керівником відділу комунікації ГУНП в Херсонській області Андрієм Кованим.

СЛІДЧІ ХЕРСОНЩИНИ РОЗСЛІДУЮТЬ 4,5 ТИСЯЧІ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ФАКТОМ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ

- Якщо говорити про воєнні злочини росіян на Херсонщині, про яку кількість проваджень ідеться?

І.Д. - Воєнні злочини – це підслідність, у першу чергу, Служби безпеки України. Але після повномасштабного вторгнення їхня кількість така, що СБУ не справляється. Тому частину проваджень розслідують слідчі поліції – у нас створені для цього відповідні підрозділи. Із початку повномасштабного вторгнення лише поліція розпочала близько 21 тисячі проваджень за фактом вчинення російськими військовослужбовцями воєнних злочинів. На сьогодні слідчі підрозділи Херсонської області розслідують 4,5 тисячі проваджень за 6,5 тисячами епізодів.

Із початку повномасштабки до суду направили 30 проваджень щодо 39 осіб, а за цей рік – 19 кримінальних проваджень щодо 24 осіб.

- Про яку кількість російських катівень на Херсонщині відомо?

- Знову таки, не лише поліція розслідує ці факти. На сьогодні поліція виявила 12 катівень – здебільшого, це правий берег, тут ми можемо повноцінно проводити розслідування.

Про лівий берег. Ми знаємо про всі катівні: де вони знаходяться, що там відбувається. Адже люди виїжджають, розповідають. Ми ідентифікуємо російських військових, які знущалися, катували, і в нас два успішних кейси по лівому берегу. Ми направили провадження до суду, звісно, заочно, але важливо, що встановлені особи, які брали участь у катуванні. Із того, що можу сказати по двох катівнях, розташованих на території с. Лазурне та м. Скадовськ, - до відповідальності притягнуто чотирьох осіб. Розгляд справ у судах по цих особах триває.

На правому березі із найбільш сумновідомих – катівня у приміщенні ІТТ (ізолятора тимчасового тримання – ред.) у Херсоні. На території області вона була наймасовішою. Ми встановили, що через катівню ІТТ пройшли щонайменше 450 осіб. Із них 250 осіб ми встановили, допитали, визнали потерпілими, провели з ними необхідні слідчі дії. Бо майже щодня хтось повертається або з-за кордону, або виїжджає з лівобережжя, або з Росії, і майже кожного дня у нас з’являється новий потерпілий, з яким ми працюємо, який нам дає свідчення.

По цій катівні ми встановили більше 20 російських військовослужбовців – як рядового, так і керівного складу. Вони організовували захоплення цього приміщення, встановлювали режим катівні, а також є безпосередніми виконавцями, які били, знущалися.

- Процес встановлення цих осіб був складний? Адже росіяни були в балаклавах, закривали обличчя.

- Я вам скажу, що катівню ІТТ у Херсоні організували однією з перших, і саме там вони почувалися вільніше і майже не одягали балаклав. Ті, хто одягали, – це були, наскільки ми розуміємо, співробітники ФСБ, які проводили допити. А саме ті, хто організовував режим, хто бив, катував наших цивільних, полонених, то в катівні ІТТ вони ходили без балаклав. Тому нам вдалося встановити особи, багато задокументувати потім.

У нас є катівні не менш жорстокі. Наприклад, у підвалі головного управління Нацполіції в Херсонській області, що на вулиці Лютеранській. Але, на жаль, по ній встановили суттєво менше російських військовослужбовців, бо вони майже всі були у балаклавах. Тобто, у цьому випадку вони були вже більш обережними, намагалися конспіруватися. Ми повідомили про підозру п’ятьом особам, які були в цій катівні.

Можемо казати, що кожна з катівень, особливо в обласному центрі, була спеціалізованою. Наприклад, у катівню ІТТ кидали проукраїнських людей – активних громадян, тих, хто виходив на мітинги. Катівня ГУНП мала іншу спеціалізацію, сюди потрапляли колишні військовослужбовці, АТОвці, поліцейські, співробітники СБУ, підпільники, лідери думок, місцеві депутати, посадові особи різних органів. Вона була ще жорстокіша.

- Згадаймо ще катівню в приміщенні школи в с. Біляївка Бериславського району, де, окрім усього, ув’язненим вводили невідомі ін’єкції. Правозахисники повідомляли, що тіла двох закатованих у цій катівні – Ковалика і Журавльова – російські військові вивезли в невідомому напрямку, обидва чоловіки перебувають у статусі зниклих безвісти.

- Ми розслідуємо, там справді ін’єкції робили. Але ми не розуміємо, що це були за препарати. Щодо тіл, то поки що з пошуками дуже складно. Село, навколо поля і ліси, територія там досі не вся розмінована (станом на 17 жовтня 2024 року від російської вибухівки очистили майже 57% правобережної Херсонщини – ред.).

- Скільки загинуло людей у катівнях – я про випадки, які ви розслідуєте?

- Щодо катівень, ми на 100 відсотків розуміємо, що двох чоловіків забили до смерті. За цими фактами встановлено, хто з російських військовослужбовців це зробив. Ми повідомили їм про підозру, саме за катування до смерті. У нас також є свідчення, що одне тіло вивозили вночі в багажнику, але, на жаль, ми не встановили поки місце поховання. Також була одна жінка, яка померла через тиждень після того, як її звільнили з катівні ІТТ – вона вчасно не отримала належного лікування, коли там перебувала. Але точно можемо сказати, що по двох фактах до смерті призвели тортури.

По катівні ГУНП у нас два факти, теж встановлені й підтверджені. Це закатовані в перші місяці окупації під час допитів терооборонівці. В подальшому тіло одного з них виявили в річці Дніпро в Херсоні, інший від отриманих травм загинув у таборі для полонених у Сімферополі. Немає жодної катівні, щоб там не було закатованого до смерті. Кожна катівня – щонайменше один-два закатованих.

«РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКОВІ МАЮТЬ ПОТЯГ ДО СЕКСУАЛІЗОВАНОГО НАСИЛЬСТВА»

- Які засоби тортур, що використовували росіяни, найбільше вас шокували?

- Здебільшого, вони однотипні. Скажу, що не розумію цей потяг російських військових до сексуалізованого насильства, але у них, здебільшого, всі тортури полягають у знущаннях над людьми у роздягненому вигляді, підведення струму до геніталій, анального отвору, погрози зґвалтуванням.

- Можливо, вони діють згідно з централізовано розробленими інструкціями, оскільки саме такі методи катування використовувалися водночас у різних місцях?

- Скоріш за все – так. Можна навіть згадати, як росіяни катували затриманих після теракту в їхньому «Крокус-Сіті». Напевно, це дійсно у них «правила гарного тону», вони цим і пишаються, викладають на загал. Усе через сексуалізоване насильство – або ми тебе зґвалтуємо, або хтось тебе зґвалтує. Одна з таких історій, яка мене вразила, це коли чоловіка роздягнули і почали вимагати: або він здасть своїх товаришів, або його зґвалтують – для цього, мовляв, уже є спеціально підготовлений чоловік. Затриманого голим завели у камеру, а там стояв невідомий чоловік з ерогованим пенісом. На щастя, справа до проникнення не дійшла.

У нас наразі вісім проваджень щодо зґвалтування російськими військовослужбовцями жінок. Це лише те, що ми розслідуємо, зґвалтування, наскільки мені відомо, розслідує також Головне слідче управління Нацполіції і СБУ. Тільки у вересні ми повідомили про підозру двом російським військовослужбовцям за зґвалтування жінок. Причому одному з них – за сексуальне рабство. Це – прецедент. Окупант не лише зґвалтував жінку, він тримав її у підвалі, змушував готувати йому їсти, прати. За нормами міжнародного права, це – сексуальне рабство (йдеться про військовослужбовця 25-го окремого гвардійського полку спеціального призначення ЗС РФ, який тримав у сексуальному рабстві місцеву жительку, особу окупанта ідентифіковано, йому заочно повідомили про підозру. Наразі ця справа вже перебуває на розгляді суду, – ред.)

РОСІЯНИ ЙШЛИ КОЛОНАМИ І ВСЕ РОЗСТРІЛЮВАЛИ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ

- Чи розслідуєте ви злочини, пов’язані з дітьми?

- Провадження по депортації дітей розслідує головне слідче управління СБУ. А розстріли, зокрема, дітей, вбивства дітей, насильство щодо дітей розслідує поліція. У нас декілька проваджень, де жертви – діти, які загинули за тих чи інших обставин. Зокрема, це стосується перших днів широкомасштабного вторгнення, коли росіяни заходили у населені пункти Херсонщини. Йшли вони колонами і все розстрілювали на своєму шляху, в тому числі – автівки, в яких перебували цілі родини.

У випадках, коли йдеться про розстріли, дуже важко розслідувати, тому що росіяни, як правило, пересувалися на техніці без розпізнавальних знаків, були у балаклавах. Але Україна ратифікувала Римський статут, що містить положення про командну відповідальність. Це означає, якщо російські військові проходили певною територією і бійці підрозділу розстрілювали мирне населення, то відповідальність має нести командир, який не забезпечив дотримання норм міжнародного права, дисципліну підлеглих, що призвело до загибелі мирного населення. Встановити командирів підрозділів суттєво легше, ніж окремого військовослужбовця. У світлі цих правових нововведень у нас будуть результати щодо розслідування масованих обстрілів і розстрілів у перші дні війни.  

- У Телеграм-каналі слідчого управління ви публікуєте фото росіян, яких підорюєте у злочинах. Люди відгукуються?

- Спершу я не дуже вірив у ефективність такої комунікації. Але зараз у нас дуже непоганий фідбек. Наприклад, саме завдяки цьому Телеграм-каналу ми встановили кількох російських військовослужбовців по катівні ІТТ, ще одного – по катівні ГУНП. У росіян була катівня у селищі Білозерка, і нещодавно ми викладали фото російських військових у їхній формі. Там цікава історія: вони фотографувалися у нашому ательє, фотограф після деокупації вийшов із нами на зв'язок і передав нам ці світлини. Нещодавно пише одна особа і каже: «Я трьох із них упізнав, вони мене на блокпості у Білозерці зупинили, три доби катували, потім випустили». Тому така комунікація працює, і досить ефективно.

- Чи є результати щодо злочинів, скоєних окупантами проти учасників мирних протестів на Херсонщині?

- Поліція розслідує по деокупованій Білозерці і по Новій Каховці на ТОТ Херсонщини. Зокрема, це коменданти, й інші військові РФ, які намагалися придушувати мітинги, викрадали людей, піддавали їх тортурам. Щодо результатів: Ануфрієв Володимир Андрійович, 25.06.1987 року народження, командир тактичної групи 378 окремого батальйону оперативного призначення військ національної гвардії РФ, у складі об’єднаного угрупування військ «Південь», який відавав наказ на розгін мітингу у Новій Каховці, засуджений заочно Суворовським районним судом м. Одеса до 12 років позбавлення волі.

ЗСУ НАЙШВИДШЕ КАРАЮТЬ ТИХ, ХТО ІЗ ДРОНІВ ПОЛЮЄ НА ХЕРСОНЦІВ

- Росіяни влаштовують полювання із безпілотників на цивільних мешканців області. Серед постраждалих – люди літнього віку, діти, тобто ті, кого важко переплутати з військовими. В інтерв’ю Укрінформу начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін сказав, що всі, хто відповідальний за цей терор, відомі українським військовим та СБУ, окремих військовослужбовців РФ розпізнали. Чи розслідуєте ви ці факти?

- Магістральне провадження щодо обстрілів розслідує СБУ в області, слідчі поліції на місцях проводять огляди на місці події, вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Наскільки мені відомо, СБУ встановлює керівний склад військ лівобережжя, які віддають накази обстрілювати правобережжя. Щодо того, чи реально встановити, хто із дронів полює на цивільних, то вважаю, що так. Тим паче, вони не ховаються і хизуються цим: здійснили обстріл – і через пів години викладають у Телеграм-каналах, як убили цивільних, того ж дідуся, який, за їхньою версією, начебто є переодягненим військовослужбовцем.

А.К.: - Не всі російські військові доживають до моменту встановлення їх осіб правоохоронцями. Швидше, їх карають хлопці з Сил оборони України. Це стосується й інших воєнних злочинів.

Хочу зауважити, що розслідування поліції щодо воєнних злочинів – це не лише робота слідчих. Є ще оперативні служби, той самий карний розшук, кримінальний аналіз, наша розвідка, технічні засоби, про які ми не можемо багато говорити зі зрозумілих причин. Вибухотехніки виїжджають на всі обстріли – в СБУ таких фахівців немає, як і криміналістів. Хоча розслідування обстрілів «шахедами» і ракетами веде СБУ, але на місце виїжджають фахівці поліції, які проводять первинні огляди.

ПОЛІЦІЯ ХЕРСОНЩИНИ РОЗСЛІДУЄ 444 КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО КОЛАБОРАНТІВ

- Херсонці мають високий запит на справедливість щодо колаборантів. Чи розслідує поліція такі справи?

Ч.Т.: - Основну масу цих кримінальних проваджень розслідує СБУ. Слідчі поліції безпосередньо розслідують 444 кримінальні провадження, повідомлено про підозру по 208 фактах 220 особам. Це ті, які займали посади в незаконних органах влади, що були сформовані на території області під час окупації.

Направлено до суду відповідно 156 обвинувальних актів у різних сферах: запровадження російських стандартів освіти, участь в організації незаконних виборів та так званому референдумі, заняття господарською діяльністю, пособництво державі-агресору, інформаційна підтримка держави-окупанта. Зазначу, що 99% цих колаборантів утекли з ворогом, коли росіяни відходили на лівий берег.

Доказова база тримається, зокрема, на відеозаписах, які викладали у Телеграм-каналах окупанти та їх пособники. Ми проводили експертизи щодо висловлювань, жестів, міміки, які свідчать, що люди говорили не під тиском, а з власної волі. Концентруємо увагу на тому, де особа (колаборант, – ред.) у Фейсбуці, Телеграмі, «ВКонтактє», «Однокласниках» підтримує та виправдовує росіян. Щодо організаторів псевдорефередуму і так званих виборів, то росіяни самі викладали на своїх сторінках списки депутатів, комісій.

Якщо про свідків, то люди, які виїхали з лівобережжя і перебралися на підконтрольну Україні територію, якщо в окупації у них залишилися рідні, зараз бояться давати покази. Бояться за тих, хто там лишився.  

- А закон передбачає захист свідків у таких випадках?

- Так, ми можемо змінити анкетні дані свідка. Але важко переконати людину, яка раніше ніколи не перетиналася зі слідством чи поліцією.  

- Які справи ви розслідували щодо топових колаборантів?

- Кримінальне провадження стосовно Кирила Стремоусова, який, за версією росіян, загинув у ДТП. Для нас він офіційно не загинув – коли побачимо тіло, проведемо ексгумацію, підтвердимо особу, тоді він буде вважатися загиблим. (Одеський суд виніс посмертний вирок колаборанту Стремоусову – довічне з конфіскацією майна, – ред.).

А.К.: - Загалом топовими зрадниками займається СБУ, у них магістральні провадження. По тому ж Сальдо є понад двадцять підозр, у нас він проходить у справі про крадіжку зерна.

- Чи повідомляють із лівобережжя про воєнні злочини росіян?

Ч.Т.: - Близько половини інформації, яку ми вносимо до ЄРДР, – це звернення громадян, що проживають на підконтрольній Україні території, яким про злочин повідомили родичі чи друзі з тимчасово окупованої. Є меседжери підрозділів поліції, відомча електронна пошта, куди надсилають повідомлення з окупації. Щодо воєнних злочинів, то ми також отримуємо інформацію через соцмережі.

В УКРАЇНІ ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ РОЗСЛІДУЮТЬСЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ, А НЕ ПІСЛЯ ЇЇ ЗАВЕРШЕННЯ

- У світі такі злочини зазвичай розслідують після закінчення війн.  Українським правоохоронцям доводиться під час війни, на прифронтових територіях, розслідувати злочини, які росіяни чинять на окупованій території…

І.Д.: - По лінії воєнних злочинів ми починали «з нуля», і вже третій рік працюємо. Коли ми створювали спеціалізований підрозділ, то міжнародні партнери організовували для нас тренінги, знайомили з нормами міжнародного права, зі специфічними тактиками і методиками розслідування воєнних злочинів, із тим, як треба працювати з жертвами. До цього ми не працювали зі снарядами, ракетами, документуванням на місці визначення напрямку обстрілу. А ще є робота з людьми з іншої держави, отримання документів… Але вже маємо дуже великі напрацювання. Є досвід роботи під час війни і в Херсоні, в зоні безпосередньої війни.

Щодо російсько-української війни, то, по-перше, ці злочини вчиняються в умовах неочевидності, по факту – на окупованих територіях, окрім масованих обстрілів деокупованих регіонів. Це коли ти не можеш виїхати на місце подій, зафіксувати якісь сліди злочинів. Тобто, як правило, ми зараз розслідуємо злочини, вчинені на території Херсона і всієї звільненої частини області ще два роки тому. Це великий зазор по часу, що тягне за собою певні наслідки. Друга велика проблема – більшість цих злочинів вчиняють громадяни Росії, і встановити їх особи дуже складно. Це не наші громадяни, коли ми можемо знайти документи, паспортні дані. Але все ж ми це робимо. Шляхи і методи не будемо розказувати, бо росіяни теж слухають, спостерігають, як ми працюємо.

- Чи відчуваєте ви дефіцит кадрів, як забезпечені технічними засобами?

І.Д.: - Технічних засобів нам вистачає, зокрема, завдяки закордонним партнерам. Є транспорт, комп’ютерна техніка, прилади для швидкої ідентифікації ДНК, які подарував Фонд Баффета. Питання в людях, тому що дуже складно «перетравити» такий обсяг злочинів, кожен факт – чиясь доля. Проте даємо раду. Хочу сказати, що немає дрібного у тому, що стосується воєнних злочинів росіян. Звісно, пріоритет зараз – розслідування вбивств, катувань, зґвалтувань.

Ч.Т: - Знаєте, велике значення має не тільки професіоналізм, досвід, який ми набули, але й наша жага розслідувати ці злочини, що вчинялися і вчиняються в області. Мотивація у херсонців є.

Ірина Староселець

Перше фото Олександра Корнякова