Сергій Болвінов, керівник Слідчого управління ГУНП Харківщини

Харківщина далі потерпає від щоденних обстрілів. Російська армія закидає авіабомбами прикордонні, прифронтові території, обласний центр. Екстрені служби за лічені хвилини з’являються на місцях ударів і виконують свою роботу, хоч завжди є ризики повторної атаки.

Лік злочинів, які скоїли війська РФ у регіоні, іде на десятки тисяч – убиті, закатовані люди, понівечені домівки, зруйновані долі родин і знищене майбутнє цілих населених пунктів.

Із Сергієм Болвіновим, начальником Слідчого управління обласної поліції, кореспонденти Укрінформу поговорили про те, як встановлюють особи конкретних окупантів і шукають докази їхніх злодіянь, ідентифікують загиблих, а також про хід найбільш резонансних справ.

ЧЕРЕЗ АГРЕСІЮ РФ НА ХАРКІВЩИНІ ЗАГИНУЛО 95 ДІТЕЙ

- Сергію Петровичу, нещодавно у Харкові попрощалися з полковником Андрієм Матвієнком, який загинув унаслідок ракетного удару. Дехто з ваших поранених колег іще у шпиталі (уже після цієї розмови стало відомо про те, що у лікарні від поранень помер майор Олександр Ковтун, – ред.). Потрясіння для всієї спільноти правоохоронців. Тож не можу не запитати: що вже відомо слідству про цю цілеспрямовану атаку росіян?

- Ви праві, це потрясіння. І не тільки для поліцейських, а й для всіх жителів Харкова. Для мене це також важко. Андрій був моїм другом. Ми приблизно одного віку і прийшли на роботу в управління після випуску з університету.

Як і обстріли цивільної інфраструктури, цей підступний терористичний удар російських військових розслідуємо за статтею «Порушення законів і звичаїв війни», оскільки поліцейські, що виконують свої звичні функції, не є комбатантами в розумінні міжнародного гуманітарного права. На сьогодні у нас немає інформації про конкретних військових, які скоїли цей злочин. Однак ми встановимо всі обставини.

Було завдано два удари, майже одночасно, і поліцейські, які перебували біля будівлі саме тоді, зазнали найтяжчих поранень, Андрій загинув. На місці ми вилучили частини ракет, ідентифікували, попередньо, що вони випущені з ЗРК С-400.

- Із цих комплексів доволі давно російська армія не била по Харкову, протягом цього року найчастіше були авіабомби.

- Ворог комбінує удари і застосовує всі типи зброї. У цьому випадку він використав С-400, намагаючись якомога точніше поцілити в місце тимчасового перебування поліцейських. Авіабомби все ж не настільки точні.

- Скільки на Харківщині загинуло цивільних жителів від початку повномасштабного вторгнення?

- Від 24 лютого 2022-го внаслідок дій російської армії загинуло 2750 цивільних людей (на момент розмови, яка відбулася 5 листопада, – ред.), із них 95 дітей.

І важко про це говорити, тому що більшість не сприймає цього як потрібно. Це не якась статистика. За кожною цифрою про загиблих дітей – зруйнована доля родин і цілих поколінь. Я знаю кожну цю історію… Це трагедії.

ОСОБИ 75 УБИТИХ РОСІЯНАМИ ЛЮДЕЙ УСТАНОВЛЮЮТЬ

- Є жертви російської агресії, які ще не ідентифіковані? Припускаю, що це будуть загиблі з масового поховання в Ізюмі. Тож одразу уточню, чи зрештою не доведеться слідству сказати, що хтось так і залишиться невідомим, бо не знайшлися родичі чи стан знайдених решток робить експертизу неможливою?

- Наше завдання – провести ідентифікацію всіх і встановити історію кожної людини. І ми зараз не можемо сказати, що завершили цю роботу. Вона триватиме, допоки ми не доведемо її до кінця.

Маємо на цей час інформацію про 75 убитих людей, які не ідентифіковані. Так, більшість із цих людей – із місця масового поховання. Я нагадаю, що ми там ексгумували 448 тіл, які просто кинули в землю і закопали без трун, будь-яких пакетів… Це величезна кількість. І робота з ідентифікації досить складна. Це не тільки для харківської чи загалом української поліції, вона складна і довготривала в усьому світі.

Із загальної цифри 75 осіб 52 людини – саме з ізюмського лісу. Але нам відомо, де і хто знайшов тіло кожної цієї людини, за яких обставин, коли її поховали. Ми щодо кожного загиблого малюємо карту-схему руху тіла від точки виявлення до місця захоронення.

- Немає навіть імовірних паспортних даних цих людей?

- Юридично вони всі вважаються неідентифікованими. Але про 26 з них є розуміння, хто це може бути. Однак у нас нема збігів ДНК. Є різні історії. Наприклад, сім'я виїхала за кордон, і близькі родичі дотепер не можуть передати нам ДНК-зразок. Тобто є певні процедури, і вони в процесі. У деяких випадках немає збігів ДНК, бо зразок для порівняння надав неблизький родич.

А є й зовсім інші приклади. Чоловіка захоронив місцевий «груз 200», як вони себе називали. Ми знаємо, з якого села забрали тіло. Його знайшли в ямі, де зберігалося вугілля. Але місцеві жителі кажуть, що не знають, хто це такий. Обійшли сусідні села – і там не знають його. Люди припускають, що це може бути «еленерівець», який прийшов із військами російської армії, вони його тут застрелили й кинули тіло. Достеменно не відомо.

- Крім ізюмського масового поховання, про які ще випадки йдеться? Стихійні поховання просто на городах, під будинками? Коли через обстріли, заборони окупантів люди не могли поховати загиблих на кладовищі.

- Саме так. Ще є тіла, які знаходили просто в лісі, і вони в дуже поганому стані. Я дуже вдячний криміналістам за щоденну кропітку працю, бо вони намагаються довести цифру неідентифікованих до нуля. Тому що без розуміння, хто ця загибла людина, неможливе подальше розслідування її смерті. А ми розслідуємо справу про ізюмське масове поховання як вбивство 448 людей.

НА КУП’ЯНСЬК, ВОВЧАНСЬК І ЛИПЦІ ВІЙСЬКА РФ СКИДАЮТЬ ФАБ-1500

- Які боєприпаси росіяни застосовують у нашій області проти цивільного населення?

- Від самого початку повномасштабного вторгнення – все, що в них є на озброєнні. Безумовно, останнім часом вони використовують керовані, фугасні авіабомби різної ваги, від 250 кілограмів до півторатонних. Звичайно, що таку важку бомбу, 1500, вони можуть скидати ближче до лінії зіткнення – Куп'янськ, Липці, Вовчанськ.

Харків постійно під ударами. І 500-кілограмові ФАБ з УМПК долітають до міста. Російський тероризм. Логіки в цьому я не бачу, крім як унеможливити нормальне життя харків'ян.

По Харківщині прилітають «Іскандери» різних модифікацій, С-300, С-400... УМПБ Д-30 – це дещо інший боєприпас, який вони також навчилися закидати зі своїх літаків, і він планерувальним способом долітає до Харкова.

Всі прифронтові та прикордонні території – під щільним вогнем FPV-дронів, зону враження якими вони навчилися збільшувати. Ворог постійно модифікує своє озброєння.

- А скільки випадків застосування північнокорейських ракет задокументовано?

- Зазначу, що ми фіксуємо ті випадки, коли постраждали цивільне населення, інфраструктура, тобто є порушення законів і звичаїв війни. На початку січня цього року по Шевченківському району Харкова росіяни вдарили північнокорейською ракетою Hwasong КN-23. У лютому ми знайшли такі уламки і на місці удару по промисловому підприємству у Слобідському районі. Також у січні був обстріл на Вовчанщині, коли використовувалися снаряди до міномета 122 калібру. На фермі, яка потрапила під удар, слідчі знайшли уламки з написами корейською мовою.

У БАЗІ НАЦПОЛІЦІЇ – МАЙЖЕ 679 ТИСЯЧ ОКУПАНТІВ

- Після деокупації територій восени 2022-го ви говорили, що окупанти залишили багато документів, записів, журналів. Чи опрацювали ці матеріали? І персональні дані скількох окупантів, які діяли на Харківщині, вдалося встановити?

- Ми суттєво обмежені в тому, щоб проводити всі передбачені законом слідчі дії, оскільки російські військові перебувають або на тимчасово окупованих територіях, або в РФ, – тому максимально приділяємо увагу аналітиці. Опрацювали величезну кількість документів, які вилучили в місцях базування росіян: катівнях, будівлях, де перебувала окупаційна влада, тому що вона була в дуже тісній конгломерації з російськими військовими.

Усі ці документи ми проаналізували. Навіть більше – відсканували, фактично диджиталізували і роздивилися під мікроскопом.

Ідентифікували понад 5300 військовослужбовців, «омонівців», росгвардійців, міліціонерів, яких відряджали на окуповані території. Створили базу воєнних злочинців. Загалом до системи, яка є в Національній поліції України, внесено 678 тис. 807 окупантів. І коли слідчі приймають заяву від потерпілих, маємо змогу показати їм обличчя, і людина може когось упізнати. Наявна база допомагає сортувати дані за місцем та датами перебування, за підрозділом, за позивним.

І ще важливо: після того, як ми опрацювали весь масив документів на Харківщині, домовилися і вже отримали базу документів від Головного управління розвідки Міноборони та Служби безпеки України. Розуміємо, що, наприклад, якісь підрозділи заходили на Харківщину після того, як повтікали з Київщини, а там могли залишитися їхні сліди. Тож створюється спільна база. Безумовно, попереду багато роботи, однак ми знаємо, як її правильно робити, бо вже маємо і підозри, і скерування справ до суду.

РОЗСЛІДУЄТЬСЯ 12 ПРОВАДЖЕНЬ ЩОДО КАТІВЕНЬ

- Чи є розуміння тепер, скільки людей зазнали тортур у катівнях, які влаштували окупанти?

- Загалом знаємо, що на території Харківської області було облаштоване 31 місце, де утримували і катували цивільних. Ми відпрацювали 27. Інші катівні недоступні через бойові дії і неможливість там безпечно працювати. Розслідуються 12 кримінальних проваджень, у яких 319 людей офіційно визнані потерпілими (для порівняння: у січні 2024-го офіційно визнаних потерпілими було 227, – ред.).

Однак кількість людей, які пройшли через ці катівні, набагато більша. Хтось поїхав, хтось не хоче говорити, намагається забути весь той жах.

Одна з найбільших – куп'янська катівня, яка була у відділку поліції. Там одночасно утримували близько 200 людей. Вони перебували в нелюдських умовах – це вже само собою кваліфікується як катування. І майже до всіх застосовували тортури. По Куп'янську в нас є 93 потерпілих.

Важливо сказати, що росіяни вдягали маски, щоб приховати обличчя, а постраждалим – мішок на голову. Але хтось запам’ятав специфічну вимову, хтось чув прізвище чи позивний, хтось бачив якісь елементи одягу. По крихтах зіставляємо інформацію та встановлюємо дані.

- У Пісках-Радьківських на Ізюмщині після звільнення у підвалі будинку, де катували людей, виявили, зокрема, пластиковий контейнер із зубними протезами. Це все ж таки був один із «інструментів» залякування?

- Найімовірніше, так. Підтвердження того, що росіяни ці зуби виривали, немає. Катівня в цьому селі була не така велика за кількістю утримуваних, як у містах. Але людей там били так сильно, що дехто навіть не сподівався вижити. Ми знайшли металеві палиці, прути, які використовували, і встановили ката, який був там головним. Повідомили про підозру і скерували справу до суду. Це російський військовий із позивним «Морячок», прізвище Поляков.

- Улітку ви повідомляли, що поліція розслідує зґвалтування та вбивство 41-річної жительки Ізюма під час окупації, яке військові РФ намагалися замаскувати під ДТП з танком.

- Слідство ще триває. Збираємо докази і встановлюємо хронологію подій. Як тільки впевнимося, хто конкретно вчинив цей злочин, буде підозра.

Є й інші провадження, де розслідуються зґвалтування. І кожна історія жахлива. У нас є професійні слідчі – саме жінки, які займаються цією категорією справ і спілкуються з потерпілими. Ми долучаємо і психологів, щоб ні в якому разі не допустити повторного травмування.

Дуже важкі розслідування. Є випадок, коли російські солдати-виродки ґвалтували в масках, і досить складно їх ідентифікувати та встановити місце, де це відбувалося, тому що жінку перевозили із зав'язаними очима. Є справа, в якій ми вже досить далеко просунулися. Поки що без подробиць. Повідомимо суспільству після погодження підозри.

ПРИЧЕТНИХ ДО ВБИВСТВА ПИСЬМЕННИКА ВАКУЛЕНКА БІЛЬШЕ НІЖ ДВОЄ

- У суді тепер розглядається справа про катування і вбивство дитячого письменника Володимира Вакуленка та ще трьох цивільних чоловіків у Капитолівці. Обвинувачені – бійці незаконних збройних формувань «ЛНР» із позивними «Лев» та «Удод», луганці, що вже мають судимості.

Навесні організація Truth Hounds оприлюднила своє розслідування, і його висновок такий: до злочину «найімовірніше, причетні військовослужбовці та/або спецслужбісти Росії», а бойовики діяли за наказом або за підтримки російських військових. Зокрема, аналізується відео з російського телеграм-каналу, опубліковане 3 квітня 2022 року: троє людей у військовій формі збройних сил РФ на неназваній локації виводять із бронеавтомобіля «Тигр» цивільну людину. За зростом, статурою, одягом цього затриманого ідентифікують саме як Вакуленка. Чи поліція розслідує причетність кадрових військових або спецслужб до вбивства письменника?

- Вважаю, що громадська організація виконала дійсно велику та важливу роботу, ми з ними спілкувалися. Я дуже позитивно ставлюся до таких розслідувань. OSINT-інструменти ми також активно використовуємо. Однак тут дуже тонка межа є. Не можна втрачати об'єктивність, коли йдеться про доказову базу. Щоби в жодному разі ні наш, український, суд, ні міжнародний не сказали, що певний доказ є недопустимим. Це може негативно вплинути не лише на якесь одне провадження, а й на всі інші.

Те відео ми, звичайно, знаємо. Воно не дуже хорошої якості, а чоловікові, який на ньому, натягнули шапку на обличчя. Це унеможливлює ідентифікацію. Так, є і специфічний светр, і верхній одяг, який впізнали близькі. Але обличчя закрите. Та запевняю, що все перевіряється, і навіть більше – триває експертиза.

Щодо «еленерівців». Їхнє формування підпорядковувалося російському підрозділові, і, відповідно, йому вони були підзвітні. Їх було четверо: справа щодо двох уже в суді, а нещодавно ми встановили особу третього з позивним «Академік». Уже достеменно знаємо його прізвище, і тепер підозра щодо нього проходить процес погодження.

- Яка його роль у викраденні та вбивстві?

- Співвиконавець. Завдяки показам людей, які перебували в окупації, ми також встановили той факт, що цих чотирьох «еленерівців» привів у село полковник російської армії, визначив, хто з них буде за старшого, і людям сказав: «Слухайтеся його». Ми розуміємо, що він давав їм команди і він за них відповідав. Цього військового ми також ідентифікували, всі його персональні дані відомі. Чи причетний цей полковник до вбивства, чи давав він усні або письмові вказівки вбити – ми шукаємо докази. Справа ще розслідується. І ми продовжуватимемо, поки не з’ясуємо, що там відбувалося, картину в цілому, та встановимо, хто стояв над цим полковником і далі – на всіх рівнях командування.

У СПРАВІ ПРО УДАР ПО ГРОЗІ ТРИВАЄ КОМПЛЕКСНА ЕКСПЕРТИЗА

- Понад рік минув після удару по кафе у селі Грозі на Куп’янщині. Чи є підозрювані, крім братів, яких СБУ називає навідниками, і коли справа піде до суду?

- Саме Служба безпеки України за підслідністю повідомила про підозру братам Мамонам. Але була створена міжвідомча слідча група, в яку увійшли і працівники Національної поліції Харківської області. Тож триває спільна робота, і я можу дещо коментувати.

У цій справі призначено 277 судових експертиз: і молекулярно-генетичні, і оцінні, і будівельні, вибухотехнічні та інші. Дванадцять експертиз ще не завершені, і головна з них – це комплексна експертиза, тобто загальний висновок на основі багатьох проведених досліджень. На цьому висновку  ґрунтуватимуться подальші дії слідчих.

- Протягом останніх місяців було доволі багато повідомлень про підпали автомобілів військовослужбовців. А нещодавно перші дві справи скерували до суду. Скільки загалом таких підпалів сталося на Харківщині?

- У поточному році зареєстровано 37 кримінальних проваджень. Зазначу, що може бути одне провадження, але декілька спалених автівок. Всього є 49 знищених авто.

Варто розказати, що кваліфікація цих злочинів – не просто підпал. Додатково до підпалу кваліфікуємо епізоди як «Протидія законній діяльності Збройних сил України». Це тяжкі злочини, які передбачають покарання до 10 років позбавлення волі.

У нас наразі є дев’ять підозр, шість справ ми вже скерували до суду. Ще 12 справ залишаються, тому що йдуть від нас до Служби безпеки, а потім повертаються до поліції. Це юридичні процедури, бо стаття 114-1 – це підслідність СБУ. Тому потрібно все процесуально правильно зробити.

От із цих 12 справ, які, так би мовити, в нас у залишку перебувають, щодо десяти поліція володіє інформацією, хто причетний до злочинів. І ми проводимо негласні слідчі розшукові дії, щоб зібрати докази. Є випадки, коли виходимо на неповнолітніх і навіть малолітніх.

- Про який вік ідеться?

- Загалом маємо інформацію про вісьмох дітей, які, ймовірно, причетні до підпалів. З них дві дитини – це малолітні, тобто до 14 років, одному взагалі 10.

Хто ці люди, чому вони це роблять? Відповідь проста. Це один із видів війни Росії проти України. Всі вони отримують завдання і мають бажання заробити гроші, спаливши військову автівку. І, безумовно, діти не до кінця розуміють наслідки того, що вони чинять. Облити, підпалити і зняти це на мобільний телефон, переслати відео – а тільки за це вони можуть отримати винагороду від замовника, – на цьому історія не закінчиться. Тому що ми їх знайдемо і притягнемо до відповідальності. І, повірте, поліція не буде лояльна до людей, які вчиняють такі злочини.

- У випадку, коли за віком ще не можна притягнути до кримінальної відповідальності, відповідальність для батьків настане?

- Ми проводимо розслідування і дивимося, яка роль батьків у цьому злочині. І якщо є підстави, то буде або адміністративна відповідальність, або і кримінальна.

ЧЕРЕЗ ШАХРАЙСТВО З «єВІДНОВЛЕННЯМ» ПЕРЕВІРЯЮТЬ ПОНАД 200 ОБ’ЄКТІВ

- Ще одна резонансна історія – махінації з програмою «єВідновлення» в Ізюмі. Є вже перші підозри. Йдеться про будинок, який не був пошкоджений внаслідок збройної агресії РФ, але за нього отримали сертифікат. А які ще є епізоди?

- Згідно з ухваленим порядком, об’єкти та суми компенсації визначають комісії, створені у громадах. У нашій справі голова комісії – колишній заступник голови адміністрації. Звичайно, я не можу називати ні його, ні інших задіяних осіб винними, це справа суду. Я розповім про те, що відомо слідству: як обиралися об'єкти і що з ними робили. Були об'єкти, які вони самі руйнували – розбирали дахи. Є будинок, про який ми ще достеменно не знаємо, як саме його зруйнували, але наші вибухотехніки кажуть, що він точно не від вибуху постраждав. Тобто візуально будинки робили схожими на пошкоджені внаслідок обстрілів, виходили на місце, проводили нібито огляд, відбувалося засідання, виносили рішення, що такий-то об’єкт підпадає під програму, і визначали суму.

Людина отримала сертифікат на півтора мільйона. А далі ж їм потрібно було перевести його в кеш. Для цього один із фігурантів використав бабусю своєї дружини, яка мала будинок, і вони уклали фіктивну угоду купівлі-продажу. Гроші за сертифікатом були перераховані на рахунок бабусі, вважайте – дружині фігуранта, та конвертовані в готівку. Один із потенційних підозрюваних придбав собі автівку.

Це один епізод, закінчений злочин, і ще є факт, що вони готувалися отримати гроші за тією ж схемою.

- Не можу не спитати. А як стало відомо про це все?

- Оперативна інформація поліції, люди нам розказали. Ми почали працювати, зареєстрували кримінальне провадження, пішли в суд – отримали дозвіл на необхідні слідчі дії та зібрали багато доказів. Після цього провели обшуки, вилучили документацію і тепер перевіряємо ще щонайменше 200 будинків, які проходили за цією програмою. Я не говорю, що стосовно всіх 200 щось було незаконне. Щодо деяких є точно інформація, що будинки не були пошкоджені обстрілами, а люди отримали компенсацію.

Розслідування ще на етапі досудового. І слідство з економічних злочинів доволі довго триває, тому що ми маємо закріпити нашу інформацію експертизами.

Я розповім факт, який, думаю, засмутить багатьох. Мене  засмутив. Ми під час обшуків повилучали у фігурантів мобільні телефони. Цей чоловік, якого ми вважаємо організатором, і його спільники переписувалися. У них був спільний чат. Знаєте, як він називається? «Королі Ізюма».

- Я не можу стриматися. Які нікчеми!

- Так. Вони себе вважають «королями». Однак у схемі ще багато фізичних осіб-підприємців, які робили експертні висновки, нотаріуси, що здійснювали перереєстрацію. Ще люди, які переводили кошти в готівку, люди, що подавали заяви на отримання компенсації...

- Десь іще в області виявляли подібні до цих факти?

- Ні, але після схеми в Ізюмі придивляємося до інших районів.

МАСШТАБИ ЗЛОЧИНІВ І ОБСЯГ РОБОТИ ЗМУШУЮТЬ ШУКАТИ НОВІ ПІДХОДИ

- У жовтні ви були у відрядженні за кордоном, у Парижі. Переймали досвід чи ділились власним?

- Це було запрошення неурядової громадської організації. Крім мене, були присутні працівники прокуратури, СБУ, ДБР. Це було щось на кшталт тренінгів або зборів, мета – поділитися досвідом у розслідуванні воєнних злочинів. Перед нами виступали французькі фахівці, і також ми мали жваве спілкування, в деяких питаннях – дискусію.

Це були колишні прокурори Міжнародного кримінального суду, представники міжнародних організацій, які створені для збору доказів щодо війни в Сирії, судді, адвокати. Я мав змогу виступити, розповісти, як ми розслідуємо злочини окупантів на Харківщині. Інтерес до нашого досвіду є, звичайно. Бо в Україні слідство працює до того, як завершено війну. Це вперше в історії таке відбувається. Безумовно, важливо, щоб наші стандарти розслідування збігалися зі стандартами міжнародних організацій, зокрема Міжнародного кримінального суду. Але зауважу, що їхні фахівці нам кажуть: шановні слідчі, прокурори, 99% справ – це ваша робота, ви повинні зібрати докази, направити справу до суду, отримати вироки, а вже там, де не впорається система національного правосуддя, буде підключатися МКС та інші організації. Тобто це вибіркові, якісь топові справи. Ми це розуміємо, тому закатали рукава і працюємо. Це вкрай важливо – російські виродки повинні отримати своє. І ми віримо, що так воно і буде. Інакше б наші співробітники не виїздили на місця і під обстрілами не документували злочини.

- Чи тепер молодь приходить на роботу до вашого управління? Набувати практичного досвіду під час війни, напевно, значно важче, ніж у мирний час. Це і ризик, і навантаження на кожного слідчого…

- Ми спілкуємося та співпрацюємо з Харківським університетом внутрішніх справ та іншими вишами системи МВС. Нещодавно я виступав з лекцією про розслідування воєнних злочинів під час війни. Я їм якраз про це і сказав, що вони – наступне покоління, яке буде продовжувати цю роботу на базі, яку ми тепер закладаємо. І вони, повірте, хочуть це робити.

У нас тепер проходить щось на кшталт практики, 10 курсантів працюють зі слідчими воєнного відділу і допомагають нам аналізувати документи, вилучені на деокупованих територіях. Багато з тих документів чорнові, це рукописний текст, і жодна комп'ютерна програма, на жаль, не розбере ці «орківські» записи. Так що молодь є, і випускники прийдуть на роботу.

А навантаження – це таке, риторичне питання (усміхається, – ред.). Робота важка, я вже говорив. В Ізюмі ми свого часу взяли карту, поділили місто на 300 секторів, за кожним закріпили поліцейського. І протягом місяця обходили кожний будинок, кожну квартиру: «Були в місті в період окупації? Бачили якісь злочини окупантів? Знаєте, хто постраждав?». Опитали все місто! Уявіть! А потім ці 10 тисяч показів треба було зіставити, проаналізувати. Також в Ізюмі ми застосували мобільні ДНК-лабораторії. Ми розуміли, що для скорішої ідентифікації нам потрібно йти до людей, а не чекати, що вони кудись поїдуть здавати матеріал.

У Харкові після ударів РФ по будинках ми відразу ставимо намет управління і приймаємо у людей заяви, документуємо злочин, а не чекаємо, коли постраждалі самі по одному їхатимуть до нас. Ми адаптуємося й шукаємо підходи та рішення, щоб бути найбільш ефективними в тих умовах, в яких живе Харківщина.

Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського