Олександр Сєнкевич, міський голова Миколаєва

Миколаїв із початку повномасштабного вторгнення здобув славу фортеці півдня України, зупинивши просування росіян. Місто зазнало значних руйнувань. Через підрив водоводу у квітні 2022 року в кранах миколаївців досі немає питної води, а після останніх обстрілів енергооб’єктів містяни пережили дводенний блекаут.

Про те, як сьогодні живе незламний Миколаїв, які нові виклики долає, кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з міським головою Олександром Сєнкевичем.

ПРО НАЙДОВШИЙ БЛЕКАУТ ТА ІНФОРМАЦІЙНУ ТИШУ

- В останні дні листопада після атак росіян по енергоструктурі Миколаїв пережив дводенний блекаут. Як, на вашу думку, місто пройшло це випробування?

- У нас є список заходів, які вживаємо одразу після атаки на енергоструктуру. Це вимкнення освітлення вулиць, зупинка електротранспорту тощо. Але все врахувати заздалегідь не можна, бо кожного разу з’являються якісь нові проблеми, які намагаємося розв’язати. Тож ми постійно вчимося, щоби щоразу бути ще підготовленішими та сильнішими.

Дуже важливо, щоб засоби масової інформації роз’яснювали миколаївцям та всім українцям, що в країні йде війна і рашисти постійно нас обстрілюють. Зі зниженням температури кількість обстрілів буде збільшуватися. Бо Росія робила це дві зими поспіль, і третя не буде винятком, тим більше, що ворог накопичив багато ракет.

Тому ми маємо готуватися і морально, і технічно до таких відключень. Адже коли вони трапляються, наші люди забувають, що йде війна, і починають звинувачувати владу, нервувати, писати погані коментарі. Та всі мають розуміти, що це вина Росії, а не місцевої чи державної влади.

- Цього разу найбільше нарікань викликала саме «інформаційна тиша», тобто відсутність комунікації з населенням, яке не розуміло, скільки часу доведеться обходитися без електрики...

- Так, це був найдовший блекаут із початку повномасштабної війни. Але, думаю, якщо мешканцям сказати, що світла не буде 3-4 дні, то це викликало б ще більшу нервозність…

- Але ж люди мають якось планувати своє життя, роботу?

- Цього разу обстрілювали енергоструктуру, були серйозні пошкодження. Дехто писав, чому, мовляв, у Південноукраїнську є світло, а у Миколаєві немає… Тому що цілили не в атомну електростанцію, а по інших об’єктах.

АВТОНОМНЕ ЖИВЛЕННЯ – ЗАДОВОЛЕННЯ НЕ З ДЕШЕВИХ

- Під час блекаутів ситуація у Миколаєві ускладнюється відсутністю централізованого питного водопостачання. Чи враховується цей важливий нюанс?

- Так, це проблема, бо нам доводиться забезпечувати дизель-генераторами не лише об’єкти критичної інфраструктури, а й точки роздачі води. Зараз відпрацьовуємо ці питання і збільшуємо кількість обладнання, яке має можливість накопичувати електроенергію у батареях, щоб видавати воду хоча б по кілька годин вранці та ввечері. Зараз у нас понад 200 точок роздачі води, близько половини можуть деякий час працювати при вимкненні світла, але там теж є обмеження. Тож ми намагаємося перевести на повне автономне живлення всі пункти видачі води. Але це недешево, треба ставити інвертори, батареї…

- А яка ситуація із забезпеченням альтернативними джерелами живлення теплогенеруючих підприємств? Як відомо, не всі мешканці міста під час блекауту мали теплі батареї.

- У нас два підприємства, які забезпечують місто теплом. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» добре підготувалося, воно забезпечене генераторами на випадок вимкнення електрики. Хоча, як відомо, це дороге задоволення. Та все ж під час останнього відключення ми мали збої по трьох котельнях… А ось у ТЕЦ, яка перебуває у державній власності, ситуація важча, бо у них велика кількість підкачувальних підстанцій. Тому сама ТЕЦ хоч і працювала, але не всі споживачі були з теплом. Зараз будемо намагатися обладнати всі їхні підстанції дизель-генераторами.

Але проблема ще й у тому, що генератори не можна запускати віддалено. При вимкненні світла треба мати працівників, які б їхали туди і вмикали кожен вручну. Зараз ми формуємо такі групи, але людей не вистачає. Вирішуємо цю "задачу комівояжера".

Крім того, за підтримки міжнародних партнерів ми займаємося питанням газової генерації. У нас є план створити у Миколаєві окремий енергетичний острів, щоб завдяки власним генераційним потужностям давати електроенергію хоча б погодинно під час тривалих вимкнень світла.

- А це реально?

- Цілком. Я не можу розкривати деталей, але зараз ми разом із облдержадміністрацією та нашими підприємствами над цим працюємо.

ПОСТРАЖДАЛІ РЕГІОНИ МАЮТЬ ОТРИМАТИ ПРЕФЕРЕНЦІЇ

- Ви активно просуваєте тему щодо надання економічних преференцій Миколаєву. Чи є якість результати у цьому напрямку?

- Як відомо, наш бізнес дуже постраждав під час війни, зупинилися всі великі підприємства, працює лише малий бізнес. Тож нам потрібні додаткові фінансові інструменти, які дозволять бути привабливішими за регіони центральної та західної України. Адже ми знаходимося близько до лінії фронту і маємо значно вищі ризики, аніж, скажімо, Львів, Вінниця чи Ужгород. Бізнес не стане ризикувати, якщо може отримати в нас такі ж самі прибутки, як і там, де безпечніше. І навіть якщо війна закінчиться завтра, ситуація не зміниться швидко. Тому нам потрібні преференції, щоб бізнес ризикнув – і при цьому отримав вищі прибутки. Миколаїв готовий виступити пілотним проєктом у вільній економічній зоні. Якщо він виявиться вдалим, можна буде поширити його на інші території.

- Про які саме пільги йдеться?

- Це мають бути спеціальні податкові преференції. Йдеться про зниження навантаження на бізнес, відтермінування сплати податків і таке інше. Ми маємо привабити іноземних інвесторів, щоб вони заходили на український ринок і працювали у найбільш ризикованих регіонах. А для цього у них має бути фінансова вигода. Бо поки що нам нема чим конкурувати.

- А як наразі до цієї ідеї ставиться центральна влада?

- Поки що з долею скептицизму. Але ми залучили іноземних партнерів, щоб ця ідея виходила від них. Зараз вже опрацьовуємо конкретні цифри з нашими данськими колегами, вони їх вивчають і будуть пропонувати цю ідею вже на державному рівні.

Загалом, це нормальна світова практика, коли депресивні регіони отримують спеціальні економічні преференції, щоб туди було цікавіше вкладатися.

МИКОЛАЇВ ОЧІКУЄ ПИТНУ ВОДУ ВОСЕНИ НАСТУПНОГО РОКУ

- Нинішній рік Миколаїв прожив без ПДФО військових, поліції та рятувальників, бюджет втратив до 40% надходжень. З якими проєктами довелося розпрощатися і що чекати у 2025 році?

- Рік, який минає, для Миколаєва був нелегким, але наступний буде ще важчим. Бо у 2024-му в нас іще були певні залишки минулого року.

Якщо у 2023 році доходи бюджету становили понад 5 млрд грн, то у 2025 році вони будуть менше 4,4 млрд грн, а витрати зросли. Тому матимемо великі проблеми з видатками на розвиток, швидше за все, ніяких нових проєктів ми не зможемо реалізувати. Будуть забезпечені коштами лише захищені статті – зарплата, комунальні послуги, енергоресурси тощо.

Зараз працюємо над тим, щоб отримати субвенцію з державного бюджету у розмірі 500 млн грн для КП «Миколаївводоканал». Адже сьогодні навіть ту технічну воду, яка є у кранах, ми беремо не з Дніпра, як раніше, а з інших джерел. Вона потребує додаткової очистки, а це великі витрати.

- А в якому стані зараз проєкт із забезпеченням питною водою Миколаєва – маю на увазі водовід із Нової Одеси, про який так багато говорилося?

- Я не можу про це багато розповідати. Цим проєктом займається Державна агенція з відновлення та розвитку інфраструктури. Він потроху просувається. До осені наступного року має бути завершеним.

- Програма забезпечення житлом військовослужбовців Миколаївського гарнізону, яка була прийнята у 2023 році, зараз працює?

- Ні, немає фінансування. Але ми допомагаємо військовим, хоча вже не у тому обсязі, як раніше. З початку повномасштабного вторгнення Миколаївська громада спрямувала коштів та передала майна Силам оборони на загальну суму понад 964 мільйони гривень.

ВІДНОВЛЮВАТИ МІСТО ДОПОМАГАЮТЬ ПАРТНЕРИ

- Які масштаби руйнувань, що їх зазнав Миколаїв за час великої війни?

- Миколаїв одне з найбільш постраждалих міст України від обстрілів, які нині продовжуються. Зруйновано або пошкоджено 1170 багатоквартирних та понад тисячу приватних житлових будинків. З них більше 30 багатоквартирних та понад 110 приватних осель відновленню не підлягають. Також пошкоджень різного ступеня зазнали 24 культурні, 17 медичних, 15 спортивних об’єктів та 88 навчальних закладів, чотири школи зруйновані вщент. У місті загинуло 179 цивільних, у тому числі троє дітей. Тільки важких поранень зазнали 835 мешканців, серед них 26 дітей.

- Як наразі триває процес відновлення міста? Які об’єкти у пріоритеті?

- Житловий фонд відбудовується, в основному, за кошти державної програми єВідновлення. Щодо об’єктів соцзахисту, то там, де є невеликі пошкодження, ми намагаємося відновити власними силами.

Але у нас є чимало закладів, відбудова яких потребує державної підтримки або коштів донорів. Ідеться, зокрема, про навчальні заклади. Це ліцей №60, де ракети зруйнували вщент два корпуси – там уже почалося нове будівництво. Також виготовлено проєкт відбудови 51-ї школи, а по 48-й ще триває проєктування. Поки що ми не розуміємо, якими будуть джерела фінансування, але працюємо в цьому напрямку.

Також ще один зруйнований ліцей, імені Миколи Аркаса, має відновити Данія через Офіс ООН з обслуговування проєктів (UNOPS). Але там теж усе відбувається повільно, бо це пам’ятка архітектурного мистецтва, тож потрібні додаткові дозволи.

- Раніше було анонсовано два цікавих проєкти, які планується реалізувати найближчим часом. Ідеться про будівництво Данією соціального житла та заводу з переробки будівельного сміття, який мали звести у співробітництві з Японською агенцією міжнародного співробітництва (JICA). У якому вони стані?

- Що стосується заводу, то зараз ми облаштовуємо місце, де він буде працювати. Раніше Японія передала нам техніку на 1 млн євро. Проєкт спрямований на розбирання і переробку зруйнованих після обстрілів конструкцій не лише у Миколаєві, а й на прилеглій території і навіть у Херсонській області.

Щодо зведення багатоквартирного будинку під соціальне житло, то зараз він на стадії проєктування. Міська рада виділила земельну ділянку, сподіваємося, що з весни почнеться будівництво.

ПРО НАГЛЯДОВІ РАДИ І ГОТОВНІСТЬ ЗМІНЮВАТИСЯ

- Нещодавно ви повернулися зі США. Якою була мета цього візиту?

- Для нас дуже важливо вибудовувати ділові стосунки з іноземними партнерами задля розвитку міста. Як відомо, ми отримуємо від них багато допомоги. Тож налагодження тісних контактів дуже важливе. Головна мета таких зустрічей – пояснювати нашим партнерам усе, що в нас відбувається, щоб вони не зупинялися у своїй нам підтримці. Також це сприяє встановленню нових зв’язків на рівні місцевого самоврядування.

Тому, коли формується делегація на державному рівні, туди включають деяких міських голів, які володіють англійською мовою.

Як відомо, США відіграють важливу роль у порядку денному цієї війни. Тож там я розповідав про наше місто та про виклики, з якими ми стикнулись за час повномасштабного вторгнення. Презентував також наші напрацювання: підготовку Стратегії відновлення, майстер-план, концепт "блакитної економіки" тощо.

Днями ми також провели в онлайн-режимі «круглий стіл» з представниками міста Гонолулу (штат Гаваї), де проговорили сфери потенційної співпраці.

Наразі у США немає міста-побратима Миколаєва, але ми дуже хочемо, щоб воно було. За час війни у нас з’явилося 11 міст-побратимів у таких країнах, як Норвегія, Великобританія, Німеччина, Болгарія, Фінляндія та інші. Вони нам дуже допомагають, надсилають техніку, різноманітне обладнання та багато чого іншого. До слова, з мером Варшави Рафалем Тшасковським я знайомий особисто. Думаю, що він незабаром стане Президентом Польщі і буде ще більше підтримувати Україну.

Також Миколаїв став першим містом, де завдяки Європейській антикорупційній ініціативі запрацював вебсайт моніторингу міжнародної допомоги.

- Відбувся перший міжнародний форум щодо відновлення Миколаєва: чи задоволені ви його результатами і чому він проходив у Києві?

- Це була проба пера. Ми планували зробити його в Копенгагені, але вирішили, що почнемо з України. Зібрали послів, представників міжнародних організацій, презентували роботу, яку проводимо у напрямку післявоєнної відбудови.

Ми, якщо можна так сказати, прорекламували проєкти, які плануємо запускати з метою пошуку інвесторів. Думаю, що наступна така конференція відбудеться вже в Данії. Для нас важливо, щоб під час післявоєнної відбудови Миколаїв став не лише містом, яке отримує допомогу, а й таким, яке готове приймати інвестиції, розвивати бізнес. Треба робити все, щоб миколаївці залишалися тут, а інвестори хотіли заходити в місто та створювати нові робочі місця.

- Миколаїв став одним із перших міст України, де прийнято рішення про створення наглядових рад на комунальних підприємствах. З якою метою?

- Ми не перші – така наглядова рада вже є на Львівському водоканалі. Це вимога наших міжнародних партнерів, які хочуть бачити прозоре управління та використання ресурсів. Тому на трьох наших КП – «Миколаївводоканал», «Миколаївоблтеплоенерго» та «Миколаївелектротранс» – будуть створені наглядові ради. Розпочнемо з водоканалу, де вже з початку наступного року запустимо цей пілотний проєкт. Це дасть додаткову прозорість і підтвердить, що ми готові змінюватися на краще. Взагалі у нас є амбітна мета стати найпрозорішим містом у всіх сферах.

- Чи не стане це додатковим тиском на бюджет міста, з якого планується платити зарплату членам наглядових рад?

- Це буде по п’ять людей на кожному підприємстві, плюс невеличкий персонал, який їм допомагатиме. Двох членів делегуватиму я, ще троє – будуть відібрані на конкурсній основі. Перед ними стоятиме завдання ефективніше використовувати ресурси та покращити фінансовий стан підприємства. Обсяги їхньої зарплати будуть у десятки разів менші, аніж та допомога, яку ми вже отримали і ще очікуємо. Міжнародні партнери допомагатимуть за умови, що ми готові не лише модернізувати наші підприємства, а й реформувати систему управління.

- Триває процес мобілізації: як це впливає на забезпечення життєдіяльності міста?

- Зараз дуже важко з кадрами, постійно шукаємо людей, залучаємо жінок або людей непризовного віку. Зрозуміло, що треба і державу захищати, і забезпечувати кадрами критичні підприємства, щоб мешканці мали тепло, щоб транспорт їздив, сміття вивозилося і таке інше… Зараз навчаємо молодь з 18 років та жінок для роботи на автобусному та електротранспорті. У нас є велика кількість вакансій на комунальних підприємствах, тому запрошую усіх охочих.

БЕЗ МАСОВИХ ЗАХОДІВ І МІСЬКОЇ ЯЛИНКИ

- Ваш однопартієць, мер Дніпра Борис Філатов, скаржиться на так звані «наїзди правоохоронців», які, на його думку, дуже шкодять місцевому самоврядуванню… Під час нашого минулого інтерв’ю ви теж про це говорили. Щось змінилося з того часу?

- Останнім часом у нас не було таких випадків, де б когось із посадовців міськради звинувачували в корупції чи зловживаннях. Одна з причин – ми почали працювати обережніше, не ризикувати, як це було у перші місяці війни. Тоді був такий час, що спочатку намагалися зробити ту чи іншу справу, а вже потім «доганяли» документами. Зараз навпаки: спочатку оформлюємо належним чином документацію, і лише потім беремося до роботи. Так, це вимагає більше часу, затягує процеси, але маємо негативний досвід…

Наприклад, якщо раніше, допомагаючи Силам оборони, ми купували автівки і багато чого іншого на їхнє замовлення, то зараз даємо гроші, а закупівлі вони роблять самі. Якщо йдеться про якісь прості речі, то закуповуємо їх через майданчик "Прозорро. Продажі", де немає змоги «наварити».

- У сусідній Одесі та в інших містах уже встановили міські ялинки. А що в Миколаєві?

- З початку великої війни ми відмовилися від масових заходів та святкувань. У цьому році загальноміської ялинки теж не буде. Це обумовлено вимогами безпеки, та й нас не зрозуміють. Буде невеличка новорічна красуня у дитячому містечку «Казка». Можливо, встановимо маленькі будочки по місту, де продаватимуть глінтвейн, солодощі… Зараз вирішуємо це.

- Як ви особисто відзначатимете Різдво та Новий рік?

- З родиною, у вузькому колі. Може, до нас хтось прийде у гості, може, ми кудись підемо. Це свято єднання сімей, миру, спокою. На жаль, війна забрала у нас його у тому сенсі, який воно мало раніше. Але немає нічого поганого у тому, щоб провести цей час із рідними.

- У Миколаєві?

- Так.

- А ваша родина вже тут?

- Ще поки ні, але на свята маємо бути разом.

Алла Мірошниченко, Миколаїв

Фото надані пресслужбою міської ради