Брехня про Майдан: «Зірковий час» режисера Морейри
Canal+ транслював відверту пропаганду Кремля проти України. Скандал набирає обертів
Французький телеканал Canal+ у понеділок показав антиукраїнський фільм французького режисера Поля Морейри про Майдан та одеську трагедію «Україна, маски революції», який уже став скандалом із невідомим кінцем. Керівництво телеканалу на прохання посольства України у Франції скасувати показ відмовилося і лише погодилося посунути його у своїй сітці мовлення з прайм-часу до опівночі. Трансляція 52-хвилинного, заявленого автором як спеціальний документальний фільм-розслідування, відбулася о 23:30 за Києвом. Укрінформ відстежував ситуацію з показом та пропонує перебіг подій.
ПРОВОКАЦІЯ В МАНІПУЛЯЦІЇ. ЩО ЦЕ БУЛО?
У студії фільм представив головний редактор з презентацій Canal+ Стефан Оман (Stеphane Haumant). Чоловік захоплено й жваво оголосив нічним глядачам, що темою спеціального розслідування буде Україна, де два роки тому на Майдані місце мала прозахідна революція, потім сталася втеча проросійського президента та мілітаристська анексія Криму Путіним. За його словами, автор фільму Поль Морейра відвідував Україну і виклав своє бачення розвитку ситуації в цій країні, що стала аванпостом нової холодної війни між Сходом та Заходом, війни у військовій, політичній та ідеологічній сферах. Дирекція каналу не рекомендувала дивитися стрічку дітям молодшим за 10 років.
Стрічка починається з подій на Майдані у Києві. Відеоряд колон людей з ВО «Свобода», Правого сектора та бійців батальйону «Азов» (який, до речі, був заснований лише через три місяці). Віткорія Нуланд з печенням на Майдані. Палаюча вулиця Грушевського. Блокада Криму, знову Правий сектор, що завертає фури з їжею (хоча відбувалося це вже через рік по тому). Порошенко стає президентом, Яценюк - головою уряду. Крупним планом зустріч Арсенія Яценюка з Джоном Керрі (Держсекретар США). Їх змінює міністр фінансів Наталя Яресько. Алея Небесної Сотні. Свободівець Сиротюк, за ним - Ігор Мосейчук дає інтерв'ю режисеру Морейро. Відеоряд за участю Мосейчука: бійка, погрози суддям, стрілянина в фото Кадирова. Далі тренувальний табір батальйону «Азов». Інтерв'ю з його бійцем французького походження на ім'я «Муссоліні». Чорно-біле фото Муссоліні з Гітлером. Знову Правий сектор, звернення його провідника Яроша під час Майдану. Відео Януковича, Путіна, Майдан і навіть танці Шакіри.
Режисер повертається до «Азова». Відеоряд: прапор «Азова», емблема, фото бійців, портрет Гітлера. Усе на фоні нацистського маршу гітлерівської Німеччини. Інтерв'ю з Білецьким. Знову Майдан. Карта України з «проросійськими регіонами» на усьому південному сході України. Відео з Криму, Донецька, вставки з Путіним. Жуючий бойовик «Гіві-Толстих». Одеса у травні 2014 року. Трагедія. Про неї 19 хв. Могила загиблого юнака. Розповідь мами. Маніфестація. Протести. Портрети Сталіна і гасла «Смерть фашизму». Знову відео з Одеси: озброєні ножами, сокирами та палицями люди, коктейлі Молотова, стрілянина, будинок профспілок. Пожежа. Розповідь свідків. Підтасовані уривки інтерв'ю майданівців.
Київ. Тагнибок, фото з Маккейном та Нуланд. Несподіване інтерв'ю з міністром економіки Абромавічусом (незрозуміло до чого). Події біля Верховної Ради, коли від гранати загинули бійці Нацгвардії. Знову Мосейчук. Виступ Шокіна перед парламентом. Арешт Мосейчука. Багато прапорів «Азова», Правого сектора, ВО «Свобода». Знову Нуланд з печенням.
Конференція YES (Ялтинська економічна стратегія) у Києві. Відеоряд за участю Тоні Блера, Дональда Трампа, Лоуренса Саммерса. Генерал Петреус. Згадується його місія в Іраку. ЦРУ. Американський генерал Стенлі Маккрістал. Його місія в Афганістані, фото Усами бен Ладена. Знову Вікторія Нуланд. Голос за кадром: «Це архітектор американського впливу в Україні». Досьє на Нуланд. Прямий натяк на глобальну змову між «українськими неонацистами» та американцями. Кінець.
Що ж це було, провокація чи маніпуляція, можливо провокація в маніпулюванні? Напевно варто погодитися з журналісткою «Новое время» Христиною Бердинських, що тільки один «геніальний (французький) режисер розкрив «змову неонацистів», яких підтримують американці і особисто Нуланд». Тільки він не побоявся розповісти правду про події в Україні, про те, про що мовчать західні медіа.
ХТО ТАКИЙ РЕЖИСЕР МОРЕЙРА?
Відкриті джерела зазначають, що Поль Морейра народився в 1961 році неподалік від Лісабона у Португалії, а через два роки переїхав до Франції. Отримав ступінь магістра з соціології та антропології в університеті Париж-IV та оволодів спеціальністю «кореспондент преси в англосаксонських країнах» університету Париж-III.
Сьогодні Морейра позиціонує себе французьким журналістом та кінодокументалістом. Живе і працює у Парижі (Франція). Він - автор численних документальних кінострічок-розслідувань у зонах конфлікту, у тому числі в Іраку, Афганістані, Бірмі, Ізраїлі, Демократичній Республіці Конго та Сомалі. Був постійним постачальником авторського контенту для французького телеканалу Canal+ та сприяв розвитку журналістики розслідувань на телебаченні. У 1999 році, завдяки програмі «90 хвилин», команді телевізійників, з якими співпрацював Морейра, вдалося отримати кілька національних премій у цьому жанрі. Один із фільмів - про вбивство під виглядом самогубства судді Борреля посприяв порушенню карної справи.
У 2006 році режисер залишив Canal+ і організував незалежну продакшн-студію Premieres Lignes. Майже 10 років компанія веде розслідування глобальних процесів. А потім реалізує свої фільми кільком телеканалам: Canal+, Arte, France Televisions і La Chaine Parlementaire. Його останні фільми транслювалися у Канаді, Індії, Сінгапурі, Австралії, Японії і, звісно ж, у Росії. Здогадайтеся, хто транслював його фільми в РФ? Ви не помилилися, звісно Russia Today. Морейра з RT співпрацює з 2009 року після того, як продав російській телекомпанії права на трансляцію свого чергового розслідування «Афганістан: по сліду долара» (документальний фільм про корупцію і розкрадання гуманітарної допомоги в Афганістані). Фільмографія «нашого героя» налічує більше десятка фільмів. Частина з них жорстко критикує американську військову операцію в Іраку у 2003 році, в Афганістані 2009 року та пояснює бачення автора на скандал з WikiLeaks.
Цікавим фактом із життя Морейри є його участь в організації громадської кампанії «Свобода інформування», яка мала на меті зробити більш прозорим французьке законодавство у частині інформування суспільства, на кшталт американської моделі. Петиція на користь кампанії зібрала 6 тис. підписів.
ФРАНЦУЗЬКИЙ УОЛТ-ДІСНЕЙ: ЛИШЕ БІЗНЕС, НІЧОГО ОCОБИСТОГО
«Україна, маски революції» транслював Canal+, приватний загальнонаціональний ефірний телевізійний канал Франції з абонентською платою. Його основні напрями: кіно, серіали, спорт, хай-тек, несподівані історії (явища, події) та родина. Canal+ був першим у Франції приватним телеканалом з абонентською платою. Створений у 1984 році, за 2 роки кількість його передплатників досягла 1 млн, через 4 роки - 5 млн. Сьогодні кількість глядачів телеканалу становить 7,8% від усього населення Франції. Крім материкової частини Франції та її заморських територій, програми телеканалу транслюють в Бельгії, Іспанії, Італії, Польщі, Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, на Африканському континенті та на острові Мадагаскар, в Австралії, у В'єтнамі та у державі Вануату.
Власник телеканалу - французька медіа компанія Groupe Canal+, яка належить групі багатонаціональних французьких компаній Vivendi SA. На початку 90-х група створювалася як постачальник послуг з транспортування та очистки води, транспорту та спеціалізувалася на захисті довкілля. Згодом, завдяки зусиллям одного з її керманичів Жана-Марі Мессьє, група компаній взялася за медійний сектор. За кілька років вона перетворилася на такий собі французький медійний конгломерат, що опанував солідними частинами ринку звукозапису, телемовлення, виробництва фільмів і телепередач у Франції, займається видавничою діяльністю, телекомунікаціями, розробкою комп'ютерних ігор тощо. Групі компаній Vivendi SA належить найбільша у світі музична компанія - Universal Music Group. Крім мережі кабельного телебачення Canal+, вона також є мажоритарним акціонером другого за величиною у Франції мобільного оператора SFR, а також операторів стільникового зв'язку Maroc Telecom та GVT, студії відеоігор Activision Blizzard. Vivendi SA є своєрідним французьким аналогом The Walt Disney Company та одним з провідних глобальних постачальників контенту.
Навіть це коротке резюме дає змогу зрозуміти глибину та масштаби діяльності французької медіа-імперії, яка просто зобов'язана утримувати увагу багатомільйонної аудиторії, у т.ч. біля телеекранів. Чи можливий вплив на керманичів цієї імперії, коли йдеться про рейтинги? Тим більше, якщо йдеться не про державне телебачення, що хоча би формально дотримується принципів політкоректності та уважно стежить за зовнішньою політикою держави. Гадаю, запитання - що робить там посольство, де його активні дії, будуть зайвими.
Публічне обговорення після трансляції за участю експертів - хоча і невеличка, але ж перемога українських дипломатів, громади, французьких експертів і журналістів, що два роки поспіль вивчали тонкощі Української Революції Гідності.
ОЦІНКА ФІЛЬМУ
Реакція серед французьких українознавців лише на наміри показати фільм була миттєвою. У низці ЗМІ з'явилися критичні публікації на адресу режисера. Після показу публічне обурення лише зростало. На захист «геніального» режисера стали його колишній роботодавець Russia Today та російський телеканал Sputnik. Редакції російських ЗМІ досі відстежують та оприлюднюють відгуки антиукраїнських адептів у Франції, починаючи від місцевих сенаторів, що крадькома відвідували окупований Крим, того ж Іва Поццо ді Борго, і закінчуючи лівим радикалом Фредеріко Селло, який торік провокував українського прем'єра у Матіньонському палаці.
Втім, навряд чи це допомогло Морейрі. На думку французьких експертів Анн Колін-Лебедєв та Юлії Шукан, фільм переповнений фактичними помилками, які ріжуть око фахівцям сучасної України, але, ймовірно, непомітні для загалу. За їхніми словами, взагалі насторожує підхід режисера, досвідченого журналіста, який навіть не звернувся до французьких експертів, своїх колег, що працювали у ті дні в Україні.
Як зазначив французький журналіст-міжнародник La Croix, письменник Ален Гіймоль: «Безумовно, для мене Морейра впав з п'єдесталу. Можливо на ньому він залишиться лише в Росії, де телевізори видадуть його за героя, на тому ж рівні, що й Депардьє...».
17 французьких журналістів написали звернення до режисера. Зокрема, свої підписи під ним поставили кореспонденти Le Figaro, France 24, La Croix, Le Monde, Nouvel Obs, Itele...
«Ми репортери і журналісти, які регулярно працюють в Україні, теж маємо очі, вуха, ноутбуки, кулькові ручки, камери і фотоапарати. Переважна більшість із нас російськомовна, ми русофіли й українофіли незалежно від журналістських посад. Перегляд фільму Поля Морейри на Canal+ 1 лютого шокував усіх нас», - написали вони. На їхню думку, у фільмі подається «плутанина, що підтримується рядом фактичних помилок, неперевіреною інформацією, але й ярликами і монтажною маніпуляцією». Зокрема, вони вказують режисеру на вирізані з YouTube факельні марші українських радикалів (що відбувалися значно пізніше), вставлені в один відеоряд із епізодами революції. Згадують вони і про грубе маніпулювання «мовним питанням» в Україні. «Воно складне, але зрештою - це одна з найбільших двомовних країн в Європі. Не знаючи цю країну, Поль Морейра навішує грубий ярлик єдиного етнолінгвістичного фактора протистояння», - зазначають журналісти. На їхню думку, режисер, назвавши референдум вільним волевиявленням, жодним словом не згадав обставин анексії Криму. Гібридну війну на Донбасі, що забрала життя майже 10 тис. осіб, Морейра ледь не назвав феноменом, підкреслили вони.
Про підтасовування фактів, монтаж, маніпулювання та перекручування сенсу слів українських героїв фільму написала журналістка Анна Жаяр Чесановська, яка в якості перекладачки допомагала режисеру. Жінка перекладала інтерв'ю з Ігорем Мосейчуком та Андрієм Білецьким. Лише під час монтування відзнятих кадрів, звуку та зображень перекладачка зрозуміла, що Морейра монтує відвертий пропагандистський фільм, тому залишила проект і висунула вимогу видалити з титрів своє прізвище, пише вона в блозі на Liberation
Французькі інтелектуали взагалі вважають, що Canal+ відверто транслює пропаганду Кремля проти України. Зокрема, своє відношення до фільму на сторінках Le Monde висловили письменниця та журналіст Галя Аккерман, філософ Мішель Єльчанінов, політолог Філіп де Лара, журналістка Ала Лазарєва та колишній посол Франції в Україні Філіп Сюремен. «Кращий спосіб не протистояти цим незручним фактам, це й справді створити світ мрій, де реальність з'являється лише епізодично. На жаль, це те, що зробив Canal+», - написали вони.
А тим часом скандал набирає обертів. Як результат, суспільний резонанс фільму підштовхнув керівництво Canal+ анонсувати повторний показ, який поки що планується у ніч з 7-го на 8-е лютого цього року.
Роман Сущенко, Париж