Нік Вуйчич. Людина без рук і без ніг закликає нас - не скиглити!

Він став мотиватором для мільйонів людей з обмеженими можливостями

Не знаю, чия це була ідея - запросити до Києва Ніка Вуйчича. Але вже двічі в Метро Хрещатик я бачила ветеранів АТО, які уважно стежать за його рекламним роликом. Цей ролик показує, як людина без рук і без ніг (на одній "курячій ніжці" - так він сам називає свою крихітну кінцівку) катається на скейті. Не знаю, чи була телевізійна реклама його виступів комерційною, чи соціальною. Охоче вірю в друге. Тому що такі спікери, такі особистості дуже потрібні сьогоднішній Україні. Потрібні з багатьох причин.

По-перше, потрібні ветеранам АТО. Це не заархівований герой минулого, це герой сьогодення, який вміє насолоджуватися життям. У вас атрофовані м'язи для протеза? Цей хлопець навчився вставати з ліжка, спираючись на власний лоб. "У дитинстві я міг користуватися тільки головою, напевно, тому так швидко розвинувся інтелект. Шия стала твердою, як у бика, а лоб затвердів настільки, що його не взяла б і куля", - жартує Вуйчич.

7 квітня в Києві виступить найвідоміший мотиваційний оратор сучасності, актор, меценат, письменник, інвалід Нік Вуйчич. Він народився з рідкісною генетичною хворобою, у нього не було ані рук, ані ніг.

Такі виступи потрібні людям, які, міряючи індекс щастя, тільки порівнюють себе з золотим мільярдом і незмінно впадають у депресію. Потрібні тим, хто просто загубився в якомусь життєвому періоді.

Він нагадає, що нові можливості ховаються в буднях й іноді у роботі, що часто повторюється. Що прохання про допомогу - це ще й ознака сили. Нік став оратором, але до цього його привела одна ситуація. Коли він вже готувався до вступу в інститут, йому показали малюка з такою самою хворобою. Згадавши своє дитинство, він зрозумів, що тоді не бачив нікого схожого на себе. Але він знає, що є малюк, і що він може допомогти йому адаптуватися й прийняти себе. Розповісти про досвід всім людям з обмеженими можливостями - стало його метою. Потім його, студента-відмінника запросили виступити перед студентами університету, і вже через три хвилини християнської й людської проповіді, його особистої історії зал плакав.

Він став мотиватором для мільйонів людей з обмеженими можливостями, він робив довгі перельоти у Китай і на Гаїті після землетрусу. Він виступав у двадцяти чотирьох країнах світу, розповівши свою історію 120 тисячам слухачів в Індії, 18 тисячам у Колумбії, і вже дев'яти тисячам в Україні.

Історія, якщо вона вистраждана й народжена самим письменником, несе особливу силу й енергетику. Історія його життя цікава на кожному етапі. Цікавий шлях підлітка на інвалідній колясці, над якими сміялися в школі і який власною працею і шармом придбав друзів.

"Є рани, які загоюються, коли людина рухається. Рівно те саме можна сказати про життєві невдачі. Не псуйте життя скигленням - дивіться вперед", - радить Нік.

Цікавий його шлях юнака, розповідь, як він навчився плавати. І це вміння дало йому можливість плавати на Гаваях з морськими черепахами, займатися серфінгом у Каліфорнії, дайвінгом у Колумбії. Він легко описує, як вчився плавати на серфінгу: "Я шість разів пробував і шість разів падав з платформи, на якій було закріплено кілька рушників... Щойно хвиля набирала швидкість я міг притулитися плечима до рушників і піднятися...За мною стежило надто багато очей. Я не хотів здатися на ютубі інвалідом і бовдуром".

У квітні 2010 року на одній маленькій лекції він зустрів свою майбутню дружину. Потім скаже: "Це був зв'язок, який більше нас самих". Свою красиву дружину він показав після весілля телевізійникам лише один раз, де Канае Міахарі довелося відповідати на найвідвертіші запитання про своє кохання до Ніка.

"Ви маєте на увазі інтимні стосунки? Це так цікавить людей?" - уточнив Нік Вуйчич.

"Розумієте, так, я не можу весь час тримати його за руку, але я можу обійняти його. Але у нього є все, що йому потрібно", - відповіла Канае Міахаре.

Рівно за рік на світ з'явився Кійоші Вуйчич. Нік, як колись і його батько, стояв поруч з дружиною у родовій палаті.

"Лікар взяла малюка на руки, він був обличчям донизу, лежав на своєму животі, у нього були руки й ноги, голова була трохи нахилена в мою сторону. І до того, як він зробив свій перший подих, ще до першого свого крику, він дивився на мене. Поки лікар різав йому пуповину, він дивився прямо на мене, ці незабутні 3-4 секунди. І я просто почав плакати", - згадує Вуйчич. А ще через рік у нього народилася ще одна дитина - Деян Леві Вуйчич. І теж здорова.

Нік Вуйчич дає уроки милосердя, сили й людям з обмеженими можливостями, і здоровим людям. Він вчить сміятись над собою. Наприклад, він розповідає, як одного разу у літаку (його з помічниками запустили у салон першим) він попросив помістити його в багажне відділення. А коли у літак зайшли люди, і сивий британець відкрив стулку багажу, то Нік сказав йому: "Добрий день, сер, а ви могли б і постукати". Сміявся весь літак.

А коли він спробував зімітувати у магазині манекен, то підняв настрій всім людям.

Він написав кілька книг про своє життя, вистукуючи їх двома пальцями на комп'ютері. По 43 слова на хвилину. Одна з них - "Життя без кордонів" - була перекладена українською. Вчора я прочитала її.

Журналістам не потрібні мотиватори й психоаналітики. Наші знання достатні, щоб самим допомагати собі. Але деякі речі від таких людей, як Нік, звучать, ніби вперше. Я зібрала цитати Ніка, які найбільше сподобалися мені.

«Відмовляючись від мрії, ви обмежуєте силу Бога».

«Я не можу покласти руку на плече, але я можу щиро з вами поговорити».

«Ми не здатні контролювати обставини. Але все відбувається з якоїсь причини. І все, що не робиться, все на краще».

«Здоровий глузд - це і благословення, і прокляття одночасно».

«Життя - це марафон, а не спринт».

Олена Мигачова