Лілія Гриневич, міністр освіти і науки

27.06.2016 09:33

Ми розвантажимо шкільні програми від зайвого теоретичного змісту

Польський досвід шкільної та вищої освіти найближчим часом буде затребуваним в Україні. Київ зацікавлений як консультативною допомогою Варшави щодо запровадження новітніх методів навчання, так і реалізацією спільних проектів в освітній сфері.

Нещодавно з візитом у Варшаві побувала міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, яка провела ряд зустрічей зі своїми польськими відповідниками.

В інтерв'ю Укрінформу вона розповіла про напрями майбутніх змін в системі освіти України, основні проблеми цієї галузі і шляхи подолання існуючих проблем.

КОНЦЕПЦІЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ З'ЯВИТЬСЯ У СЕРПНІ

- Пані міністр, розкажіть про мету вашого візиту до Варшави?

- Це мій другий закордонний візит в статусі міністра. Перший був до Канади, а тепер ось до Варшави. Я абсолютно переконана, що співпраця з Польщею у сфері освіти і науки є для нас одним з пріоритетів. Польща пройшла дуже складний і тернистий шлях реформи освіти, входячи до Євросоюзу. Це потребувало значної трансформації. Польща також має доступ до програм, до яких ще не має доступу Україна, оскільки не є членом Європейського союзу, але має євроінтеграційні прагнення. Звичайно, Польща сьогодні справжній і дуже відкритий партнер України. Тому, нам потрібно не тільки продовжувати співпрацю, але й розвивати її.

Причин для цього візиту було декілька. По-перше, це зустріч з віце-прем'єром, міністром науки та вищої освіти (Ярославом Говіном - ред.), а також робоча зустріч у міністерстві народної освіти. По-друге - спільна робота у дуже важливому для нас польсько-українському проекті із розробки стандартів нової української школи.

- Розкажіть, будь-ласка, якою буде нова українська школа?

- Концепція нової української школи має бути представлена у серпні і обговорюватиметься освітянами та всім українським суспільством. Ця концепція відповідає проекту нового закону про освіту, який наразі готовий до повторного першого читання у парламенті. Ми розпочали цю роботу ще в той час, коли я була головою комітету з питань освіти та науки Верховної Ради України. А зараз уже в міністерстві ми продовжуємо цю роботу над зрозумілим документом для всіх зацікавлених, яким не байдуже якою буде нова українська школа. І що для нас важливо власне у співпраці з поляками - це скористатися їхнім величезним досвідом напрацювання нових стандартів шкільної освіти, які нам потрібно імплементувати якнайскоріше. Для цього є декілька причин.

Насамперед, ми живемо в новій інформаційній добі, коли основним скарбом вже не є тільки знання, адже інформацію дуже легко шукати. Відповідно, школа стає не єдиним місцем, де діти можуть отримати знання. Сьогодні дітей треба вчити інакше і основне, що вони повинні здобути в школі - це компетентності для успішної самореалізації в житті. Вони повинні навчитися шукати інформацію, використовувати її для вирішення життєвих проблем, співпрацювати в команді, критично мислити, мати фінансову, підприємницьку та математичну грамотність для життя, знати іноземні мови, володіти інформаційними технологіями. Як ви бачите, цей перелік, який я щойно озвучила, далеко не завжди здатна забезпечити українська школа, якою вона є зараз. А наші діти не можуть чекати. Якщо у нас є євроінтеграційні прагнення, то ми маємо зробити все, щоб вони здобувши повну загальну середню освіту та змогли стати рівноправними громадянами в Європі. Саме тому ми зараз з польськими колегами і напрацьовуємо пропозиції до нових стандартів шкільної освіти.

- Який формат співпраці ви обрали з польською стороною? Чи маєте намір взяти за основу польську освітню модель?

- Ми працюємо в рамках спільного експертного семінару. Поки описуємо основні результати, те якими ми бачимо випускників початкової школи, основної школи і того, хто здобув повну загальну середню освіту. Що він має знати й уміти в цілому. Ми повинні це представити і узгодити з суспільством. Згодом ще буде робота груп по цілій низці предметів. Польські колеги діляться своїми досягненнями і помилками, які вони зробили на шляху трансформації школи. Але зміст освіти надзвичайно специфічний для кожної країни. Ми не можемо взяти як зразок польський, фінський чи будь-який інший зміст, а маємо випрацювати свій. Натомість, що є спільним і випрацюваним упродовж багатьох років дискусій в ЄС, то це - перелік ключових компетентностей, які повинні мати молоді європейці для успішного життя і взаємодії в рамках Євросоюзу. І це може бути для нас корисним при напрацюванні нашого змісту освіти.

РЕФОРМА СИСТЕМИ ОСВІТИ - ЦЕ НЕ ОДИН ЧИ ДВА РОКИ

- А як далі триватиме робота. Поляки до неї залучатимуться на всіх етапах?

- Це багатоетапний процес. Усе що стосується реформи системи освіти - це не один чи два роки. Зараз з польськими експертами напрацьовуємо нові стандарти. Потім будуть питання їх імплементації і це навіть більш складно ніж напрацювання самих стандартів. Ми маємо навчити вчителів як правильно формувати компетентності, тому, що це інші методики і технології навчання, а вчителів в Україні - півмільйона. Це буде масштабний процес підвищення кваліфікації вчителів. Перед нами довгий і складний шлях. Його значно легше проходити за умови надійної експертизи і партнерства.

- Які практичні кроки вже здійснено на шляху освітнього партнерства з Польщею?

- Зараз ми вперше заходитимемо у програму оцінювання 15-річних школярів PISA (Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень тих, хто навчається - ред.) і це робитиметься з допомогою польських партнерів. Ми також розпочали співпрацю в рамках програми «Горизонт-2020» (восьма рамкова програма ЄС з розвитку наукових досліджень та технологій - ред.) і власне з віце-прем'єром Ярославом Говіном ми говорили про те, як посилити нашу партнерську співпрацю. Крім того, ми обговорили можливі формати співпраці між нашими університетами для запровадження більшої кількості освітніх програм з отримання подвійних дипломів. Як міністр освіти і науки я скажу відверто: ми зацікавлені більше не в тому, щоб наші діти їхали навчатися тільки в Польщу. Ми зацікавлені в тому, щоб вони могли навчатися на спільних програмах і частину навчання проводити в українських університетах, частину - в польських і отримувати подвійні дипломи. Я думаю, що для нас також дуже важливо інтенсифікувати обмін викладачами, а не тільки студентами. Ми, українці, зацікавлені в інтернаціоналізації української вищої освіти. Вища освіта - глобальний простір і маємо стати його частиною. Як ви знаєте, у нас є дуже різні університети. Нам потрібно піднімати якість вищої освіти в Україні, щоб український випускник мав велику палітру можливостей вдома, не виїжджаючи за кордон.

З 1 ВЕРЕСНЯ ПОЧАТКОВА ШКОЛА ОЧІКУЄ НА НОВІ ПРОГРАМИ

- Давайте перейдемо до питання середньої освіти в Україні. Пострадянська система навчання ще не зникла з наших шкіл. Як ви бачите свою місію по її викоріненню і запровадженню сучасних методів навчання?

- Звичайно, що це дуже складне завдання, адже справжня реформа освіти полягає не у додаванні нового навчального року чи зміні структури школи. Справжня реформа - в новому змісті і нових методах навчання. Як я вже згадувала, зараз ми почали співпрацю з польськими експертами щодо нових стандартів освіти в Україні, зокрема шкільної. Наступна хвиля - це методи навчання. У планах є також створення освітньої платформи нового змісту шкільної освіти, де будуть електронні підручники, навчальні матеріали, матеріали для батьків, приклади відеоматеріалів з методиками. Але це тільки плани, на які нам потрібні ресурси, експертиза, партнерство з громадськими організаціями. Ми розуміємо довготривалість цієї реформи, але також робимо маленькі, але вагомі кроки для того, щоб діти, які сьогодні перебувають в системі освіти, вже відчули зміни. Зокрема, ми переглядаємо програми початкової школи, на які дуже скаржаться і вчителі, і батьки через їхню перевантаженість, і орієнтацію, власне, на заучування та відтворення суми теоретичних знань. Перегляд програм відбувається на такій відкритій електронній платформі EdEra (https://www.ed-era.com/), яка провадиться громадською організацією. Ми виклали у відкритий доступ програми початкової школи і там йде інтерактивне обговорення їх змісту.

- Чи беруть участь у безпосередньому обговоренні вчителі та батьки?

- Так, в першу чергу саме вони. Ми не очікували такої величезної активності, яку виявляють експерти, вчителі-практики і навіть батьки в обговоренні цих програм. Буквально за кілька тижнів маємо понад 5,5 тисяч дописів. Є модератори, які беруть з дискусії найбільш важливі пропозиції і дуже сподіваюся, що вже з 1 вересня наші діти в початковій школі навчатимуться по оновлених програмах. В чому їх оновлення? По-перше, ми їх розвантажуємо від зайвого, непотрібного теоретичного змісту, який переобтяжує дитину і не відповідає її віковим особливостям. Наприклад, діти шестирічного віку, які навчаються в першому класі і недавно прийшли до школи, упродовж першої чверті вже вивчають з математики, що таке нуль і мають запам'ятати таке визначення: «нуль - це відсутність елементів у множині».

От ви посміхаєтеся і це нормальна реакція. Шестирічна дитина, яка читає таке визначення, може тільки знеохотитися до навчання математики. Очевидно, що мусимо переглянути програми. А ще наше завдання: поступово наповнювати ці програми на відкритій платформі зразками компетентнісного навчання, навчання через діяльність. Зараз ми будемо демонструвати тільки елементи такого навчання, представимо зразки таких практик у відеороликах та навчальних матеріалах, щоб українські вчителі мали вільний доступ до них.

- Тобто в рамках існуючих навчальних дисциплін відбуватиметься максимальне спрощення, оптимізація для того, щоб діти краще могли розуміти матеріал…

- Я б не назвала це спрощенням. Тому, що спрощення якось співвідноситься з тим, що стандарти освіти мають знизитися. Це не означає, що діти не мають знати таблички множення, чи не вміти додавати чи читати. Ні! Просто ми повинні до того йти іншими методами і не так, як ми рухалися останнім часом, коли ми весь час нагромаджували якісь теоретичні знання. Наприклад, що було зроблено? Те, що колись діти вчили в сім років, перенесли їм, щоб вони це вивчили у шість років. Це абсолютно неправильно. Тому що вікові особливості шестирічних дітей дуже відрізняються від семирічних. І, наприклад, в цьому віці важливо розвивати емоційний інтелект дитини, її творчі здібності, давати їй можливості до самовираження, а не залякувати тим, що ми заладовуємо в неї якісь незрозумілі теоретичні терміни. Тому, йде мова не про спрощення, а про прилаштування програм до вікових особливостей дітей і запровадження компетентнісного підходу у навчанні.

- Чи плануєте введення нових предметів, більше спрямованих на практичний розвиток дітей? Наприклад, ораторство, вміння вести свій власний бюджет чи вибудовувати взаємовідносини у суспільстві, тобто дуже практичні і потрібні речі?

- Так, це дуже практичні і потрібні компетентності. Але ми вважаємо, що не можна йти шляхом додавання нових предметів. Українська школа й без того хибує величезною багатопредметністю.

- Можливо, шляхом скорочення якихось предметів?

- А які предмети скорочувати? Справа в тому, що усі ці компетентності можна формувати через базові основні предмети. Тому що, якщо ви говорите про ораторське мистецтво, то це можна робити на уроках літературного читання і там формувати ораторські здібності дітей. Якщо ми говоримо про фінансову грамотність і планування власного бюджету, то це можна робити під час вивчення уроків математики і вивчення предмету суспільствознавства. Тобто є предмети, в які можна інтегрувати ці компетентності. І базова ідея до основних стандартів освіти полягає в тому, що ми беремо перелік компетентностей, зокрема ключових, визначених Євросоюзом і тих, які будуть визначені в Україні, зокрема в законі «Про освіту», проект якого зараз є в українському парламенті. Таким чином, ці компетентності мають пронизувати і формуватися через усі предмети упродовж всього навчання у школі, щоб на виході результатом навчання була людина, випускник, який володіє усіма цими компетентностями. Йдеться, про фінансову грамотність, підприємливість, культурну компетентність, вміння спілкуватися іноземними мовами, добре володіння рідною мовою, математичну грамотність, знання природничих наук. Тому, це має пронизувати наскрізно курс усіх основних предметів.

ПІДРУЧНИКИ БУДУТЬ БЕЗКОШТОВНИМИ

- Дуже практичне питання. Чи шкільні підручники будуть безкоштовними? Крім того, є багато нарікань, що вони є занадто складними для дітей.

- Підручники віддзеркалюють навчальну програму. Ми ж для того і міняємо зміст і стандарти освіти. Очевидно, коли вони будуть змінені, то будуть змінюватися і підручники.

Так, підручники будуть безкоштовними. Ви знаєте, що під час фінансово-економічної кризи, яка сталася після Революції Гідності у нас був один рік, коли оплата підручників здійснювалася 50:50. Зараз ми цю другу половину дофінансовуємо через місцеві бюджети. І цього навчального року діти знову отримають безкоштовні підручники.

- І останнє, дуже болюче питання. Освітяни не належать до професійної категорії, яка отримує високі зарплати. Чи планується найближчим часом підвищення зарплат учителям шкіл, зокрема і в сільській місцевості?

- Ви правильно кажете, що це болюче питання. Для мене як міністра воно особливо болюче. Неможливо впроваджувати реформу, якщо її не підтримує кваліфікований вчитель. І для того, щоб наші вчителі піднімали свою кваліфікацію, вони повинні мати гідне життя. Сьогодні соціальний статус вчителя в Україні низький, невиправдано низький і це не сприяє приходу у професію молодих талановитих людей. І це наша величезна проблема. Зрозуміло, що на тлі тієї фінансово-економічної ситуації, яка є в Україні, яка спричинена військовою агресією Росії, і коли дуже багато коштів йде на підвищення обороноздатності, у нас недофінасовуються освіта і наука. Це величезна проблема і ми не можемо адекватно підвищити зарплату всім вчителям. У проекті закону «Про освіту», який ми підготували, закладена адекватна оплата праці вчителя. Зрозуміло, що ми не зможемо її забезпечити одразу, навіть якщо буде прийнятий закон. Мав би бути розроблений план, як ми поступово підніматимемо рівень оплати праці вчителя.

- Що ви маєте на увазі під словом адекватна зарплата?

- Там закладено, що зарплата має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат. Це трохи більше, ніж середня зарплата вчителя нині. Це не надто багато, але все ж таки більш адекватно, ніж зараз. Для того, щоб це забезпечити, насправді потрібна дуже велика сума додаткових коштів до бюджету України і на даний момент це неможливо. Та навіть якщо ми по кроку підніматимемо заробітну плату, то це вже буде якесь просування. Для мене дуже важливо також мотивувати кращих вчителів. Якщо ми не можемо зараз всім підняти зарплату, то принаймні тим, хто працює якісніше. І тому в законі передбачена добровільна сертифікація вчителів. Добровільна означає, що йдуть на сертифікацію тільки ті вчителі, які бажають. І ця сертифікація буде присвячена в основному втіленню реформи. Сертифікацію пройдуть ті вчителі, які володіють новими методиками компетентісного навчання. Якщо люди цим володіють, якщо вони це можуть, то тоді вони мають отримати доплату до своєї зарплатні й бути тими агентами змін, які власне горизонтально у своїх вчительських колективах будуть поширювати уміння й навички використання нових технологій навчання, потрібних для реформи української школи.

Юрій Банахевич, Варшава.