22 січня. Пам’ятні дати

Сьогодні День Соборності України. 

22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, щорічно відзначається День Соборності України. Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак 2014 року Указом Президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України. У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу. У тексті Акту Соборності утверджувалось: «Однині на всіх землях України, розділених віками – Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка». Однак об’єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина - Закарпаття. Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини. Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. З того часу в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.

Події дня:

99 років тому (1918) Четвертим Універсалом Центральної ради Українську Народну Республіку проголошено самостійною і незалежною державою. Але навіть ця урочиста декларація, одностайно підтримана всіма представленими в Центральній Раді українськими партіями, за умов більшовицького наступу, що розгортався по всьому Лівобережжю, не змогла консолідувати національні сили. В дні, коли більшовицькі війська наближалися до Києва, в самій Центральній Раді відбувся розкол. Частина її членів, переважно від фракції українських лівих есерів, виступила з пропозицією про перевибори цього органу, наголошуючи на тому, що настрої людей принципово змінилися і його склад не відповідає справжнім орієнтаціям суспільства.

Цього дня 2014 року відкрився сумний рахунок героїв, які загинули під час Революції Гідності, і яких згодом назвуть Небесною сотнею. Протистояння на вулиці Грушевського почалось ще 19 січня, коли традиційне недільне Віче переросло в ходу мітингувальників до Верховної Ради. На той час вхід в урядовий квартал перекривали бійці підрозділу «Беркут». Почалось серйозне протистояння: майданівці перевертали автобуси, які використовувала міліція, кидали пляшки з бензином і бруківку в бійців «Беркуту». Для задимлення вулиці підпалювали шини; перекинуті автобуси почали горіти. У відповідь силовики застосовували сльозогінний газ і травматичну зброю, кидали світлошумові гранати, потім почали прицільно поливати людей з водомета. Бій, який тривав з різною активністю понад три доби, завершився 22 січня, коли «Беркут» пішов у наступ і тимчасово відтіснив демонстрантів від Європейської площі. Того ж дня стало відомо і про перших, хто поліг на Майдані. Зранку 22 січня 21-річний Сергій Нігоян з Дніпропетровщини отримав смертельне поранення у голову. Згодом смертельне вогнепальне поранення  в серце отримав 25-річний білорус Михайло Жизневський. Обидва були активістами Майдану і брали участь у протестах фактично від самого початку. За кілька днів від вогнепального поранення легень у лікарні помер 45-річний львів’янин Роман Сеник. Лікарі кілька днів боролися за його життя, але не змогли врятувати. Разом з тим, того ж дня, в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів’янина Юрія Вербицького – активіста Майдану, якого було викрадено невідомими просто з лікарні напередодні. Через декілька днів, унаслідок численних травм, отриманих 22 січня, помер ще один учасник Майдану киянин Олександр Бадера. Михайло Жизневський став першим, з ким прощалися на Майдані. Тоді ж вперше прозвучала пісня «Плине кача по Тисині», яка надалі стала неофіційним реквіємом-прощанням на похоронах загиблих на Майдані.

Ювілеї дня:

140 років від дня народження Болеслава Станіслава Лесьмяна (1877-1937), польського письменника, члена Польської академії літератури. Народився в Варшаві, дитинство і юність Лесьмяна минули в Україні. Закінчив Київський університет (1901). Зазнавши в ранній період творчості впливу модерністських, символістсько-неоромантичний течій, Лесьмян став одним з визначних польських ліриків ХХ століття.

125 років від дня народження Марселя Дассо (1892-1986), французького авіаконструктора, творця літаків «Міраж», засновника компанії Société des Avions Marcel Bloch, що в подальшому перетворилася на Dassault Aviation. Марсель Дассо народився в єврейській родині в Парижі. Закінчив ліцей Кондорсе, інженерну школу. Він винайшов авіаційний пропелер, що використовувався на літаках французької армії під час Першої світової війни. У 1930 році заснував авіабудівну компанію Société des Avions Marcel Bloch. Після націоналізації компанії Народним фронтом Марсель Дассо залишається її директором. Під час Другої світової війни був депортований у концтабір Бухенвальд. Приводом для депортації стала відмова співпрацювати з німецькою авіаційною промисловістю. Після війни змінює своє прізвище з Блох на Блох-Дассо і в подальшому на Дассо. Псевдонім Дассо був запозичений Марселем у старшого брата, Даріуса – генерала Французького Руху Опору. Після війни на підприємствах Дассо побудовано більшість військових літаків Франції. Його наступником став син Серж, який очолює Dassault Group (нині йому за 90, він дуже впливова у Франції людина, мільярдер).

64 роки від дня народження Джима Джармуша (1953), американського режисера, сценариста, продюсера, однієї з культових постатей сучасного незалежного кіно. Поставив фільми «Дивовижніше, ніж рай», «Таємничий поїзд» (приз МКФ в Канні, 1989), «Мрець», (премія Європейської кіноакадемії, 1996), «Пес-примара: шлях самурая», «Кава і сигарети», «Зламані квіти» (Гран-прі МКФ в Канні, 2005).

Роковини смерті:

30 років з дня смерті Миколи Миколайовича Свідерського (1920-1987), відомого українського громадського і театрального діяча, актора, хореографа, драматурга, педагога, радіожурналіста в Австралії. Належав до основоположників української громади Австралії, українського шкільництва, Пласту, театру, першого танцювального гуртка, Товариства волинян; був меценатом кафедри українознавства та одним з її основоположників; ініціатором створення секції українського радіомовлення при Етнічному Радіо 2ЕА, де був автором програм, диктором і координатором.

10 років з дня смерті абата П’єра (Анрі-Антуан Груе; 1912-2007), французького католицького священика, засновника добродійної організації «Еммаус» (1949), відомого захисника бездомних і знедолених. Його називали совістю Франції і Папою бідних. Після окупації Франції нацистами в 1940 році, взяв псевдонім абат П’єр і під цим іменем увійшов у рух Опору. Допомагав переправляти євреїв і політичних через швейцарський кордон. Наприкінці війни сам потрапив у полон, мало не загинув, але, зрештою, втік. Після війни провів чимало гуманітарних акцій з метою привернення уваги до соціальних проблем сучасного суспільства, був у політиці, але досить скоро зрозумів, що це не його справа. В 2005 році абат П’єр названий третім найвизначнішим французом усіх часів згідно з опитуванням, проведеним телекомпанією France 2 (після Шарля де Голля і Луї Пастера).