12 березня. Пам’ятні дати

Сьогодні чергові роковини аварії на Фукусімській АЕС – однієї з найбільших техногенних катастроф в історії Японії та найбільшої аварії в атомній енергетиці після Чорнобильської

11 березня 2011 року, в результаті надзвичайно потужного землетрусу й викликаним ним цунамі, на атомній станції Фукусіми сталася масштабна радіаційна аварія. В результаті серії вибухів – 12 березня на першому енергоблоці, 14 березня на 3-му енергоблоці станції, а 15-го березня на другому, а також пожежі на четвертому енергоблоці, була зруйнована оболонка реактора й радіоактивні ізотопи потрапили в довкілля. В результаті аварії один працівник станції помер, декілька були госпіталізовані. Згідно з офіційними даними, кількість евакуйованих на час аварії сягала 200 тис. людей (була відселена зона в радіусі 30-ти кілометрів). У Токіо виникли серйозні проблеми з постачанням електроенергії, що відбилося на функціонуванні транспортної інфраструктури всієї країни. Від віялових відключень постраждало близько 45 мільйонів чоловік. На сьогодні в префектурі Фукусіма діють обмеження на повернення мешканців, евакуйованих після катастрофи. Понад 130 тис. осіб залишаються переміщеними, частина провінції на північному сході країни залишається знелюдненою. Тривають роботи з ліквідації наслідків техногенної катастрофи. За прогнозами фахівців, знадобиться років 40-50, аби впоратися з катастрофічними наслідками аварії. Темп робіт значно уповільнює високий рівень випромінення, що унеможливлює присутність людей в реакторних будівлях. Високий рівень радіації також виводить із ладу і високотехнологічну техніку. Після аварії на Фукусімі роботу понад 50 реакторів по всій Японії було призупинено для ремонту або перевірки техніки безпеки (країна перейшла на імпорт газу й нафти). Лише з середини серпня минулого року було перезапущено ядерний реактор № 1 на атомній електростанції у Сендаі. Тим часом до Токійської енергетичної компанії (TEPCO), що будувала й експлуатувала Фукусімську АЕС (яка, між іншим, входить до 25 найбільших атомних станцій світу), надійшло понад 2 мільйони заяв з вимогою компенсації від приватних осіб, корпорацій та органів місцевого самоуправління. Компанія вже виплатила 40 мільярдів доларів США в якості компенсацій. Аварії на Першій Фукусімській АЕС та на Чорнобильський АЕС можна порівняти, адже це події одного класу. Різниця лише в тому, що радіоактивні речовини не потраплять, на відміну від Чорнобиля, на десятикілометрову висоту і не розподілятимуться всією територією північної півкулі, а лише на відстань близько п’ятиста кілометрів, утім забруднення буде щільнішим, що для густонаселеної Японії матиме більш негативні наслідки. Наразі в світі струм генерують близько 430 атомних реакторів. Західні демократичні країни, враховуючи ризики, які несе атомна енергетика, поступово від неї відмовляються, натомість про наміри будувати нові реактори заявляють Китай, Індія та Росія. Як відомо, після аварії на Фукусімі від атомної енергетики остаточно відмовилася Німеччина, яка заявила про повний перехід на відновлювальні види енергетики.

Ювілеї дня:

Цього дня народився Володимир Іванович Вернадський (1863-1945), вітчизняний природознавець, мислитель і громадський діяч, академік, один з засновників і перший президент АН України, засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім’ям). Основоположник геохімії, біогеохімії, вчення про біосферу та ноосферу.  

136 років від дня народження Володимира Івановича Бирчака (1881–1946), українського письменника і літературознавця. Після закінчення філософського факультету Львівського університету вчителював у Дрогобичі і Самборі. З 1920 року жив на Закарпатті, викладав у гімназії в Ужгороді. Був старшиною Українських січових стрільців. Репресований, помер у в’язниці (за іншими даними – на засланні). Автор історичних повістей «Василько Ростиславич», «Володар Ростиславич», «Проти закону», оповідань. Автор кількох українських літературних читанок для середніх шкіл, історії літератури Закарпаття.

136 років від дня народження Валентина Максимовича Трутенка (1881–1953), українського військового діяча, генерал-хорунжого. В 1917 році очолив і привів на Чернігівщину українізований Батуринський полк, який протистояв більшовикам; генерал-хорунжий армії УНР, в еміграції примкнув до гетьмана Павла Скоропадського, був отаманом Українського вільного козацтва. Помер у Чилі. 

71 рік від дня народження Лайзи Мінеллі (1946), американської актриси і співачки. Знялась у фільмах «Кабаре» (1973, премії «Оскар», BAFTA, «Золотий глобус», премія «Давід ді Донателло»), «Це покаже час», «Нью-Йорк, Нью-Йорк», «Артур», «Цей танець». Донька артистів, Лайза Мінеллі з дитинства знала що таке сцена і що таке кінозйомки. Її мати – відома голлівудська актриса і співачка Джуді Гарленд, батько – режисер італійського походження Вінсент Мінеллі, постановник мюзиклів. Звісно, весь світ знає Лайзу Мінеллі за роллю ексцентричної Саллі Боулз у фільмі Боба Фосса «Кабаре» (кіноверсія однойменного мюзиклу). Для американців Лайза Мінеллі – передусім, зірка Бродвею. Музика, рух, спів, зміна настроїв, вогні рампи – це її стихія. Мінеллі відома своїми чисельними шлюбами і розлученнями, наркотичною і алкогольною залежністю, реабілітаціями у спеціалізованих клініках (остання з них була у Малібу), дружбою з нині вже покійним Майклом Джексоном, який надзвичайно її поважав (так само як і іншу голлівудську матрону Елізабет Тейлор). Кінозірка не надто любить діаманти, зате обожнює собак. У неї живе понад десяток чотирилапих друзів. Декілька років тому Лайза Мінеллі знялася у провокаційній фотосесії відомого фотографа Террі Річардсона для журналу LOVE. На одному зі знімків 65-річна актриса, яка виглядає максимум на років 30, у високих ботфортах і глибокому декольте в кадрі показує «fuck». Мабуть своєму віку. 

Роковини смерті:

День пам’яті Ієгуді Менухіна (1916-1999), американського скрипаля, диригента і музично-громадського діяча, віртуоза ХХ ст. Він увійшов у світ музики, коли в ньому панували такі відомі скрипалі як Фріц Крейслер, Міша Ельман і Яша Хейфец. Проте він не загубився в їхній тіні. «Можливо, це і не надто розумно звучить, але Менухін продемонстрував зрілу концепцію бетховенського концерту. І це факт», – писав про нього Олін Доунс в «Нью-Йорк таймс» у листопаді 1927 року, коли 11-річний Менухін дебютував у нью-йоркському «Карнегі-холі». Його батько походив з гомельських євреїв, мати народилася в Ялті. Сам Ієгуді був американським громадянином, але більшу частину свого життя провів у Європі. В 1985 році Менухін отримав британське підданство, а дещо раніше – рицарський титул і став сером Ієгуді. Американець за походженням, європеєць за духом, Менухін знав і любив Схід. Його знамениті записи «Схід зустрічається з Заходом» відкрили світові великих музикантів – сітариста Раві Шанкара і Акбар Хана, що грав на сароді. Менухін навіть став автором передмови до книги «Світло йоги», написаної його гуру Белуром Йенгаром. Проте сенсом усього його життя була музика. Він був справжнім «генієм скрипки». Альбер Енштейн якось сказав Менухіну: «Сьогодні ви знову довели мені, що Бог є на небесах». І це не були слова простої ввічливості, або  лестощів. Це була чистісінька правда, пересвідчитись в якій можна, послухавши записи скрипаля.