Пляжний Київ: самотні рятувальники, шанувальники Бахуса та “топлес-бабусі”

Сезон купання у столиці відкрито, але прохолода останніх днів його відтерміновує

15 червня кореспондент Укрінформу відвідав кілька столичних пляжів. Зрозуміло, що посеред робочого тижня та ще й у таку прохолодну погоду очікувати на фурор не доводиться. Утім побачене все ж таки вразило журналіста.

Самотній труханівський “рятувальник Малібу”

Дорога від офісу Укрінформу (ст. м. Театральна) до “Центрального” пляжу Києва (Труханів острів) через Хрещатик, Хрещатий парк та пішохідний міст, який з’єднує центральну частину Києва з рекреаційною зоною та пляжами, зайняла майже 30-35 хвилин швидкою ходою.

Ступаємо на прибережну зону острова, а там — пусто, як ніколи. Жодного пляжника. Хоча ні, один таки був — співробітник рятувального патруля Андрій, який, побачивши мене, почав радісно махати рукою:

- Купатися будете? - гукнув чоловік.

- Та ні, у воду не полізу. Я на роботі, репортаж пишу, - кажу йому.

- Репортаж з пустого пляжу? - сміється. - Погода «нельотна», людей нема. Та й узагалі, останнім часом Труханів острів не приваблює відпочивальників. Всі йдуть купатися до Гідропарку. По-перше, там красивіші і чистіші пляжі, а по-друге, туди простіше дістатися. А тут, самі бачите, все запущено. Хоча декілька років тому “Центральний” пляж користувався популярністю серед киян.

- Невже пісок тут узагалі не чистять? – оглядаючись навколо питаю пана Андрія.

-Інколи чистять, але вся спецтехніка зараз працює в Гідропарку, - відповів рятувальник.

Наші враження: Справді, пляж на Трухановому острові, м’яко кажучи, в занедбаному стані. На піску розкидані недопалки, уламки скла, використаний пластиковий посуд тощо. Більше того, ми не знайшли жодного смітника на пляжі. На жаль, на цьому недоліки не закінчуються. За кілька десятків метрів від прибережної зони знаходяться вбиральні. Зайти туди не наважилися — старі будинки з облупленою штукатуркою та сморід відбив у нас бажання скористатися пляжним туалетом.

“Наталка” і два її гості - алконавти

Пляж “Наталка” - одне з найпопулярніших місць відпочинку для жителів Оболоні. Попляжитися туди завжди приходить багато людей. Утім сьогодні “Наталка” зовсім пуста. Пройшовши вздовж усієї набережної зустріли лише двох чоловіків, які розпивали під деревом “горюче”.

- Щось у вас тут не густо... людей зовсім нема, - звертаюся до них.

- Як нікого нема? Ми є! - сміються чоловіки, пропонуючи випити разом з ними.

- Дякую, але я не вживаю.

- Так ти не вживай, а пий! – весело наполягають вони.

Махнувши рукою, швиденько прощаюсь з єдиними оболонськими “пляжниками”.

Наші враження: Пляж “Наталка”, хоч і без необхідного медпункту, але виглядає набагато краще, аніж Труханівський. Пісок середньої чистоти (кілька недопалків і пластикових пляшок все ж таки трапилося). Великий плюс — акуратні місця для переодягання, облаштована вбиральня, а також урни для сміття (через кожні десять метрів).

“Не дитячий” пляж на Гідропарку

Приїжджаю в Гідропарк. Здалека бачу зеленувату вивіску: Пляж “Дитячий”. На пляжі жодної дитини. Натомість, на шезлонгах, де, судячи з назви пляжу, має відпочивати переважно саме малеча, засмагають дідусі і бабусі (близько 5 осіб). Скажете, що тут такого. Ну, лежать собі старенькі, відпочивають. Так, але відпочивають вони… “у чому мама народила”. Ніяковію. “Підстаркуваті діти” уваги на журналіста не звертали, допоки я не почав діставати з рюкзака камеру, щоб зробити кілька фото місцевості.

- Сину, ти совість маєш? Ану, не фотографуй! Заховай я сказала! - розлючено заявила літня «топлес-пані».

- Це мені має бути соромно?! Тут взагалі-то діти ходять, - відповідаю спересердя і йду геть від бабусь-нудисток.

За кілька метрів бачу величезний білий стілець, на якому вмостився рятувальник. Цікаво, що він думає про всі ці “голі краєвиди”? Хлопець вперто намагався грати у мовчанку, відмовчуючись на мої запитання, але моя наполегливість перемогла.

- Ну що ви хочете від мене?.. - стомленим голосом відповів рятувальник.

- Ми правильно розуміємо, це дитячий пляж?

- А ви бачите тут дітей? – єхидно поцікавився хлопець. - Нічого, скоро вже зміна закінчиться, прийде напарник, а я — подалі звідси…

Наші враження: Не зовсім “дитячий” пляж у Гідропарку виявився досить чистим: недопалків, уламків скла, пластику, сміття там нема. І не дивно, адже цього року “Дитячий” здобув міжнародний знак «пляжної якості» - “Блакитний прапорець” (між іншим, цілком заслужено). При вході на територію стоїть міні-трактор для чищення піску, а на самому пляжі — біотуалет, кілька роздягалень, медпункт, безкоштовні питні «фонтанчики», урни для сміття.

В холодному Дніпрі купаються лише моржі?

Мешканці Києва жаліються на низьку температуру води у Дніпрі, мовляв, на вулиці 15 червня, а купатися досі неможливо — вода дуже холодна. У минулі роки такого не було. Що ж, ми вирішили це перевірити, звернувшись до столичних гідрологів з проханням надати інформацію стосовно температури води у Дніпрі за останні 10 років.

Отож за даними спостережень гідрологічної станції “Київ”, яка входить до складу Центральної Геофізичної Обсерваторії, температура води у Дніпрі біля західної околиці Венеціанського острова (Гідропарк) на 15-16 червня за 2005-2017 роки складала (Див. Мал. нижче):

Тобто, як бачимо, холодне Дніпро в середині червня — це не безпрецедентний випадок. У 2006 році в ці ж самі дні температура води становила лише 17,6 ^оС та 18,2 ^оС. Тобто, навіть нижче, аніж цього року.

Дніпро — це таблиця Менделєєва

Останнє, але, мабуть, найважливіше питання, яке турбує усіх киян — якість води у Дніпрі: наскільки вона безпечна, та чи можна в ній купатися? За словами голови Всеукраїнської громадської організації “Асоціація українських риболовів” Олександра Чистякова, Дніпро вже зовсім не той, що раніше, його води забруднені величезною кількістю побутових і промислових стоків.

- В Україні вже немає могутньої ріки Дніпро, яку оспівували класики. Її перегородили дамбами. Перетік (рух течії. – Ред.) існує тільки «за помахом руки» чиновників, які дають команду підняти або закрити заглушку. На превеликий жаль, вони не розуміють, що Дніпро - це живий організм. Для них він просто великий технічний «тазик» з водою для отримання електроенергії. Незважаючи на вимоги земельного, водного кодексів, які чітко регламентують природоохоронні зони та захисні території, та категорично забороняють там будь-яку господарську діяльність, комерціалізація цих територій продовжується. Поля «підійшли» впритул до водойм, по берегах Дніпра стоять металургійні, хімічні гіганти. З полів після рясних дощів вся хімія, якою їх обробляли, стікає у водойми. На превеликий жаль, у столичних водосховищах зараз можна знайти усю таблицу Менделєєва. Купатися в ньому можна, але слід бути вкрай обережними. Після купань рекомендую сходити в душ, щоб змити з себе усю «гидоту».

- А як же “Блакитні прапорці” - європейські “знаки якості”, якими хваляться у комунальному підприємстві “Плесо”? – перепитую у співрозмовника.

- Комунальники мали б зайнятися життям водойм. Але, на жаль, вони обмежилися лише збиранням сміття на прилеглій території. Це правильно, але цього недостатньо. У нас, щоб приховати жахливий стан водойм, щорічно скорочують список офіційних пляжів. Їх роблять «зонами відпочинку». На пляжах обов'язково повинні бути рятувальні служби, медична допомога, а також проводитися дезінфекція від гризунів, кліщів, комарів і т. д. Зони відпочинку, по-перше, не потребують санітарного нагляду, по-друге – можуть передаватися в користування приватникам та виділятися під забудову. Думаю, міська влада Києва в цій ситуації зацікавлена. Адже простіше мати місця відпочинку з усілякими кафе, «розливайками» та «шашличницями», з бізнесменів можна хоч щось отримати, а який їм зиск з офіційного пляжу? Тому у нас в цьому році офіційних пляжів лише одинадцять. І це на всю столицю. Хоча пляжів в межах Києва могло би бути і більше.

Мирослав Ліскович, Київ