Медреформа: за 85% звернень в медзаклади платити не треба
Чому багато хто в Україні зустрічає будь-яку пропозицію щодо медреформи в штики, відкидаючи і логіку, і зарубіжний досвід?
Міністерство охорони здоров’я оприлюднило перелік послуг, які згідно з реформою, надаватимуться пацієнтам безкоштовно. Передусім йдеться про супровід пацієнтів сімейним лікарем – а це всі грипи/ангіни, попереки /суглоби плюс базові аналізи та дослідження, зокрема, загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, біохімічні й імунохімічні дослідження сироватки та глюкози крові, загальний холестерин; аналізи сечі; інструментальні методи дослідження; електрокардіограма (ЕКГ) у стані спокою; мікроскопія харкотиння; швидкі тести на ВІЛ, вірусний гепатит, сифіліс… У законопроекті також передбачається безкоштовне надання екстреної та паліативної допомоги. До інших медичних послуг пропонується застосувати механізм співоплати клієнта і держави, який поки що визначається.
Більшість українців поки що скептично ставляться до запропонованих змін у системі охорони здоров’я, не розуміючи, наскільки запропоновані базові послуги зможуть покрити їхні нагальні потреби в медичному обслуговуванні? Річ у тім, що точної офіційної статистики, хоча її і зобов’язаний вести кожний медичний заклад, по найпоширеніших зверненнях до медичних фахівців наразі не існує. Щоб з’ясувати - за що ж, згідно з реформою, зможуть не платити українські пацієнти, Укрінформ звернувся по коментар до екс-міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука.
«85% пацієнтів, які потребують медичної допомоги, можуть отримати її у лікарів первинної ланки. Зараз пацієнти найчастіше звертаються з болями в спині, головними болями, болями в грудній клітині, ГРВІ. Якраз 85 зі 100 таких звернень і можуть бути перекриті лікарями загальної практики», - говорить Микола Поліщук.
За статистикою, яку нещодавно озвучив віце-прем’єр-міністр України Геннадій Зубко, в європейських країнах співвідношення звернень пацієнтів на первинний та інших рівнях медицини – у пропорції 80% на 20%. А ось в Україні зараз все навпаки - у 70 відсотках випадків пацієнти одразу звертаються до вузьких спеціалістів, і лише у 30 – на первинний рівень. Реформа має поміняти ці цифри місцями, аби до 85% звернень були спрямовані на первинну ланку і саме вартість таких звернень держава планує покрити своїм коштом.
Микола Поліщук також наголошує, що законопроект, запропонований МОЗ, надзвичайно важливий тим, що в ньому чітко визначено базовий рівень медичної допомоги, яка гарантується безкоштовно: «Тепер буде чітко визначено, за що платить держава, а за що – пацієнт. Також МОЗ визначило і невідкладну (екстрену) меддопомогу як гарантовану державою, у той час, як на сьогодні, вона не буває повністю безоплатною, і з пацієнта все одно беруть гроші – або одразу, або вимагають гарантію оплати. Тобто цей закон, насправді, є антихабарницьким у медицині. Сьогодні ж медична допомога в державних закладах за вартістю наближається до меддопомоги в приватних клініках... І це при тому, що держава створила медичну установу, побудувала приміщення, придбала і встановила обладнання, утримує, платить зарплату. Але на сьогодні ви не знайдете жодної людини, яка задоволена рівнем якості державного медобслуговування».
«Цей законопроект, який відстоює МОЗ, - продовжує Микола Поліщук, - прогресивний, він дає можливість розвитку медичним установам і медпрацівникам, оскільки буде оплачуватися кожна кваліфікована послуга або кінцевий результат лікування. Зараз, критикуючи медреформу, багато хто посилається на те, що немає статистики щодо найпоширеніших звернень за хворобами, але її ніколи й не було. Вона з’явиться, як тільки буде введено електронний облік пацієнтів. На обліку у лікарів уже знаходяться пацієнти з гіпертонією, діабетом, онкологією тощо, у Кабміні існує база даних про пенсіонерів. Дітям, які народжуються або йдуть до школи, можна буде одразу заводити електронну картку».
Зарубіжний досвід: «первинка» завжди пріоритетна, але не завжди безкоштовна
Отже, в чому можуть бути впевнені українці – реформа гарантуватиме безоплатну медичну допомогу на первинній ланці. Між іншим ВООЗ ще 40 років тому прийняла Алмаатинську декларацію, в якій визнавалася пріоритетність саме первинної медико-санітарної допомоги. Інші країни вже давно пішли цим шляхом, і коли в міністерстві розробляли нову модель медицини, то орієнтувалися на зарубіжний досвід, але при цьому ставили за мету забезпечити покриття безкоштовною первинною медичною допомогою 100% населення. При цьому - з мінімальними змінами у законодавстві і без впровадження додаткових страхових внесків громадянами. Для цього брали до уваги досвід Швеції, Великої Британії, Канади, Італії, де первинне медичне обслуговування оплачується безпосередньо з податків населення, без окремого відрахування на оплату медицини.
Так, приміром, безкоштовна і доступна медицина є гордістю Великої Британії. Вона на 82% фінансується із загальних податків, і 90% населення отримує медичні послуги абсолютно безкоштовно. Щоб розвантажити вузьких фахівців, було створено посаду general practitioner, тобто лікаря загальної практики на кшталт сімейного. Саме сімейні лікарі надають там 95% безкоштовної первинної медичної допомоги, а за необхідності направляють пацієнтів до вузьких фахівців. Якщо ж пацієнт вирішує самостійно звернутися до «вторинки», без направлення терапевта, то платить за неї сам. Як і планується в Україні, тут діє принцип оплати «гроші йдуть за пацієнтом». Пацієнти мають право обирати лікаря, платня якого в підсумку залежить від кількості пацієнтів.
У сусідній з Великою Британією Ірландії, медична система влаштована інакше. Безкоштовне державне медичне обслуговування отримують лише малозабезпечені громадяни, які отримують спеціальну медичну картку на обслуговування. Як розповідає Тетяна Куликівська, яка живе в Ірландії три роки, для тих, хто не належить до малозабезпечених і не має страховки, прийом у сімейного лікаря коштує 50 євро - і це єдиний тариф у межах всієї країни. Лікар може виписати ліки або перенаправити до вузького фахівця. Але Тетяна зауважує, що в медичному обслуговуванні жінок в Ірландії є один великий плюс: «Коли жінка вагітніє, то нагляд лікаря за її станом до пологів, аналізи, самі пологи і нагляд упродовж 6 тижнів за жінкою і дитиною після пологів абсолютно безкоштовні». Емігрантка і мама вже двох маленьких громадян Ірландії каже, що це не зрівняти з виснажливими чергами в українських поліклініках, марафоном по кабінетах і необхідністю завжди мати в кишені гроші. Також в Ірландії до досягнення дитиною віку у 6 років їй надається безкоштовне обслуговування лікарем загальної практики.
У Швеції ж навпаки – всі її мешканці мають доступ до медичних послуг, що фінансуються державним бюджетом за рахунок податків. Ця система охоплює стаціонарну та амбулаторну допомогу, ліки за рецептом, первинну медичну допомогу, стоматологічну допомогу дітям та молодим людям, охорону здоров'я та профілактичні послуги, підтримку інвалідності та послуги з реабілітації. Окрім цього, державою покриваються медична допомога на дому та надання транспортних послуг пацієнту. Але водночас при цьому не всі медичні послуги в багатій Швеції безкоштовні - у деяких випадках може застосовуватися і механізм співоплати, який найбільший у стоматології і може сягати 60% вартості лікування.
У сусідніх же з нами Польщі чи Чехії принцип надання державою послуг дещо інший – там населення сплачує окремий внесок на медичне страхування, і тільки тоді отримує медичну допомогу. А без страхового внеску на прийом до лікаря можна потрапити тільки за власний кошт, причому немалий. Але важливо, що первинній ланці медицини там також надано пріоритетність, як і в усьому цивілізованому світі.
Залишається запитання: чому в Україні подібним змінам чиниться такий опір на різних рівнях, при тому, що допомога у 85% випадків залишиться безкоштовною? Може, час дати собі спокій від емоцій і подивитися на те, що пропонується тверезо, з застосуванням логіки?
Юлія Горбань, Київ