Децентралізація влади в Україні: з’явилися гроші і нові керівники

Напередодні чергової «порції» місцевих виборів у громадах, Укрінформ спробував з’ясувати, як впродовж двох років “живуть” уже створені ОТГ

29 жовтня в окремих районах України відбудуться місцеві вибори - до об’єднаних територіальних громад. Вони пройдуть одразу в 201 об’єднаній громаді - Вінницької, Волинської, Київської та інших областей - простіше кажучи, рівномірно по всій країні.

З моменту прийняття Закону про об’єднані територіальні громади в 2015 році вже були обрані депутати і голови 415 територіальних громад - з жовтня 2015 по квітень 2017 років. А вибори, що призначили на 29 жовтня - будуть наймасштабнішими - одразу до 201 громади. За даними ЦВК, в голосуванні можуть взяти участь понад 1 млн 330 тисяч осіб - близько 4% усього населення країни.

Об’єднані територіальні громади, простіше кажучи, це - ОСББ в масштабах країни. Найголовніша їх функція - формування та виконання бюджету, створеного зусиллями громади. Якщо раніше, коли одиницями самоврядування в громадах були сільради та райради, усі податки, зібрані з громади, йшли “нагору”, а звідти розподілялися «по низах», то зі стартом децентралізації ситуація кардинально змінилась - тепер лише певний відсоток податків йде в державну казну на загальнодержавні потреби, а решта лишається місцевим органам влади. Відтепер очільники селищ та міст не можуть скаржитись на те, що не отримали кошти від держави і їм не потрібно ходити випрошувати - вони ці ресурси вже мають.

Але коли гроші в руках місцевої влади у наших людей автоматично виникає питання: а чи не будуть їх красти? Навіть в процесі обговорення реформи децентралізації влади було занепокоєння щодо цього, мовляв, бюджети стануть легкою здобиччю для місцевих крадіїв-депутатів та чиновників. А чекати, що до влади на місцях прийдуть нові люди - не варто.

Виборні органи об’єднаних територіальних громад існують вже два роки, а з наступного тижня їх стане ще більше. І це - нагода підбити певні підсумки цих двох років існування ОТГ: чи виправдались побоювання стосовно розкрадання бюджетів чи прийшли нові люди, як використовуються гроші - ефективно чи не дуже, і чи започаткувались у місцевих радах нові політичні традиції?

Аби знайти на них відповіді, ми звернулись до експерта - Анатолія Ткачука, директора з питань науки та розвитку Інститут громадянського суспільства, екс-заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України у 2008-2010 рр.

Децентралізація дала змогу отримати громадам серйозні гроші

Якщо порівнювати суму бюджетів сільських рад до об’єднання і бюджет громади цих сіл вже після - різниця становить до 7 разів. Правила в усіх громад однакові, але їхні спроможності - різні. Основним джерелом наповнення бюджету об’єднаних громад є податок на доходи фізичних осіб. В тих громадах, де більше працівників і більші зарплати - більшими є і доходи самої громади.

Крім того, після об’єднання суттєво зросли доходи від земельного податку, до того ж без зміни ставки. Як правило, у невеликих селах до об’єднання не всі мешканці платили земельний податок. А сільради не мали спроможності навіть перевірити, чи платять люди, чи ні. І після об’єднання з’явились люди, які професійно провели перевірку - збільшення надходжень в громаду від земельного податку склало від 40% до трьох разів. Були райони, де мешканці взагалі не платили, а після проведення відповідної перевірки стали платити. Тож фінансові можливості громад суттєво зростають.

Також громади отримали субвенцію від держави на розвиток інфраструктури - наприклад, в 2016 році вона становила десь 1000 гривень на людину (по громаді) - і це теж були серйозні гроші, які дали змогу багато чого зробити.

Громади використали гроші здебільшого ефективно - на водопостачання, дороги та освітні заклади. Але були і винятки...

Почну з прикладів. Україна в останні роки зіткнулась з величезною проблемою - в селах, причому в різних регіонах, в криницях практично зникла вода. Там, де уже створено об’єднані громади, і водогони побудували, і людей водою забезпечили. Ще з найбільш поширених проектів, які були реалізовані, є освітлення вулиць, ремонт вулиць, ремонт освітніх закладів (дитячих садочків і шкіл), створення медичних амбулаторій. Десятки, сотні прикладів.

Більшість громад використали додаткові кошти ефективно. Це видно з середньої вартості ремонту вулиць - в об’єднаних громадах вартість ремонту квадратного метра виявилась значно дешевшою, ніж на обласному рівні і через обласні структури.

Звичайно, є і винятки. Там де обрали не зовсім адекватного голову і депутатів - є проблеми з ефективністю використання грошей. Частина грошей державної субвенції повернулась назад, тому що їх просто не змогли використати. Деякі громади отримали, наприклад, 5 мільйонів, а 4 повернули державі - але таких одиниці.

Приклад ефективної громади - Гніздечинська ОГ на Львівщині. Вони використали свої гроші “на повну”. В них зараз є музична школа - одна із кращих на Львівщині. Керівництво амбітне, ставлять цілі, і залучають інвесторів.

Друга велика громада - Волочиська, Хмельницька область. В місті і навколишніх селах живуть більше 30 тисяч осіб. Там робота поставлена дуже цікаво – придбали все, що треба, і відтепер сільські старости проводять дистанційні наради через скайп. Це цікавий досвід.

Дунаєвецька громада, це теж Хмельниччина - одна з найбільших, під 50 тис. населення, і вони дуже ефективно витратили кошти субвенції на розвиток інфраструктури - побудували чи не найкращий парк багатофункціональних машин - які копають, свердлять, прибирають. Вони закупили для лікарні медичну діагностичну машину - яка робить флюорографію, експрес-аналіз крові. А в найвіддаленіших селах споруджено сучасні зупинки транспорту, яких ніколи там не було. І з водою проблеми вирішили - якщо не можна було провести водогін - віднайшли криниці, які можна було заглибити.

Громади роблять багато речей, які нам, киянам, видаються дрібними, але для місцевих жителів це дуже важливо.

Партійна приналежність в громадах - це уже часто формальність. Серед політиків, що прийшли до влади на місцях - чимало нових людей

В об’єднаних громадах партійна приналежність сьогодні - це певна формальність, адже кандидата має право висувати на вибори лише партія. Тому для ініціативних людей не залишається вибору – треба «прив’язуватись» до політичних партій. Але в більшості громад мало хто дивиться, від якої партії кандидат. Хоча в деяких громадах, особливо там, де є міста - з’являються проблеми - київські емісари намагаються впливати.

В багатьох громадах відбулась суттєва трансформація методики - і повсякденної роботи, і представлення своєї громади. Очільники ОТГ постійно в русі - проводять тренінги, семінари, обмінюються досвідом. Таким чином створюється постійний рух по горизонталі між громадами. Громади їздять до громад, дивляться на результати роботи і втілюють цей досвід в своїй громаді. Такого в Україні ніколи не було. А зараз це фактично і є нова традиція.

Щодо відсоткового складу досвідчених політиків і новачків - тут буває по-різному. В Хмельницькій області є дуже цікаві випадки. Головою Дунаєвецької селищної громади стала колишня голова районної ради. А от голова Дунаєвецької міської ради - абсолютно нова людина. І вони дуже добре між собою співпрацюють.

Ще один з очільників громади на Житомирщині мав за плечима досвід керівництва райдержадміністрацією. З точки зору «зони відповідальності» - це істотно менше. Але за його словами, керувати громадою - спокійніше, адже ти можеш приймати рішення, за які не треба звітувати “нагору” - лише перед мешканцями своєї громади.

Наразі головне завдання - сформувати більше 50% запланованої кількості громад. Це дасть змогу Верховній Раді прийняти закон про адміністративно-територіальний устрій і завершити питання створення громад на базовому рівні. Це важливо, адже зараз ми попадаємо в погану ситуацію - починають рости розриви між об’єднаними громадами і не об’єднаними. Перші починають краще розвиватися, бо мають більше ресурсів. А наявність розривів - це погано.

Микола Романюк, Київ